ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2019 року

м. Дніпро

справа № 852/2а-7/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Щербини М.В.,

представника третьої особи (ТОВ «КАОЛІН АЗОВ») Макаренко О.М.,

представника третьої особи (ТОВ «Александр-Агро 2») ОСОБА_1 У.Ю ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 (треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАОЛІН АЗОВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2») про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності,-

В С Т А Н О В И В :

Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області 23.07.2019 року звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАОЛІН АЗОВ»), в якому позивач просив:

- примусове відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 9,1700 га, кадастровий номер 2323984000:02:002:0046, розташовану на території Новопавлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 - для розміщення об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, за викупною ціною 418152,00 гривень за рахунок коштів ініціатора відчуження - ТОВ «КАОЛІН АЗОВ»;

- зобов`язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 9,1700 га, кадастровий номер 2323984000:02:002:0046, розташовану на території Новопавлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, сільськогосподарського призначення, протягом 10 днів після повного відшкодування вартості земельної ділянки, яка примусово відчужується в розмірі 418152,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на території Запорізької області здійснює господарську діяльність ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, що підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами за реєстраційним №3912 від 21.06.2006 року. Згідно акту про надання гірничого відводу від 23.04.2007 року за №1355, виданого Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, площа гірничого відводу для розробки Буряківського родовища кварцових пісків в Оріхівському районі Запорізької області становити 118,0 га. У відповідності до розпорядження голови Оріхівської РДА за №203 від 22.07.2015 року за рахунок коштів інвестора ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» було виготовлено детальний план території під розміщення виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків, розташованого за межами населеного пункту с.Новопавлівка на території Оріхівського району Запорізької області. Серед інших ділянок, які розташовані в межах розробки кар`єру, знаходиться земельна ділянка площею 9,1700 га, кадастровий номер 2323984000:02:002:0046, розташована на території Новопавлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.01.2007 року серії ЯГ №702622. Згідно звіту про експертну оцінку земельної ділянки вартість її становить 418152,00 грн.. Підставою для звернення до суду Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області стала відмова громадянки ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив його задовольнити.

Представник третьої особи - ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» також підтримав вимоги позову та пояснив, що на теперішній час підприємство вже розробляє Буряківське родовище кварцового піску, який є сировиною для ливарного виробництва, абразивів, скляних виробів, зварювальних флюсів, вогнетривів. Видобування копалин, їх переробка та збагачення створить додаткові робочі місця для жителів як міста Оріхів, так і навколишніх сіл району, а також забезпечить збільшення сум податкових платежів в бюджет.

Представник третьої особи - ТОВ «Александр-Агро 2» проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що на сьогоднішній день спірну земельну ділянку, що належить ОСОБА_3 , обробляє ТОВ «Александр-Агро 2» на підставі договору оренди землі від 07.02.2014 року. Строк дії договору 16 років, право оренди зареєстровано належним чином. Обробляючи земельну ділянку, товариство понесло фінансові затрати на вирощування зернових культур. Товариство є сільхозпідприємством, забезпечує вказаною продукцію Оріхівський район та міста Запорізької області, надає вже зараз багатьом мешканцям району роботу поблизу їх міста проживання, сплачує регулярно та своєчасно податки до державного бюджету. Підприємство надає можливість заробляти мешканцям своєї держави, на відміну від ТОВ «КАОЛІН АЗОВ», беніфіціарами якого є іноземні особи.

Відповідач в судове засідання не прибула. Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представників третіх осіб, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідач - ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 9,1700 га, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту. Вказане право встановлено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №702622, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010727500002 від 17 січня 2007 року (а.с.22, 22-зворот).

Земельна ділянка, про примусове відчуження якої просить позивач, має наступні характеристики: кадастровий номер 2323984000:02:002:0046, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.40-43).

Також судом встановлено, що третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «КАОЛІН АЗОВ» є суб`єктом господарювання та має спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий Міністерством охорони навколишнього середовища України, реєстраційний №3912 від 21.06.2006 на 20 років, а саме на видобування кварцових пісків як сировини для виробництва скла, видобування супутньої корисної копалини-суглінків і глін, для виробництва керамічної цегли марки « 100» в Буряківському родовищі, розташованого на земельній ділянці в Запорізькій області, Оріхівський район, 0,6 км на захід від с.Новопавлівка, загальною площею 98,0 га (а.с.11).

У зв`язку з необхідністю розміщення та обслуговування на земельній ділянці об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин, ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» звернулося до Оріхівської РДА з ініціативою розпочати процедуру викупу для суспільних потреб земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 9,1700 га, належної на праві власності відповідачу, кадастровий номер земельної ділянки 2323984000:02:002:0046, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Головою Оріхівської районної державної адміністрації 26.06.2018 року прийнято Розпорядження №184 «Про початок процедури відчуження шляхом викупу земельних ділянок для суспільних потреб (розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин) які розташовані на території Оріхівської міської (Новопавлівської сільської) ради та перебувають у власності громадян», в тому чсилі перебуває у власності ОСОБА_3 , відповідно до якого підлягає викупу для суспільних потреб зазначена вище земельна ділянка (а.с.27).

Цим же розпорядженням рекомендовано ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» замовити експертну грошову оцінку земельних ділянок для визначення викупної ціни.

ПМП «Проектно-виробнича фірма «Еліта» проведено грошову оцінку земельної ділянки розміром 9,1700 га та визначено її вартість в 48152,00 грн..

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена земельна ділянка кадастровий номер 2323984000:02:002:0046, була передана її власником відповідно до договору оренди від 07.02.2014 року ТОВ «Александр-Агро 2» на підставі договору оренди землі до 02.04.2024 року. Згідно додаткової угоди від 01.12.2017 року строк дії договору змінено до 31.12.2030 року (а.с.149, 150, 151).

Зазначене ТОВ «Александр-Агро 2 позивачем до переговорів не залучалось.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2».

Далі, з матеріалів справи вбачається, що Оріхівською районною державною адміністрацією 09.01.2018 року на адресу відповідача було надіслано повідомлення за №01-33/013 про проведення засідання районної комісії щодо порядку визначення та відшкодування збитків у зв`язку із викоупом земельної ділянки (а.с.61). Вказане повідомлення було вручено відповідачу 08.02.2019 року (а.с.61-зворот).

В матеріалах справи наявне письмове повідомлення Оріхівської районної державної адміністрації від 19.02.2019 року на адресу ОСОБА_3 про прийняте рішення щодо викупу або примусового відчуження частини земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (а.с.62).

У вказаному повідомленні зазначено умови викупу та необхідність протягом 10 днів повідомити про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу. Повідомлення не містить умов заміни та наслідки відмови від викупу чи заміни.

Доказів направлення вказаного повідомлення та вручення його відповідачу матеріали справи не містять.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 не дала своєї згоди на викуп її земельної ділянки для суспільних потреб, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

При вирішення спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року №1559-VІ (далі по тексту - Закон №1559).

Відповідно до статті 1 Закону №1559 суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 4 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 15 Закону №1559, серед іншого, передбачено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення ... об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що згоди щодо викупу спірної земельної ділянки з відповідачем досягнуто не було в зв`язку з чим позивачем ініційовано звернення до суду з позовом про її примусовий викуп.

При цьому наявність суспільної необхідності для примусового викупу земельної ділянки відповідача позивач та третя особа - ТОВ «КАОЛІН АЗОВ» обґрунтовують розташуванням на ній виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків, які належать до корисних копалин загальнодержавного значення, а також забезпечення роботою мешканців суміжних районів та сплатою значних сум податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів.

В той же час, позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює виключну необхідність примусового відчуження земельної ділянки, а саме по собі розташування на ній корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність такого інтересу, до того ж за умови, що ініціатором викупу (відчуження) земельної ділянки виступає приватне підприємство, яке здійснює господарську діяльність пов`язану з видобуванням корисних копалин для забезпечення власних комерційних інтересів, що свідчить в першу чергу про комерційний характер такої ініціативи.

Крім того, забезпечення робочих місць та сплата обов`язкових платежів до місцевого та державного бюджетів є обов`язком роботодавця, який нерозривно пов`язаний із здійсненням господарської діяльності і також не може характеризувати такі обставини як «виключну необхідність» в розумінні Закону і бути підставою для примусового відчуження належної відповідачу земельної ділянки.

В цій частині позивачем також не доведено, що такі потреби територіальної громади як зайнятість населення і сплата обов`язкових платежів до бюджету, можливо забезпечити лише шляхом примусового відчуження належної на праві власності відповідачу земельної ділянки і що такі потреби не можуть бути забезпечені на інших договірних умовах.

Адже втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

До того ж, як встановлено в ході розгляду справи - третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2», яке у лютому 2014 року уклало з відповідачем договір оренди землі на спірну земельну ділянку, є сільхозпідприємством та здійснює господарську діяльність у вказаній отраслі, забезпечує сільхозпродукцію Оріхівський район та міста Запорізької області, забезпечує мешканців району роботою, сплачує податки до державного бюджету.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Колегія суддів зазначає, що оцінка пропорційності потребує суб`єктивного підходу, оскільки втрата відповідачем майна є більш значимим індивідуальним інтересом на противагу інтересу суспільного задля дотримання балансу з метою додержання критерію справедливості та принципу верховенства права.

Застосовуючи Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у справах про примусове відчуження об`єктів нерухомості з мотивів суспільної необхідності, суд має здійснити дослідження трьох критеріїв відповідності певного заходу втручання суб`єкта владних повноважень у право приватної власності (трискладовий тест), а саме - чи відповідає втручання у право власності принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, який включає свободу від свавілля.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року (справа Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine), заява №29979/04, §71) Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку що позивачем не доведено наявність суспільної необхідності відчуження земельної ділянки відповідача, а також те, що непорушне право приватної власності відповідача в цьому випадку має зазнавати обмеження. Задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до «умов, передбачених законом», тобто, спричинить свавільне позбавлення його права на майно.

За таких обставин в задоволенні вимог адміністративного позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 241-246, 250, 255, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАОЛІН АЗОВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2») про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Верховного Суду через Третій апеляційний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак