ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/8185/18
адміністративне провадження №К/9901/19707/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 (колегія суддів у складі: Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Федотова І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва винесено постанову, якою визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено його на посаді. Однак, відповідачем допущено затримку на 11 днів розрахунку при звільненні. Також позивачеві не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.12.2018 позов задовольнив частково: стягнув з Національної поліції України 5874,00 грн грошової компенсації за затримку розрахунку з позивачем при звільненні; стягнув з Національної поліції України грошову компенсацію за час затримки виконання рішення суду у розмірі 16 554, 00 грн; визнав протиправними дії відповідача щодо встановлення премії у розмірі 1% та зобов`язав Національну поліцію України здійснити донарахування та виплату різниці між розміром грошового забезпечення за повний фактично відпрацьований місяць перед звільненням із служби за січень 2018 року в розмірі 3738,00 грн, за лютий 2018 року в розмірі 6165,00 грн; стягнув з Національної поліції України суму компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 25 899,00 грн; стягнув з Національної поліції України суму компенсації за невикористані дні додаткових відпусток у розмірі 30 972,00 грн; визнав протиправними дії відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з урахуванням його грошового забезпечення у лютому 2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що повний розрахунок із позивачем проведено 28.02.2018, у той час, як день звільнення 12.02.2018, тобто, розрахунок здійснено через 11 днів після звільнення, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, підлягають задоволенню у сумі 5874,00 грн.
Щодо вимог позивача про отримання грошової компенсації за час затримки виконання рішення, суд зазначив, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 допущена до негайного виконання в частині поновлення позивача, проте фактично, дана частина вказаного судового рішення виконана 18.01.2018, а позивач зі свого боку вживав заходів щодо відновлення порушеного права, зокрема, 26.12.2017 звертався до відповідача із заявою про готовність стати до роботи, з огляду на що, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з 01.12.2017 по 17.01.2018.
Також суд зазначив, що під час розгляду справи жодних порушень Закону чи проступків з боку позивача у січні 2018 року не встановлено, а відповідачем не доведено підстав встановлення премії позивачеві за лютий місяць 2018 року у розмірі 1%, з огляду на що, суд дійшов до висновку про протиправність дій Національній поліції України щодо встановлення премії позивачу у розмірі 1% та зобов`язання здійснити донарахування та виплату різниці між розміром грошового забезпечення за повний фактично відпрацьований місяць перед звільненням із служби, зокрема, виплатити недоотриману різницю в розмірах грошового забезпечення у січні 2018 року - 3738, 00 грн; різницю за лютий 2018 року - 6165,00 грн.
Щодо вимог позивача щодо з стягнення з Національної поліції України суму компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, суд першої інстанції вказав, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, проте не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році та надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року, що свідчить про те, що в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. Оскільки, нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2016 рік підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме, норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995;
Щодо позовних вимог позивача про з стягнення з Національної поліції України сум компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, суд зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби, а оскільки, кількість днів додаткової відпустки позивача за 2015 рік становить 15 днів, за 2016 рік - 14 днів, за 2016 рік - 15 днів, за 2018 рік - 14 днів, то грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки підлягає стягненню.
У частині позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції наголосив, що оскільки, судом визнано протиправними дії Національній поліції України щодо встановлення премії позивачу у розмірі 1% у лютому 2018 року, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням середньорічного розміру премій за час служби позивача у поліції та виплати різниці між фактично отриманою сумою такої допомоги - 50 525,25 грн та належним до сплати розміром - 64 480,50 грн, що становить 13955,25 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.06.2019 рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог про: стягнення з Національної поліції України грошової компенсації за час затримки виконання рішення суду у розмірі 16 554,00 грн; визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення премії у розмірі 1% та зобов`язання Національної поліції України здійснити донарахування та виплату різниці між розміром грошового забезпечення за повний фактично відпрацьований місяць перед звільненням із служби за січень 2018 року в розмірі 3738,00 грн, за лютий 2018 року в розмірі 6165,00 грн; визнання протиправними дії відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року та прийняв в цій частині нову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 залишив без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки під час розгляду справи судом не встановлено доказів сплати позивачу середнього заробітку у зв`язку із затримкою при звільненні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у сумі 5874,00 грн.
Щодо позовної вимоги про отримання грошової компенсації за час затримки виконання рішення та проведення розрахунку по невиплаченій заробітній платі, суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковою підставою для нарахування та виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою виконання постанови суду, має бути встановлена вина органу, що полягає у допущенні дій/бездіяльності без наявних на те законних підстав та необхідного проміжку часу для ознайомлення з таким рішенням суду та підготовкою відповідних документів для його виконання. Судом першої інстанції не враховано обставин відсутності вини відповідача та/або допущення бездіяльності щодо невиконання судового рішення з 01.12.2017 по 17.01.2018, з огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати/встановити премію за січень 2018 та лютий 2018 року, колегія суддів наголосила на тому, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування премії позивачу за січень та лютий 2018 року в рівнозначній сумі премії, яку він отримав у місяці перед звільненням та зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату різниці між розміром грошового забезпечення за повний фактично відпрацьований місяць перед звільненням із служби, зокрема, виплатити недоотриману різницю в розмірах грошового забезпечення у січні 2018 року - 3738,00 грн; різницю за лютий 2018 року - 6165,00 грн не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Національної поліції України суми компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, та, при цьому, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він вже отримав в попередньому календарного році є цілком обґрунтованим та підтримується судом апеляційної інстанції. В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Оскільки, положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, Окружний адміністративний суд м. Києва правомірно застосував норми КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Національної поліції України суми компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 83 КЗпП України та статтю 24 Закону України «Про відпустки», дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за 58 днів невикористаної відпустки є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.
У частині позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, суд апеляційної інстанції наголосив, що оскільки під час апеляційного перегляду суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Національної поліції України щодо встановлення премії позивачу у розмірі 1% у лютому 2018 року, висновок суду про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні, з урахуванням його грошового забезпечення у лютому 2018 року, є помилковим, та рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Національної поліції України суми компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 25 899,00 грн, суми компенсації за невикористані дні додаткових відпусток у розмірі 30 972,00 грн та ухвалити нове, яким в задоволені вказаних позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що частина десята статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» є імперативною по відношенню до можливості отримувати компенсації за будь-які роки роботи, відмінні від року звільнення. Законом України «Про Національну поліцію» прямо передбачено, що грошова компенсація при звільненні поліцейського виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку, тому правові підставі для виплати поліцейському компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки відсутні.
Також скаржник вважає безпідставним застосування судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах загального законодавства, зокрема, Закону України «Про відпустки», яким виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку не обмежується будь-яким строком. Проходження служби в поліції щодо відпусток поліцейських врегульовано статтею 93 цього Закону.
Крім цього, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наказом Національної поліції України від 12.02.2018 № 116 о/с було визначено, що позивач має право на отримання компенсації за 4 доби невикористаної відпустки за 2018 рік і вказаний наказ позивачем не оскаржувався.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.08.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 82 о/с позивача прийнято на посаду начальника сектору Департаменту превентивної діяльності.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 22.02.2016 № 114 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору Департаменту превентивної діяльності звільнено зі служби в поліції, згідно з пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність, з 22.02.2016.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 826/3409/16 позивача поновлено на попередній посаді у Національній поліції України з 23.02.2016 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Наказом Національної поліції України від 18.01.2018 № 37 о/с, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 826/3409/16, позивача поновлено на попередній посаді у Національній поліції України, з 23.02.2016.
Наказом Національної поліції України від 12.02.2018 № 116 о/с ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням.
Позивач зазначає, що, у день звільнення 12.02.2018 з ним, всупереч статті 116 КЗпП України, не проведено жодних розрахунків, а відповідні розрахунки проведено 28.02.2018 та не у повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними діями Національної поліції України позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Статтею 238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію»).
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частини п`ята, шоста, сьома статті 93 Закону України «Про Національну поліцію»).
Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої та одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Згідно з частиною десятою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Аналізуючи наведені норми законодавства суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.
В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100.
Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що невикористана частина відпустки позивача за період 2015-2016 роки становить 30 днів; за період 2016-2017 роки - 17 днів; за період 2017-2018 роки - 7,5 днів. Відтак, розмір компенсації за невикористані дні відпустки у зазначені періоди становить 25 899, 00 грн.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що кількість днів додаткової відпустки позивача за 2015 рік становить 15 днів, за 2016 рік - 14 днів, за 2016 рік - 15 днів, за 2018 рік - 14 днів, всього 58 днів. Відтак, розмір компенсації за невикористані дні відпустки у зазначені періоди становить 30 972, 00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Національної поліції України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у вищевказані періоди та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за 48,5 днів невикористаної відпустки, та в частині визнання протиправними дій Національної поліції України щодо невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у вищевказані періоди та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за 58 днів невикористаної відпустки.
Посилання скаржника на те, що грошова компенсація при звільненні поліцейського виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку, а тому, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки, відсутні, колегія суддів відхиляє, оскільки відпустка за попередні роки зберігається за особою, що підтверджується наведеними вище доводами.
Отже, доводи касаційної скарги зазначених обставин та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про: стягнення з Національної поліції України 5874,00 грн грошової компенсації за затримку розрахунку з позивачем при звільненні; стягнення з Національної поліції України грошову компенсацію за час затримки виконання рішення суду у розмірі 16 554, 00 грн; визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення премії у розмірі 1% та зобов`язання Національної поліції України здійснити донарахування та виплату різниці між розміром грошового забезпечення за повний фактично відпрацьований місяць перед звільненням із служби за січень 2018 року в розмірі 3738,00 грн, за лютий 2018 року в розмірі 6165,00 грн; визнання протиправними дії відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з урахуванням його грошового забезпечення у лютому 2018 року; визнання протиправними дії відповідача щодо утримання з позивача під час розрахунків при звільненні сум компенсацій у розмірі 10 755, 03 грн та стягнення цієї суми не є предметом касаційного оскарження. В силу положень статті 341 КАС України касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 в частині залишеній без змін та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
О.О. Шишов
