ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року

Справа № 160/6248/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії "ОБЕРІГ" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю фінансової компанії "ОБЕРІГ" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову за № 274-ДП-Т-ДУ в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії "ОБЕРІГ" на провадження господарської діяльності (брокерська діяльність серії АЕ № 286645 від 08.10.2013 року, дилерська діяльність серії АЕ № 286646 від 08.10.2013 року, депозитарна діяльність депозитарної установи серії АЕ № 263430 від 01.10.2013 року);

- визнати, що Уповноважені особи Комісії, а саме Уповноважена особа Комісії Назарчук І.Р., уповноважена особа Комісії Лібанов М.О., уповноважена особа Комісії Тарабакін Д.В., виконували свої обов`язки з перевищенням службових повноважень;

- зобов`язати НКЦПФР не вносити негативну інформацію щодо ділової репутації ОСОБА_1 - Генерального директора ТОВ "ФК "ОБЕРІГ".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем анульована ліцензія на провадження господарської діяльності за повторне порушення ліцензіатом законодавства та за невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, проте, як зазначає позивач, такої підстави для анулювання ліцензії не передбачено. При цьому, позивач зазначає, що повторність порушення обґрунтована не наявністю розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, а наявністю про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, що не є підставою для анулювання ліцензії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

06.08.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що підставами для анулювання ліцензії є акт про повторне порушення ліцензіатом законодавства та акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності. Відповідач зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано акти щодо яких виявлено повторне порушення ліцензіатом законодавства.

23.08.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені у позові, як підстави для задоволення позову.

10.09.2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що відповідь на відзив є законодавчо необґрунтованою та такою, що не спростовує встановлених під час перевірки порушень.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на письмовий відзив та заперечення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.

16.09.2019 року, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.

24.04.2019 року уповноваженою особою комісії винесено постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 24.04.2019 року №14/02/10037, постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 24.04.2019 року №14/02/10039, постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 24.04.2019 року №14/02/10033, постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 24.04.2019 року №14/02/10036, якими порушено справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ТОВ "ФК "ОБЕРІГ" та зобов`язано керівника (уповноваженого представника) ТОВ "ФК "ОБЕРІГ" з`явитися на підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та надання письмових пояснень.

Так, 07.05.2019 року уповноваженою особою комісії складено акти №750-ДП-Т-ДУ, №749-ДП-Т-ДУ, №752-ДП-Т-ДУ, №748-ДП-Т-ДУ про правопорушення на ринку цінних паперів.

20.05.2019 року за наслідком складення актів винесено постанови про розгляд справ про правопорушення на ринку цінних паперів за №14/01/11877, №14/01/11874, №14/01/11876, №14/01/11875.

05.06.2019 року уповноваженими особами відповідача винесено постанову про об`єднання справ про правопорушення на ринку цінних паперів в одне провадження за №14/01/13796.

За результатами розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів уповноваженими особами відповідача 05.06.2019 року винесено постанову №274-ДП-Т-ДУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за повторні порушення ліцензіатом законодавства та за невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності застосовано до ТОВ "ФК "ОБЕРІГ" санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності.

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, а дії з її складання незаконними, звернувся із цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (в рішенні альтернативно - Закон), «Порядком зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затв. Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 14.05.2013 № 816 (скорочено по тексту - Порядок), «Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», затв. Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 16.10.2012 № 1470 (в мотивувальній частині рішення - Правила), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вказаний конституційний припис закріплений у ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Суд зауважує, що оскільки у правовідносинах з Товариством НКЦПФР виступає як суб`єкт владних повноважень, прийняте Рішення містить усі ознаки акту індивідуальної дії: прийняте на виконання владних управлінських функцій; стосується прав та інтересів Товариства; дія якого має визначений строк; з витікаючими з нього правовими наслідками для ПрАТ «Експерт-Капітал» в питаннях обмеження останнього у здійсненні професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі отриманих відповідних ліцензій, має відповідати критеріям, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України.

Зважаючи, що Спірне рішення за своїми ознаками фактично є рішенням суб`єкта владних повноважень, суд наголошує, що на нього розповсюджуються вимоги частини 2 статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, необхідною є перевірка судом оскаржуваного рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» регулюються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначається виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

У статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» міститься визначення термінів, а саме: ліцензіату - суб`єкта господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності; ліцензійних умов - нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії; органу ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Виходячи зі змісту вказаних статей Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензіат має дотримуватися вимог ліцензійних умов, а органу ліцензування надано право здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами проведеної перевірки останнього приймати рішення.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Стаття 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» наводить, для його цілей, визначення термінів, а саме: державного регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері; професійних учасників ринку цінних паперів - осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (в наведених у рішенні нормативних положеннях - Комісія). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (ч. 1 ст. 5 Закону).

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів: 1) брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи; 2) дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

До основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відноситься: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; 3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; 4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів; 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення (ч. 1 ст. 7 Закону).

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: встановлює порядок та видає ліцензії на провадження діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери; встановлює порядок розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів; виконує інші завдання відповідно до закону (п.п. 9, 14-2, 38 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

У відповідності до ст. 8 Закону, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема: у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року обіг цінних паперів, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

З матеріалів справи видно, що у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРІГ" складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 07.05.2019 року, відповідно до якого встановлено наступне.

У відношенні Товариства винесено розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 61-ДП-Т від 07.02.2019 (далі - Розпорядження), відповідно до якого Товариству необхідно у термін до 28.02.2019 усунути порушення законодавства шляхом:

- подання до Комісії достовірної інформації щодо нерозподіленого прибутку на початок звітного року та прибутку поточного року, у разі підтвердження його розміру аудитором (аудиторською фірмою), за періоди з лютого по серпень 2018 року у порядку, визначеному Положенням про порядок складання та подання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим рішенням Комісії від 25.09.2012 № 1283, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.10.2012 за № 1737/22049 (далі - Положення № 1283);

- надання відповіді на запит (вимогу) Комісії щодо надання інформації від 10.08.2018 №16/04/24399, відповідно до якого Товариству необхідно надати до Комісії в паперовому вигляді інформацію про результати розрахунку пруденційних нормативів, а саме розміру регулятивного капіталу, нормативів / адекватності регулятивного капіталу та капіталу першого рівня, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта фінансового левериджу, за лютий 2018 року, здійсненого відповідно до вимог Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку та вимог до системи управління ризиками, затвердженого рішенням Комісії від 01.10.2015 № 1597, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2015 за № 1311/27756, зі змінами, внесеними Рішенням № 824 (далі - Положення № 1597), а також дані, на основі яких здійснювався розрахунок пруденційних нормативів за лютий 2018 року;

- подання у повному обсязі відповідної інформації, а саме Довідки про розрахунок нормативу концентрації кредитного ризику за контрагентами, що не є банками або торговцями цінними паперами, та Довідки про розрахунок нормативу концентрації кредитного ризику за контрагентами, що є банками або торговцями цінними паперами за травень 2018 року, до Комісії в порядку, визначеному Положенням №1283.

На виконання Розпорядження у частині надання відповіді на запит (вимогу) Комісії щодо надання інформації від 10.08.2018 № 16/04/24399 Товариство листом від 25.02.2019 № 25 надало у паперовому вигляді інформацію про результати розрахунку пруденційних нормативів, а саме розміру регулятивного капіталу, нормативів адекватності регулятивного капіталу та капіталу першого рівня, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта фінансового левериджу, за лютий 2018 року, здійсненого відповідно до вимог Положення № 1597 зі змінами, внесеними Рішенням № 824 а також дані, на основі яких здійснювався розрахунок пруденційних нормативів.

Довідку про розрахунок нормативу концентрації кредитного ризику за контрагентами, що не є банками або торговцями цінними паперами, та Довідку про розрахунок нормативу концентрації кредитного ризику за контрагентами, що є банками або торговцями цінними паперами за травень 2018 року Товариство подало 21.02.2019 у складі виправлених місячних адміністративних даних за травень 2018 року.

Достовірна інформація щодо нерозподіленого прибутку на початок звітного року подана Товариством у складі виправлених місячних адміністративних даних, а саме Довідки про вихідні дані для розрахунку показника розміру регулятивного капіталу за березень, квітень, червень, липень та серпень 2018 року. При цьому, відповідні виправлені адміністративні дані за березень 2018 року подані Товариством 21.02.2019, за період з червня по серпень 2018 року та за квітень 2018 року - 06.03.2019. Виправлені місячні дані за травень 2018 року, що подані Товариством 21.02.2018 року, достовірної інформації щодо нерозподіленого прибутку на початок звітного року не містять.

Так, встановлено, що Товариством не подана достовірна інформація щодо нерозподіленого прибутку на початок звітного року за травень 2018 року, а відповідна інформація за період з червня по серпень 2018 року та за квітень 2018 року подана після закінчення строку, встановленого Розпорядженням.

Крім того, як встановлено судом, Товариство не виконало Розпорядження у частині подання до Комісії достовірної інформації щодо нерозподіленого прибутку на початок звітного року за періоди з травня по серпень 2018 року та щодо прибутку поточного року, у разі підтвердження його розміру аудитором (аудиторською фірмою), за періоди з лютого по серпень 2018 року протягом строку встановленого Розпорядженням.

Також у відношенні ТОВ МФК ОБЕРІГ" складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 07.05.2019 року №349-ДП-Т-ДУ, відповідно до якого встановлено, що Товариство порушило вимоги пункту 2 розділу ПІ Положення № 2021, у частині неподання відповідної інформації до Комісії. Дія вчинена товариством повторно, оскільки у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРЕГ” винесена постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 80-ДП-Т від 07.02.2019 відповідно до якої, зокрема, за порушення вимог пункту 2 розділу ІІІ Положення № 2021 застосовано санкцію.

Крім того, у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРІГ” складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 07.05.2019 №350-ДП-Т-ДУ, відповідно до якого встановлено, що Товариство порушило вимоги частини третьої статті 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та пункту 2 розділу II Ліцензійних умов №819, у частині недотримання пруденційних нормативів.

Дія вчинена Товариством повторно, оскільки у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРІГ" винесена постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 291-ЦА-УП-Т від 11.07.2017 року відповідно до якої за порушення вимог частини третьої статті 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та пункту 2 розділу II Ліцензійних умов Д 819 у частині недотримання пруденційних нормативів, застосовано санкцію.

За актом про правопорушення на ринку цінних паперів від 07.05.2019 №352-ДП-Т у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРІГ” встановлено, що ТОВ "ФК ОБЕРІГ" не подало до Комісії інформацію (копії документів), що вимагались Запитом від 31.01.2019 року, у строк, визначений цим Запитом, за що пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність юридичних осіб.

Вказана дія вчинена товариством повторно, оскільки у відношенні ТОВ "ФК ОБЕРІГ" винесена постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 80-ДП-Т від 07.02.2019 відповідно і до якої, зокрема, Товариство не подало до Комісії інформацію за що пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність.

Суд окремо зазначає, що відомості про оскарження означених вище розпорядження та постанов у матеріалах справи відсутні, а отже, вони є чинними.

Враховуючи, що НКЦПФР зупиняє дію або анулює ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів у встановленому нею порядку, слід зауважити, що рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816 затверджено «Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», який розроблений відповідно до статей 16, 17, 19 - 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про акціонерні товариства», «Про депозитарну систему України», «Про господарські товариства», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про іпотечні облігації», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та інших нормативно-правових актів з питань, що регулюють діяльність професійних учасників фондового ринку, з метою визначення порядку та умов зупинення дії або анулювання ліцензії на здійснення певних видів професійної діяльності на фондовому ринку (крім діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)).

Зміст п. 1 р. І Порядку передбачає перелік термінів, що у ньому застосовуються, зокрема: анулювання ліцензії - позбавлення ліцензіата Комісією права на провадження окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку; зупинення дії ліцензії - зупинення на строк до одного року дії ліцензії у разі порушення ліцензіатом законодавства; порушення законодавства - порушення законодавства про цінні папери, нормативно-правових актів Комісії та ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку).

У п. 3 р. І Порядку встановлено, що Комісія у разі виявлення порушення законодавства застосовує до ліцензіата санкції, установлені «Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій».

Так, відповідно до п. 1 р. XVII Правил за правопорушення на ринку цінних паперів, зазначені у статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції, передбачені цією статтею.

Наразі, необхідно примітити, що за ст. 11 Закону, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб: фінансові санкції; зупиняє або анулює ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку; анулює свідоцтво про реєстрацію об`єднання як саморегулівної організації фондового ринку, яке було видано такому об`єднанню.

За п. 2 р. XVII Правил Комісія має право застосовувати до юридичних осіб також такі санкції: попередження - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії; зупинення на термін до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого емітента - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії; зупинення на строк до одного року дії ліцензії, виданої Комісією, - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії; анулювання дії ліцензії, виданої Комісією, - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії; анулювання свідоцтва про реєстрацію об`єднання як саморегулівної організації фондового ринку, яке було видано такому об`єднанню, - за правопорушення, зазначені у статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Так, відповідно до Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), встановлено, що повторне порушення законодавства це вчинення ліцензіатом протягом двох років повторного порушення законодавства щодо ринку цінних паперів після застосування санкцій за аналогічне порушення.

Згідно з визначеннями у Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), порушення не вважається повторним, якщо попередня справа щодо ліцензіата була закрита, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів була скасована за ініціативою Комісії, а також якщо санкція була скасована у судовому порядку або порушення вчинено ліцензіатом у період до застосування санкції.

Відтак, суд робить висновок, що позивачем дійсно вчинено повторно порушення законодавства щодо ринку цінних паперів після застосування санкцій за аналогічне порушення.

Як встановлено судом, постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів не скасовані за ініціативою Комісії, а також не скасовані у судовому порядку.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

На переконання суду відповідач довів правомірність вчинених дій та вчинив їх обґрунтовано, тобто із урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), натомість, позивачем не підтверджено викладені у позові обставини належними та достатніми доказами.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а).

Отже, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд робить висновок, що позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування постанови за № 274-ДП-Т-ДУ у частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії "ОБЕРІГ" на провадження господарської діяльності (брокерська діяльність серії АЕ НОМЕР_1 286645 від 08.10.2013 року, дилерська діяльність серії АЕ № 286646 від 08.10.2013 року, депозитарна діяльність депозитарної установи серії АЕ № 263430 від 01.10.2013 року), є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання, що Уповноважені особи Комісії, а саме Уповноважена особа Комісії Назарчук І.Р., уповноважена особа Комісії Лібанов М.О., уповноважена особа Комісії Тарабакін Д.В., виконували свої обов`язки з перевищенням службових повноважень, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

А тому, суд робить висновок, що позовна вимога про визнання, що Уповноважені особи Комісії виконували свої обов`язки з перевищенням службових повноважень не підлягає розгляду в судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №219/5238/17.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання НКЦПФР не вносити негативну інформацію щодо ділової репутації ОСОБА_1 - Генерального директора ТОВ "ФК "ОБЕРІГ", суд зазначає про таке.

Для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позивач просить захистити його права, шляхом заборони відповідачу вносити негативну інформацію щодо ділової репутації ОСОБА_1 - Генерального директора ТОВ "ФК "ОБЕРІГ".

Проте, суд зазначає, що позовні вимоги про необхідність захисту прав позивача від їх порушення в майбутньому не можуть бути задоволені на тій підставі, що захисту підлягає лише право, порушення якого відбулось.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові №6-951цс16, в якій зазначив, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, що прямо визначається спеціальним законом. У зв`язку з чим, вимога заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог і матеріалів справи, суд робить висновок, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії "ОБЕРІГ" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський