ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №2а-7810/10/1570
адміністративне провадження №К/9901/3113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 (суддя Соколенко О.М.)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 (колегія у складі суддів: М.П. Коваль, В.О. Потапчук, Г.В. Семенюк)у справі №2а-7810/10/1570 (7810/10/1570)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2009 року № 0010851701/0.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки. Позивач стверджує, що відповідачем при проведенні перевірки були використані не дані декларації з ПДВ за листопад 2008 року, який є первинним документом, а лише дані, помилково зазначені в заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, які не підтвердженні первинною документацією. Крім того, при здійсненні розрахунків з ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору купівлі-продажу №4, позивач помилково виписав прибуткові касові ордери №№2,3,4,5,6 на відповідні суми ФОП ОСОБА_3 , проте підтверджуючих документів - підстав прийняття авансу та виписаних податкових накладних від ФОП ОСОБА_3 не має. Прийняття грошової суми від ФОП ОСОБА_3 в прибуткових касових ордерах №№2-6 є методологічною помилкою, яка не спричинила за собою зміну податкових зобов`язань, що було оформлено позивачем актом від 24.05.2009, який не прийнято до уваги відповідачем при проведенні перевірки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 20.11.2009 по 10.12.2009, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлень від 12.11.2009 № 001697/1787 та від 03.12.2009 № 001835/1923, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2007 року по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 15.12.2009 № 16515/17-1/2392209256.
Відповідно висновків вказаного акта перевірки, плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема, вимог пп. 3.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 32842,97 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: листопад 2008 року на суму 19043,67 грн., липень 2009 року на суму 13799,30 грн., а також завищено суму залишку від`ємного значення по ПДВ станом на 30.09.2009 року у сумі 140,00 грн.
Виявлені порушення відповідач пов`язує з безпідставним не включенням позивачем до складу податкових зобов`язань та до реєстрів виданих податкових накладних суму ПДВ у розмірі 33816,30 грн., зокрема, по операції щодо отримання виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік, наданої ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси 21.11.2008 (вх. №2331) у сумі 161536,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 26922,67 грн. А також при отриманні передплати від ФОП ОСОБА_3 та від ОСОБА_4 .
На підставі вказаного акта перевірки в частині зазначених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0010851701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 32842,97 грн. - за основним платежем та на 16421,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 у справі № 2а-4559/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та стягнення матеріальних збитків, позовні вимоги задоволено в частині скасування рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.12.2009 № 00108717701/0, яке було прийнято на підставі акта№16515/17-1/ НОМЕР_1 , що й у даній справі.
Названими рішеннями було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за 2009 рік зазначена сума 200005,00 грн., а не 250000,00 грн. Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2008 року наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 91220,00 грн., яка була підтверджена первинною документацією. 21.01.2010 відповідачем отримано лист позивача від 20.01.2010, у якому позивач значив про отримання акта перевірки ним 19.01.2010, а також про те, що у своїй заяві про сплату єдиного податку на 2009 рік він помилково вписав суму об`єму виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) з початку року двісті тисяч п`ять гривень, замість суми дев`яносто одна тисяча двісті двадцять гривень. У цьому листі позивач просить відповідача виправити його помилку і суму у заяві на 2009 рік вважати 91220 (дев`яносто одна тисяча двісті двадцять) гривень.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що заява про право застосування спрощеної системи, обліку та звітності є лише підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку та не є формою звітності платника єдиного податку, так само як не є первинним бухгалтерським документом, а тому відомості, що містяться в ній, не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов`язань та встановлення розміру доходу фізичної особи - підприємця; для позивача, як фізичної особи - підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
Таким чином, сума ПДВ, арифметично розрахована відповідачем із суми неоприбуткованої виручки у готівковій формі у розмірі 161536 грн., визначена відповідачем безпідставно та необґрунтовано.
Отже, з огляду на наявність наведених судових рішень та беручи до уваги положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені в судових рішеннях обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.
Також судами було встановлено, що у прибуткових касових ордерах від 11.05.2009 №2 - 6 зазначено про отримання передплати від ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ). При цьому, у прибутковому касовому ордері (ПКО) №2 підставою для його видачі зазначено рахунок №19 від 11.05.2009 року; у ПКО №3 та №4 - рахунок №20 від 11.05.2009; у ПКО №5 та №6 - рахунок №21 від 22.05.2009.
Разом з тим, позивачем (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.01.2009 №4 із ФОП ОСОБА_4 (покупець), на виконання якого були виписані накладні (а.с.47,52,57), податкові накладні (а.с.50,54,60), рахунки (а.с.46,51,56) та прибуткові касові ордери (а.с.48,49,53,58,59,201-205), в яких платником (покупцем) зазначено ФОП ОСОБА_2 ;
В реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року, також зазначено, що позивачем виписані податкові накладні «кінцевому споживачу», а саме податкові накладні: від 11.05.2009 №19 на суму 3597,48 грн. та ПДВ - 719,50 грн.; №20 від 11.05.2009 на суму 14400 грн. та ПДВ - 2880 грн.; № 21 від 22.05.2009 на суму 12304 грн. та ПДВ - 2460,80 грн., що загалом становить 30301,48 грн. та ПДВ - 6060,30 грн.
Згідно даних у спірних прибуткових касових ордерах №№2,3,4,5,6, підставою для їх видачі зазначено ті ж самі рахунки та на ті ж самі суми коштів, але отриманих від СПД ОСОБА_2 .
Згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року із додатком 5 до неї, вказані суми були відображені позивачем у складі його податкових зобов`язань за вказаний період.
Дослідивши названі докази суди встановили, що всі первинні документи, в тому числі спірні прибуткові касові ордери №№2,3,4,5,6 складені за господарськими операціями, проведеними позивачем із ФОП ОСОБА_2 .
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.
Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Ні відповідачем при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду справи судами не було встановлено наявність будь-яких документів, у тому числі первинних, які б свідчили про наявність взаємовідносин між позивачем і ФОП ОСОБА_3 за спірними прибутковими касовими ордерами.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду
