П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 127/17357/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк І.В.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
20 серпня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Платаш В.О.,
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача: Цубера М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Марунича Вадима Миколайовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Марунича Вадима Миколайовича про визнання дій інспектора неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії НК № 343492 від 14 червня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень, винесену інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем Вадимом Миколайовичем та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 14.06.2019 року інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 343492, якою визнано винним позивача в тому, що він 14.06.2019 року о 06 год. 39 хв. на АДМ-21, 295 км керуючи автомобілем марки «BMW 525 D» д.н.з. НОМЕР_1 перевищив швидкісний режим у населеному пункті с. Стрижавка на 29 км/год., рухаючись із швидкістю 79 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з ч.ч. 2 та 4 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122, 126 КУпАП). У випадках, передбачених ч.ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Аналогічне положення міститься і в пп.пп. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Тобто, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем В.М.
При цьому, відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Зі змісту оскарженої постанови встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом перевищив дозволену швидкість руху автомобіля в межах дії знаку 5.45, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Разом з тим, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCam LTI 20/20» серійний номер ТС 000303. Однак, позивачем був наданий фотознімок на якому чітко зображено, що на вказаному пристрої відсутній відбиток повірочного тавра або пломби.
З наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів" № 193 від 08.02.2016 року встановлено, що у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено, чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається не повіреним.
Отже, показники швидкості руху автомобіля отриманні за допомогою «TruCam LTI 20/20» не є належним доказом, оскільки пристрій, який здійснював заміри був належним чином не повірений (відсутня пломба або повірочне тавро), а тому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги дані показники при внесенні рішення, а інших доказів, які підтверджували факт вчинення позивачем даного правопорушення, суду надано не було.
Таким чином, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем правопорушення, відповідач, як посадова особа БУПП у Вінницькій області, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладених обставин у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Разом з тим, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В силу ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Марунича Вадима Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Сушко О.О.
Судді
Залімський І. Г. Мацький Є.М.
