ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/10382/19
Провадження № 1-кс/201/5570/2019
УХВАЛА
17 вересня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю:
заявника адвоката ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
адвоката потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпро внесенепід часдосудового розслідуваннякримінального провадження№12018040650001903від 04.08.2018року клопотаннязахисника ОСОБА_3 в інтересахпідозрюваного ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, який є приватним підприємцем, раніше не судимого, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до суду про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання.
В обґрунтування свого клопотання захисник вказав на те, що 06.08.2019 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з кінцевим строком до 04.10.2019 року без визначення розміру застави.
Крім того, ухвалою Дніпровського Апеляційного суду від 14 серпня 2019 року було скасовано вищезазначену ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з кінцевим строком 04 жовтня 2019 року без визначення застави.
В своєму клопотанні захисник ОСОБА_3 вказав на те, що в межах даного кримінального провадження з моменту обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з останнім не було проведено жодної слідчої чи процесуальної дії, хоча в групі слідчих та прокурорів по цій справі декілька осіб, можливість проведення слідчих дій з ОСОБА_8 була. Також, захисник зазначив, що рівень обґрунтованості підозри на начальному етапі затримання особи та обрання відносно нього запобіжного заходу не може залишатися незмінним протягом проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Розслідування повинно проводитися в розумні строки та добросовісно з метою, щоб або підтвердити конкретні підозри або їх спростувати.
Також захисник вказав на те, що ОСОБА_8 не вчиняв жодних спроб незаконно впливати на потерпілих чи свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, обставинам кримінального правопорушення більше року, при цьому підозрюваний жодного разу не робив спроб переховуватися від органів слідства та суду, більш того самостійно з`явився до органу досудового розслідування для вручення підозри та до суду, щодо розгляду клопотання стосовно обрання запобіжного заходу відносно нього.
Враховуючи, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, до затримання мав постійне місце роботи та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та психіатра, просив слідчого суддю при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу врахувати обставини, які зазначені в його клопотанні та змінити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягали, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, а саме - особисте зобов`язання.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Потерпілі та їх представники також заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на існування ризиків, а саме, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового слідства, впливати на потерпілого та свідків. При цьому потерпілий ОСОБА_9 наполягав на фактах впливу та погроз з боку ОСОБА_8 на його адресу.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч.4 ст.201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України унормовано наступне:
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України унормовано наступне:
1. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Відповідно доч.1ст.194КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З наданих матеріалів випливає, що на теперішній час діє ухвала Дніпровського Апеляційного суду від 14 серпня 2019 року, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з кінцевим строком 04 жовтня 2019 року без визначення застави. Ця ухвала набрала законної сили, та відповідно до ч.2 ст.21 КПК України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.
Однак, з огляду на вищезгадану норму Конституції та положення ч.1 ст.201 КПК України, це зовсім не означає, що підозрюваний не має права на звільнення з-під варти до збігу встановленого судом строку, адже метою його утримання під арештом на даному етапі кримінального провадження, є не тільки забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, визначені у ч.1 ст.177 КПК України, згаданій вище.
За такихумов,при вирішенніпитання щодонаявності підставдля змінизапобіжного заходу,обраного підозрюваному ОСОБА_8 ,перш завсе,слід встановитинаявність ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК Українина теперішнійчас,їх посилення,або навпакизменшення змоменту взяттяйого підварту,а такожзменшення чизбільшення ступенюобґрунтованості підозри,повідомленої ційособі,або зведеннятакої обґрунтованостінанівець новимидоказами на теперішній час.
Щодо обґрунтованості підозри.
Аналіз доводів заявника щодо відсутності на теперішній час обґрунтованості підозри у сукупності із аналізом наданих по справі доказів, досліджених в судовому засіданні, дає підстави вважати, що ці доводи, на даній стадії кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , зводяться до переоцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції при обранні йому запобіжного заходу, та нових обставин, які б заслуговували на увагу, заявник не наводить. Показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 стосовно побиття ОСОБА_8 . Чапліними, а не навпаки, зафіксовані у протоколах їх допитів в кримінальному провадженні №12019040650002791 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке було зареєстровано за заявою ОСОБА_8 про побиття його ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , копії яких надав заявник (а.с.33-41), теж не спростовують у повному обсязі обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у справі, що розглядається.
Крім того, визнати ці письмові докази допустимими, незважаючи на дозвіл слідчого про їх оприлюднення (а.с.78-79) під час розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу, не можна, адже відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Ця норма кореспондується із вимогами п.2 ч.4 ст.201 КПК України, якою передбачено додавання до клопотання про зміну запобіжного заходу переліку свідків, яких підозрюваний, вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання. Цих вимог процесуального закону заявник не дотримався.
У зв`язку з цим, слідчий суддя знаходить слушними доводи прокурора та представників потерпілих в цій частині та доходить до висновку про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри ОСОБА_8 , та, як наслідок, відсутність підстав для зміни йому запобіжного заходу з причин виникнення якихось нових обставин, що ставлять під сумнів обґрунтованість підозри, або зводять її нанівець.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), та що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року). «Розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину, про який йде мова в статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин чи відомостей, які б впевнили неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (див. справу Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, заяви №№ 12244/86; 12245/86; 12383/86, рішення від 30 серпня 1990 p., п. 32; Labita v. Italy , заява № 26772/95, рішення від 6 квітня 2000 p., п.155; O'Harav. the United Kingdom, заява № 37555/97, рішення від 16жовтня 2001 p.. п. 34).
За таких умов, на даному етапі провадження не підлягають застосуванню положення ч.2 ст.194 КПК України, якою визначено, що слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно ж до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто, наявність обґрунтованої підозри на теперішньому етапі провадження відносно ОСОБА_8 , сама по собі є однією з обов`язкових підстав для обрання запобіжного заходу, питання полягає в тому, який саме на теперішній час до нього має бути застосований запобіжний захід, та чи продовжують існувати підстави для тримання його під вартою, адже такий запобіжний захід, за визначенням ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Отже,аналізу підлягаютьнові обставини,які небули предметомдослідження судомапеляційної інстанціїпри постановленніухвали від14серпня 2019року прообрання ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,які стосуютьсяіснування натеперішній часризиків,передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо наявності ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України на теперішній час.
Мотивуючи необхідність обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Дніпровський апеляційний суд в своїй ухвалі від 14 серпня 2019 року по справі №201/8811/19 послався на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та дійшов висновку про те, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, так як він підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є тяжким та передбачає покарання до семи років позбавлення волі, здійснює тиск на потерпілих для відмови від показань, що підтверджується технічним записом судового засідання (файл 20190806-143151), де потерпілий пояснив про отримання на телефон дзвінків погрозливого характеру, а також підозрюваний не повідомив органи досудового розслідування про зміну місця проживання (а.с.20-24).
Щодо ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
При розгляді клопотання про заміну запобіжного заходу, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 дійсно, ще у жовтні 2017 року, тобто майже за рік до відкриття даного кримінального провадження проти нього, змінив місце свого проживання, та за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , не проживає, переселившись на адресу АДРЕСА_2 . Це підтверджується не тільки поясненнями самого ОСОБА_8 , а й відомостями з характеристик з місця проживання, наданих сусідами та правлінням ОСББ «ЖК`Жуковський» (а.с.14). Разом з тим встановлено, що про зміну його місця проживання, захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_3 01 серпня 2019 року письмово повідомив орган досудового розслідування Соборний ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. Копію відповідної заяви, із відміткою канцелярії цього органу про її отримання, захисником підозрюваного надано при розгляді даного клопотання (а.с.31). Цей доказ не був предметом дослідження у суді апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 14 серпня 2019 року про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що суд й вказав: «Докази повідомлення про зміну місця проживання ОСОБА_8 в матеріалах справи відсутні» (а.с.23).
Надаючи оцінку цьому доказу, не можна залишати поза увагою й гарантії, надані громадянам Конституцією України, відповідно до ч.1 ст.33 якої, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Ця конституційна норма зазнала розвитку у ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до ч.1 якої:
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Тобто, не людина має контролювати наявність чи відсутність проти нього кримінальних проваджень, що розслідуються органами досудового розслідування, та інформувати такі органи про зміну свого місця проживання, а навпаки, слідчі органи, за наявності потреби, мають повідомляти особі про такі провадження, аж доки права особи, гарантовані вищезгаданою конституційною та законодавчою нормами, не будуть обмежені судом у відповідність до п.3 ч.5 ст.194 КПК України.
Також слід врахувати, що можливості самостійно дізнатися про наявність щодо неї кримінального провадження в органах досудового розслідування, пересічна особа позбавлена взагалі, адже така інформація, на відміну від інформації щодо судових проваджень відносно особи, яка є у вільному доступі на сайті «Судова Влада», є закритою.
У сукупності із тією обставиною, що ОСОБА_8 взагалі жодного разу не був допитаний по справі, у тому числі й щодо місця його проживання (цю обставину підтвердив й прокурор в судовому засіданні при розгляді даного клопотання), можна дійти висновку про те, що підозрюваний взагалі міг не знати про наявність щодо нього кримінального провадження. Відомостей про оголошення його у розшук в розпорядження суду ані при розгляді даного клопотання, ані при обранні йому запобіжного заходу Дніпровським апеляційним судом 14.08.2019 року, не надано. Також не надано жодних доказів й того, що слідчим органом взагалі вживалися хоча б якісь заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_8 під час проведення досудового розслідування.
При цьому слід звернути увагу на те, що в цьому ж органі досудового розслідування в Соборному ВП ДВП ГУНП розслідується вищезгадане кримінальне провадження №12019040650002791 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, про побиття підозрюваного ОСОБА_13 та ОСОБА_9 яке було зареєстровано за заявою ОСОБА_8 . Цей факт вказує на наявність комунікаційного зв`язку останнього з органом досудового розслідування, та наявність у слідства можливості ідентифікувати його місце проживання за потреби. До речі, місце проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 знаходиться на відстані двох вуличних кварталів від місця розташування органу досудового розслідування Соборного ВП ДВП ГУНП, який знаходиться у м. Дніпрі на перехресті вулиць Василя Жуковського та Шевченко за адресою м. Дніпро вулиця Шевченка, 7, що за потреби його виклику, значно спрощує процедуру прибуття до слідчого.
Наявність впровадженні Соборного ВП ДВП ГУНП вищезгаданого кримінального провадження №12019040650002791, а відтак і інформації у цього органу про справжнє місце проживання ОСОБА_8 , в контексті обізнаності слідчого органу про особу останнього та його місце проживання, наявності між ними налагодженої комунікації, теж є новою обставиною, яку не досліджував Дніпровський апеляційний суд при обранні останньому запобіжного заходу, та має бути врахована при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу.
На відсутністьнамірів ОСОБА_8 ухилятися відслідства,вказує йписьмове клопотанняадвоката ОСОБА_3 в інтересахцієї особивід 31.07.2019р.,адресоване начальнику Соборного ВП ДВП ГУНП, щодо ознайомлення із матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у зв`язку із інформацією, отриманою від начальника слідчого відділення цього органу про заочне оголошення підозри ОСОБА_8 в цей день. В даній заяві адвокатом наголошено на тому, що його підзахисний не переховується від органів досудового слідства, він жодного разу не отримував повістку про виклик до слідчого, прокурора, йому не телефонували правоохоронці та не повідомляли про необхідність з`явитися до слідчого. Також жодного виклику не надходило на адресу мешкання та реєстрації ОСОБА_8 . Крім того, за місцем мешканням ОСОБА_8 , сусіди можуть підтвердити, що протягом останнього часу вони часто бачили останнього вдома та жодного разу не бачили правоохоронців, які розшукували ОСОБА_8 .
Копію цьогоклопотання ізвідміткою канцеляріїоргану розслідуванняпро йогоотримання 31.07.2019р.,було дослідженопід часрозгляду клопотанняпро замінузапобіжного заходу,та цейдокумент тежє новоюобставиною,яка небула предметомрозгляду Дніпровського апеляційного суду при обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу, принаймні в ухвалі від 14 серпня 2019 року, вона не згадується (а.с.27-28).
Також під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу встановлено, що в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_8 не затримувався, самостійно з`являвся до органу розслідування, у тому числі й для допиту як підозрюваного 05 серпня 2019 року. І хоча в цей день його допитано не було, факт його прибуття на допит підтверджується копією повістки про його виклик із відміткою про вчасне прибуття до слідчого (а.с.32). В подальшому ОСОБА_8 , на пропозицію слідчого, самостійно з`явився й до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу. Більш того, після оголошення ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_8 негайно під варту в залі суду взятий не був, а ще деякий час знаходився в приміщенні суду в очікування прибуття конвою, та мав змогу його покинути, ухилившись від взяття його під варту, однак цим не скористався, що не можна не враховувати, надаючи оцінку його можливостям переховуватися від органів досудового розслідування.
Не можна залишити поза увагою й той факт, що протягом усього часу розслідування справи ОСОБА_8 жодного разу не був допитаний слідчим, у тому числі й у період тримання його під вартою, що підтвердив і прокурор в судовому засіданні, тому необхідність його ізоляції від суспільства, за збігом часу, втрачає сенс. Підозру ОСОБА_8 було оголошено 31 липня 2019 року, проте дане кримінальне провадження триває майже рік з 04 серпня 2018 року, та за цей період, у разі бажання ухилитися від слідства, підозрюваний мав достатньо часу не тільки виїхати з м. Дніпро, а й взагалі покинути Україну та переховатися за кордоном, однак цього не робив.
Крім того встановлено, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має сталі соціальні зв`язки в місці проживання - а саме тривалий час проживає однією сім`єю з ОСОБА_14 . Підозрюваний має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_15 , 2008 року народження (а.с.42), має постійне місце проживання у м. Дніпрі, тобто за місцем проведення досудового розслідування, має постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується виключно позитивно (а.с.13-14).
У своїй сукупності, встановлені під час розгляду клопотання зазначені факти, дають підстави дійти до висновку про те, що на даний час ризик щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, якщо й не зійшов нанівець, то суттєво знизився аж до відсутності законних підстав для подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою на даному етапі провадження.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує сталу судову практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово зазначав в своїх рішеннях, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення (Рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, №254- А, п. 33). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), № 9190/03, 4 жовтня 2005 p., § 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (рішення у справі Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії). 27 червня 1968, Серії А №8, §10).
Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
При перевірці наявності на теперішній час ризику, пов`язаного із тиском на потерпілих для примушення їх відмовитися від показань, при розгляді клопотання про заміну запобіжного заходу, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 заперечує будь-якому тиску з його боку на потерпілих, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 теж спростував такий тиск на нього з боку підозрюваного. Потерпілий ОСОБА_9 , допитаний у судовому засіданні, дійсно наполягав на тому, що отримував від ОСОБА_8 дзвінки на свій телефон погрозливого характеру, якось бачив, що останній переслідував його на своєму автомобілі по дорозі з роботи, та за цими фактами за його ініціативою навіть розслідується окреме кримінальне провадження.
Такі пояснення потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні підтверджені документально, але частково: дійсно, відповідно до наданої представником потерпілого копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), 31 травня 2019 року Шевченківським ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області, за заявою ОСОБА_9 було зареєстроване кримінальне провадження №12019040640001273 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.129 КК України за такою фабулою: «30.05.2019 до СВ Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , про те, що 24.05.2019 невстановлена особа знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 погрожувала ОСОБА_9 (ЖЄО 22653)».
Однак, відповідно до цього ж витягу з ЄРДР, 27.08.2019 дане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.75).
Інформація про закриття зазначеного кримінального провадження підтверджена й довідкою Шевченківського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області, наданою представником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_3 , яку він отримав на свій адвокатський запит (а.с.82).
Будь-якихінших доказівнезаконного впливуз боку ОСОБА_8 на потерпілих,або свідків,окрім непідтвердженихслідством заяв ОСОБА_9 з цього приводу, не надано, тобто на теперішній час з`явилися обставини, що звели цей ризик нанівець.
Наведене свідчить про те, що обставини, які враховувалися колегією суддів Дніпровського апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2019 року про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінилися та встановлені ризики істотно зменшилися, з огляду на що, подальше тримання ОСОБА_8 під вартою не буде переслідувати легітимну мету та буде мати ознаки свавільності в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. А запобігання встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України можливе шляхом застосування більш м`якого, не пов`язаного із позбавленням волі запобіжного заходу.
Як вже згадувалося вище, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, суворість можливого вироку та тяжкість обвинувачення не можуть самі по собі виправдовувати тримання особи під вартою, а наявність підстав для позбавлення особи волі повинна оцінюватися з врахуванням ряду інших відповідних факторів (наприклад, рішення у справах «Панченко проти Росії» від 08 лютого 2005 p., заява № 45100, п.99, «Кляхін проти Росії» (Klyakhin v. Russia), №46082/99, від 30 листопада 2004 p., п. 65).
Згідно із ст. 178 ч. 1 п.п. 3-6, 8, 9 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного.
Відомості про особу ОСОБА_8 свідчать про міцність соціальних зв`язків підозрюваного у місці його постійного проживання, він має на утриманні малолітню доньку, 2008 року народження. ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи та активну життєву позицію.
Слідчий суддя враховує, що чинним Кримінальним процесуальним кодексом України тягар доведення існування підстав для тримання обвинуваченого під вартою покладається саме на сторону обвинувачення. З цього випливає, що не сторона захисту повинна довести те, що існують підстави для звільнення обвинуваченого з-під варти, а саме прокурор повинен довести, а судові органи - відобразити в своїх рішеннях, наявність підстав для продовжуваного тримання особи під вартою.
Зазначене відповідає і практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).
В даному випадку, з аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, слід дійти висновку, що доводи сторони обвинувачення та потерпілих про наявність підстав для подальшого утримання ОСОБА_8 під вартою є непереконливими. Наведені вище відомості свідчать про те, що досягнення мети застосування запобіжного заходу можливе шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, - особистого зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 179, 194, 201, 202, 369-372 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_3 вінтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Змінити стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід обраний 06 серпня 2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання до 04 жовтня 2019 року.
Покласти на щодо ОСОБА_8 , зобов`язання виконувати обов`язки у вигляді:
1) Прибувати до слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області., прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 за першою вимогою;
2) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) Не відлучатися з населеного пункту, в якому мешкає без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Роз`яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на нього судом обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є 04 жовтня 2019 року.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі судового засідання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
