ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2019

Справа № 910/6091/19

за позовом Іноземного підприємства «Черномор»

до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та

управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс

Воздвиженка»

про визнання правочину недійсним

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Чекалов А. В . , ордер серії КС 454227 від 13.06.2019

від відповідача-1 Анотошин В.В., довіреність № 4/7 від 10.01.2019

Штуць Н.Г., довіреність № 116/7 від 14.12.2018

від відповідача-2 Кривоспицька А.Ю., адвокат за довіреністю № б/н від 13.11.2018

СУТЬ СПОРУ:

11.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Іноземного підприємства «Черномор» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Воздвиженка» про визнання недійсним додаткового договору від 15.02.2019 про внесення змін, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем та зареєстрований за № 935, до договору управління майном (активами) від 06.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктором Ігоровичем, зареєстрований за № 442.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 та від 10.05.2018 у справі № 752/19045/17 накладено арешт на майно позивача, яке належить останньому на праві власності та передано в управління відповідачу-1. Позивачу стало відомо, що між відповідачами було укладено договір управління нерухомим майном № 442 від 06.09.2018, відповідно до якого відповідач-2 набув право управління майном позивача. Строк відповідного договору було встановлено до 06.09.2019. В подальшому відповідачами укладалися додаткові договори та вносилися зміни до відповідного договору. Позивачем встановлено, що 15.02.2019 між відповідачами було укладено додатковий договір, яким сторони погодили зміну істотних умов договору, а саме, що строк договору № 442 від 06.09.2018 продовжено до 11.09.2021. На думку позивача відповідний додатковий договір підлягає визнанню нікчемним, оскільки суперечить ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» та є недійсним в силу вимог закону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6091/19 від 13.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.05.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6091/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.06.2019.

Відповідачем-2 30.05.2019 до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача-2 30.05.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника.

Відповідачем-2 06.06.2019 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що оспорюваний договір є правомірним, укладеним у повній відповідності із приписами спеціального Закону, ЦК України, Закону України «Про публічні закупівлі» та КПК України, оскільки державою запроваджено такий механізм управління нерухомим майном для здійснення заходів з їх управління з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, що у сукупності є підставами для відмови позивачу у задоволенні позову повністю. Вважає, що позивач зловживає правами.

Відповідачем-1 11.06.2019 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що права та законні інтереси позивача обмежені в силу статей 100, 170 КПК України, статей 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управленні активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» в результаті ухвал про накладення арешту та про передачу активів в управління Національному агентству, що винесені рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001043 від 16.10.2013. У разі скасування арешту прийнятих в управління активів договір та додатковий договір будуть припинені. Викладені доводи позивача не свідчать про будь-які порушення законодавчих вимог зі сторони Національного агентства, обмеження, які виникли в результаті ухвал Голосіївського районного суду м. Києва виключають наявність факту порушення прав та законних інтересів позивача. Таким чином, права та законні інтереси позивача не є порушеними, за результатами розгляду даної справи не відбудеться відновлення порушених прав останнього, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідачем-1 12.06.2019 на електронну пошту суду надіслано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника в підготовче засідання, яке відбудеться 13.06.2019.

В підготовчому засіданні 13.06.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 09.07.2019.

Від відповідача-1 18.06.2019 до суду надійшла поштою заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника в підготовче засідання, яке відбудеться 13.06.2019.

Позивачем 09.07.2019 до суду подано клопотання про витребування у відповідачів доказів, зокрема оригіналу додаткового договору від 15.02.2019 про внесення змін, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем та зареєстрований за № 935, до договору управління майном (активами) від 06.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктором Ігоровичем, зареєстрований за № 442.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2019. В порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у відповідачів оригінал додаткового договору від 15.02.2019 про внесення змін, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем та зареєстрований за № 935, до договору управління майном (активами) від 06.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктором Ігоровичем, зареєстрований за № 442.

Відповідачем-2 в судовому засіданні 18.07.2019 подано клопотання про долучення доказів, зокрема рішення № 826/17441/18 від 27.03.2019 та постанову № 826/17441/18 від 18.06.2019.

Відповідачем-2 в судовому засіданні 18.07.2019 заявлено усне клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі додаткових доказів.

В судовому засіданні 18.07.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення відповідачу-2 пропущеного строку для подачі доказів.

В судовому засіданні 18.07.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 29.08.2019.

Позивач в судовому засіданні 29.08.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 в судовому засіданні 29.08.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Відповідач-2 в судовому засіданні 29.08.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві, під процесуальним керівництвом прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110000001043 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

У ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2018 та від 10.05.2018 у справі № 752/19045/17 накладено арешт та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майно, яке належить Іноземному підприємству «Черномор», а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:38:322:0005, загальною площею 0.2825 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360755935101, розташовану за адресою: м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Кропивницького, буд. 173;

- комплекс будівель, загальною площею 1030,2 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62256135101, розташованих за адресою: м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Кропивницького, буд. 173;

- нежитлові приміщення, загальною площею 173,1 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279878926101, розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 38-А;

- будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50477012101, розташовані за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Берегова, буд. 208;

об`єкт нерухомого майна (склад літ. К, склад літ. Л, гараж літ. И, пункт охорони літ. Н-2, будівля автомийки літ. М) за реєстраційним № 136164823101, розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 8.

06.09.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Національне агентство, установник управителя, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Воздвиженка» (управитель, відповідач-2) укладено договір управління майном (активами) (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктором Ігоровичем, зареєстрований за № 442.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором установник управління передає управителеві на строк визначений у п. 1.3 розділу 1 цього договору нерухоме майно (активи) в управління, а управитель приймає в управління об`єкти нерухомого майна та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цими активами, перелік наведений у цьому пункті.

Згідно з п. 1.2 договору строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави, або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору або до 06.09.2019.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення цього договору та діє до 06.09.2019, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатковим договором від 11.09.2018, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктором Ігоровичем, зареєстрований за № 454, внесено зміни до п. 1.1 договору та визначено, що за договором управитель приймає серед іншого також належне позивачу майно, що наведено вище.

Додатковим договором від 15.02.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, зареєстрований за № 935, внесено зміни до п. 1.2 договору та викладено його в наступній редакції: строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави, або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору або до 11.09.2021.

Також додатковим договором від 15.02.2019 внесено зміни до п. 6.1 договору та викладено його в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення цього договору та діє до 11.09.2021, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На думку позивача укладений додатковий договір від 15.02.2019, яким безпідставно та всупереч ст. 36 Закону України «Про публічну закупівлі» змінено істотну умову договору управління нерухомим майном від 06.09.2018 як строк його дії, а тому додатковий договір відповідає критеріям нікчемності визначеним ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» та є недійсним в силу вимог закону.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Глава 70 Цивільного кодексу України включає статті 1029-1045.

У відповідності до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Відповідно до ст. 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Згідно зі ст. 1031 Цивільного кодексу України договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 6 ст. 1032 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 1033 Цивільного кодексу України управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 1035 Цивільного кодексу України встановлює, що істотними умовами договору управління є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Відповідно до ст. 1036 Цивільного кодексу України строк управління майном встановлюється у договорі управління майном.

Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п`ять років.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Отже в главі 70 Цивільного кодексу України унормовано правовий інститут договору управління і згідно цього законодавчого регулювання істотними умовами договору управління майном є перелік майна та розмір і форма оплати.

Строк договору управління майном не віднесено до істотних умов договору управління майном.

Як зазначалось вище згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активи підлягають передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Проте управління арештованим у кримінальному провадженні майном є особливим видом управління.

Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Основоположним в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» є те, що процедури закупівлі обов`язково застосовуються у разі, якщо оплата за відповідні товари/роботи/послуги здійснюється за рахунок державних коштів.

Тоді як Національне агентство при закупівлі послуги з управління не здійснює оплату цієї послуги, а тому як того вимагає ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст.ст. 2, 3 Закону України «Про публічні закупівлі» Національне агентство дотримується загальних принципів здійснення публічних закупівель і може використовувати електронну систему закупівель з метою відбору надавача послуги з управління для укладення договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлі є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону країни «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Позивач вказує на те, що уклавши додатковий договір від 15.02.2019 відповідачами змінено таку істотну умову договору як строк його дії, при цьому не наведено обґрунтування наявності жодної обставини з викладеного переліку вказаних вище підстав.

Суд не погоджується з такими посиланнями позивача, оскільки строк договору управління майном законом (ст. 1035 Цивільного кодексу України) не віднесено до істотних умов договору управління майном, тому в даному випадку ч. 4 ст. 36 та п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону країни «Про публічні закупівлі» не підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним додатковий договір від 15.02.2019 суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів існування його порушених прав та законних інтересів внаслідок укладення додаткового договору від 15.02.2019, оскільки у відповідності до ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» повернення активів власнику здійснюється лише за наявності скасування арешту прийнятих в управління активів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Іноземного підприємства «Черномор» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.09.2019.

Суддя

В.В.Сівакова