ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №805/1452/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (суддя - Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (колегія суддів: Васильєва І.А., Жаботинська С.В., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області про скасування рішень № 35, № 36, -

УСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (далі - відповідач, УПФУ у м. Краматорську) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішень відповідача від 09 листопада 2015 року № 35, № 36 на загальну суму 7762,35 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та пені винесені на підставі п. 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в той час, коли частина 9 статті 106 Закону № 1058 виключена на підставі Закону № 2464-VI від 08 липня 2010 року, тобто до правовідносин застосовано норму, що не діяла. Крім того посилається, на те, що звільнений від фінансових санкцій та пені згідно положення частини 15 статті 106 ЗУ № 1058 як особа, що обрала спрощену систему оподаткування, а саме перебував на єдиному податку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є фізичної особою - підприємцем, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську 16 грудня 2003 року як підприємець на спрощеній системі оподаткування. Використовував працю найманих працівників з березня по грудень 2010 року.

У період з 24 січня 2011 року по 28 січня 2011 року головними спеціалістами УПФУ у м. Краматорську проведено планову перевірку суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 12 грудня 2003 року по 31 грудня 2010 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за вказаний період.

За висновками вказаного акту перевірки управлінням встановлені порушення ОСОБА_1 що полягали у не наданні первинних документів щодо нарахування та виплати заробітної плати застрахованим особам, в результаті чого суб`єкту господарської діяльності за 2010 рік донараховано фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2%, у сумі 21466,00 грн. та страхові внески у сумі 7126,72 грн.

19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків була погашена у повному обсязі.

На підставі вказаного 09 листопада 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську винесені рішення № 35 на суму 7 758,53 грн. та № 36 на суму 3,82 грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у наведених розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, а також за порушення термінів сплати по звітності за найманих працівників за 2010 рік..

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходили з того, що на підставі абзацу п`ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Відтак, відповідачем правомірно нараховано фінансові санкції на підставі ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 визначено, що страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 (в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) у редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, було передбачено застосування органами ПФУ до страхувальників фінансових санкцій, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Відповідно до положень абзацу 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Відповідно до п.п. 9.1 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) до страхувальників, за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, а відтак у даному випадку штрафні санкції і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків, а також підстави для подання звітності виникли до 01 січня 2011 року (за 2010 рік).

Отже, за допущене порушення строків нарахування та сплати страхових внесків, відповідачем правомірно винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пенсі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання на частину 15 статті 106 Закону № 1058, як на підставу для звільнення останнього від відповідальності за несплату фінансових санкцій та пені за невиконання зобов`язань за 2010 рік є безпідставними, оскільки частина 15 вказаної статті була доповнена абзацами № 2, 3 в частині не застосування до фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування - штрафних та фінансових санкції - Законом України від 07 липня 2011 року, редакція якого діє з 06 серпня 2011 року, а період виконання зобов`язань у даній справі виник у позивача у 2010 році, тобто до набуття чинності наведеними змінами у частину 15 статті 106 ЗУ № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук