Справа № 346/2673/19

Провадження № 1-в/346/145/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

представника адміністрації ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, засудженого 08 травня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ст. 121 ч. 1 КК Українидо п"яти років позбавлення волі,

Початок строку : 14.01.2016 р.

Кінець строку: 14.01.2021 р.,

В С Т А Н О В И В :

Адміністрація Коломийської виправної колонії № 41 та спостережна комісія при Коломийській районній державній адміністрації характеризують засудженого ОСОБА_7 позитивно, як такого, що до роботи відноситься добросовісно, працевлаштований на виробництві установи в цеху № 3, до виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою, оголошено два заохочення, накладено три дисциплінарні стягнення, які на даний час погашені, з засудженими не конфліктний, з представниками адміністрації ввічливий і тактовний, зв`язок з рідними підтримує шляхом побачень, отримує від них передачі та посилки, вину в скоєному визнає повністю, а тому вважають, що подальше перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства і просять звільнити від невідбутої частини покарання умовно-достроково, оскільки він відбув визначений законом строк.

Вивчивши матеріали особової справи засудженого, заслухавши пояснення представника адміністрації колонії, який підтримав подання, думку прокурора, який заперечив проти звільнення, оскільки на його думку засуджений не довів своє виправлення, а тільки став на шлях виправлення і заслуговує на більш м"яке покарання, а не на умовно-дострокове звільнення та пояснення засудженого і його захисника, які просять подання задовільнити, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 81 КК України умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений відбув визначену законом частину строку покарання призначеного судом та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Порядок вирішення клопотань про дострокове звільнення засуджених від відбування покарання визначений ст. 154 КВК України і він делегований законодавцем адміністрації установи виконання покарань.

При вирішенні даного питання судом враховуються положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

У відповідності до п. 17 цієї постанови оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну не відбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу відбування покарання довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_7 з 17 лютого 2016 року відбуває покарання в Коломийській ВК-41 згідно вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2013 року у вигляді п"яти років позбавлення волі і на момент розгляду подання йому фактично залишилося відбувати - один рік три місяці двадцять один день. З врахуванням початку та закінчення строку відбуття покарання, засуджений відбув визначений п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України строк (2/3 частини, оскільки скоїв умисний тяжкий злочин), що дає йому право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до характеристики від 16 травня 2019 року, ОСОБА_7 характеризується позитивно, працевлаштований на виробництві установи, до роботи відноситься добре за що оголошено два заохочення. Залучається до робіт місць позбавлення волі, до роботи відноситься добросовісно. Господарчі роботи виконує, розуміє їх необхідність. До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою. Виконує роботи із самообслуговування, має достаній рівень навичок. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань, приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Виконавчі листи на засудженого не поступали.

Виходячи із вимог ст. 81 КК України, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості.

Довідка адміністрації установи від 16 травня 2019 року в особовій справі засудженого вказує, що на нього було накладено три дисциплінарні стягнення, які погашені та оголошено два заохочення.

Аналізуючи отримані засудженим стягнення видно, що два із них отримані 23 лютотго 2016 року, тобто одразу після прибуття в колонію протягом одного дня, а третє через тиждень перебування в установі, 23 лютого 2016 року. На думку суду це мало місце із-за недостатньої обізнаностізасудженого із порядком та режимом утримання. Крім того вказані дисциплінарні заходи отримані за незначні порушення - не виконання вправ фізичної зарядки та за відмову від чергування. Вказані стягнення давно погашені у встановленому законом порядку.

Натомість 3 жовтня 2018 року та 01 квітня 2019 року протягом останнього року відбуття покарання засуджений за добросовісне відношення до праці отримав дві подяки.

Попередніх судимостей у засудженого не було.

На те, що поведінка засудженого та відношення до режиму утримання протягом періоду відбування покарання змінилася і що засуджений дійсно довів своє виправлення вказує наступне.

Із опитувальних листів членів комісії Коломийської виправної колонії № 41 від 21 вересня 2017 року щодо можливості застосування до засудженого ст. 101 КВК України та від 19 липня 2018 року вбачається, що на той час вони прийшли до висновку, що засуджений не заслуговує застосування ст. 82 КК України. На це також вказують і відповідні витяги з протоколу № 37 від 18 вересня 2017 року засідання ради колективу засуджених відділення СПС № 6, де було постановлено не виходити із клопотанням перед адміністрацією колонії щодо застосування до засудженого ОСОБА_7 ст. 101 КВК України та від 16 липня 2018 року, де було постановлено не виходити із клопотанням перед адміністрацією колонії щодо застосування до засудженого ст. 82 КВК України.

Однак уже 16 травня 2019 року згідно опитувальних листів членів комісії Коломийської виправної колонії № 41 одноголосно прийнято висновок про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, тобто умовно-дострокового звільнення. На це ж вказує і витяг із протоколу № 15 від 13 травня 2019 року засідання ради колективу засуджених відділення СПС № 2, де було постановлено вийти із клопотанням перед адміністрацією колонії, щодо можливості застосування до засудженого Герика ст. 81 КК України

Суд вважає, що таким чином посадові особи колонії давали належну оцінку поведінці засудженого протягом всього строку відбування покарання і не дозволили йому раніше у 2017 та 2018 році скористатися встановленими законом пільгами для засуджених до позбавлення волі осіб.

В той же час у 2019 році обгрунтовано, зважаючи на його сумлінну поведінку та беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органу кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених, прийшли до переконання про можливість умовно-дострокового звільнення.

Згідно останньої довідки адміністрації колонії за № 82, що була подана суду у серпні 2019 року вбачається, що засуджений протягом останніх чотирьох місяців не працював, однак це виникло не з його волі, а по причині відсутності сировини, забезпечення якою засуджених для роботи покладається на адміністрацію колонії.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відноситься до питань, які вирішуються судом під час виконання вироку.

Порядок вирішання судом питань, пов`язаних із виконанням вироку встановлено ст. 539 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Таким чином, зі змісту вищевказаної норми закону вбачається, що законодавець не передбачає обов`язку суду повідомляти потерпілого про розгляд подання про заміну призначеного судом покарання більш м`яким, що свідчить про те, що потерпілий не наділений правом впливати на розгляд вказаного питання і проведення судового засідання без участі потерпілого не порушує його законні інтереси.

З цих підстав суд не вважав доцільним викликати в судове засідання адвоката ОСОБА_8 , як представника потерпілого по даному кримінальному провадженню ОСОБА_9 , який подавав суду клопотання з цього приводу.

Зокрема, у рішенні "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Суд, приймаючи до уваги сутність діючого національного кримінального процесуального законодавства та враховуючи, що існує істотна різниця між питанням справедливості і законності призначення покарання, особі, яка винна у вчиненні злочину та питанням, яке пов`язане з відбуванням цього покарання, яке повинно бути спрямовано на виправлення засудженого та повернення його у суспільство безпечною людиною, вважає, що у даному випадку позбавлення потерпілого права впливати на можливість звільнення засудженого від відбування покарання або пом`якшення покарання відповідає балансу інтересів між особою, яку засуджено за вчинення злочину та потерпілим від цього злочину.

З приводу заперечень потерпілого про умовно дострокове звільнення засудженого, який не прийняв міри по погашенню цивільного позову, суд вважає, що питання відшкодування шкоди, завданої злочином не стосується умовно-дострокового звільнення і не може враховуватися судом при вирішення цього.

Таким чином враховуючи відбутий термін покарання, наявність заохочень, позитивну характеристику, сумлінне ставлення засудженого до праці, визнання винуватості, суд вважає можливим подання адміністрації задовольнити, оскільки засуджений на думку суду довів своє виправлення.

На підставі наведеного та ст. 81 КК України, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 умовно-достроково звільнити від невідбутої частини покарання - один рік три місяці двадцять один день.

Ухвала підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи діб, засудженим з часу отримання копії ухвали, прокурором з часу проголошення.

Суддя: ОСОБА_10