ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №826/16391/14
адміністративне провадження №К/9901/6023/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський Коксохімпром" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.12.2014 (головуючий суддя Кузьменко В.А., судді: Амельохін В.В., Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 (головуючий суддя Петрик І.Й., судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський Коксохімпром" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" звернулось до суду з адміністративними позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу від 06.06.2014 №656 щодо застосування до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач вважає протиправним наказ Мінекономрозвитку України щодо застосування спеціальної санкції у виді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільки ПАТ «Єнакіївський Коксохімпром» станом на день прийняття оскаржуваного наказу не допускало порушень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Позивач наполягає на відсутності в своїй діяльності порушень законодавства, посилаючись на вжиття ним усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме щодо стягнення з компанії-нерезидента боргу за невиконання умов контракту.
У свою чергу, відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, де вказує, що отримання Мінекономрозвитку подання ініціатора щодо застосування спеціальної санкції, яке відповідає за змістом і формою частині третій статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» породжує обов`язок щодо застосування спеціальної санкції у разі її надходження. Положеннями Закону не передбачено права Мінекономрозвитку вибору чи зміни виду спеціальної санкції, яку податковий орган пропонує застосувати.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 відкрито касаційне провадження у справі №826/16391/14.
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 24.09.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Мінекономрозвитку України прийнято наказ від 06.06.2014 №656 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким, з урахуванням додатку до нього, за порушення пов`язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром".
Вказаний наказ в частині застосування спеціальної санкції до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" прийнято на підставі подання Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 №2420/5/99-99-22-03-01-16 "Щодо застосування спеціальних санкцій".
Відповідно до вказаного подання запропоновано застосувати спеціальні санкції у відповідності із статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб`єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, у тому числі до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" за операціями з компанією "EURASIA ALLIANCE S.A." на підставі контракту від 24.03.2011 №85.
Позивач, вважаючи наказ щодо застосування спеціальної санкції у виді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності протиправним, оскільки ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" станом на день прийняття оскаржуваного наказу не допускало порушень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", звернувся до суду про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилаючись на наявність належним чином оформленого подання органу доходів і зборів, дійшов висновку, що наказ про застосування до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" спеціальної санкції прийнятий на підставі та у межах повноважень, визначених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Суди вважали, що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" не підлягає задоволенню.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-ХІІ) до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
Частина перша статті 37 Закону №959-ХІІ передбачає, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до частин другої та третьої статті 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Згідно частини п`ятої статті 37 Закону № 959-ХІІ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб`єкта господарської діяльності боргу, пов`язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
За змістом частин шостої, сьомої статті 37 Закону №959-ХІІ тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-ХІІ, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення №52), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Пункт 1.2 Положення встановлює, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон №959-ХІІ та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону №959-ХІІ.
З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.
При цьому Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає право органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.
Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.
Верховний Суд вказує, що переведення суб`єкта на індивідуальний режим ліцензування після спливу тримісячного строку застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є правомірним за умови відсутності підстав для зміни або скасування спеціальних санкцій, передбачених статтею статті 37 Закону №959-ХІІ.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, подання Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 №2420/5/99-99-22-03-01-16 "Щодо застосування спеціальних санкцій" відповідає вимогам частини третьої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та містить наступні дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Позивач наполягає на відсутності в своїй діяльності порушень законодавства, посилаючись на вжиття ним усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме щодо стягнення з компанії-нерезидента "EURASIA ALLIANCE S.A." боргу за невиконання умов контракту від 24.03.2011 №85.
Разом з тим, суди правомірно наголосили, що вжиття усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не свідчить про протиправність рішення відповідача, а може бути підставою для скасування дії застосованої санкції відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими положеннями статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, судами попередніх інстанцій зроблено правомірний висновок про відмову у задоволенні позову про скасування наказу від 06.06.2014 №656 щодо застосування до ПАТ "Єнакіївський Коксохімпром" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову. Вирішуючи даний спір, суди надали правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінили представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку.
У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський Коксохімпром" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду
