Справа № 309/3533/18
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 серпня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кожух О.А. та Фазикош Г.В.,
з участю секретаря Чучки Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Плешинця Миколи Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду від 16 квітня 2019 року (у складі судді Ороса Я.В.) за клопотанням адвоката Потьомкіної Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_3 про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Потьомкіна О.М. в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України в листопаді 2018 р.
Просила:
-визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення районного суду Ждяр над Сазавоу Чеської Республіки №4Nc1507/2004-14 у справі щодо утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення виховання і утримання;
-стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , борг по сплаті аліментів у розмірі 93 290,50 чеських крон на утримання сина ОСОБА_5 та борг по аліментах на утримання доньки ОСОБА_11 в розмірі 101 940,50 чеських крон, який виник у боржника станом на 01.08.2016 р. і в подальшому стягувати аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 чеських крон та доньки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 . народження у розмірі 1000 чеських крон щомісячно.
На обґрунтування указала, що 30.03.2004 р. районним судом міста Ждяр над Сазавоу Чеської Республіки ухвалено рішення про виховання і утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, цим рішенням ОСОБА_1 було зобов`язано сплачувати аліменти в розмірі 1000 чеських крон у місяць на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 та на утримання неповнолітньої ОСОБА_11 в розмірі 1000 чеських крон у місяць, які необхідно було сплачувати до кожного 10 числа місяця наперед на руки матері, починаючи з 01 січня 2004 р.
Заявник стверджує, що ОСОБА_1 не виконує своїх зобов`язань зі сплати аліментів і станом на 01.08.2016 р. заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина становить 93 290,50 чеських крон, а на утримання доньки - 101 940,50 чеських крон.
На підставі вказаного заявник просить визнати та виконати рішення суду Чеської Республіки на території України.
Ухвалою Хустського районного суду від 16 квітня 2019 р. клопотання адвоката Потьомкіної О.М. в інтересах ОСОБА_3 задоволено:
-надано дозвіл на примусове виконання на території України судового рішення районного суду Ждяр над Сазавоу Чеської Республіки № 4Nc1507/2004/-14 у справі щодо утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення виховання і утримання;
-стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , борг по сплаті аліментів у розмірі 93290,50 чеських крон на утримання сина ОСОБА_5 , що згідно з офіційним курсом НБУ становить 110 420,97 грн., і борг по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_11 у розмірі 101 940,50 чеських крон, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 120 659,32 грн., який виник у боржника станом на 01.08.2016 р. і в подальшому стягувати з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 чеських крон, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1183,63 грн., і доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1000 чеських крон, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1183, 63 грн. щомісячно.
Адвокат Плешинець М.В. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу, а в задоволенні клопотання відмовити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-суд не мав підстав задовольняти вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів і надалі продовжувати стягнення аліментів на сина, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація про навчання сина, а дія «Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» (надалі - Конвенція) обмежена Законом «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» (надалі - Закон);
-вимога про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на доньку не могла бути задоволена в повному обсязі, а лише на суму 36 000 чеських крон. Аналогічна вимога, що стосується сина, взагалі не могла заявлятися, оскільки йому виповнилося 18 р . у 2015 р., тобто вимога про стягнення боргу по аліментах на сина перевищує три роки;
-апелянт виконував узяті на себе зобов`язання, покладені на нього рішенням суду, про що в матеріалах справи є відповідно письмові докази;
-наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по сплаті аліментів не є належним і допустимим доказом у контексті спірних правовідносин;
-заявниця неправильно трактувала початок виконання рішення суду, відтак із матеріалів справи неможливо встановити, з якого моменту необхідно стягувати аліменти.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із відмовою у задоволенні клопотання, із таких мотивів.
Суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог, викладених у клопотанні.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком через його невідповідність нормам процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Чеської Республіки від 30.03.2004 р., яке набрало законної сили 12.05.2004 р. (а.с.6,7-8), вирішено, що ОСОБА_1 буде брати участь в утриманні неповнолітнього ОСОБА_8 на суму 1000 чеських крон на місяць і на утримання неповнолітньої ОСОБА_11 також у сумі 1000 чеських крон на місяць, оплачувані до кожного 10 числа місяця наперед в руки матері ОСОБА_3 , а саме: починаючи з моменту набрання сили рішення про розірвання шлюбу учасників. Також вирішено порядок зустрічей батька з дітьми.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 9 Конституції України та статтею 3 ЦПК України передбачено, що міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є складовою частиною цивільного судочинства України. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини першої статті 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Статтею 463 ЦПК України встановлено, що рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Відповідно до статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» Верховна Рада України постановляє: Ратифікувати Конвенцію про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчинену 23 листопада 2007 року у м. Гаазі (додається), яка набирає чинності для України у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку після передачі Україною на зберігання її ратифікаційної грамоти, з такими заявами і застереженнями:
1)до статті 2:
2)Україна відповідно до статті 62 Конвенції залишає за собою право застосовувати Конвенцію до зобов`язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 18 років;
Україна відповідно до статті 63 Конвенції заявляє, що буде поширювати застосування розділів V та VIII Конвенції на стягнення утримання:
з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина;
з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років;
з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків;
з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття;
з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда;
з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер;
з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття;
з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима.
Отже, вказаним Законом передбачено, що стягнення аліментів не може бути абсолютним. Зобов`язання по сплаті аліментів припиняється у випадку досягнення дитиною 18 р. або до закінчення навчання, тобто до 23 р.
Із матеріалів справи видно, що на момент звернення до суду з клопотанням, синові ОСОБА_9 виповнився 21 рік. Відомостей про те, що останній продовжував навчання, у матеріалах справи не має, а відтак син заявниці втратив право на отримання аліментів ще у 2015 р. Тобто, клопотання про подальше стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 розмірі 1000 чеських крон не могло бути задоволено апріорі.
На момент звернення до суду з клопотанням доньці ОСОБА_11 виповнилося 19 р., однак у матеріалах справи є довідка про навчання, із якої видно, що ОСОБА_11 є студенткою Середньої художньо-промислової школи Їглава-Геленін (а.с.19), передбачуване завершення навчання 30.06.2019 р.
Доказів продовження навчання після указаної дати заявниця не надала і таких судом не здобуто.
До того ж, за правилами сімейного законодавства України (ст.ст. 198-201 СК) обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, обумовлюється наявністю судового рішення із цього приводу, якого немає.
Отже, на момент апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції доньці сторін уже виповнилося 20 р. і вона закінчила навчання, відтак і правових підстав для подальшого стягнення із ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_11 аліментів у розмірі 1000 чеських крон щомісячно немає.
Щодо стягнення із ОСОБА_1 боргу по сплаті аліментів на утримання дітей колегія суддів апеляційного суду вважає, що таке не може бути задоволено.
По-перше: у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, однак із нього важко зрозуміти ким і на підставі чого він складений. Відтак його не можна розцінювати як належний і допустимий доказ у контексті спірних правовідносин.
По-друге: ОСОБА_13 звернулася до суду з клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення районного суду Ждяр над Сазавоу Чеської Республіки, однак у вказаному рішенні нічого не сказано про стягнення із ОСОБА_1 на користь дітей заборгованості по сплаті аліментів, а заявником не вказано правову підставу для такого стягнення.
У цілому, за змістом указаних норм процесуального та матеріального права надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду як процесуальна дія суду не може пов`язуватися із одночасним вирішенням питань по суті спірних правовідносин (заборгованості по аліментах і майбутнього стягнення).
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.4, ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу адвоката Плешинця Миколи Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Хустського районного суду від 16 квітня 2019 року скасувати. 3. У задоволенні клопотання адвоката Потьомкіної Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_3 відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 23 серпня 2019 р.
Судді:
