Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2016 року справа №805/1452/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Васильєвої І.А.
Судді: Жаботинська С.В.
Казначеєв Е.Г.
Секретаря судового засідання: Борисов А.А.,
За участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
відповідача - Бескровної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1452/16-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про скасування рішень № 35, № 36, -
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (далі - відповідач, УПФУ у м. Краматорську) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішень відповідача від 09 листопада 2015 року № 35, № 36 на загальну суму 7 762,35 грн. (арк. справи 4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено, з урахуванням самостійно виправленої судом помилки за ухвалою суду від 07 листопада 2016 року) (арк. справи 54-55, 82).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправомірність винесення відповідачем рішень, оскільки фінансові санкції та пеня нараховані позивачу за період з 07 серпня 2012 року по 19 листопада 2015 року на підставі п. 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058, в той час, коли частина 9 статті 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 виключена на підставі Закону № 2464-VI від 08 липня 2010 року, тобто до правовідносин застосовано норму, що не діяла. До того, як на підставу для звільнення від фінансових санкцій та пені посилався на положення частини 15 статті 106 ЗУ № 1058 (арк. справи 63-65).
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, з урахуванням чого просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з урахуванням чого просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки штрафи та пеня, нараховані позивачу рішеннями відповідача на суму недоїмки, що виникла у 2010 році, а також за неподання позивачем звітності за 2010 рік.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи, заперечення та пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_3 є фізичної особою - підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську 16 грудня 2003 року як підприємець на спрощеній системі оподаткування. Використовував працю найманих працівників з березня по грудень 2010 року.
У період з 24 січня 2011 року по 28 січня 2011 року головними спеціалістами УПФУ у м. Краматорську проведено планову перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 12 грудня 2003 року по 31 грудня 2010 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за вказаний період.
За висновками вказаного акту перевірки управлінням встановлені порушення ОСОБА_3 що полягали у не наданні первинних документів щодо нарахування та виплати заробітної плати застрахованим особам, в результаті чого суб'єкту господарської діяльності за 2010 рік донараховано фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2%, у сумі 21 466,00 грн. та страхові внески у сумі 7 126,72 грн.
19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 заборгованість зі сплати страхових внесків була погашена у повному обсязі.
На підставі чого 09 листопада 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську винесені рішення № 35 на суму 7 758,53 грн. та № 36 на суму 3,82 грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у наведених розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, а також за порушення термінів сплати по звітності за найманих працівників за 2010 року.
Таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав для стягнення з відповідача суми фінансових санкцій та пені за зобов'язання 2010 року в рамках ЗУ № 1058, розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI».
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ЗУ № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 визначено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.
Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
У той же час відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
При цьому відповідно до п.п. 9.1 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19 грудня 2003 року до страхувальників, за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, а відтак у даному випадку штрафні санкції і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків, а також підстави для подання звітності виникли до 01 січня 2011 року (за 2010 рік).
Вказані висновки суду з цих спорів узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеній у постановах: від 23 квітня 2013 року по справі № 21-116а13, від 19 лютого 2013 року № 21-432а12, від 19 листопада 2013 року по справі № 21-327а13, від 22 вересня 2015 року по справі № 21-412а14.
При цьому колегія суддів звертає увагу суду, що не приймає до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі на положення частини 15 статті 106 ЗУ № 1058, як на підставу для звільнення останнього від відповідальності за несплату фінансових санкцій та пені за невиконання зобов'язань за 2010 рік, оскільки частина 15 вказаної статті була доповнена абзацами № 2, 3 в частині не застосування до фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування - штрафних та фінансових санкції - Законом України від 07 липня 2011 року, редакція якого діє з 06 серпня 2011 року, а період виконання зобов'язань у даній справі виник у позивача протягом 2010 року, тобто до набуття наведених змін у частину 15 статті 106 ЗУ № 1058.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, оскільки штрафи та пеня, нараховані позивачу рішеннями відповідача № 35 та № 36 від 09 листопада 2015 року на суму недоїмки по страховим внескам, що виникла у 2010 році, а також за неподання позивачем звітності за 2010 рік, що спростовує посилання апелянта про те, що фінансові санкції нараховані за період 07 серпня 2012 року по 19 жовтня 2015 року.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1452/16-а, - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1452/16-а, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 23 листопада 2016 року.
Головуючий суддя: Васильєва І.А.
Судді: Жаботинська С.В.
Казначеєв Е.Г.
