ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11946/18

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., Жукова С.В., Катеринчук Л.Й., Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.) від 27.03.2019

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - Ващук Ю.С., адвокат,

представник боржника - Сметанкіна Т.В., адвокат,

представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" - Собко С.Л., директор, Удовиченко О.С., адвокат, Грушко О.О., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1 07.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедпак" (далі - Кредитор) подало заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (далі - Боржник) у загальному порядку, передбаченому нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).

1.2 Заява мотивована існуванням підстав для порушення справи про банкрутство Боржника через непогашену ним безспірну заборгованість перед Кредитором, що перевищує суму в 300 мінімальних розмірів заробітної плати та становить 5 204 511 грн 78 коп., що виникла внаслідок неналежного виконання Боржником як покупцем зобов`язань за укладеним між сторонами 01.07.2014 договору поставки № 7 та була стягнена згідно за рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2016 у справі № 906/1099/16, яке набрало законної сили, за результатами чого виданий наказ від 26.12.2016, з виконання якого 07.11.2017 постановою відкрито виконавче провадження ВП № 55071626, яке станом на дату звернення із заявою у цій справі сукупно триває більше трьох місяців.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 13.09.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив прийняти заяву про відкриття справи про банкрутство до розгляду та призначення справи в підготовчому засіданні.

2.2 08.10.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, визнання розміру вимог ініціюючого кредитора в сумі 5 015 617 грн 92 коп., введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном Боржника та призначення розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Корницьку О.О. тощо.

2.3 Рішення суду мотивоване існуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через безспірність вимог Кредитора до Боржника в сумі 5 015 617 грн 92 коп. (за вирахуванням суми пені в сумі 266 961 грн 54 коп.), що складає заборгованість Боржника та 3 % річних за укладеним між сторонами 01.07.2014 договором поставки № 7, яка в ході примусового виконання рішення суду про стягнення цієї заборгованості не була погашена Боржником більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку. Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" проти відкриття провадження у цій справі відхилені судом через відсутність у цієї особи будь-якого правового статусу в межах цієї справи. Визначаючи арбітражного керуючого Корницьку О.О. для призначення розпорядником майна Боржника, суд виходив з того, що від арбітражного керуючого Старжинської Т.Ю., визначеної автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі, через що у зв`язку із надходженням заяв про участь у справі від декількох арбітражних керуючих суд керувався загальними конкурентними засадами та показниками професійного досвіду кандидатів.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 27.03.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" (далі - ТОВ), скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та про відмову у відкритті провадження у цій справі.

3.2 Рішення суду мотивовано застосуванням місцевим судом формального підходу до порушення цієї справи про банкрутство через недоведення факту неможливості Боржником виконати зобов`язання перед Кредитором не інакше, як через відновлення платоспроможності Боржника та застосування передбачених Законом про банкрутство судових процедур, через відсутність підстав вважати боржника неплатоспроможним, оскільки не надані докази відсутності грошових коштів на рахунках Боржника, через існування доказів руху коштів за одним з рахунків Боржника, у тому числі щодо перерахування коштів між сторонами, в розмірі, достатньому для погашення заборгованості, через відсутність доказів вжиття належних заходів щодо примусового стягнення заборгованості Боржника перед Кредитором у межах виконавчого провадження. При цьому суд виходив з того, що зволікання державного виконавця з виконання рішення є підставою для оскарження його у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", однак не звернення до суду в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, який підлягає застосуванню до неплатоспроможних суб`єктів, а не осіб, що ухиляються від виконання зобов`язань у виконавчому провадженні. Мотивуючи існування у ТОВ процесуального права на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, суд вказав на те, що ця особа є заставодержателем майна Боржника, проти обставин чого представник Боржника не заперечував.

4. Встановлені судами обставини

4.1 На підтвердження наявності обставин, викладених в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Кредитор на виконання вимог статті 11 Закону про банкрутство надав, зокрема:

- договір поставки № 7 від 01.07.2014 (том 1 аркуші справи 32-34);

- рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2016 у справі № 906/1099/16, за яким було стягнуто з Боржника на користь Кредитора 4 911 520 грн 61 коп. основного боргу за Договором поставки № 7 від 01.07.2014, а також 266 961 грн. 54 коп., 26 029 грн. 63 коп. 3% річних та 78 067 грн. 68 коп. судового збору (том 1 аркуші справи 39-42);

- наказ Господарського суду Житомирської області № 906/1099/16 від 26.12.2016, виданий на виконання вказаного рішення (том 1 аркуш справи 43);

- постанову від 07.11.2017 про відкриття виконавчого провадження № 55071626 на виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 906/1099/16 від 26.12.2016, видану Старшим державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (том 1 аркуші справи 45-46);

- постанови від 07.11.2017 про арешт коштів у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, що містяться на всіх відкритих рахунках Боржника, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення даних постанов про арешт коштів (5 810 914 грн. 63 коп.), видані Старшим державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (том 1 аркуші справи 48-49, 51-52);

- постанову від 30.01.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55071626, видану Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, у зв`язку з тим, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 906/1099/16 поновлено ТОВ строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2016 та відкрито апеляційне провадження (том 1 аркуші справи 53-54);

- постанову від 26.04.2018 про поновлення виконавчого провадження № 55071626, видану Старшим державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у зв`язку з тим, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2016 у справі № 906/1099/16 (том 1 аркуші справи 55-56);

- лист № 3.2/5874 від 18.05.2018 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, у відповідь на звернення Кредитора, в якому зазначено про накладення арешту на рахунки та майно Боржника. Також вказано, що станом на 18.05.2018 Боржником добровільно борг не погашено, кошти в примусовому порядку не стягнуті (том 1 аркуш справи 57).

4.2 На підставі договору про відступлення права вимоги № UA-EA-2017-07-28-000017-c/42 від 11.10.2017 (том 2 аркуші справи 29-40), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та ТОВ за результатами відкритих торгів, ТОВ набуло право вимоги до Боржника, зокрема, за Кредитними договорами №13/2013-Ю від 24.04.2013, №04/2014-Ю від 12.02.2014, №41/2013-Ю від 12.11.2013, №13/2014-Ю від 03.07.2014, а також за договорами забезпечення виконання вказаних Кредитних договорів (договори поруки, застави майнових прав, застави товарів в обороті та ін.), перелік яких зазначено у Додатку №1 (том 2 аркуші справи 35-38).

Положення розділу 3 Кредитного договору №13/2013-Ю від 24.04.2013 містять перелік майна, в тому числі рухомого (автомобілів), майнових прав, які передаються в заставу.

За договором про відступлення права вимоги від 11.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., зареєстрованого у реєстрі за № 526 (том 2 аркуші справи 176-181), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та ТОВ, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги № UA-EA-2017-07-28-000017-c/42 від 11.10.2017 за Кредитними договорами, Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" було відступлено ТОВ право вимоги до Боржника, зокрема, за Договорами іпотек: від 24.04.2013, зареєстрованим в реєстрі за № 1148, від 12.02.2014, зареєстрованим в реєстрі за № 346, від 03.07.2014, зареєстрованим в реєстрі за № 1657, які посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О.

4.3 Фінансовий звіт Боржника містить баланс підприємства станом на 30.06.2018 та звіт про фінансові результати за І півріччя 2018.

4.4 Сторонами визнано суму заборгованості, вказану у рішенні Господарського суду Житомирської області від 26.12.2016 у справі № 906/1099/16, оскільки Відповідач у довідці про кредиторську заборгованість за отримані товари, послуги та інше станом на 01.07.2018, доданій до відзиву на заяву Кредитора зазначає про наявність заборгованості (сума по балансу) перед Кредитором за Договором № 7 у розмірі 4 939 520 грн. 61 коп., проте, у самому відзиві Боржник зазначає суму основного боргу стягнуту рішенням - 4 911 520 грн. 61 коп.

4.5 Згідно з випискою з рахунку Боржника № НОМЕР_1 за період з 25.11.2015 по 20.03.2018 Боржник під час дії арешту майна та всіх рахунків, активно користувався власним рахунком, отримував та перераховував кошти: перераховано Кредитору 6 908 924 грн. 00 коп. (6 534 624 грн 00 коп.), з яких:

- 466 700, грн. з 12.10.2016 по 04.12.2016 (за жовтень 2016 року - 16 500,00 грн. (том 4 аркуші справи 286, 289-290, 295), за листопад 2016 року - 436 400,00 грн. (том 4 аркуш справи 300, том 5 аркуші справи 5, 8, 21, за грудень по 04.12.2016 - 13 800,00 грн. (том 5 аркуш справи 328).

- 5 166 890,00 грн. з 05.12.2016 по 06.11.2017, з дня винесення рішення по день відкриття виконавчого провадження (за грудень з 05.12.2016 - 530 100,00 грн. (том 5 аркуші справи 29, 32, 36, 37, 42, 43, 44, 45, 51, 55), за січень 2017 року - 254 600,00 грн. (том 5 аркуші справи 57, 58, 64, 66, 68, 69, 71, 78), за лютий 2017 року - 581 300,00 грн. (том 5 аркуші справи 80, 81, 83, 84, 88, 93, 97), за березень 2017 року - 454 650,00 грн. (том 5 аркуші справи 100, 102, 109, 112, 113, 117), за квітень 2017 року - 596 450,00 грн. (том 5 аркуші справи 124, 125, 127, 130, 137, 139, 141, 144), за травень 2017 року - 213 640,00 грн. (том 5 аркуші справи 148, 153, 155, 157), за червень 2017 року - 639 000,00 грн. (том 5 аркуші справи 170, 176-177, 178, 179, 180, 182, 184, 185, 187, 188, 189, 190, 192, 194), за липень 2017 року - 290 700,00 грн. (том 5 аркуші справи 197, 201, 202, 206, 212, 219, 221), за серпень 2017 року - 213 200,00 грн. (том 5 аркуші справи 222, 227, 232, 233, 245), за вересень 2018 року - 955 000,00 грн. (том 5 аркуші справи 247, 250, 252, 258, 265-266, 270, 272), за жовтень 2017 року - 360 100,00 грн. (том 5 аркуші справи 277, 280-281, 288, 292, 297), за листопад по 06.11.2017 - 78 150,00 грн. (том 5 аркуші справи 299, 300).

- 1 742 034,00 грн. з 07.11.2017 по 20.03.2018, з дня відкриття виконавчого провадження по 20.03.2018 (за листопад з 07.11.2017 - 512 100,00 грн. (том 6 аркуші справи 4, 7, 8, 9, 12, 17, 20), за грудень 2017 року - 440 384,00 грн. (том 6 аркуші справи 25, 29, 30, 31, 32, 43), за січень 2018 року - 141 850,00 грн. (том 6 аркуші справи 47, 58, 63), за лютий 2018 року - 418 900,00 грн. (том 6 аркуші справи 66, 68, 70, 72, 73, 78, 81), за березень по 23.03.2018 - 228 800,00 грн. (том 6 аркуші справи 83, 84, 85, 87).

Від Кредитора отримано 1 859 824,00 грн., з яких:

- 1 154 824,00 грн. з 05.12.2016 по 06.11.2017 (05.04.2017 на суму 115 200,00 грн. (том 5 аркуш справи 124), 14.04.2017 - 25 000,00 грн. (том 5 аркуш справи 132), 31.05.2017 - 308 624,00 грн. (том 5 аркуші справи 170-171), 04.08.2017 - 226 000,00 грн. (том 5 аркуш справи 227), 22.08.2017 - 480 000,00 грн. (том 5 аркуш справи 239).

- 705 000,00 грн. з 07.11.2017 по 20.03.2018 (10.11.2017 - 377 000,00 грн. (том 6 аркуші справи 6-7), 01.12.2017 - 18 000,00 грн. (том 6 аркуш справи 22), 26.12.2017 - 310 000,00 грн. (том 6 аркуш справи 40).

4.6 Боржник перерахував з 12.10.2016 на рахунок Кредитора кошти за Договором № 7 від 01.07.2014 на суму 3 033 800 грн 00 коп. (1 801 400,00 грн., з 12.10.2017 по 20.02.2017, 1 232 400,00 грн., сплачені з 21.02.2017 по 03.05.2017, на виконання наказу).

4.7 Кредитор систематично перераховує кошти Боржнику як орендну плату та за транспортні послуги, розмір яких згідно з відомостями у виписці склав 637 200 грн 00 коп. (том 5 аркуші справи 124, 132, 170, 227, том 6 аркуші справи 6-7, 22, 40).

4.8 Боржник надавав фінансову та виплачував благодійну допомогу за період з 05.12.2016 по 20.03.2018 загалом у розмірі 6 307 000,00 грн. (том 5 аркуші справи 29, 32, 42, 45, 55, 58, 71, 75, 84, 87, 91, 98, 111-112, 141, 144, 146, 159, 166, 185, 192, 193, 219, 220, 222, 225, 245, 250, 252, 273, 276-277, том 6 аркуші справи 24, 51, 67).

4.9 За період з лютого 2016 року по березень 2018 року Боржник сплатив засновникам 2 202 860,00 грн. дивідендів (грошові чеки - том 2 аркуші справи 128-175, виписка - том 5 аркуші справи 83, 90, 115, 123, 131, 189, 222, 229, 232, 247, 257, 275, том 6 аркуші справи 20, 28, 154, 155, 166, 180, 185-186).

4.10 Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру МВС України Боржник у 2018 році набув та зареєстрував право власності на рухоме майно (автомобіль МАЗ 83781).

4.11 Кредитор подавав до Господарського суду Житомирської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 у справі №906/406/18 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 23.04.2019 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 98.10.2018 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Суд апеляційної інстанції неправомірно встановив стан неплатоспроможності боржника, як підставу для порушення справи про банкрутство, оскільки це питання вирішується судами не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду.

6.2 Закон про банкрутство не встановлює обов`язку суду при відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора здійснювати перевірку доходів боржника та перевірку повноти дій судового виконавця, як передумови для порушення процедури банкрутства.

6.3 Суд апеляційної інстанції взяв до розгляду та надав висновки за результатом дослідження доказів (виписки з рахунку Боржника), що не є належними та допустимими в межах цієї справи, оскільки вони отримані на порушення процесуального законодавства та подані лише до суду апеляційної інстанції, без належного обґрунтування неможливості їх подання при розгляді справи місцевим господарським судом.

6.4 Судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином, що ТОВ не має статусу заставного кредитора до Боржника у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про відсутність процесуальної можливості на оскарження рішень у цій справі.

7. Позиція ТОВ, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 ТОВ як заставодержатель має право на оскарження судових рішень у цій справі.

7.2 Сторони є пов`язаними юридичними особами.

7.3 Існує кримінальне провадження, в межах якого встановлюється незаконність доведення Боржника до стану неплатоспроможності та незаконність розтрати майна та коштів цієї особи.

7.4 Не вчинялись виконавчі дії в межах виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з Боржника на користь Кредитора, що стала підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі.

7.5 Сторони не спростували встановлені апеляційним судом обставини того, що Боржник всупереч накладеному на його рахунки арешту користувалось цими рахунками, сплачуючи дивіденди учасникам, надаючи фінансову допомогу та набуваючи у власність цінне рухоме майно.

8. Обґрунтування передання справи на розгляд палати

8.1 Ухвалою Верховного Суду 18.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Кредитора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019.

8.2 Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2019 справу з касаційною скаргою Кредитора передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через існування протилежних правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з питань, порушених скаржником у цій справі, та з метою дотримання Судом єдності правових позицій з огляду на таке.

8.3 В пункті 14 постанови від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17 (на правову позицію в якій послався в оскаржуваному рішенні апеляційний суд), а також в пункті 15 постанови від 27.09.2018 у справі № 906/1157/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду за результатами сукупного аналізу норм Закону про банкрутство, а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" вказав, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

8.4 В пункті 42 постанови від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241 (на правову позицію в якій послався місцевий суд, постановляючи скасовану апеляційним судом ухвалу) Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з посиланням на норми Закону про банкрутство висловив протилежну позицію, відповідно до якої у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.

9. Розгляд справи палатою

9.1 30.09.2019 Суд ухвалив справу № 910/11946/18 прийняти до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9.2 Суд не бере до уваги доводи ТОВ у доповненнях до відзиву з огляду на подання ТОВ доповнень до відзиву 21.10.2019, тобто з пропуском встановленого судом в ухвалі від 18.06.2019 строку для подання відзиву на касаційну скаргу - до 01.07.2019, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо прав заставодержателя майна боржника на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство

10.1 За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

10.2 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

10.3 Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже частиною 1 статті 254 ГПК України встановлене загальне правило, за яким особі, яка не брала участь участі у справі, надано право подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

10.4 Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже у справах про банкрутство, у яких судові рішення виносяться у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (норми якого були чинними на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, подання касаційної скарги у цій справі та відкриття за цією скаргою касаційного провадження, та норми якого у зв`язку із цим підлягають застосуванню до спірних правовідносин).

10.5 В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Цей перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Норми Закону про банкрутство передбачають, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом частини 1 статті 11 та статті 16 цього закону на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство, ініційованого в загальному порядку за заявою кредитора, у справі, як правило, беруть участь три учасники - сторони (ініціюючий кредитор, боржник) та арбітражний керуючий, про права, обов`язки та інтереси яких прямо зазначається як в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і в резолютивній частині цього рішення.

10.6 Разом з тим Законом про банкрутство передбачені наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 2, 3 статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

10.7 Відповідно до частин 2, 8 статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

10.8 Нормами статей 589, 590 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою (заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави), а також порядок звернення стягнення на предмет застави (за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою).

Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України "Про заставу".

Частинами 1, 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

10.9 Зі змісту викладених норм Суд дійшов висновку, що передбачені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.

А тому ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини 1 статті 254 ГПК України.

Близькі за змістом висновки наведені в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №904/6950/17 та від 27.09.2018 у справі 906/1157/17.

Дійшовши цього висновку, Суд вважає відступити від протилежної правової позиції, викладеної в постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241.

10.10 У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини щодо набуття ТОВ як заставодержателем права вимоги до Боржника (пункт 4.2 цієї постанови), Суд погоджується із правильним висновком апеляційного суду щодо незаконності відхилення судом першої інстанції в підготовчому засіданні заперечень ТОВ проти відкриття провадження у цій справі та наданих ним доказів з підстав відсутності у цієї особи будь-якого правового статусу в межах справи про банкрутство Боржника, а також погоджується із висновком апеляційного суду щодо права ТОВ на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

10.11 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.4) про відсутність у ТОВ статусу та прав заставодержателя у цій справі з огляду на те, що заперечення скаржником цього статусу (прав) ТОВ у справі зводяться до необхідності вирішення судом на стадії відкриття провадження у справі спору між Боржником та ТОВ про право - щодо забезпечених кредиторських вимог ТОВ до Боржника та щодо їх розміру, тоді як ці вимоги не були заявлені у цій справі, не були предметом розгляду на цій стадії провадження у справі про банкрутство.

А тому викладена в касаційній скарзі як заперечення на оскаржувану постанову фактична вимога Кредитора про вирішення спору щодо вимог ТОВ до Боржника, що забезпечені заставою майна Боржника, зводиться до необхідності встановлення обставин справи та оцінки доказів у справі, що суперечить нормі частини 3 статті 300 ГПК України, відповідно до якої у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо обов`язків та меж повноважень господарського суду у підготовчому засіданні.

10.12 Відповідно до частини 1 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частинами 2, 3 цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону про банкрутство за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Отже, основне завдання підготовчого засідання полягає у з`ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Суд звертається до правової позиції, що послідовно викладена Верховним Судом в постановах від 10.04.2018 у справі № 911/378/17, від 24.04.2018 у справі № 910/8661/17, від 16.10.2018 у справі № 922/116/18, від 31.10.2018 у справі № 911/1927/17, від 25.07.2019 у справі № 923/913/18, від 15.08.2019 у справах №№ 913/619/18, 905/1390/18, 922/94/19, від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19, від 10.09.2019 у справі № 914/2350/18.

10.13 Відповідно до частини 7 статті 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо, зокрема: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

10.14 Підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство наведені в частині 3 статті 10 цього закону, згідно з якою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо:

- безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника,

- сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,

- які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

10.15 Вимоги до переліку документів (доказів), що мають бути додані до цієї заяви, зазначені в частинах 1, 2, 6, 7 статті 11 Закону про банкрутство.

Згідно з частинами 2, 7 цієї статті закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; копія виконавчого документа.

За змістом статті 11 та частини 7 статті 16 Закону про банкрутство ненадання документів, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство та мають в обов`язковому порядку бути додані до заяви про порушення справи про банкрутство, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже норми частини 3 статті 10 Закону про банкрутство (підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство) кореспондують з положеннями частин 2, 7 статті 11 цього закону, в яких законодавець навів необхідний перелік документів-доказів, що додаються кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство боржника на підтвердження підстав, зазначених в частині 3 статті 10 Закону про банкрутство, та яким (документам), за змістом частин 1, 2, 3 статті 16 Закону про банкрутство, господарський суд в підготовчому засіданні надає оцінку на предмет доведеності та існування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, існування/відсутності перешкод для подальшого руху у справі про банкрутство.

10.16 Поряд з цим, законодавець, поклавши на господарський суд обов`язок оцінити докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону (абзац четвертий частини 1 статті 15 Закону про банкрутство), та перевірити вжиття заходів щодо примусового стягнення за вимогами кредитора в порядку виконавчого провадження (абзац першому частини 3 статті 16 Закону про банкрутство), зобов`язує ініціюючого кредитора довести ці обставини, та встановлює додаткову вимогу щодо обставин, які мають бути доведені кредитором в контексті існування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, документів, які при цьому мають бути ним додані до заяви, досліджені та оцінені господарським судом у підготовчому засіданні, та відсутність яких є підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі згідно з положеннями частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, а саме:

- докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом,

- докази вжиття заходів щодо примусового стягнення за вимогами кредитора в порядку виконавчого провадження.

Перелік заходів з примусового виконання рішень, що здійснюються у виконавчому провадженні, зокрема щодо стягнення коштів (зокрема, норми статті 10, розділ VII Закону України "Про виконавче провадження") також обумовлює перелік доказів, що мають бути надані кредитором на підтвердження обставин неспроможності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами та обставин вжиття заходів щодо примусового стягнення за вимогами кредитора в порядку виконавчого провадження.

При цьому категорія "неспроможність" боржника у розумінні норми в абзаці четвертому частини 1 статті 15 Закону про банкрутство не може розумітися формально - як констатація господарським судом факту невиконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредиторами у встановленому законом розмірі протягом визначеного законом часу. Однак, має бути реальною, тобто полягати в тому, що невиконання боржником цих грошових зобов`язань не залежить, насамперед, від волі боржника виконувати/не виконувати грошові зобов`язання у межах виконавчого провадження перед одним конкретно визначеним або декількома кредиторами.

А тому господарський суд у підготовчому засіданні не оцінює дії виконавця у межах виконавчого провадження, як помилково стверджує скаржник (пункт 6.2), а досліджує та встановлює обставини щодо вжиття/невжиття заходів з примусового стягнення за вимогами кредитора в порядку виконавчого провадження, у тому числі через оцінку судом визначених Законом про банкрутство доказів вжиття заходів щодо примусового стягнення за вимогами кредитора в порядку виконавчого провадження (абзац перший частини 3 статті 16 Закону про банкрутство).

За змістом викладених норм обов`язковою складовою цих доказів є визначені Законом про банкрутство документи виконавчого провадження за вимогами ініціюючого кредитора до боржника, що підлягають оцінці господарським судом у підготовчому засіданні, хоча Закон про банкрутство при цьому не встановлює обов`язку для суду щодо перевірки матеріалів виконавчого провадження в цілому, у тому числі шляхом витребування матеріалів виконавчого провадження.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.09.2018 у справі № 916/3200/17, а близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом в постанові від 25.07.2019 у справі № 923/913/18.

Дійшовши викладеного висновку, Суд частково відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про відсутність у суду обов`язку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора здійснювати перевірку повноти дій судового виконавця, як передумови для порушення процедури банкрутства.

10.17 Підсумовуючи викладене, Суд дійшов таких висновків.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.

10.18 Вирішуючи у підготовчому засіданні щодо відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора, суд першої інстанції наведеного не врахував, та, констатувавши існування доказів на підтвердження відкритого більш ніж протягом трьох місяців після ухвалення постанови державним виконавцем виконавчого провадження № 55071626 щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора за судовим рішенням грошових вимог в розмірі, що перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати; допустивши при цьому процесуальне порушення з відхилення заперечень ТОВ та неприйняття до уваги наданих цією особою доказів (пункт 10.10 цієї постанови), формально підійшов до кваліфікації правовідносин між сторонами стосовно існування підстав для відкриття та відсутності перешкод для здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство Боржника, правильного висновку про що дійшов апеляційний суд, скасувавши рішення місцевого суду про відкриття провадження у цій справі.

10.19 Разом з тим, апеляційний суд, виправивши процесуальне порушення, допущене місцевим судом, та надавши оцінку наданим ТОВ на стадії апеляційного провадження у справі доказам, між тим також не врахував наведеного (пункти 10.16, 10.17 цієї постанови) та ухвалив передчасне рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі пункту 7 статті 16 Закону про банкрутство, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через недоведенність неспроможності Боржника сплатити Кредитору суму безспірного боргу не інакше, як через відновлення його платоспроможності, внаслідок відсутності доказів вжиття належних заходів щодо стягнення Кредитором боргу з Боржника у виконавчому провадженні № 55071626, з огляду на таке.

10.20 Апеляційний суд послався на надані Кредитором докази (стосовно заборгованості Боржника, зокрема щодо виконавчого провадження № 55071626), та на надані ТОВ докази, а саме: на виписки з банківського рахунку Боржника за період з 25.11.2015 по 20.03.2018 щодо руху коштів на предмет отриманих в цей період грошових коштів на рахунок Боржника та здійснених ним перерахувань, грошові чеки з виплати дивідендів засновникам Боржника; та, пославшись на відомості в цих доказах, встановив обставини здійснюваної Боржником прибуткової господарської діяльності в період відкритого за вимогами Кредитора до Боржника виконавчого провадження № 55071626 зі стягнення коштів, а саме: придбання Боржником майна, здійснення між сторонами розрахунків, у тому числі Боржником на користь Кредитора на значні суми, і зокрема у межах виконавчого провадження № 55071626, стан рахунків Боржника на момент звернення Кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника, виплату дивідендів засновникам Боржника.

Втім, апеляційний суд, встановивши на підставі цих доказів також обставини невжиття передбачених законом заходів з примусового стягнення за вимогами Кредитора до Боржника в межах виконавчого провадження № 55071626, не дослідив їх шляхом порівняння в період здійснення виконавчого провадження № 55071626: (1) вартості майна Боржника, (2) суми грошових коштів на рахунках Боржника ( у тому числі на час звернення Кредитора із заявою про порушення цієї справи), (3) розміру здійснених Боржником витрат на придбання майна; (4) сум, виплачених Боржником як дивідендів засновникам, (5) сум грошових коштів, перерахованих Боржником на користь інших осіб, у тому числі на користь Кредитора поза межами виконавчого провадження № 55071626 тощо; із сумою заявлених Кредитором та незадоволених Боржником вимог у межах виконавчого провадження № 55071626 - чи достатньо було у Боржника майна та грошових коштів задля повного погашення заявлених у цій справі вимог Кредитора у межах виконавчого провадження № 55071626 без необхідності відкриття для цього справи про банкрутство Боржника.

З`ясування цих обставин має значення для вирішення спору у цій справі задля правильної кваліфікації правовідносин між сторонами - встановлення юридичного факту реальної неспроможності Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед Кредитором протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження № 55071626, як обов`язкової складової, що підлягає доведенню ініціюючим кредитором та встановленню судом при вирішенні питання про існування/відсутність підстав для відкриття та перешкод для подальшого провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора за загальною процедурою, передбаченою Законом про банкрутство (пункт 10.16).