Справа № 447/455/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Провадження № 22-ц/811/1342/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:66
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді – Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання припинення права на користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання припинення права на користування житлом. В обгрунтування позову зазначила, що 19.02.2007 вона уклала шлюб з ОСОБА_3 . Від подружнього життя в них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 жовтня 2012 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2012 року, які посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алексєєвою А.М. і зареєстровані у реєстрі під № 2740 і № 2742, вона набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок і земельну ділянку вона купила за власні кошти, доказами чого є зміст згаданих договорів.
Зокрема, у пункті 4.5 договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.10.2012 зафіксовано, що житловий будинок набувається продавцем - ОСОБА_1 за власні кошти та буде її особистою приватною власністю, на що її чоловік- ОСОБА_3 дав письмову згоду, яка зберігається у справах за реєстровим №2739.
Також, у пункті 19 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2012 зафіксовано, що земельна ділянка набувається продавцем- ОСОБА_1 за власні кошти та буде її особистою приватною власністю, на що її чоловік- ОСОБА_3 дав письмову згоду, яка зберігається у справах за тим же реєстровим №2739.
Виходячи з наведених вимог закону та з урахуванням зазначених доказів, вказаний житловий будинок і земельна ділянка є її особистою власністю. З дня укладення зазначених договорів у вказаному будинку зареєстровані та проживають вона та її син ОСОБА_4 . Водночас, відповідач зареєстрований за місцем проживання його батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Після вселення у згаданий будинок вона дала усний дозвіл відповідачу на проживання у ньому на тій підставі, що він був її чоловіком.
На підставі рішення Миколаївського районного суду від 20 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 3 січня 2017 року, шлюб між ними розірвано. Отже, з 3 січня 2017 року відповідач не є її чоловіком. Відтак, припинилася обставина, яка була підставою набуття відповідачем права користування її житловим будинком. Однак, відповідач відмовився залишити будинок і по цей час продовжує проживати у ньому. Подальше проживання відповідача у вказаному будинку є неможливим і з тих причин, що цей будинок складається лише з двох житлових кімнат, одна із яких призначена для сина, якому 10 років, а іншу вона не може ділити з відповідачем, бо вони не є подружжям.
З цих причин вона змушена була забрати сина і перейти на тимчасове проживання до своїх батьків, у зв`язку з чим просила визнати припиненим право ОСОБА_3 користуватися житловим будинком, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_3 звільнити вказаний житловий будинок.
ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про визнання житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказує, що з 19.02.2007 по 03.01.2017 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . На підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2012 на ім`я відповідача придбано житловий будинок разом з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на дане майно за домовленістю між ними оформлено на відповідача. Вартість житлового будинку на момент його придбання становила 75 938, 00 грн. Після купівлі житлового будинку він в інтересах сім"ї уклав договір позики грошей для реконструкції житлового будинку. Ним виконані будівельні роботи на суму понад 150000, 00 грн, зокрема: влаштовано відмостку навколо будинку, побудовано новий паркан, вбиральню, доріжку, замінено двері, вікна у будинку тощо. За рахунок цього майно (житловий будинок) покращилось, змінилась його характеристика, що істотно збільшило його у своїй вартості.
Таким чином, оскільки за час їхнього з відповідачем шлюбу цінність житлового будинку істотно збільшилася внаслідок трудових та грошових затрат, то житловий будинок може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності, у зв`язку з чим просив зустрічний позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання припинення права на користування житлом – задоволено.
Визнано припиненим право ОСОБА_3 користуватися житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_3 звільнити житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку об"єктом права спільної сумісної власності подружжя – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вартість житлового будинку на момент його придбання становила 75 938, 00 грн. Після купівлі житлового будинку ОСОБА_3 було виконано будівельні роботи на суму понад 150 000, 00 грн, зокрема: влаштовано відмостку навколо будинку, побудовано новий паркан, вбиральню, доріжку, замінено двері, вікна у будинку тощо. За рахунок цього майно (житловий будинок) покращилось, змінилась його характеристика, що істотно збільшило його у своїй вартості, а відтак житловий будинок може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – без змін.
ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.
Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Між сторонами виникли правовідносини щодо користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.02.2007 по 03.01.2017. На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 жовтня 2012 року і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2012 року, які посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алексєєвою А.М. і зареєстровані у реєстрі під №2740 і №2742, ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку на момент його придбання становила 75 938, 00 грн.
Відповідно до пункту 4.5 договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.10.2012 житловий будинок набувається продавцем - ОСОБА_1 за власні кошти та буде її особистою приватною власністю, на що її чоловік- ОСОБА_3 дав письмову згоду, яка зберігається у справах за реєстровим №2739.
Відповідно до п. 19 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2012 земельна ділянка набувається продавцем - ОСОБА_1 за власні кошти та буде її особистою приватною власністю, на що її чоловік- ОСОБА_3 дав письмову згоду, яка зберігається у справах за тим же реєстровим №2739.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до висновку експерта оціночно - будівельної експертизи № 3126 від 31.10.2018 дійсна вартість житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 станом на 27.12.2016 могла становити - 136 789, 00 грн. Як вбачається із висновку експерта істотне збільшення вартості спірного житлового будинку з часу укладення договору купівлі - продажу до дня проведення експертизи не відбулося. Вартість вказаного майна могла бути збільшена, у зв"язку з коливанням ціни на ринку нерухомості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів про істотне збільшення вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, у зв`язку з чим в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , тому відповідно до положень ст. 391 ЦК України вона як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Частиною 2 ст. 64 ЖК УРСР передбачено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача , їх діти і батьки.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.02.2007 по 03.01.2017.
Установлено також, що ОСОБА_3 вселився у спірний будинок зі згоди його власника ОСОБА_1 та проживав у спірному будинку в якості члена її сім`ї.
Згідно з ч.4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Отже, ОСОБА_3 зберігає право користування спірним житловим приміщенням і після припинення сімейних відносин з ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК УРСР.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми статей 319, 321, 391 ЦК України та прийшов до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання припиненим права ОСОБА_3 користуватися житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача судового збору у розмірі 1 280,00 грн слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання припиненим права ОСОБА_3 користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та про зобов`язання ОСОБА_3 звільнити житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1280,00 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 17.10.2019
Головуючий
Судді
