Справа № 761/35475/18

Провадження № 2/761/2304/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ніколайчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВИРІШИВ:

14.09.2018 року ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить визнати за собою право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_3 ; витребувати у вказані приміщення у ОСОБА_3 на свою користь.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за ланцюгом правочинів: Угода № 2 від 25.04.2002р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»; Інвестиційний договір № 2 від 21.04.2005р. між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд»; Договір № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» і Акціонерним комерційним банком «Київ»; Договір міни майнових прав від 07.08.2009р. між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «КПМК-2», - в нього виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_3 загальною площею 119,6 кв.м. Наявність права власності на майнові права на об`єкт нерухомості засвідчує правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно. Однак позивач не може реалізувати таке право у зв`язку з претензіями до цього майна з боку відповідачів у справі. ПрАТ «КПМК-2» неодноразово на протязі 2009-2010рр. зверталось до ТОВ «Екобуд», як забудовника, з листами щодо надання документів, необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке створено в порядку Закону України «Про інвестиційну діяльність». Разом з тим, ТОВ «Екобуд» відмовило у наданні документів позивачу, а крім того, як виявилося, уклало 11.07.2016р. із ОСОБА_1 Інвестиційний контракт № 030231. Отримавши свідоцтво про право власності і зареєструвавши право власності ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 10.09.2010р. продала ці приміщення ОСОБА_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2016р. за результатами розгляду справи № 761/23860/15-ц визнано недійсним Інвестиційний контракт № 030231 від 11.07.2006р., укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 Останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_3 , тому позивач просить витребувати у нього на свою користь, як власника, нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_3, загальною площею 119,6 кв.м.

Ухвалою від 09.11.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні. Також у своєму відзиві на позов, поданому через канцелярію суду, вказав, що за умовами Угоди № 2 від 25.04.2002р. ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» не набувало право власності на об`єкт будівництва згідно ст.ст. 331, 876 ЦК України, та, в послідуючому, на новостворене нерухоме майно до моменту передання його інвестору. На думку представника відповідача, ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», як інвестор, набуло лише право вимоги на результат інвестицій в розмірі 88% від кошторисної вартості, згідно Додатку № 2 до цієї угоди (розподіл квартир, офісних приміщень та машино-місць між забудовником та інвестором). Крім того, позивачем не надано суду зазначений Додаток № 2, де і визначався вказаний розподіл конкретних приміщень. Зазначив, що позивач не набув право власності на об`єкт нерухомості, тому позовна вимога про визнання за ним права власності є неналежним способом захисту. Оскільки позивач не набув право власності на спірне нерухоме майно, то не може бути задоволена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Всі послідуючі після ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» сторони за Угодою № 2 від 25.04.2002р. (ТОВ «Центробуд-трейд» - ПАТ «АКБ «Київ» - ПрАТ «КПМК-2») мають лише право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», і не можуть пред`являти вимоги до ТОВ «Екобуд». Позивачем не наведено доказів переходу майнових прав на нежитлові приміщення від ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» до ТОВ «Центробуд-трейд» у вигляді актів приймання-передання згідно із п.3.1.5 Інвестиційного договору № 2 від 21.04.2005р. Крім того зазначив, що на момент звернення із даним позовом сплив строк позовної давності, щодо заявлених вимог.

Відповідачі ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили та відзиву не подали.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 25.04.2002р. ТОВ «Екобуд» (Забудовник) і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (Інвестор) уклали Угоду № 2, відповідно до п.1.1 якої Забудовник зобов`язався за рахунок Інвестора виконати дії, пов`язані з забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 (Об`єкт), а Інвестор - інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва Об`єкту. Вклад Забудовника становить 12 % кошторисної вартості будівництва Об`єкту, що відповідає його витратам в цьому будівництві.

За умовами Угоди № 2 встановлено, що:

- детальна характеристика Об`єкту інвестування (загальна площа квартир, офісних приміщень, кількість машино-місць автомобільних стоянок, загальна кошторисна вартість) буде визначена в Додатку № 1 після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації (п.1.2);

- розподіл квартир, офісів і машино-місць між Забудовником та Інвестором проводиться згідно із Додатком № 2, що являється невід`ємною частиною цієї угоди (п.1.3);

- внесення інвестицій на будівництво Об`єкту Інвестором надає йому право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень, кількість машино-місць автомобільних стоянок на умовах, визначених п.п.1.1., 1.3 (п.1.4);

- Інвестор має право укладати інвестиційні контракти на залучення коштів від фізичних та юридичних осіб та акумулювати для здійснення операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво Об`єкту (конкретних квартир, офісних приміщень та машино-місць в підземному паркінгу) (п.3.4.2.); здійснювати передачу своїх прав і зобов`язань за угодою третім особам відповідно до Законодавства України (п.3.4.4).

На підставі пункту 3.4.2. Угоди № 2 ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (Організація) 21.04.2005р. уклало Інвестиційний договір № 2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) в будинку по АДРЕСА_2 , із Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» (Інвестор).

Предметом Договору № 2 від 21.04.2005р. сторони передбачили інвестиційну діяльність, яка проводиться відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно із пунктами 1.1-1.3 Договору № 2 від 21.04.2005р. Інвестор співфінансує Об`єкт, а Організація фінансує Об`єкт та надає Інвестору всі необхідні документи для оформлення права власності на Об`єкт інвестування за умови виконання Інвестором інвестиційних зобов`язань. Об`єктом інвестиційної діяльності за цим Договором є три нежитлові приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Інвестор здійснює фінансування 756,45 кв.м. загальної площі нежитлових приміщень.

За Додатковою угодою № 3 від 01.11.2006р. до Договору № 2 від 21.04.2005р. в зв`язку із зміною проектної документації, а саме: зміни планування першого поверху, - Об`єктом інвестиційної діяльності за цим договором визначено 4 нежитлових приміщення, загальною площею 544,38 кв.м., фінансування яких здійснює Інвестор. Перелік нежитлових приміщень доведено в Додатку № 1 до даного Договору, а саме: № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв.м.; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв.м.; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв.м.; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв.м.

За Договором № 1 від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» (Продавець) і Акціонерним комерційним банком «Київ» (Покупець) Продавець продав, а Покупець купив майнові права на 4 нежитлові приміщення (офіси), загальною площею 544,38 кв.м., а саме: приміщення № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв.м.; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв.м.; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв.м.; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв.м. Відповідно до п.1.4 цього Договору шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав Сторони за договором підтвердили передачу Продавцем майнових прав на Об`єкт Покупцю в зв`язку із здійсненням останнім 100-відсоткової їх оплати (довідка від 17.07.2007р. Вих. № 35).

Розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації № 454 від 02.04.2008р. присвоєно новозбудованому блоку А житлового будинку АДРЕСА_2 поштову адресу: АДРЕСА_3.

АКБ «Київ» та ТОВ «Центробуд-трейд» 05.01.2009р. уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р. В Додатковій угоді Сторони визначили, що в зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів) п.1.1 викладений в новій редакції. За цією редакцією Продавець продає, а Покупець купує майнові права на 4 (чотири) нежитлові приміщення (офіси) (Об`єкт), загальною площею 551,90 кв.м., які будуються в будинку за адресою: АДРЕСА_3 та будинок 3 Б. Характеристика Об`єкта (Експлікація наведена в Додатку 1 до даного Договору): на першому поверсі будинку № 3А приміщення № 62, загальною площею 156,60 кв.м., і № 63, загальною площею 78,70 кв.м.; на першому поверсі будинку № 3Б приміщення № 61, загальною площею 134,70 кв.м., і № 62, загальною площею 181,90 кв.м.

ПАТ «АКБ «Київ» (правонаступник АКБ «Київ») (Сторона 1) 07.08.2009р. уклав із АТ «Київська пересувна механізована колона - 2» (правонаступником якого є ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2») (Сторона 2) Договір міни.

За Договором міни Сторона 1 зобов`язалася взамін переданого їй майна - квартир - передати Стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, яке вказане в тому числі у пункті 1.3.20 Договору: нежитлові приміщення (офіси), на першому поверсі, під № 62, в будинку що будується під № 3Б, загальною площею 156,60 кв.м.

На виконання пункту 3.2. Договору міни передача майнових прав оформлено актом № 27 від 12.08.2009р.

В той же час між ТОВ «Екобуд» (Замовник) і ОСОБА_1 (Інвестор) 11.07.2006р. був укладений Інвестиційний контракт № 030231 на нежитлові приміщення № 62 офісного приміщення 3 (секція А), 1-й поверх, загальною площею 119,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

Платіжним дорученням № 2 від 17.03.2010р. ОСОБА_1 сплатила 478 400 грн. 00 коп. в рахунок інвестування коштів на будівництво за Інвестиційним контрактом № 030231 від 11.07.2006р.

За актом приймання-передачі об`єкта у власність Інвестора від 27.05.2010р. ТОВ «Екобуд» передало Сало С.І. вбудоване нежитлове офісне приміщення № 62 у АДРЕСА_2 , перший поверх , загальною площею 119,60 кв.м.

Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.08.2010р. видало ОСОБА_1 . Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) офіс, загальною площею 119,60 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_3 ).

За Договором купівлі-продажу від 10.09.2010р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., Сало С.І. (Продавець) передала у власність ОСОБА_3 (Покупець) нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) офіс, загальною площею 119,60 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_3 ).

Листами від 13.08.2009р. за № 373/9 і від 09.11.2009р. за № 532/09/11-09, в яких АТ «Київська пересувна механізована колона-2» повідомила ТОВ «Екобуд», ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» про набуття права власності на спірні нежилі приміщення. Просило внести відповідні зміни до реєстру власників майнових прав на нерухоме майно в будинках, що будуються під номерами АДРЕСА_2 А , 3 Б, - та оформити відповідні додаткові угоди до Інвестиційного договору № 2 від 21.04.2005р. та Угоди № 2 від 25.04.2002р. із зазначенням власником майнових прав на нежитлові приміщення АТ «Київська пересувна механізована колона-2».

Заступник генерального директора ТОВ «Екобуд» Сало С.І. листом від 29.09.2009р. за № 497 повідомила АТ «Київська пересувна механізована колона-2», що між ними немає жодних договірних відносин, тому немає можливості надати інформацію з приводу їх вимог.

ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд» листами від 13.11.2009р. за № 174 і № 68, відповідно, на адресу ТОВ «Екобуд» та АТ «Київська пересувна механізована колона-2», підтвердили стовідсоткову оплату майнових прав на спірне нежитлове приміщення та перехід права власності на них до ТОВ «Центробуд-трейд», а в наступному - до АКБ «Київ».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2016р. у справі № 761/23860/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16.05.2017р. і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018р., визнано недійсним Інвестиційний контракт № 030231 від 11.07.2006р., укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.11.2018р. у справі № 761/28426/17, яке залишено без змін в цій частині постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2019р., визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , що видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва 16.08.2010р. на ім`я ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 31.08.2010р. права власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером: 31367036, номер запису 9575-П в книзі 192п-230.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що наявність права власності на майнові права на об`єкт нерухомості засвідчує правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).

Позивач зазначає, що за ланцюгом правочинів: Угода № 2 від 25.04.2002р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»; Інвестиційний договір № 2 від 21.04.2005р. між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд»; Договір № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» і Акціонерним комерційним банком «Київ»; Договір міни майнових прав від 07.08.2009р. між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «КПМК-2», - в нього виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_3, загальною площею 119,6 кв.м., в м.Києві.

З аналізу положень Угоди № 2 від 25.04.2002р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» суд дійшов висновку, що даний договір є договором про інвестиційну діяльність, укладеним відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII (в редакції на день укладення договору), який визначав загальні правові, економічні та соціальні умови такої діяльності на території України.

Згідно із положеннями цього Закону (в редакції на день укладання Угоди № 2 від 25.04.2002р.) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, в тому числі кошти (ч.1, абз.1, 2 ч.2 ст. 1 Закону України № 1560-XII).

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності (ч.1, абз.1, 2 ч.2 ст. 2 цього Закону).

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (ч.1 ст. 4 Закону України № 1560-XII).

Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ч.ч.1, 2 ст. 5 Закону України № 1560-XII).

Всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (ч.ч.1-5 статті 7 Закону України № 1560-XII).

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України № 1560-XII).

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян (ст. 10 Закону України № 1560-XII).

Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору (ч.1 ст. 18 Закону України № 1560-XII).

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на день укладання Угоди № 2 від 25.04.2002р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»), суд зазначає, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, в тому числі кошти; суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути юридичні особи України; інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, відповідно до законодавчих актів України. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб). Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів.

У відповідності до положень Закону України «Про інвестиційну діяльність» і повноважень, наданих пунктом 3.4.2 Угоди № 2, ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (Організація) 21.04.2005р. уклало Інвестиційний договір № 2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) в будинку по вул.АДРЕСА_2, із Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» (Інвестор).

В Договорі № 2 від 21.04.2005р. сторони передбачили, що його предметом є інвестиційна діяльність, яка проводиться відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Крім того, передбачено, що Інвестор співфінансує Об`єкт, а Організація фінансує Об`єкт та надає Інвестору всі необхідні документи для оформлення права власності на Об`єкт інвестування за умови виконання Інвестором інвестиційних зобов`язань. Об`єктом інвестиційної діяльності за цим Договором і Додатковою угодою № 3 від 01.11.2006р. сторони визнали нежитлові приміщення, в тому числі спірні, в будинку за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2.

Представник ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, зазначає, що позивачем не надано доказів переходу майнових прав на нежитлові приміщення від ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» (Організація) до ТОВ «Центробуд-Трейд» (Інвестор) у вигляді актів приймання-передання згідно п. 3.1.5. інвестиційного договору № 2 від 21.04.2005р.

Однак вказані зауваження представника суперечать положенням даного пункту договору.

Так, п.3.1.5 Інвестиційного договору № 2 від 21.04.2005р. між ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» (Організація) і ТОВ «Центробуд-Трейд» (Інвестор) передбачено, що для залучення Інвестором інших учасників інвестування будівництва Об`єкта не пізніше 10-и (десяти) календарних днів з моменту початку перерахування Інвестором Організації коштів, передбачених п.2.1 цього Договору, передати Інвестору нежитлові приміщення по актах приймання-передачі відповідної форми.

Тобто вказані акти між Організацією та Інвестором складаються в разі залучення останнім інших учасників інвестування будівництва.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2016р. у справі № 761/23860/15-ц за позовом ПАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., про визнання недійсним правочину, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, встановлено, що Інвестор - ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» - повністю виконало свої зобов`язання за договором, а саме: сплатило кошти, у розмірі повної вартості виділених їй площ Об`єкту. Судом визнаний недійсним Інвестиційний контракт № 030231 (про інвестування в будівництво) від 11.07.2006р., укладений між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що, враховуючи, що Інвестор (ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг») виконав свої зобов`язання за договором та сплатив кошти, Забудовник (ТОВ «Екобуд») втратив право розпоряджатися об`єктом інвестування.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16.05.2017р. і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018р.

До такого ж висновку щодо повного виконання ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» своїх зобов`язань Угодою № 2 від 25.04.2002р. дійшов Київський апеляційний суд в постанові від 06.06.2019р. у справі № 761/28426/17 за позовом ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації.

Апеляційний суд м.Києва у постанові від 06.06.2019р. в справі № 761/28426/17 зауважив, що в ході розгляду справи № 761/23860/15-ц Шевченківським районним судом м.Києва установлено, що предметом оспорюваної інвестиційної угоди були ті самі нежилі приміщення, які натепер належать ОСОБА_3 , а відтак підтверджено правомочність ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» на пред`явлення позову щодо них. Апеляційний суд м.Києва також вказав, що ним установлено виконання інвесторами своїх зобов`язань, що також підтверджує факт виникнення у позивача майнових прав. Такий висновок суд обґрунтував, посилаючись, в тому числі, на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. у справі № 5011-62/3970-2012 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ТОВ «Центробуд-трейд», треті особи: ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», ТОВ «Екобуд» про визнання недійсним Договору № 1 від 01.03.2007р. купівлі-продажу майнових прав.

Отже доводи представника відповідача про недоведеність розподілу приміщень між Замовником і Інвестором за Угодою № 2 від 25.04.2002р. спростовуються рішеннями судів у справах Господарського суду м.Києва № 5011-62/3970-2012, Шевченківського районного суду м.Києва № 761/23860/15-ц і № 761/28426/17.

За таких обставин, суд вважає, що за наслідками повного виконання взятих на себе зобов`язань за Угодою № 2 від 25.04.2002р. ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», ТОВ «Центробуд-трейд», виконавши умови Інвестиційного договору № 2 від 21.04.2005р., набуло право власності на результати і об`єкти інвестицій (спірні нежитлові приміщення).

Будучи власником результатів і об`єктів інвестицій, ТОВ «Центробуд-трейд» 01.03.2007р. уклало із АКБ «Київ» Договір № 1 купівлі-продажу майнових прав. Виконання зобов`язань за договором підтверджено довідкою від 17.07.2007р. вих. № 35 про оплату 100-відсоткової вартості майнових прав і актом приймання-передачі останніх.

В свою чергу, ПАТ «АКБ «Київ» (Сторона 1) 07.08.2009р. (правонаступник АКБ «Київ») уклав із АТ «Київська пересувна механізована колона - 2» (правонаступником якого є ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2») (Сторона 2) Договір міни, за яким Сторона 2 отримала майнові права на спірні нежитлові приміщення.

Передача майнових прав підтверджується актом № 27 від 12.08.2009р.

Таким чином, суд вважає доведеним, що за ланцюгом правочинів: Угода № 2 від 25.04.2002р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»; Інвестиційний договір № 2 від 21.04.2005р. між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд»; Договір № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» і АКБ «Київ»; Договір міни майнових прав від 07.08.2009р. між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «КПМК -2», - у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_3, загальною площею 119,6 кв.м.

За таких обставин посилання представника відповідача на те, що всі послідуючі після ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» сторони за Угодою № 2 від 25.04.2002р. (ТОВ «Центробуд-трейд» - ПАТ «АКБ «Київ» - ПрАТ «КПМК-2») мають лише право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», і не можуть пред`являти вимоги до ТОВ «Екобуд», а особливо майнового характеру, є необґрунтованими.

Також судом в судовому засіданні досліджений оригінал листа від 30.08.2017р. № 01-933 ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», яке є правонаступником ВАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ВАТ «КиївЗНДІЕП».

За змістом цього листа ВАТ «КиївЗНДІЕП» залучалося генеральним підрядником ТОВ «Екобуд» в якості генерального проектувальника для розробки проектної документації будівництва житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . За результатами вивчення і порівняння проектної документації, яка розроблялась і зберігається на теперішній час у ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», з наданими копіями технічних паспортів на нежитлові приміщення встановлено наступне:

1. Нежитлові приміщення № 62 у будинку АДРЕСА_3 загальної площею 119,6 кв.м., які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_3», складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 18.01.2010р., інвентаризаційна справа № 33729/69796, є тими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення - «1-5 ряд Б-Г», Блок - «А», загальною проектною площею 112,5 м кв.

Отже вказаний лист є підтвердженням відповідності побудованих нежитлових приміщень проектній документації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень наведеної норми є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зазначені положення стосуються випадків, коли наявне, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази підтверджують виникнення у позивача за передбачених законодавством підстав, які підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, право власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення, які засвідчують правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно.

Однак позивач не може реалізувати такі правомочності на спірне майно у зв`язку з наявність претензій до цього майна з боку відповідачів у справі, які мають власний інтерес до цього майна у межах існуючих правовідносин.

Оскільки судом встановлені законодавчо підтверджені підстави набуття права власності позивачем на спірне нерухоме майно за ланцюгом правочинів, то на підставі ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» ПрАТ «КПМК-2» має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, позаяк об`єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Отже є неспроможними посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що правовідносини за Угодою № 2 від 25.04.2002р. і наступними правочинами, які укладалися в процесі будівництва об`єкту інвестування, регламентуються ст.ст. 331, 876 ЦК України.

Про таке зазначив і Верховний Суд в постанові від 18.07.2018р. у справі № 761/23860/15-ц, а саме: порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування врегульовано Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Таким чином на день укладення Угоди № 2 від 25.04.2002р. правовідносини за нею регулювалися Законом України «Про інвестиційну діяльність». Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» ще прийнятий не був.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Тобто, як би не змінювалося законодавство на протязі всього строку будівництва, правовідносини між його учасниками продовжують регулюватися нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Таким чином, суд вважає, що вищевказані положення закону, а також встановлені в судовому засіданні обставини, спростовують доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», як інвестор, вчинивши повну оплату об`єкту інвестицій, набуло лише право вимоги на результат інвестицій в розмірі 88% від кошторисної вартості, а наступні набувачі майнових прав отримали лише право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг».

Частина 1 статті 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зважаючи на те, що відповідачі не визнають відповідного права позивача, а також що відсутній інший, окрім судового, шлях для відновлення порушеного права, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права - визнання права власності ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» на нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_3 загальною площею 119,6 кв.м., а тому приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2018р. у справі № 911/5039/14.

Щодо вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, то в цій частині позов також підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до ч.1 ст. 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2016р. у справі № 761/23860/15-ц визнано недійсним Інвестиційний контракт № 030231 від 11.07.2006р., укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 , з підстав відсутності у ТОВ «Екобуд» на день укладення цього контракту права розпоряджатися об`єктом інвестування в зв`язку з повним виконанням Інвестором - ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» своїх зобов`язань за Угодою № 2 від 25.04.2002р.

Отже, відповідач ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт інвестування на підставі правочину, який порушував вказані положення ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Крім того, вказане рішення в справі № 761/23860/15-ц стало підставою для визнання рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.11.2018р. у справі № 761/28426/17 недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , що видано на ім`я ОСОБА_1 , і скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.ч.1, 2 статті 321 цього Кодексу).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Згідно із статтею 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Судом встановлено, що договір міни між ПАТ «АКБ «Київ» і АТ «Київська пересувна механізована колона - 2», за яким позивач набув право власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення, укладений 07.08.2009р.

Договір купівлі-продажу нежилих приміщень укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09.09.2010р.

Отже на день укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 належне позивачу майно, право власності на яке визнається судом за позивачем, вибуло з володіння останнього поза його волею.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Таким чином, оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_3 , яке вибуло з володіння власника поза його волею, суд вважає, що позов у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України» застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Наявність хоча б одного критерію свідчить про порушення Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В даному спорі втручання суду у право відповідача ОСОБА_3 на спірне майно, є законним, відповідає суспільним інтересам і є пропорційним переслідуваним цілям, а саме: захисту порушеного права власності позивача на володіння, користування і розпорядження спірним майном, а також від чужого незаконного володіння.

Оскільки суд за наслідками розгляду справи вважає законним, таким, що відповідає суспільним інтересам, та буде пропорційним переслідуваним цілям, захист права позивача шляхом визнання за ним права власності на спірні нежитлові приміщення, то клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності до вимог про визнання права власності задоволенню не підлягає.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок. Тобто початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.02.2019р. в справі № 761/46130/16-ц.

Витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави, має право тільки власник цього майна (ст. 387 ЦК України).

Тобто до моменту визнання за ПрАТ «КПМК-2» права власності на спірне майно, у останнього не було можливості реалізувати своє право на витребування цього майна із чужого незаконного володіння.

Отже на момент звернення до суду з позовом строк позовної давності щодо вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не сплив, а тому суд вважає, що клопотання представника відповідача Д`яченка О.Г . про його застосування до вказаних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати за Приватним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона-2» право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться у будинку АДРЕСА_2 .

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться у будинку АДРЕСА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17299 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 96 коп. у рівних частках, а саме по 8649 (вісім тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 98 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя :