справа № 761/35475/18 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження № 22-ц/824/16115/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -
Березовенко Р.В.,
суддів:
Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
з участю секретаря
Климчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги мотивувало тим, що за ланцюгом правочинів: Угода № 2 від 25.04.2002 р. між ТОВ «Екобуд» і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»; Інвестиційний договір № 2 від 21.04.2005р. між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд»; Договір № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» і Акціонерним комерційним банком «Київ»; Договір міни майнових прав від 07.08.2009р. між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «КПМК-2», - в нього виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 119,6 кв.м. Наявність права власності на майнові права на об`єкт нерухомості засвідчує правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно. Однак, позивач не може реалізувати таке право, у зв`язку з претензіями до цього майна з боку відповідачів у справі. ПрАТ «КПМК-2» неодноразово на протязі 2009-2010 років зверталось до ТОВ «Екобуд», як забудовника, з листами щодо надання документів, необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке створено в порядку Закону України «Про інвестиційну діяльність». Разом з тим, ТОВ «Екобуд» відмовило у наданні документів позивачу, а крім того, як виявилося, уклало 11.07.2016 р. із ОСОБА_2 Інвестиційний контракт № 030231. Отримавши свідоцтво про право власності і зареєструвавши право власності ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 10.09.2010 р. продала ці приміщення ОСОБА_3 .. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2016 р. за результатами розгляду справи № 761/23860/15-ц визнано недійсним Інвестиційний контракт № 030231 від 11.07.2006 р., укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_2 . Останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_4 , тому позивач просить витребувати у нього на свою користь, як власника, нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 119,6 кв.м..
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року позов Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Визнано за Приватним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона-2» право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться у будинку АДРЕСА_2 . Витребувано у ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться у будинку АДРЕСА_2 . Стягнуто з ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17 299 грн. 96 коп. у рівних частках, а саме по 8649 грн. 98 коп. з кожного.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У випадку не знаходження підстав для закриття провадження у справі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
При цьому зазначає, що позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тобто права власності на спірне нерухоме майно у нього в установленому законом порядку не виникло. Заявлення позивачем вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння за обставин спору, який виник у цьому випадку між його сторонами, не є ефективним способом захисту, тобто таким, який відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та правовим наслідкам, завданим таким порушенням, за наведених позивачем підстав позову. Пред`явлення зазначеної вимоги, тобто віндикаційного позову, можливо тільки особою, яка є власником або титульним володільцем майна, про витребування якого заявляється вимога.Позивач набув право вимоги за відплатним договором відступлення права вимоги, тобто є суб`єктом зобов`язальних відносин, а не носієм права власності щодо витребуваного позивачем майна. Позивач не є кредитором відносно ТОВ «Екобуд», а має лише право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг».
Крім того, набуття ОСОБА_1 права власності на оспорювані нежитлові приміщення жодним чином не порушує, не визнає, не оспорює прав та/або законних інтересів ПАТ «КПМК-2».
Апелянт вважає, що позовна заява, що розглядається в рамках цієї справи, подана 14.09.2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення на користь ОСОБА_1 , починаючи з 07.08.2012 року.
Також, апелянт просив закрити провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України так як набрали законної сили рішення суду ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
09.12.2019 року до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2», поданий представником - Розваляєвою Т.С., згідно якого позивач вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи представника відповідача необґрунтованими. Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов законних висновків, що викладені позивачем обставини підтверджують виникнення у позивача за передбачених законодавством підстав, які підтверджені належними та допустимими доказами, права власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення, які засвідчують правомочність їх власника отримати право власності на це нерухоме майно.
Витребування майна із чужого незаконного володіння є належним способом захисту порушеного права у даному випадку. Позивач звернувся з позовом, в якому, в першу чергу, доказує своє право власності на спірне нерухоме майно. Доказавши в судовому порядку це право, позивач, як власник, може витребувати це майно із чужого незаконного володіння.
Доводи представника апелянта щодо не встановлення доказів переходу майнових прав на нежитлові приміщення, позивач вважає необґрунтованими, оскільки права на нежитлові приміщення передані актом №27 від 12.08.2009 р.
Крім того, вважає, що відсутні підстави для закриття провадження за п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Правовим обґрунтуванням для звернення із попереднім позовом являлося набуття права власності на спірне майно на підставі ст. 331 ЦК України. У позові, який є предметом розгляду в даній справі позивач визначив набуття права власності на підставі положень Закону України «Про інвестиційну діяльність». Тому, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
В судовому засіданні представник апелянта, ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У випадку не знаходження підстав для закриття провадження відмовити в задоволені позову.
Представник позивача, ОСОБА_6 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що 25.04.2002 р. ТОВ «Екобуд» (Забудовник) і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (Інвестор) уклали Угоду № 2, відповідно до п.1.1 якої Забудовник зобов`язався за рахунок Інвестора виконати дії, пов`язані з забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 (Об`єкт), а Інвестор - інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва Об`єкту. Вклад Забудовника становить 12 % кошторисної вартості будівництва Об`єкту, що відповідає його витратам в цьому будівництві (т.1, а.с.17-20).
На підставі пункту 3.4.2. Угоди № 2 ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (Організація) 21.04.2005 р. уклало Інвестиційний договір № 2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) в будинку по по АДРЕСА_2 , із Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» (Інвестор) (т.1, а.с.21-23).
Предметом Договору № 2 від 21.04.2005 р. сторони передбачили інвестиційну діяльність, яка проводиться відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».
За Договором № 1 від 01.03.2007р. між ТОВ «Центробуд-трейд» (Продавець) і Акціонерним комерційним банком «Київ» (Покупець) Продавець продав, а Покупець купив майнові права на 4 нежитлові приміщення (офіси), загальною площею 544,38 кв.м., а саме: приміщення № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв.м.; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв.м.; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв.м.; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв.м. Відповідно до п.1.4 цього Договору шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав Сторони за договором підтвердили передачу Продавцем майнових прав на Об`єкт Покупцю в зв`язку із здійсненням останнім 100-відсоткової їх оплати (довідка від 17.07.2007р. Вих. № 35) (а.с.28-31).
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 454 від 02.04.2008 р. присвоєно новозбудованому блоку А житлового будинку Кудрявський узвіз, 3 поштову адресу: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.42).
АКБ «Київ» та ТОВ «Центробуд-трейд» 05.01.2009 р. уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007 р. В Додатковій угоді Сторони визначили, що в зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів) п.1.1 викладений в новій редакції. За цією редакцією Продавець продає, а Покупець купує майнові права на 4 (чотири) нежитлові приміщення (офіси) (Об`єкт), загальною площею 551,90 кв.м., які будуються в будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Характеристика Об`єкта (Експлікація наведена в Додатку 1 до даного Договору): на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 156,60 кв.м., і № 63 , загальною площею 78,70 кв.м.; на першому поверсі будинку № 3Б приміщення № 61 , загальною площею 134,70 кв.м., і № 62 , загальною площею 181,90 кв.м. (т.1, а.с.32).
ПАТ «АКБ «Київ» (правонаступник АКБ «Київ») (Сторона 1) 07.08.2009р. уклав із АТ «Київська пересувна механізована колона - 2» (правонаступником якого є ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2») (Сторона 2) Договір міни (т.1. а.с. 33-40).
За Договором міни Сторона 1 зобов`язалася взамін переданого їй майна - квартир - передати Стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, яке вказане в тому числі у пункті 1.3.20 Договору: нежитлові приміщення (офіси), на першому поверсі, під № 62 , в будинку, що будується під № 3А , загальною площею 156,60 кв.м.
На виконання пункту 3.2. Договору міни передача майнових прав оформлено актом № 27 від 12.08.2009р. (т.1. а.с. 40).
В той же час між ТОВ «Екобуд» (Замовник) і ОСОБА_2 (Інвестор) 11.07.2006р. був укладений Інвестиційний контракт № 030231 на нежитлові приміщення № 62 офісного приміщення 3 (секція А), 1-й поверх, загальною площею 119,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , 3 (т.1, а.с. 58-61).
Платіжним дорученням № 2 від 17.03.2010 р. ОСОБА_2 сплатила 478 400 грн. 00 коп. в рахунок інвестування коштів на будівництво за Інвестиційним контрактом № 030231 від 11.07.2006р. (т.1, а.с. 68).
За актом приймання-передачі об`єкта у власність Інвестора від 27.05.2010р. ТОВ «Екобуд» передало ОСОБА_2 вбудоване нежитлове офісне приміщення № 62 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_7 , перший поверх загальною площею 119,60 кв.м. (т.1, а.с. 65).
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.08.2010р. видало Сало С. І . Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) офіс, загальною площею 119,60 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2 ) (т.1, а.с. 70).
За Договором купівлі-продажу від 10.09.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., ОСОБА_2 (Продавець) передала у власність ОСОБА_1 (Покупець) нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) офіс, загальною площею 119,60 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2 ) (т.1, а.с. 71-73).
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2016р. у справі № 761/23860/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16.05.2017р. і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018р., визнано недійсним Інвестиційний контракт № 030231 від 11.07.2006р., укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_2 (т.1, а.с. 95-116).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2018р. у справі № 761/28426/17, яке залишено без змін в цій частині постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2019р., визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , що видано Головним управлінням комунальної власності м. Києва 16.08.2010р. на ім`я ОСОБА_2 , скасовано державну реєстрацію КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 31.08.2010р. права власності ОСОБА_2 за реєстраційним номером: 31367036, номер запису 9575-П в книзі 192п-230 (т.1. а.с. 248-258).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вважав доведеним, що за ланцюгом правочинів у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № 62 - офіс у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 119,6 кв.м. Вважав, що відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Крім того. Вважав, що оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_1 , а мойно вибуло з володіння власника-позивача поза його волею, позов у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) (в літ. А) заг. пл. 119,60 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 а є ОСОБА_10 (т.1. а.с. 93).
Колегія погоджується з доводами апелянта про те, що позивач не є особою, права та законні інтереси якої з наведених в позові підстав порушено.
Висновок суду першої інстанціїщодо визнання за позивачем права власності на спірні приміщення колегія суддів вважає не обґрунтованим враховуючи наступне.
Вказаний висновок спростовується наведеним сторонами ланцюгом правочинів, за яким позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тобто права власності на спірне нерухоме майно у нього в установленому законом порядку не виникло. Крім того, вбачається, що позивач за ланцюгом правочинів набув право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», оскільки перебував у договірних зобов`язаннях з вказаним товариством, а не з ТОВ «Екобуд».
Заміна сторін через придбання майнових прав відбулось до інвестиційного договору від 21.04.2005 року, проте позивач не є учасником інвестиційного зобов`язання між ТОВ «Екобуд» та ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» за інвестиційною угодою № 2 від 25.04.2002 року, тобто не є кредитором відносно ТОВ «Екобуд», а має лише право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг».
А відтак, обґрунтованими є доводи апелянта про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірні нежилі приміщення.
Щодо вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, то в цій частині колегія суддів дійшла наступного висновку.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Судом першої інстанції, залишено поза увагою та належним чином не надано оцінку наявності судових рішень, що стосуються предмету спору.
Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2016р. у справі № 761/23860/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.05.2017р. і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018 р. предметом судового розгляду був позов Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нежилі приміщення № 1 по № 8 (групи приміщень № 62) (в літ. А) заг. пл. 119,60 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 95-116). Вказані рішення набрали законної сили.
Зі змісту вказаних судових рішень видно, що спір в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, який розглядався судом був між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (недійсність інвестиційного договору з ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 31.08.2010р. ОСОБА_2 ). У задоволення вказаних позовних вимог було відмовлено і рішення набрало законної сили.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні рішення суду, які набрали законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто про той самий предмет і з тих самих підстав, що не заперечувалося представником позивача при перегляді справи апеляційним судом, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині, також обґрунтованими, і дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності та закриття провадження в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.
В той же час, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно застосування строків позовної давності, оскільки апеляційний суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог по суті спору.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат, сплачених сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 25 949 грн. 94 коп. (т.2, а.с.37).
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині визнання права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 25 949 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн.94 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
Є.М. Суханова
