ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
03.09.2019
Справа № 910/3301/18
За позовом ОСОБА_1
До 1. Приватного підприємства «Сансет»
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М.
Без виклику представників учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА _1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Сансет», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Сансет» від 30.12.2015, укладеного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Сансет`від 09.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Сансет» від 05.07.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 волевиявлення до відчуження частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Сансет» не виявлялось, а договір купівлі-продажу від 30.12.2015р. останнім не підписувався. Отже, на думку позивача, оспорювані правочини суперечать приписам чинного законодавства, що підставою для визнання останніх недійсними.
Ухвалою від 15.06.2018р. призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження по справі зупинено.
До господарського суду надійшов висновок №15789/15790/18-32 від 03.12.2018р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Ухвалою від 29.12.2018р. поновлено провадження по справі; призначено підготовче засідання на 28.01.2019р. Одночасно, вказаною ухвалою судом було запропоновано учасникам судового процесу надати письмові пояснення по справі з урахуванням висновку №15789/15790/18-32 від 03.12.2018р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
24.01.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судової експертизи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2019 призначено повторну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та зупинено провадження у справі.
21.03.2019р. до суду надійшов висновок №8-4/267 від 07.03.2019р. експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
У зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу від 28.01.2019р. Господарського суду міста Києва, матеріали справи було скеровано до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою від 23.04.2019р. Північного апеляційного господарського суду ухвалу від 28.01.2019р. Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Ухвалою від 18.06.2019р. поновлено провадження у справі; призначено судове засідання на 09.07.2019р.
08.07.2019р. до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач 2 посилався на те, що останнього існують сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Спичака О.М. під час розгляду справи оскільки позовну заяву ОСОБА_1 з тими ж самими позовними вимогами вже повертали заявнику, проте лише суддею Спичаком О.М. відкрито провадження. Крім того, вказаним учасником судового процесу вказано на те, що суддею Спичаком О.М. грубо порушуються норми господарського процесуального законодавства.
Одночасно, 08.07.2019р. до суду також надійшла заява ОСОБА_3 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач 3 посилався на те, що суддею Спичаком О.М. грубо порушуються фундаментальні принципи господарського процесу, оскільки фактично ОСОБА_3 повідомлявся про судові засідання не завчасно, що унеможливило його прибуття у судові засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 суд ухвалив, зокрема, заяву ОСОБА_3 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18 передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками проведеного автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_3 про відвід судді Спичака О.М. передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Ухвалою від 11.07.2019р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Спичака О.М.
За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 910/3301/18, визначено суддю Баранова Д.О. для розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/3301/18.
Ухвалою від 11.07.2019р.у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/3301/18 відмовлено.
Ухвалою від 02.08.2019р. розгляд справи було призначено на 03.09.2019р.
02.09.2019р. Приватним підприємством «Сансет» було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18.
Проте, зі змісту вказаної заяви полягає, що остання не містить викладу обставин, з якими норми Господарського процесуального кодексу України пов`язують неможливість розгляду суддею справи, а наведено лише зміст ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
За висновками суду вказана заява підлягає залишенню без розгляду з урахуванням такого.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
За приписами ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Одночасно, за приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 2 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.
Наразі, за висновками суду, подана відповідачем 1 заява про відвід судді є завідомо безпідставною та направлена на затягування строків розгляду справи. При цьому, судом враховано таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Процесуальний порядок розгляду заяви про відвід фактично передбачає розгляд відповідної заяви суддею, на вирішення якому передано відповідний спір, а у разі визнання останнім відводу необґрунтованим, передання відповідної заяви для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, фактично наведений порядок виключає можливість вирішення справи по суті у судовому засіданні, в якому заявлено про відвід, що фактично з урахуванням обставин справи, призводить до затягування строків вирішення спору та, як наслідок, приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Разом з цим, одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом (п.п. 10, 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Згідно з ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати подання 02.09.2019р. Приватним підприємством «Сансет» заяви про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18, який не містить підстав для відводу судді, зловживанням процесуальними правими у відповідності до п.2 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України та залишити означену заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 38, 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,-
УХВАЛИВ:
1. Визнати подання 02.09.2019р. Приватним підприємством «Сансет» заяви про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18 зловживанням процесуальними правими.
2. Залишити без розгляду заяву Приватного підприємства «Сансет» про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/3301/18.
3. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 03.09.2019р.
Суддя Спичак О.М.
