ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 р.
м.Одеса
Справа № 2а-7810/10/1570
Категорія: 8.3.3
Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
при секретарі - Журкіній І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2009 року № 0010851701/0.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області від 30 грудня 2009 року № 0010851701/0.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.44), причини неприбуття не відомі.
Представник відповідача у судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.45).
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю сторін, сповіщених належним чином про час і місце апеляційного розгляду.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у період з 20.11.2009 року по 10.12.2009 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлень від 12.11.2009 року № 001697/1787 та від 03.12.2009 року № 001835/1923, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2009 року № 16515/17-1/НОМЕР_1 (а.с.8-25,68-76).
Відповідно висновків вказаного акту перевірки, плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, зокрема, вимог п.п. 3.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 32842,97 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: листопад 2008 року на суму 19043,67 грн., липень 2009 року на суму 13799,30 грн., а також завищено суму залишку від'ємного значення по ПДВ станом на 30.09.2009 року у сумі 140,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки в частині зазначених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року №0010851701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32842,97 грн. - за основним платежем та на 16421,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.
Так, як встановлено судом першої інстанції, однією з підстав для визначення позивачу грошового зобов'язання став висновок податкового органу щодо безпідставного не включення останнім до складу податкових зобов'язань та до реєстрів виданих податкових накладних суму ПДВ у розмірі 33816,30 грн., зокрема, по операції щодо отримання виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік, наданої ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси 21.11.2008 року (вх. №2331) у сумі 161536,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 26922,67 грн.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 року по справі № 2а-4559/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року, за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та стягнення матеріальних збитків, позовні вимоги задоволено частково в частині скасування рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.12.2009 року № 00108717701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції по даній справі встановлено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 807695,00 грн. (161539,00 грн. х 5) прийнято на підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_2 від 15.12.2009 року №16515/17-1/НОМЕР_1. Також, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за 2009 рік зазначена сума 200005,00 грн., а не 250000,00 грн., а також встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2008 року наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 91220,00 грн., яка була підтверджена первинною документацією. Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2008 року, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 91220 грн. 21.01.2010 року відповідачем отримано лист позивача від 20.01.2010 року, у якому позивач значив, що акт перевірки ним отримано 19.01.2010 року, а також те, що у своїй заяві про сплату єдиного податку на 2009 рік він помилково вписав суму об'єму виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) з початку року двісті тисяч п'ять гривень, замість суми дев'яносто одна тисяча двісті двадцять гривень. У цьому листі позивач просить відповідача виправити його помилку і суму у заяві на 2009 рік вважати 91220 (дев'яносто одна тисяча двісті двадцять) гривень.
Водночас, в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року зазначено, що на підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що: заява про право застосування спрощеної системи, обліку та звітності - є лише підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку та не є формою звітності платника єдиного податку, так само як не є первинним бухгалтерським документом, а тому відомості, що містяться в ній, не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань та встановлення розміру доходу фізичної особи - підприємця; для позивача, як фізичної особи - підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, законодавчо визначеним обов'язком є ведення Книги обліку доходів і витрат та подання у встановлені законодавством строки звітів. Дані Книги обліку доходів і витрат за квартал (рік) є підставою для складання та подання до податкових органів звітів про результати діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку. При цьому визначені графи Книги заповнюються на момент надання послуг і підраховуються в кінці кварталу для одержання даних, необхідних для заповнення та подання квартального звіту.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції правильно вирішив, що висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем п. 2.6 ст. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, в результаті чого у книгу обліку доходів та витрат у 4 кварталі 2008 року не оприбутковано виручку у грошовій формі у сумі 161539,00 грн., - здійснені відповідачем лише на підставі даних, зазначених позивачем у заяві про застосування спрощеної системи, обліку та звітності, в тому числі з допущенням помилки у сумі використаних даних (замість 200005 грн. - 250000 грн.) - є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.
Таким чином, зважаючи на встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили обставини у справі № 2а-4559/10/1570, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума ПДВ, яка арифметично розрахована відповідачем із суми не оприбуткованої виручки у готівковій формі у розмірі 161536 грн., не відповідає дійсності, визначена відповідачем у акті перевірки безпідставно та необґрунтовано, а отже, нарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ на суму 26922,67 грн. є безпідставним.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності спірного податкового повідомлення - рішення в частині нарахування податкового зобов'язання по операціям щодо отримання позивачем передплати від ФОП ОСОБА_4 з огляду на викладене.
Так, в акті спірної перевірки відповідачем зазначено, що в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем не включено до складу податкових зобов'язань та до реєстрів виданих податкових накладних суму ПДВ у розмірі 33816,30 грн., зокрема, по операціях: отримання передплати від ФОП ОСОБА_4 відповідно до прибуткових касових ордерів: № 2 від 11.05.2009 року на загальну суму 4316,98 грн., у тому числі сума ПДВ - 719,50 грн.; № 3 від 11.05.2009 року на загальну суму 7380,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 1230,00 грн.; № 4 від 12.05.2009 року на загальну суму 9900,00 грн., в тому числі сума ПДВ - 1650,00 грн.; № 5 від 22.05.2009 року на загальну суму 9900,00 грн., в тому числі сума ПДВ - 1650,00 грн.; № 6 від 21.05.2009 року на загальну суму 4864,80 грн., в тому числі сума ПДВ - 810,80 грн., що разом складають суму 6060,30 грн.; отримання передплати від ОСОБА_5, і відповідно до прибуткового касового ордеру № 8 від 30.06.2009 року на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.
Водночас, як вірно наголошено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявний акт від 24.05.2009 року б/н, оформлений позивачем при виявленні помилки у виписаних прибуткових касових ордерах, а саме в графі «від кого» зазначено ФОП ОСОБА_4 замість від ФОП ОСОБА_5 При цьому, решта реквізитів, таких як дата операції, номер рахунку, сума, предмет договору співпадає з даними, які містяться в первинних документах по операції з ФОП ОСОБА_5, а саме в накладних, податкових накладних, рахунках, наявних в матеріалах справи. Також, в реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року відображені саме податкові накладні, які видані ФОП ОСОБА_5, та в податковій звітності позивача з ПДВ за період травень 2009 року відображена сума по цим податковим накладним.
Крім того, ні відповідачем при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду справи судом не було встановлено наявність будь-яких документів, у тому числі первинних, які б свідчили про наявність взаємовідносин між позивачем і ФОП ОСОБА_4 по спірним прибутковим касовим ордерам.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що помилка, зроблена позивачем при оформленні прибуткових касових ордерів по суті не спричиняє зміну розміру податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач самостійно і вчасно виявив помилку, що не призвела до неправильного відображення його податкових зобов'язань з ПДВ у податковій звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій за таких обставин є безпідставним та необґрунтованим.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 20 лютого 2014 року.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/
