Справа № 127/17357/19
Провадження № 2-а/127/320/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2019 р.
м. Вінниця
Вінницький
міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Чернюка І.В.,
при секретарі Панчук І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Марунича Вадима Миколайовича (місце знаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24) про визнання дій інспектора неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.2019 р. відповідачем відносно нього було винесено постанову серії НК № 343492 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що він 14.06.2019 року о 06 год. 39 хв. на АДМ-21, 295 км керуючи автомобілем марки «BMW 525 D» д.н.з. НОМЕР_1 перевищив швидкісний режим у населеному пункті с. Стрижавка на 29 км/год., рухаючись із швидкістю 79 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки відомості зазначеній в ній не відповідають дійсним обставинам справи, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що інспектор застосував заміри швидкості руху його автомобіля до дорожнього знаку 5.45, так як прилад показував зафіксовану швидкість 79 км/год. Позивач також звертає увагу на те, що фактично в момент перетину дорожнього знаку він рухався на своєму автомобілі 50 км./год. Крім того, під час складання оскарженої постанови позивачем було зафіксовано, що прилад, який вимірював швидкість руху автомобіля не був опломбований, що на думку останнього вказує на неправомірності його застосування.
Жодних доказів того, що позивач порушив правила дорожнього руху інспектором не надав позивачу, а на вимогу останнього показати відеозапис фіксування порушення, показав лише фото автомобіля позивача без прив`язки до місцевості.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП є протиправним та необґрунтованим.
Крім того, відповідач в порушення вимог ст. 268 КУпАП не ознайомив позивача із його правами у зв`язку із притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Розгляд справи відбувся одразу на місці, без підготовки та надання позивачу часу з метою отримання правової допомоги, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, що в свою чергу свідчить про порушення прав позивача, якими останній не мав можливості скористатися. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшають і обтяжують відповідальність та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП. Крім того, в транспортному засобі перебувала свідок - ОСОБА_2 , покази якої інспектор відмовився приймати до уваги, чим порушив вимоги КУпАП. На підставі викладеного просить його позовну заяву задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, однак надав відзив на позовну заяву в якій просив в задоволенні позовної заяви відмовити з підстав зазначених у ньому.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що коли вона разом із своїм чоловіком, на автомобілі, під`їжджали до с. Стрижавка, ОСОБА_2 побачила інспектора поліції та одразу подивилась на спідометр в автомобілі, який показував 50 км/год. Після чого, інспектор поліції зупинив їх та повідомив про вчинене правопорушення, з яким її чоловік не погоджувався.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 КАС України розгляд адміністративної справи в судовому засіданні здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вислухавши думку позивача та пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
24.06.2019 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Марунича В.М. про визнання дій інспектора неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що 14.06.2019 року інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 343492, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 14.06.2019 року о 06 год. 39 хв. на АДМ-21, 295 км керуючи автомобілем марки «BMW 525 D» д.н.з. НОМЕР_1 перевищив швидкісний режим у населеному пункті с. Стрижавка на 29 км/год., рухаючись із швидкістю 79 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122, 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем В.М.
Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом перевищив дозволену швидкість руху автомобіля в межах дії знаку 5.45, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Як було з`ясовано в судовому засіданні та зазначено у відзові на позовну заяву, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCam LTI 20/20» серійний номер ТС 000303. Однак, позивачем був наданий фотознімок на якому чітко зображено, що на вищевказаному пристрої відсутній відбиток повірочного тавра або пломби.
З наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів № 193 від 08.02.2016 року вбачається, що у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено, чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається не повіреним.
Наведене свідчить про те, що показники швидкості руху автомобіля отриманні за допомогою «TruCam LTI 20/20» не є належним доказом, оскільки пристрій, який здійснював заміри був належним чином не повірений (відсутня пломба або повірочне тавро), а тому суд не бере до уваги дані показники при внесенні рішення, а інших доказів, які підтверджували факт вчинення позивачем даного правопорушення, суду надано не було.
Отже, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа БУПП у Вінницькій області, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладених обставин у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії НК № 343492 від 14 червня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем В.М. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищесказаного та керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 122, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Марунича Вадима Миколайовича (місце знаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24) про визнання дій інспектора неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задоволити.
Скасувати постанову серії НК № 343492 від 14 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень, винесену інспектором 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Маруничем Вадимом Миколайовичем та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
