ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/51/19
Провадження № 12-122гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (далі - ПрАТ «Компанія «Райз»)
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року, постановлену суддею Воронько В.Д.,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,
у справі за позовом ПрАТ «Компанія «Райз»
до Приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (далі - приватний виконавець Вольф Т.Л.)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»)
про зобов`язання вчинити певні дії.
Історія справи
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. У січні 2019 року ПрАТ «Компанія «Райз» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного виконавця Вольф Т.Л., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», про звільнення з-під арешту майна, належного позивачу на праві власності, перелік якого зазначено у позовній заяві, накладеного приватним виконавцем Вольф Т.Л. в межах виконавчих проваджень.
2. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Компанія «Райз» послалось на те, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснював фінансування позивача на підставі угод № 15106N3 від 23 лютого 2006 року та № 15106N6 від 23 березня 2006 року. При цьому у забезпечення виконання зобов`язань за цими угодами позивачем передано в іпотеку ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» нерухоме майно на підставі укладених між ними у період з 24 березня 2006 року по 22 вересня 2016 року іпотечних договорів, про що внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
3. 07 травня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 56342146 про арешт всього рухомого і нерухомого майна ПрАТ «Компанія «Райз» у межах суми боргу 1 303 093,36 грн, у зв?язку з чим зареєстроване обтяження.
4. Позивач указав, що накладення арешту, яке має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, порушує права заставодавця та заставодержателя щодо порядку виконання цих договорів, у тому числі й право заставодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави в будь-який момент.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
6. Суди указали на те, щоспір не є господарським і повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки визначений у справі відповідач - приватний виконавець Вольф Т.Л. є особою, якій державою делеговані повноваження по здійсненню діяльності з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, тому така діяльність не може вважатися господарською в розумінні статті 3 ГК України. При цьому обов`язковою ознакою юрисдикційної належності таких справ до господарських є склад учасників, тобто спір повинен існувати саме між суб`єктами господарювання. Натомість сторонами не надано доказів реєстрації приватного виконавця як підприємця, у зв`язку з чим він не може бути відповідачем у господарському процесі.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
7. 14 червня 2019 року ПрАТ «Компанія «Райз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та про передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Скаржник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Указав на те, що накладене приватним виконавцем обтяження виникло на підставі господарських правовідносин між банком і позивачем. Неправильними вважає посилання судів попередніх інстанцій на те, що делеговані приватним виконавцям повноваження по здійсненню діяльності з примусового виконання рішень не є господарською діяльністю і останній не може вважатися суб`єктом господарювання. Посилається на положення підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і вказує, що ці норми ототожнюють правовий статус фізичної особи - підприємця зі статусом самозайнятої особи. Вважає спір приватноправовим.
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець Вольф Т.Л. просить відмовити в її задоволенні, погоджуючись із судами попередніх інстанцій про те, що вона не може бути відповідачем у господарському процесі.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
10. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2019 року відкрила касаційне провадження та на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про закриття провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір не є господарським і повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки визначений у справі відповідач - приватний виконавець Вольф Т.Л. є особою, якій державою делеговані повноваження по здійсненню діяльності з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, тому така діяльність не може вважатися господарською в розумінні статті 3 ГК України. Також указали на відсутність доказів реєстрації приватного виконавця як підприємця, у зв`язку з чим він не може бути відповідачем у господарському процесі.
12. Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі, однак вважає помилковими наведені ними мотиви для вчинення цієї процесуальної дії, виходячи з таких міркувань.
13. Відповідно до частини шостої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
14. Юридичний статус приватних виконавців та правові засади їхньої діяльності врегульовані законами України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
15. У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
16. Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
17. Предметом спору у цій справі є дії органів виконавчої служби під час вчинення виконавчих дій, зокрема, щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 56342146.
18. Утім, у матеріалах цієї справи відсутнє судове рішення або рішення іншого органу (посадових осіб), на виконання якого видано виконавчий документ і приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56342146 та накладено арешт.
19. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
20. Проте у цій справі з такою вимогою звернувся сам боржник, якому належить іпотечне майно. При цьому з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім ПрАТ «Компанія «Райз», особи. Тобто посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.
21. Статтею 14 ГПК України передбачений принцип диспозитивності господарського судочинства, який передбачає позицію позивача щодо вибору способу захисту з урахуванням тієї обставини, що роль суду зведена до організації господарського процесу, сприяння реалізації прав учасників процесу та контролю за виконанням ними законодавчо визначених обов?язків, і суд не повноважний визначати спосіб захисту без відповідного звернення зацікавленої особи, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
22. Натомість, з урахуванням відсутності у цій справі доказів, що підтверджують на виконання якого виконавчого документа приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56342146, слід зазначити про право ПрАТ «Компанія «Райз» звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об?єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
23. Відтак вимоги ПрАТ «Компанія «Райз» до приватного виконавця Вольф Т.Л. про звільнення майна з-під арешту, заявлені позивачем у цій справі в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарських судах і закриття провадження у справі є правильним саме з цих мотивів.
24. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір у цій справі ПрАТ «Компанія «Райз» до приватного виконавця Вольф Т.Л. про звільнення майна з-під арешту не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, а тому правильно закрили провадження у справі. Однак такі мотиви для закриття провадження як відсутність у приватного виконавця Вольф Т.Л. статусу підприємця станом на момент винесення постанови про накладення арешту є помилковими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті касаційної скарги
25. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
26. За правилами частин першої і четвертої статті 311 цього ж Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
27. У цій справі суди попередніх інстанцій постановили правильні по суті судові рішення про закриття провадження у справі, однак з помилковим застосуванням норм закону, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - зміні лише в їх мотивувальних частинах.
Щодо судових витрат
28. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року у справі № 904/51/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакціїї цієї постанови.
3. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року у справі № 904/51/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
В. С. Князєв В. Ю. Уркевич
О. Г. Яновська
