Справа № 643/14619/19

Провадження № 1-кс/643/6894/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року слідчий суддя Московського районного суду м.Харкова

ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого

ОСОБА_3 розглянувши скаргу ОСОБА_4 на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування,

в с т а н о в и в:

До Московського районного суду м. Харкова надійшли скарги ОСОБА_4 , в якій заявник просить скасувати постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки, зобов`язати ТУ ДБР у м.Полтава забезпечити безпеку заявнику та його родині; зобовязати ТУ ДБР у м.Полтава витребувати медичну документацію та ознайомити заявника з нею, внести відомості за фактом скоєння злочину за ст.146 КК України до ЄРДР; скасувати постанову слідчого ДБР ОСОБА_3 від 19.09.2019 року у кримінальному провадженні № 4219220750000191 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 як незаконну, що не відповідає нормам чинного законодавства, зобов`язати ТУ ДБР у м.Полтава надати йому статус потерпілого у даному кримінальному провадженні, зобов`язати ТУ ДБР у м.Полтава та військову прокуратуру Харківського гарнізону внести до ЄРДР відомоті за фактом скоєння злочину посадовими особами державної влади м.Харків, передбаченого ст. 146 КК України, зобов`язати слідчого ДБР допитати свідків.

В судове засідання скаржник ОСОБА_4 , не з`явився про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, просив слухати справу за його відсутності, пітримав вимоги скарги.

Слідчий в судовому засіданні з обґрунтуванням відповідних мотивів, просив відмовити в задоволенні скарги. Надав матеріали кримінального провадження для ознайомлення.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, доходить наступних висновків.

Згідно наданих матеріалів кримінального провадження, встановлено, що ТУ ДБР у м.Полтава здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019220750000191 від 01.08.2019 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 426-1 КК України.

Постановою слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_3 від 19.08.2019року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 10 серпня2019року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42019220750000191 від 01 серпня2019року.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.

19.08.2019року слідчим Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_3 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 10 серпня2019року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42019220750000191 від 01 серпня2019року, з посиланням на положенняст.55 КПК України.

Статтею 55 КПК Українивизначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завданоморальної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Таким чином, в силу вимогст.55 КПК Україниособою, яка прийняла заяву про визнання певного суб`єкта потерпілим у кримінальному провадженні, має бути вручена останньому пам`ятка про права та обов`язки потерпілого. Однак, наведене водночас не є безумовною підставою для вручення заявникам пам`ятки про процесуальні права та обов`язки учасника кримінального провадження, оскільки згідно до ч. 5 наведеної статті у разі наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що ініціатору заяви шкода не завдана, слідчий вмотивованою постановою відмовляє у визнанні особи потерпілим.

Майнова шкода представляє собою майнові та/чи грошові збитки, спричинені юридичній або фізичній особі.

Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: 1) заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; 2) не одержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; 3) оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров`я потерпілого, а в разі його смерті - на поховання й виплати з підтримання матеріального добробуту і виховання непрацездатних членів сім`ї потерпілого та його неповнолітніх дітей; 4) кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

В чинному законодавстві України всі наслідки немайнового характеру позначаються терміном «моральна шкода». Зміст цього поняття розкритий впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ.

Термін «моральна шкода» визначається через поняття страждання, які заподіяні фізичній особі внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з людьми, інші негативні наслідки морального характеру.У свою чергу, «моральний характер» означає «пов`язаний з духовним життям людини». Саме тому в кримінальному провадженні лише потерпілому - фізичній особі, а не юридичній особі відшкодовується моральна шкода.

Заподіяння фізичної шкоди тісно пов`язане з настанням в подальшому моральних страждань, отже, і моральної шкоди. У цьому випадку ці види шкоди у кримінальному провадженні важко розглядати окремо, оскільки вони доповнюють одне одного.

Фізична шкода визначається через сукупність змін, що об`єктивно сталися внаслідок вчинення кримінального правопорушення в стані людини як фізичної істоти.

До складових фізичної шкоди належать: а) тілесні ушкодження, б) розлад здоров`я, в) фізичні страждання.

При визначенні шкоди як підстави для визнання особо потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Лише в такому випадку особа визнається потерпілою.

Слідчий ОСОБА_3 оскаржувану постанову від19.08.2019року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №42019220750000191мотивував тим, що з наявних матеріалів кримінального провадження, не вбачається об`єктивних даних, які б вказували на спричинення йому моральної, фізичної та майнової шкоди.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження №42019220750000191,зклопотаннявід 10.08.2019року пронадання статусу потерпілого,не вбачається яку шкоду було завданокримінальним правопорушенням моральну, фізичну або майнову, в чому вона полягала та розмір такої шкоди, якими об`єктивними даними доводиться її існування.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на час прийняття оскаржуваної постанови в розпорядженні слідчого були відсутні докази, які б могли свідчити про наявність очевидних та достатні підстав вважати, що заявнику завдана моральна, фізична або майнова шкода, у зв`язку з чим слідчий суддя приходить до переконання, що підстави для скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.

Постановою слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованому у м.Полтава ОСОБА_3 від 19.08.2019 року в кримінальному провадженні № 42019220750000191 відмовлено в застосуванні заходів безпеки ОСОБА_4 та його родині.

Відмовляючи в задоволенні заяви, слідчий в оскаржуваній постанові від 19.08.2019 зазначив, що будь-яких фактичних даних або об`єктивних ознак наявності реальної загрози життю, здоров`ю, житлу і майна ОСОБА_4 або членів його сім`ї не здобуто.

Відповідно до п.п. а,д,єст.2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві»(далі Закон), право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях1і7цьогоЗакону, за наявності відповідних підстав мають, зокрема особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень; свідок; члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах "а" - "е" цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Частиною 2ст. 3 Законувизначено, що рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені устатті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.

Таким чином, підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, відповідно дост.20 Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози життю, здоров`ю, житлу і майну щодо осіб перелічених у статті 2 Закону .

Підстав і приводів для вжиття заходів безпеки, визначених Законом, із визначенням підстав, за яких особамає право на забезпечення заходів безпеки, визначених у ст. ст. 1, 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав,заявник не навів.

Статтею 303 КПК Українипередбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.

Так, відповідно до п.6 ч.1ст.303 КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.

Однак, до вказаного переліку не віднесене скасування постанови про відмову у застосуванні заходів безпеки.

Згідно ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Щодо вимоги, відповідно до якої ОСОБА_4 просить суд внести відомості до ЄРДР за статтею 146 КК України та зобовязати ТУ ДБР у м.Полтава та військову прокуратуру Харківського гарнізону внести відомості до ЄРДР за статтею 146 КК України, слідчий суддя вважає зазначити наступне.

Предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України,слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Отже, ст. 214 КПК України перебуває у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудового розслідування. За змістом вказаних норм, до ЄРДР вноситься тільки заява або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.

Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за № 680/28810, до Реєстру вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

При цьому, виходячи зі змісту ст.214 КПК України повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.

Таким чином, обов`язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння.

Внесення відомостей до ЄРДР слідчим суддею чинним КПК не передбачено.

До матеріалі скарги не надано і відповідних заяв направлених

ОСОБА_4 до ТУ ДБР у м.Полтава та військову прокуратуру Харківського гарнізону, а отже унеможливлює перевірку слідчим суддею бездіяльності відповідних слідчих, прокурорів щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

Що стосується вимог скарги про зобов`язання ТУ ДБР у м.Полтава витребувати медичну документацію та ознайомити заявника з нею, зобов`язання ТУ ДБР у м.Полтава надати ОСОБА_4 статус потерпілого у кримінальному провадженні № 4219220750000191; зобов`язання слідчого ДБР допитати свідків то слідчий суддя приходить висновку,що скаргав цій частині підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно дост.303 ч.1 КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченимиглавою 39 цьогоКодексу; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Згідност.304 ч.1 КПК Українискарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги з дня отримання особою її копії.

Згідност.303 КПК України, якою встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, не здійснення допиту свідків, не надання статусу потерпілого та витребування медичної документації, не відноситься до дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка може бути оскаржена під час досудового розслідування.

Окрім того, слідчий суддя звертає увагу на той факт, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 05.09.2019 року було задоволено клопотання слідчого ОСОБА_3 , про тимчасовий доступ до медичної картки, історії хвороби ОСОБА_4 , на виконання якої було витребувано вказану вище документацію та з відповідді слідчого від 11.09.2019 року, вбачається що копію медичної картки стаціонарного хворого № 1713 ОСОБА_4 було направлено останьому на його адресу.

Більш того, судом двічі призначалася для розгляду вказана скарга, в жодне судове засідання заявник не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься диспозитивність (ст. ст 7, 26 КПК України.

Так, згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вище наведене, положення ст. 26 КПК України, повторну неявку заявника в судове засідання при його обов`язковій явці у відповідності до положень ст. 306 КПК України, підстав до задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1