ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/133/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Степанюка А.Г.,
Беспалова О.О.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з`явились,
від відповідача: Талан О.П.,
від третьої особи: Протас С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр" до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна санітарно-епідеміологічна служба України, про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство "Український санітарно-епідеміологічний центр" з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про:
- визнання дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків, - протиправними;
- зобов`язання Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів утриматися від проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з незаконною діяльністю відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи порушено охоронюваний законом інтерес Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр" щодо здійснення законної господарської діяльності з медичної практики. Зокрема, позивач зазначає, що Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради з посиланням на наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 03.12.2012 №144 "Про затвердження Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно- і епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках" відхилено пропозицію позивача для участі в тендері на закупівлю консультаційних послуг у сфері наукових досліджень щодо санітарно-епідеміологічної оцінки технологічних регламентів Кайдакської насосно-фільтрувальної станції та Ломовської насосно-фільтрувальної станції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від від 15 травня 2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на думку апелянта призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем у свою чергу, подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження порушення його законних прав та інтересів з боку Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Крім того, на переконання відповідача, вказані скарзі доводи апелянта не відповідають приписами чинного законодавства, у той час, як суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів в повній мірі з`ясував всі обставини справи, правомірно спростував доводи позивача та дійшов законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У судове засідання апелянт явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив. Разом з тим, судом встановлено, що про дату, час та місце апеляційного розгляду справи позивач був повідомлений належним чином та у передбачений законодавством строк.
З огляду на зазначене, та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника апелянта.
Представники відповідача та третьої особи підтримали доводи, викладені у письмовому відзиві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр". Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Дочірнє підприємство "Український санітарно-епідеміологічний центр" створено як санітарно-профілактичний заклад охорони здоров`я задля здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.02.2017 №79 "Про ліцензування медичної практики" позивачу видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за лікарською спеціальністю організація і управління охороною здоров`я, епідеміологія, загальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна праці, паразитологія.
Відповідно до Статуту предметом діяльності позивача є проведення, із застосуванням сучасних методів, санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних обстежень, оглядів, експертиз, розслідувань, аналізів щодо відповідності санітарному законодавству об`єктів народного господарства, складання відповідних актів, довідок, протоколів, результатів та надання кваліфікованих оцінок, висновків та характеристик, що відповідає кваліфікаційним вимогам до ліцензованих лікарських спеціальностей позивача згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117.
Позивач 11.12.2017 надав через сервіс електронних публічних закупівель пропозиції для участі у тендері на закупівлю консультаційних послуг у сфері наукових досліджень щодо санітарно-епідеміологічної оцінки технологічних регламентів Кайдакської насосно-фільтрувальної станції та Ломовської насосно-фільтрувальної станції відповідно до умов; оголошення та технічних, якісних і кількісних характеристик предмету закупівлі Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради за запропонованою замовником формою.
Одночасно з пропозицією позивач поінформував замовника про нечинність наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 03.12.2012 №144 "Про затвердження Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно- епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках", на який є посилання в кваліфікаційних вимогах до учасників процедури електронних допорогових закупівель, у зв`язку з ліквідацією останньої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби". Позивач також зазначив, що відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №285 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров`я", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, проведення санітарно-епідеміологічної оцінки у сфері водопостачання населення відноситься до лікарської компетенції за спеціальністю загальна та комунальна гігієна, що в свою чергу підлягає ліцензуванню Міністерством охорони здоров`я України та додав сканкопію відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я України.
Однак, згідно з протоколом (рішення) замовника про відхилення пропозиції кандидата від 15.12.2017 пропозицію позивача відхилено у зв`язку з ненаданням у складі своєї пропозиції копії "Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках" (наказ №144 від 03.12.2012 (зі змінами) Державної санітарно-епідеміологічної служби України) із внесенням до нього учасника.
Крім того, судом встановлено, що ненадання копії наведеного вище документу не є єдиною підставою відхилення пропозиції Кандидата, оскільки у підставах відхилення пропозиції зазначено також ненадання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість/свідоцтва про право сплати єдиного податку (фіксованого податку) або витяг з реєстру платників податку на додану вартість/єдиного податку.
За наведених обставин, позивач вважаючи, що у зв`язку з незаконною діяльністю відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи порушується охоронюваний законом інтерес позивача щодо здійснення законної господарської діяльності з медичної практики, останній звернувся до суду з даним позовом. Так, позивач вказує, що, відповідач не може проводити державну санітарно-епідеміологічну експертизу та видавати висновки за її результатами оскільки відповідача на сьогодні законодавством не віднесено до органів охорони здоров`я, а його посадові особи не зобов`язані бути лікарями та відповідати кваліфікаційним вимогам за відповідними спеціальностями медико-профілактичного профілю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права або інтересу Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр" з боку відповідача.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наділена повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та державну санітарно-епідеміологічну експертизу, а доводи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи. Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у повній мірі спростовано правову позицію позивача. З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.
При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Крім того, положеннями ст. 2 та 5 КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів особи має бути ефективним.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, згідно з вказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів також зауважує, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У свою чергу, як правильно було встановлено судом першої інстанції підставою для звернення позивача до суду стало те, що пропозицію позивача участі у тендері на закупівлю консультаційних послуг у сфері наукових досліджень щодо санітарно-епідеміологічної оцінки технологічних регламентів Кайдакської насосно-фільтрувальної станції та Ломовської насосно-фільтрувальної станції відповідно до умов; оголошення та технічних, якісних і кількісних характеристик предмету закупівлі Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради за запропонованою замовником формою було відхилено.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені обставини не свідчать про порушення законних прав та інтересів позивача саме відповідачем, зокрема, з урахуванням того, що у вказаному рішенні підставами для відхилення пропозиції відповідача було зазначено про недотримання кандидатом інших встановлених вимог, а саме: ненадання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість/свідоцтва про право сплати єдиного податку (фіксованого податку) або витяг з реєстру платників податку на додану вартість/єдиного податку.
Також, за наведених обставин, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено, яким чином задоволення позовних вимог у даній справі призведе до відновлення порушених прав чи інтересів підприємства в сфері публічно-правових відносин.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах порушеного права або інтересу Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» з боку відповідача.
Щодо доводів апелянта про відсутність у відповідача компетенції та повноважень на здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, в тому числі й проведення санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі відповідних висновків за результатами проведення такої експертизи, то колегія суддів не приймає ці доводи до уваги, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у даній справі, яка набрала законної сили провадження у справі в частині вимог, в яких позивач просив встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в галузі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства було закрито.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з вимогами статті 22 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я" держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було вирішено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.
Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, визначено, що у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
В силу пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - одним із основних завдань Держпродспоживслужби є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства.
Поряд із цим, пунктом 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - передбачено, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, видає за результатами її проведення відповідні висновки.
У свою чергу, судова колегія зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №260-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" функцій і повноважень, у тому числі функцій та повноважень, які раніше покладалися на центральні органи виконавчої влади, що реорганізовувалися.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби" відмінено рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, центральний орган виконавчої влади - Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, а на Держпродспоживслужбу покладено функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та зі здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства.
При цьому, судова колегія зауважує, що постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 та від 29.03.2017 № 348 є чинними, а тому відповідно до приписів статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач зобов`язаний дотримуватись наведених вище приписів законодавства, у тому числі п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи, а об`єктом державної санітарно-епідеміологічної експертизи є будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Статтею 12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем.
Відповідно до приписів розпорядження Кабінету ґМіністрів України від 22 липня 2016 року № 564-р тимчасово, до внесення змін до законодавства, Голову Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів уповноважено затверджувати та підписувати передбачені законодавством документи, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головного державного санітарного лікаря України (крім повноважень з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).
Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на сьогоднішній день санітарно-епідеміологічна експертиза Держпродспоживслужбою здійснюється відповідно до вимог статей 12 та 36 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а норми Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, не суперечать положенням Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Як вже зазначалось, відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу, відповідні повноваження позивача щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення висновків встановлені вимогами чинного законодавства, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої про відсутність правових підстав для визнання протиправними таких дій відповідача, а також зобов`язання утриматись від покладених законодавством на вказаний орган обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Український санітарно-епідеміологічний центр" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді А.Г. Степанюк
О.О. Беспалов
Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2019 року
