ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 755/18484/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кузьмишиної О.М.,

суддів Пилипенко О.Є., Файдюка В.В.

при секретарі судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м.Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 10.01.2019 р. вх. № 03-14/3252/19:

1.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві щодо невиготовлення для перерахунку пенсії нової довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, передбачених чинним законодавством станом на 01.01.2016 р.

2.Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 та згідно із наказом МВС від 06.04.2016 р. № 260, оформити належним чином та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідку з повною реальною інформацією за формою, встановленою додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 4 000,00 грн., оклад за звання полковник поліції - 2 400,00 грн., надбавка за вислугу років (30 % посадового окладу, окладу за звання) - 1 920,00 грн.; доплата за науковий ступінь 25 % - 1 000,00 грн.; доплата за вчене звання 25% - 1 000,00 грн.; премія (78,6% посадового окладу, окладу за звання, надбавок) - 8 111,52 грн.; одноразові додаткові види: одноразова вихідна допомога при звільненні - 32 298,36 грн. з розрахунку ділення на 24 загальної суми - 32 298,36/24=1 345,77 грн. Загальна сума грошового забезпечення - 19 777,29 грн. з 01.01.2016 р., тобто з дати виникнення права на перерахунок.

3.Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м.Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.05.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено всі обставини справи, оскільки не враховано, зокрема, що 06.01.2019 р. у зв`язку із прийняттям рішення Верховним Судом від 12.03.2018 р. у зразковій справі № 802/2196/17-а позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про зменшення позовних вимог у якій було виключено вимогу щодо включення у нову довідку надбавки за виконання особливо важливих завдань (50 % посадового окладу, окладу за звання, надбавки за стаж служби) - 4 160,00 грн. Натомість судом першої інстанції була проігнорована заява позивача про зменшення позовних вимог та неправильно враховано висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 802/2196/17-а, що є підставою для скасування судового рішення. Апелянт зазначає, що має право на надбавки та доплати в розмірі, визначеному Законом України «Про вищу освіту».

Апелянт вважає, що відповідач поряд з іншими визначеними складовими, повинен включити до довідки про грошове забезпечення доплату за науковий ступінь в розмірі 25 % - 1000,00 грн., доплату за вчене звання 25 % - 1000,00 грн., а також одноразову вихідну допомогу при звільненні - 32 298,36 грн.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем та третьою особою відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 2009 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку обчислено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

15.11.2017 р. позивач, звернувшись до ГУ ПФУ в м.Києві дізналась, що довідка про розмір грошового забезпечення для перерахування пенсії, яка була направлена відповідачем містить суттєві заниження розмірів надбавок за науковий ступінь, вчене звання, також не враховано надбавку за специфічні умови проходження служби та вихідну допомогу при звільненні.

У зв`язку з чим 20.11.2017 р. позивачем було направлено запит до відповідача з вимогою надати нову Довідку з повною реальною інформацією у відповідності до чинного законодавства, зазначеною у запиті.

23.11.2017 р. позивач отримала лист від відповідача, в якому останній повідомляє, що в наданій пенсійному органу Довідці враховані всі необхідні розміри грошового забезпечення та надбавки, які відповідають постанові Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 р. № 988 та наказу МВС «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 р. № 260.

Позивач не погоджуючись із складовими довідки про грошове забезпечення, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції було взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у зразковій справі № 802/2196/17-а, з урахуванням якого позовні вимоги позивача визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Законом № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Положеннями частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

З урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 (набрала чинності 02 грудня 2015 року), у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.

Відповідно до приписів частин третьої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії) перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі також - Порядок № 45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.10.1996 р. по 04.09.2009 р. проходила службу на посадах науково-педагогічних працівників у навчальних закладах вищої освіти системи Міністерства внутрішніх справ України.

У 1993 р. позивач захистила кандидатську дисертацію та отримала свідоцтво кандидата психологічних наук. Працювала психологом у ТОВ «Фонд ініціатива».

У 1996 р. у зв`язку з необхідністю збільшення штату працівниками із науковими ступенями, позивачу було запропоновано посаду старшого викладача кафедри психології Київського інституту внутрішніх справ з одночасною атестацією та присвоєнням спеціального звання.

Під час проходження служби в ОВС, позивач отримала звання доцента, в подальшому захистила докторську дисертацію. Позивач неодноразово нагороджена за самовіддану працю відзнаками та подяками МОН України, МВС України, Київської міської влади. Зокрема, відзнакою МВС України «Кращий працівник МВС України», «Почесним знаком МВС України», визнана «Дарничанкою року-2011» у номінації «Безпечна громада», «Киянка року-2012» у номінації «За вагомий особистий внесок у запобігання злочинності серед молоді».

03.09.2009 р. відповідно до наказу Київського Національного університету внутрішніх справ за № 137 о/с позивач звільнена у запас Збройних Сил України за п. 65 «б» (через хворобу) з посади начальника кафедри практичної психології навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС у званні полковника міліції. Вислуга років на день звільнення складала: 12 років 10 місяців 24 дні.

Отже, під час виходу на пенсію на позивача, як на науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти, поширювалась дія Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII, відповідно до ч. 2 ст. 59 якого, позивачу встановлювалась доплата за науковий ступінь доктора наук в розмірі 25 % посадового окладу, а також за вчене звання доцента - 25 % посадового окладу.

Згідно грошового атестату № 150 КНУВС від 17.09.2009 р., складові грошового забезпечення були визначені в наступному розмірі, зокрема, доплата за науковий ступінь 25% - 400,00 грн., доплата за вчене звання 25 % - 400,00 грн.

В той же час, у довідці від 15.06.2017 року за № 41673 відповідачем було визначено інші - менші розміри вищевказаних доплат, а саме: доплата за науковий ступінь 10% - 400 гривень; - доплата за вчене звання 5% - 200 гривень.

Позивач вважає, що зменшенням розміру вищевказаних доплат відповідачем порушено її соціальні права, гарантовані та захищені Конституцією України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов`язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Так, за своєю суттю поняття обов`язку включає вимогу дотримання певної поведінки, зокрема, виконання дій, утримання від вчинення дій тощо. Проте, Конституція України та Закон України «Про Кабінет Міністрів України» не встановлює повноважень Кабінету Міністрів України щодо приведення нормативно-правових у відповідність законам.

Як вбачається з матеріалів справи, при виході на пенсію позивач, окрім соціальних гарантій, передбачених працівникам міліції, мала соціальні гарантії як науково-педагогічний працівник навчального закладу вищої освіти системи МВС України на однакових умовах разом із науково-педагогічними працівниками навчальних закладів вищої освіти цивільних вузів, що підтверджується грошовим атестатом № 150 КНУВС від 17.09.2009 р. відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII, а також абз. «в», «г» пп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002 р.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року N 2984-III (в редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію) педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені статтями 57 і 58 Закону України "Про освіту".

Вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів (абз. 2 ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року N 1060-XII (в редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію) за особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Згідно зі ст. 8 цього Закону України умови і розміри оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 р. N 1298 (зі змінами, далі - Постанова N 1298, в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії).

На виконання пункту 6 Постанови N 1298 міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади були розроблені і затвердженні конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок зарплати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.

Відповідно до абз. «в», «г» пп. 3 п. 3 цієї Постанови установлена виплата доплати за вчене звання: доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). За науковий ступінь доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) (абзац другий підпункту "г" підпункту 3 пункту 3 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2005 р. N 988).

Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Отже, на момент виходу позивача на пенсію законодавством було передбачену виплату доплат за вчене звання доцента та науковий ступінь доктора наук в розмірі 25 %.

Колегія суддів зауважує, що на момент видачі довідки ГУ МВС України в м.Києві № 41673 від 15.06.2017 р. та на момент розгляду даної справи, Постанова № 1298 також передбачає виплату доплат «за вчене звання доцента» та «науковий ступінь доктора наук» в розмірі 25 %.

В подальшому було прийнято новий Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року N 1556-VII (в редакції, чинній на час видачі довідки 15.06.2017 р.), відповідно до ч. 2 ст. 59 якого науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Тобто, вказані розміри були чітко визначені спеціальним законом.

Вказані положення кореспондують із наказом МВС України від 13.02.2017 р. № 110 «Про затвердження Умов оплати праці працівників закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України», який прийнято відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та з метою впорядкування умов оплати праці працівників закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 11.11.2015 р. прийнято постанову № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (надалі - Постанова № 988), якою у абз. 5, 6 п. 5 визначено, що доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню виплачується у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу.

Доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов`язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу.

З аналізу наведених норм права випливає те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (чинній на час виникнення спірних правовідносин) суперечить положенням наказу МВС України від 13.02.2017 р. № 110 «Про затвердження Умов оплати праці працівників закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України» та відповідно Закону України «Про вищу освіту» (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням наведеного висновку, колегія суддів звертає увагу на те, що подолання суперечностей між законом та нормативно-правовим актом, виданим Урядом (ієрархічна колізія) за загальним правилом відбувається шляхом застосування норм, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу. Тобто, подолання колізії нормативно-правових актів можливо не лише шляхом приведення нормативно-правового акта нижчого рівня у відповідність акту вищого рівня.

Зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7).

За таких обставин, вирішуючи питання про розмір доплат «за вчене звання» та «науковий ступінь доктора наук» та подолання колізії нормативно-правових актів, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року N 1556-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), якими, в редакції чинній станом на час видачі довідки, передбачено виплату згадуваних доплат у розмірі 25 %.

Вказану обставину суд першої інстанції не дослідив та залишив поза увагою.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення та одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджених наказом МВС від 17.02.2017 р. № 138, посада позивача «начальник кафедри практичної психології навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС» прирівняна до посади поліцейського «начальник відділу Національної поліції України». Згідно із Постановою № 988 установлено посадовий оклад - 4000,00 грн., оклад за спеціальним званням (полковник міліції/полковник поліції) - 2 400,00 грн., надбавку за стаж служби 30 % - 1920,00 грн. Премія для перерахунку пенсії установлена за зазначеною посадою поліцейського згідно листа Національної поліції України від 19.04.2017 р. № 4060/03/48-2017 про середні розміри надбавок та премій, що фактично виплачені в грудні 2015 р. за переліком посад поліцейських Національної поліції та становить 78,60%- 7011,12 грн. Вказані складові позивачем не заперечуються.

З урахуванням вищенаведеного, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині включення до довідки про грошове забезпечення доплат за науковий ступінь в розмірі 25 % - 1 000,00 грн., доплату за вчене звання 25 % - 1 000,00 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що приймаючи рішення, суд першої інстанції застосував приписи абз. 7 п. 5 Порядку № 45 та помилково визначив, що оскільки надбавки за виконання особливо важливих завдань, за роботу в умовах режимних обмежень та за оперативно-розшукову діяльність, які отримував позивач на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії, вже не виплачувались, тому ця надбавка правомірно та обґрунтовано не вказана у довідці про розмір грошового забезпечення, що видана позивачу. Помилковість вказаних висновків випливає із того, що позивач в уточненій позовній заяві від 10.01.2019 р. вх. № 03-14/3252/19 відкликала позовну вимогу в частині включення до довідки надбавки за виконання особливо-важливих питань.

У свою чергу у межах спірних правовідносин позивач ставить питання щодо включення основних і додаткових видів грошового забезпечення інші виплати (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні,), з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд першої інстанції вірно визнав доводи позивача з цього приводу безпідставними, оскільки Постановою № 988 та Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" зазначені додаткові види грошового забезпечення для поліцейських не передбачені, відповідно, і не визначені розміри зазначених надбавок.

Згідно з пунктом 5 Порядку для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

При цьому, пунктом 4 Постанови № 988 встановлено, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право установлювати, зокрема, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Тобто, вказані надбавки та премія не є обов`язковими, їх встановлення є правом керівника поліції, реалізація якого залежить від асигнувань на грошове забезпечення; а конкретний розмір вказаних надбавок та премій Постановою №988 не визначений.

На виконання Постанови №988 Міністерством внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року прийнято наказ №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі по тексту - Наказ №260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу ІІ Наказу №260 розмір надбавки та премії встановлюється кожному поліцейському індивідуально, залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії станом на 01.01.2016 р. інші виплати (грошові (матеріальні) допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні), з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не виплачувались, підстави для включення цих доплат до розрахунку її грошового забезпечення для перерахунку пенсії відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що одноразова вихідна допомога при звільненні не входила до складових довідки при розрахунку пенсії під час виходу позивача на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 12 березня 2018 року № Пз/9901/1/18 802/2196/17-а.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві щодо невиготовлення для перерахунку пенсії нової довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, передбачених чинним законодавством станом на 01.01.2016 р., оскільки згадана довідка була виготовлена відповідачем із урахуванням всіх складових, проте з помилковим застосуванням відсоткового коефіцієнту в частині доплат за наукове звання та вчений ступінь позивача.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, беручи до уваги, що підстави, які б свідчили, що відповідачем не буде виконано судове рішення на час розгляду справи відсутні, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині встановлення контролю за виконанням судового рішення.

Суд визнає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформити належним чином та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 4 000,00 грн., оклад за звання полковник поліції - 2 400,00 грн., надбавка за вислугу років (30 % посадового окладу, окладу за звання) - 1 920,00 грн.; доплата за науковий ступінь 25 % - 1 000,00 грн.; доплата за вчене звання 25% - 1 000,00 грн.; премія (78,6% посадового окладу, окладу за звання, надбавок) - 8 111,52 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді : О.Є. Пилипенко

В.В. Файдюк