П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5235/18Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
за участі секретаря - Скоріної Т.С.
представників ТОВ "Дельта Вілмар Україна" - Бойко Л.М., Пугайко І.І.;
представників Держекоінспекції - Сербіна Д.Л., Фурдуй Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення господарської діяльності до отримання оцінки впливу на довкілля та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" до Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування наказу про проведення планової перевірки в частині визначення її предмету, про визнання протиправними дій щодо проведення планового заходу державного нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про визнання протиправним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Державна екологічна інспекція Північно - Західного регіону Чорного моря (далі - Держекоінспекція Північно - Західного регіону Чорного моря) звернулася до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД", в якому просила зупинити діяльність суб`єкта господарювання до отримання, останнім, оцінки впливу на довкілля.
В обґрунтування своєї позиції орган державного нагляду зазначив, що за результатами проведення планового заходу щодо дотримання ТОВ "Дельта Вілмар СНД" вимог природоохоронного законодавства, були встановлені порушення ст. ст. 3, 15, 16 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", ст. ст. 10, 11, 25 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Вчинення вказаних порушень відбулося, на думку позивача за первісним позовом, у зв`язку з господарською діяльністю товариства з перевантаження наливних олійних вантажів з використанням стендерного устаткування на причалі №4 Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" без звіту з оцінки впливу на довкілля.
Покликаючись на приписи частин 3-4 статті 16 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" суб`єкт владних повноважень зазначив, що планова діяльність позивача як суб`єкта господарювання з високим ступенем ризику вимагає отримання, останнім, оцінки впливу на довкілля і відсутність такого висновку, дає право органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, звернутися до суду з позовом про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств.
У листопаді 2018 року ТОВ "Дельта Вілмар СНД" звернулось до суду з зустрічним позовом до Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати:
протиправним та скасувати наказ від 06.09.2018 року №224 про проведення планової перевірки в частині визначення її предмету;
протиправними дії щодо проведення, в період з 11.09.2018 року по 24.09.2018 року, планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням норм законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;
протиправним та скасувати припис від 27.09.2018 року №24.
Обґрунтування зустрічного позову складається з наступного.
Так, позивач за зустрічним позовом, вказує, що плановий захід державного нагляду посадовими особами органа державного нагляду (контролю) був проведений з перевищенням повноважень, оскільки приписами ст. 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, що почала діяти з 01.01.2018 р.) був встановлений мораторій до 31.12.2018 р., за виключенням здійснення державного нагляду за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Обґрунтовуючи позицію щодо перевищення Держекоінспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря повноважень, суб`єкт господарювання, за аналізом ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, дійшов висновку, що предметом перевірки було не дотримання законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, а інші питання, на які розповсюджувався мораторій, зокрема, дотримання норм законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Далі, суб`єкт господарювання звернув увагу на те, що складений за результатами планового заходу акт перевірки суперечить ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", положення якої вимагають використовувати виключно уніфіковані форми актів. На його думку, проведення перевірки за застарілою формою акта, свідчить про протиправність її висновків.
Зазначаючи про протиправність припису, товариство пояснило, що його зміст є занадто загальним, не містить чітких визначень порушень, не є нормативно обґрунтованим, не містить для нього обов`язків виконати чіткі дії або утриматися від вчинення певних дій. Понад те, обставини, які визнані порушеннями такими не являються.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника позивача за зустрічним позовом про зміну назви ТОВ "Дельта Вілмар СНД" на ТОВ "Дельта Вілмар Україна" (далі - ТОВ "Дельта Вілмар Україна"). На підтвердження цього наданий витяг з ЄДР юридичних осіб та громадських формувань.
Судом апеляційної інстанції проведена заміна сторони в апеляційному провадженні з ТОВ "Дельта Вілмар СНД" на ТОВ "Дельта Вілмар Україна" (далі по тексту - ТОВ "Дельта Вілмар Україна").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року позов Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря задоволено та відповідно застосовано до ТОВ "Дельта Вілмар СНД" (на теперішній час ТОВ "Дельта Вілмар Україна") заходи реагування у вигляді призупинення господарської діяльності до отримання оцінки впливу на довкілля.
У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Дельта Вілмар СНД" (на теперішній час ТОВ "Дельта Вілмар Україна") до Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря було відмовлено в повному обсязі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що Держекоінспекція Північно - Західного регіону Чорного моря, проводячи плановий захід щодо дотримання ТОВ "Дельта Вілмар Україна" вимог природоохоронного законодавства та приймаючи, за його результатами, відповідні рішення не допустила порушень норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
На думку суду першої інстанції, аналіз приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про державну екологічну інспекцію Північно - Західного регіону Чорного моря та встановлених фактичних обставин справи, свідчить про те, що позивач за первісним позовом прийняв наказ про проведення планової перевірки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
Так, дослідивши зміст наказу та зміст акта перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку, що органом державного нагляду була здійснена перевірка, саме з питань екологічної безпеки, оскільки, вивчались питання виконання суб`єктом господарювання вимог висновків державної екологічної експертизи.
На підтримку наведених доводів суд зазначив, що предметом перевірки було додержання вимог природоохоронного законодавства, в частині забезпечення норм екологічної безпеки при здійсненні перевантажувальних операцій та дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Понад те, як вважав суд, охорона і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, також відноситься до питань екологічної безпеки, виходячи із законодавчого визначення та критеріїв ступеню ризику впливу на довкілля. Поряд з цим, судом враховано, що ТОВ "Дельта Вілмар Україна" відноситься до підприємств, що здійснює діяльність на об`єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Відповідаючи на аргумент ТОВ "Дельта Вілмар Україна" про порушення суб`єктом владних повноважень приписів п.5 ст. 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо обов`язкового застосування уніфікованої форми актів, суд першої інстанції зазначив, що була застосована форма уніфікованого акта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 р. №303, яка є чинною та відповідає положенням статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Мотивуючи своє рішення в частині обґрунтованості застосування до суб`єкта господарювання заходів реагування, суд першої інстанції пояснив, що такою підставою є провадження, останнім, планової діяльності з перевантаження наливних олійних вантажів з використанням стендерного устаткування без звіту з оцінки впливу на довкілля.
Цитуючи положення пункту 5 частини першої статті 32 Закону України "Про екологічну експертизу" (втратив чинність 18.12.2017 р.), суд підкреслив, що замовники екологічної експертизи зобов`язані виконувати її висновок, адже він, відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", зберігає чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Між іншим, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача за зустрічним позовом щодо відсутності, з його боку, порушень недотримання нормативів граничного допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об`єкти із зворотними водами, позаяк відібраними пробами води з бетонного накопичувача стічних вод (накопичувальний резервуар перед скидом до трубопроводу АТ Одеського припортового заводу) та згідно з протоколу вимірювань № 117 показників складу та властивостей проб вод, встановлено перевищення норм гранично допустимих концентрацій речовин по нітритам у 4.8 разів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, в частині визнання протиправним та скасування припису, суд виходив із відсутності для цього підстав, адже матеріалами справи достовірно встановлено недотримання ТОВ "Дельта Вілмар Україна" обов`язку запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
ТОВ "Дельта Вілмар Україна" оскаржуючи рішення суду першої інстанції, вважало, що суд, вирішуючи спір по суті, неправильно застосував норми права та неналежно дослідив докази, що наявні в матеріалах справи. На думку апелянта, зазначені порушення є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового - про відмову в задоволенні первісного позову та для задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покладені доводи, які зазначалися як підстави для задоволення позову і про які зазначено вище.
Поряд з цим, зазначені і нові обставини, які, на думку апелянта, свідчать про необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Так, апелянт зауважує про формальне дослідження судом першої інстанції доказів, а саме листа Державної регуляторної служби України від 14.11.2018 р., яка підтвердила порушення Держекоінспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", адже досліджувалися питання додержання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Переходячи до змісту акта перевірки, апелянт зазначає, що він містить взаємовиключні твердження, зокрема, суб`єкт владних повноважень вказуючи, що очисні споруди та інші водогосподарські споруди утримуються в належному стані, одночасно стверджує про суб`єктом господарювання не вчиняються заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами, що відводяться з території.
Вважає, також, важливим аргументом те, що Закон України "Про екологічну експертизу", та Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", встановлюють вимоги щодо дотримання природоохоронного законодавства під час прийняття рішення про впровадження господарської діяльності, а тому висновки державної екологічної експертизи та оцінка впливу на довкілля надаються на етапі впровадження господарської діяльності та встановлюють вимоги щодо відповідності об`єкта проектним рішенням.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, підкреслює, що метою проведення планового заходу державного нагляду було додержання вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про законність наказу про проведення планової перевірки та дій щодо її проведення.
Вважає, що складений за результатами перевірки акт, відповідає формі, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 № 303, який є чинним.
Окрім того, зауважує, що незатвердження уніфікованої форми акта не є обставиною, за якою перевірка може бути визнана протиправною.
Відповідаючи на доводи апелянта про те, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" не відносить до планової діяльності суб`єкта господарювання перевантаження наливних олійних вантажів з використанням стендерного устаткування, представник Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, зазначив, що вони не відповідають приписам п.3 ст.17 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля".
19.06.2019 р. до суду апеляційної інстанції надійшли від представника ТОВ "Дельта Вілмар Україна" додаткові пояснення (щодо відзиву на апеляційну скаргу) з відповідними додатками (накази ТОВ "Дельта Вілмар СНД" за період 2015-2017 роки).
Дослідивши надані додаткові пояснення, колегія суддів встановила, що вони по своєї суті є доповненням до апеляційної скарги.
Водночас ч.1 ст. 303 КАС України надає право особі, яка подала апеляційну скаргу, доповнювати її чи змінювати лише протягом строку на апеляційне оскарження, що не було дотримано апелянтом. За таких умов, суд апеляційної інстанції не може приймати до уваги та надавати правову оцінку доводам, що викладені у додаткових поясненнях позивача.
Аналогічно це стосується документів, що були надані в якості додатків до додаткових пояснень, адже, відповідно до ч.3 ст.308 КАС України, суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Понад те, докази, які не були надані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надасть обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.4 ст.308 КАС України).
До того ж, представником ТОВ "Дельта Вілмар Україна" надано до суду апеляційної інстанції в якості доказу висновок з оцінки впливу на довкілля від 01.07.2018 р., який був складений Міністерством екології та природних ресурсів України.
Обґрунтовуючи своє клопотання про залучення даного документа до матеріалів справи, представник ТОВ "Дельта Вілмар Україна" заявив, що даний доказ має значення для правильного вирішення справи та безпосередньо стосується предмету доказування. Окрім цього, представник повідомив про неможливість подання даного доказу до суду першої інстанції, у зв`язку з тим, він був виготовлений після ухвалення судом першої інстанції рішення.
З огляду на те, що ч.3 ст.308 КАС України дозволяє суду апеляційної інстанції досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції з об`єктивних причин, колегія суддів залучила до матеріалів справи висновок з оцінки впливу на довкілля від 01.07.2018 року.
Фактичні обставини справи.
Наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017 року № 710 був затверджений річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік та ТОВ "Дельта Вілмар Україна" було включено до вказаного плану заходів за ознакою високого ступеню ризику.
21.05.2018 р. Держекоінспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря на адресу ТОВ "Дельта Вілмар Україна" було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в термін з 11.09.2018 р. по 24.09.2018 р. Даний документ був отриманий товариством 02.07.2018 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (т.1 а.с.11).
06.09.2018 р. територіальним органом державного нагляду був прийнятий наказ №224 "Про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Дельта Вілмар Україна" з 11. 09.2018 р. по 24.09.2018 р." та 07.09.2018 р. оформлено відповідне направлення на проведення планової перевірки, яке було вручено представнику ТОВ "Дельта Вілмар Україна".
Суб`єкт господарювання допустив посадових осіб Держекоінспекції до проведення планового заходу (т.1 а.с.9-10) і перевірка проводилася за участі його уповноважених осіб, які підписали акт із зауваженнями.
Згідно з розділом V акта, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за №61/04, дослідженню підлягав перелік питань щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону і раціональне використання, відтворення водних ресурсів визначений, згідно з додатком 2 до цього акта (т.1 а.с.15, 25-32).
Акт був складений за формою, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 року № 303 (т.1 а.с.12-34).
Зі змісту акта випливає, що ТОВ "Дельта Вілмар Україна" розташоване за адресою: 65481, м. Южне, вул. Індустріальна, 6.
Діючий комплекс підприємства включає у себе:
1. Комплекс перевантаження та переробки тропічних олій.
2. Комплекс переробки олійних культур.
Основний вид діяльності комплексу: виробництво соняшникової та рапсової олії, приймання та складське зберігання сирих тропічних олій та її похідних, рафінація й дезодорування, зберігання й відвантаження готової продукції споживачеві. Основна продукція: олійно-жирова продукція та інгредієнти для виробників хлібобулочних, кондитерських виробів та молочних продуктів.
Відстань від перевантажувальних пристроїв до найближчої сельбищної зони (с. Нові Білярі) становить 1200 м. За невживаним парком відстою вагонів АТ «ОПЗ» на мінімальній відстані знаходиться закрите кладовище, а в 50 м на північ - одноповерхова приватна жила забудова с. Нові Біляри.
На підприємстві здійснюються такі види діяльності: прийом та складське зберігання сирої пальмової олії, її виробництво, рафінація та дезодорація пальмової олії; зберігання та відвантаження готової продукції споживачу.
В акті перевірки зазначено, що метою перевірочного заходу є додержання вимог природоохоронного законодавства у частині забезпечення норм екологічної безпеки при здійсненні перевантажувальних операцій та дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання, відтворення водних ресурсів.
Наведене стало підставою для дослідження органом державного нагляду (контролю) документів, які стосувалися здійснення перевантажувальних операцій та дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Держекоінспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря, зокрема, були досліджені такі документи:
- дозвіл на спеціальне водокористування (т.2 а.с.19-23);
- гранично допустимий скид (ГДС) забруднюючих речовин, які потрапляють у колектор глибоководного випуску АТ "Одеський припортовий завод" із зворотними водами, терміном дії з 09.02.2016 р. до 09.02.2021 р., затверджений Департаментом екології та природних ресурсів Одеської ОДА;
- журнали обліку якості стічних вод за 2016 - 2018 роки;
- договір від 24.11.2017 року № 700 про надання послуг з аналітичного контролю, ПАТ "Одеський припортовий завод";
- договір від 15.12.2017 року № 854 про надання послуг з транспортування нормативно очищених промислових і зливових стічних вод, укладений з АТ "Одеський припортовий завод";
- звіти про використання води за 2016 - 2017 роки;
- поточні індивідуальні норми водоспоживання ТОВ "Дельта Вілмар", затверджені у 2015 р.;
- висновок державної екологічної експертизи № 3311/05 від 14.09.2009 року по проекту "Комплексна оцінка впливу на навколишнє природне середовище процесів перевантаження тропічних олій та соняшникової олії ТОВ "Дельта Вілмар Україна";
- РТК № ТМ-03 (робочі технологічні карти) "Перевантаження комплексом по перевантаженню та транспортуванню рослинних, тропічних олій та жирів ТОВ "Дельта Вілмар Україна" на причалах №4 та №1 порту Южний, яке узгоджено Держекоінспекцією;
- РТК № ТМ-02 (робочі технологічні карти) "Перевантаження комплексом по перевантаженню та транспортуванню рослинних, тропічних олій та жирів ТОВ "Дельта Вілмар Україна" на причалах №4 порту Южний, яке узгоджено Держекоінспекцією;
- звіти ТОВ "Дельта Вілмар Україна" з вантажопереробки за 2017 та 2018 роки.
Також, під час проведення перевірки, державними інспекторами були відібрані проби води з бетонного накопичувача стічних вод (накопичувальний резервуар перед скидом до трубопроводу АТ "Одеський припортовий завод"), що підтверджується актом відбору проб вод від 19.09.2018 року № 470. Згідно з протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 25.09. 2018 р. № 117, встановлено перевищення норм гранично допустимих концентрацій речовин по нітритам у 4,8 разів (т.1 а.с.240).
Проведеними дослідженнями встановлені порушення умов дозволу та правил спеціального водокористування, що виразилося у недотриманні нормативів гранично допустимого скиду (ГДС) забруднюючих речовин із стічними водами, які потрапляють у водний об`єкт, що суперечить п. 6 ч.3 ст. 110, п.3 ч.1 ст. 44, п.3 ч. 1 ст. 4 Водного кодексу України, п. 17 Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1100.
Окрім того, за результатами планового заходу встановлено:
- відсутність впровадження водозберігаючих технологій, що є порушенням п. 5 ст. 81 Водного кодексу України;
- нездійснення заходів щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території, що є порушенням п. 4 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України;
- проведення планової діяльності з перевантаження наливних олійних вантажів з використанням тендерного устаткування на причалі №4 Южненської філії ДП "АПМУ" без звіту з оцінки впливу на довкілля, що є порушенням ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (т.1 а.с.16).
27 вересня 2018 року, за наслідками перевірки, органом державного нагляду (контролю) винесено припис №24, яким ТОВ "Дельта Вілмар Україна" зобов`язано:
- розробити план організаційно - технічних заходів по усуненню виявлених недоліків;
- дотримуватись умов дозволу та правил спеціального водокористування, а саме: дотримуватись нормативів ГДС забруднюючих речовин, які із стічними водами потрапляють у водний об`єкт (Чорне море);
- з 28.09.2018 року впровадити водозберігаючі технології;
- з 28.09.2018 року здійснити заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території;
- з 28.09.2018 року не допускати проведення планової діяльності з перевантаження наливних олійних вантажів з використанням стендерного устаткування на причалі №4 Южненської філії ДП "АМПУ" без звіту оцінки впливу на довкілля (а.с.109-110).
За результатами виявлення порушення законодавства про оцінки впливу на довкілля Держекоінспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря подано позов призупинення діяльності суб`єкта господарювання до отримання відповідної оцінки.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Дельта Вілмар Україна", колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу за зустрічним позовом у визнанні протиправним та скасування наказу від 06.09.2018 р. №224 про проведення планової перевірки в частині визначення її предмету та визнання протиправними дій щодо її проведення, дійшов висновку, що проводився державний нагляд (контроль) щодо екологічної безпеки, а тому не існувало будь - яких законодавчих обмежень на вчинення таких дій.
Колегія суддів з такою мотивацією не згодна.
Так, відповідаючи на довід апеляції щодо протиправності проведення Держекоінспекцією планового заходу державного нагляду (контролю) під час дії мораторію, колегія суддів зазначає наступне.
Є слушними зауваження апелянта про те, що Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення "Про державну екологічну інспекцію" №275 окремо встановлюють повноваження (завдання) з нагляду за екологічною та радіаційною безпекою та охороною, раціональним використанням та відтворенням вод і відтворенням водних ресурсів.
Так, відповідно до п. 3 Положення "Про державну екологічну інспекцію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275 основними завданнями Держекоінспекції є:
- реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
- здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Подібні положення містить ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Так, дана норма встановлює, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства, у тому числі: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Колегія суддів погоджується з апелянтом, що при проведенні планового заходу дослідженню підлягали питання додержанням вимог законодавства про охорону і раціональне використання, відтворення водних ресурсів, які не відносяться до питань екологічної безпеки.
Проте, вважає помилковим його довід про протиправність наказу про проведення планової перевірки в частині визначення предмету.
Підставами для такого висновку є приписи Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Стаття 1 цього Закону встановлює, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.
Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
Як було зазначено вище, Держекоінспекцією України річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) був затверджений 30.11.2017 р., тобто, до набрання чинності статті 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (почала діяти з 01.01.2018 р.), що свідчить про нерозповсюдження вимог наведеної законодавчої норми на проведення планової перевірки ТОВ "Дельта Вілмар Україна".
Указана правова позиція суду апеляційної інстанції побудована на висновках Верховного суду, що викладені в постанові від 07 лютого 2019 року у справі №826/9222/16.
Наступним доводом апеляції є складення акта перевірки за формою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Апелянт указує на помилковість висновків суду першої інстанції, що незатвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якою дії, щодо проведення перевірки, можуть бути визнані протиправними.
Досліджуючи вказане питання, колегія суддів бажає зазначити наступне.
Згідно з положеннями частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (далі - Постанова №342).
Пунктом 2 вказаної постанови були визнані такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752 "Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)".
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема:
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Однак, суб`єкт господарювання допустив посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу і тим самим втратив право на оскарження процедурних порушень щодо її призначення та проведення.
У своєї постанові від 24.01.2019 р. (справа №813/1012/18) Верховний суду наголосив, "якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки".
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2019 р. у справі №815/3007/16.
Так, розглядаючи спір суб`єкта господарювання з Держекоінспекцією, Верховний Суд зазначив, що "суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.
Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
У разі невикористання суб`єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.
За правовим висновком касаційного суду, суб`єкт господарювання, допустивши до перевірки посадових осіб органу державного нагляду (контролю), втратив право визнати незаконними наслідки такої перевірки з формальних підстав.
Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач не тільки допустив посадових осіб Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря до перевірки, але і надавав для дослідження відповідну документацію, брав участь у здійсненні відбору проб води.
Зважаючи на викладене, логічним висновком має бути судження, що невикористання суб`єктом господарювання свого права на недопуск до проведення перевірочного заходу, надає право суду досліджувати, в першу чергу, виявлені в процесі перевірки порушення.
Далі слід зупинитися на наступному.
Попри те, що позивач за зустрічним позовом не заявляв вимоги про скасування акта перевірки, ним, в апеляційній скарзі робиться наголос на тому, що документ, складений Держекоінспекцію Північно - Західного регіону Чорного моря за результатами заходу державного контролю, є юридично нікчемним, тобто, недійсним з моменту створення.
З приводу такої мотивації, колегія суддів бажає звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №810/5854, де висловлена наступна правова позиція.
"Акт перевірки не є документом, що зобов`язує позивача до вчинення будь-яких дій; права та обов`язки для суб`єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акта; акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень, а, отже, не породжує публічно-правових відносин, у яких права особи можуть бути порушені.
Розглядаючи питання чи суттєво були порушені права суб`єкта господарювання, у зв`язку з використанням органом державного нагляду (контролю) застарілої форми акта, що складається за результатами проведення планового заходу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вимоги до форми акту встановлені в ст. 7 Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Окрім того, варто звернути увагу, що нова Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) почала діяти тільки після 1 вересня 2018 року, а наказ про проведення перевірки був прийнятий 06 вересня 2018 р.
Понад те, слід відзначити, що на час проведення перевірки, діяла затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 року № 303 форма акта, яка і була застосована суб`єктом владних повноважень. Даний наказ, на момент проведення перевірки був чинним, що на думку колегії суддів, позбавляло права посадових осіб територіального органу Держекоінспекції України, відмовитися від проведення перевірки.
Слід також пояснити, що остання планова перевірка ТОВ "Дельта Вілмар Україна" проводилася у серпні - вересні 2015 року.
Не погоджуючись з діями посадових осіб Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря щодо дослідження питань виконання суб`єктом господарювання висновків екологічної експертизи, апелянт зазначає, що дане питання не було включено до переліку питань, які повинні бути досліджені.
Дійсно, як було зазначено вище, відповідно до розділу V акта зазначено питання не повинно було розглядатися.
Водночас, як слідує зі змісту пункту №8683 Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) державною екологічною інспекцією України на 2018 р., затвердженого наказом від 30.11.2017 р. №710 та пункту №14042 Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 р., затвердженого наказом від 16.11.2017 р. №139 ТОВ "Дельта Вілмар Україна" було об`єктом планової перевірки на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.
На думку суду апеляційної інстанції, такий предмет перевірки охоплює усі питання щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів і, невключення посадовими особами Держекоінспекції у перелік питань дослідження додержання висновків екологічної експертизи, не свідчить про перевищення органом державного нагляду своїх повноважень щодо вивчення цього питання та прийняття рішення щодо виявлених порушень.
Так, згідно з пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі по тексту - Положення №275), основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Окрім того, підставами для висновків про правомірність дій суб`єкта владних повноважень, є рішення Європейського суду з прав людини, де на національну владу покладений обов`язок ефективно забезпечувати захист екологічних прав громадян.
Так, в матеріалах справи є звернення мешканців с. Нові Біляри, яке розташоване на відстані 1200 м. від комплексів перевантаження та переробки тропічних олій та олійних культур (т.1 а.с.161). У цьому зверненні вони волають про допомогу та просять не допустити їх гибелі. Зазначають, що за результатами господарської діяльності ТОВ "Дельта Вілмар Україна" забруднено атмосферне повітря, що не дає можливості дихати, повітрям заноситься хімічна речовина у вигляді білого нальоту. Також, у результаті пожежі, яка відбулася на підприємстві, була загроза вибуху ємності з аміаком. За поясненнями представника Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, мешканці с. Нові Біляри неодноразово проводили акції протесту біля офісу інспекції щодо порушення ТОВ "Дельта Вілмар Україна" екологічних норм, перекривали проїзну частину автомобільних доріг.
Втім, суб`єкт господарювання не допускав посадових осіб Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря до проведення позапланових заходів.
Важливо зазначити, що Європейський суд з прав людини, розглядаючи екологічні справи, незалежно від того, чи забруднення безпосередньо спричинено державою, або ж відповідальність держави виникає внаслідок неспроможності належним чином регулювати діяльність приватного сектору, застосовує статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких умов Суд зазначає, що слід враховувати справедливий баланс, який має бути досягнутий між конкуруючими інтересами особи та спільноти в цілому і, в обох контекстах, держава користується певною свободою розсуду у визначенні заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції (Пауел (Powell) і Рейнер (Rayner) проти Сполученого Королівства.
У справі Лопез Остра (Lуpez Ostra) проти Іспанії, у § 51 зазначається, що сильне забруднення навколишнього середовища може позначитися на благополуччі людей до такого ступеня, що вкрай негативно вплине на їх приватне та сімейне життя, не піддаючи, однак, небезпеці їх здоров`я. Незалежно від того чи розглядається це питання в світлі позитивних обов`язків держави, тобто вживати розумні й адекватні заходи для забезпечення прав передбачених п. 1 ст. 8, або в контексті "втручання публічної влади", що виправдано згідно з п. 2 ст. 8, в обох цих випадках принципи, що використовуються державою є доволі близькими за своєю суттю. В будь-якому разі необхідно прагнути до пошуку балансу між інтересами індивідуума та суспільства в цілому. І в тому і в іншому випадках, за державою зберігається певні межі розсуду. Більш того, навіть з точки зору позитивних обов`язків держави, що випливають з п. 1 ст. 8, при визначенні необхідного балансу можуть виявитися до деякого ступеня обґрунтованими та виправданими ті цілі, про які згадується в п. 2 ст. 8 Конвенції; Джакомеллі (Giacomelli) проти Італії23, § 78).
Переходячи до аналізу, виявлених органом державного нагляду (контролю) порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, колегія суддів встановила таке.
14.09.2009 р. для здійснення планової діяльності ТОВ "Дельта Вілмар Україна" отримало висновок державної екологічної експертизи про проекту "Комплексна оцінка впливу на навколишнє природне середовище процесів перевантаження тропічних олій та соняшникової олії (т. 1 а.с.246 - 250, т.2 а.с.1-6).
Зазначеним висновком експертизи зафіксовано, що вплив на атмосферне повітря є основним фактором шкідливого впливу на повітряне середовище при реалізації виробничої програми технологічних процесів перевантаження наливних вантажів, а також аварійні нештатні ситуації (аварійні розливи). Технологічний процес перевантаження соняшникової олії, рафінованої соняшникової олії здійснюється на причалі №4 ДП "МТП "Южний" наливом по схемі: резервуар - заводська насосна - трубопровід - судно.
Було зазначено, що на об`єкті (причал №4) встановлено 7 джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Процес утворення забруднюючих речовин відбувається при перекачуванні олії соняшника, при наливі рослинної олії в танк судна і зберігання (джерело №1 стаціонарне організоване танк судна).
Відповідно до п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Отже, за таких умов, з метою уникнення загрози навколишньому природному середовищу, експертним висновком дозволено суб`єкту господарювання здійснювати перевантаженню в режимі експорт причал № 4 - сира олія соняшникова не більше 120 000 т на рік, згідно РТК (робочі технологічні карти) №ТМ -03 Рослинні тропічні олії та жири наливом Експорт.
Експертним висновком підкреслено, що комплексна оцінка впливу на навколишнє природне середовище процесів перевантаження тропічних олій та соняшникової олії оцінюється позитивно при недопущення перевищення визначеного річного проектного обсягу вантажу та недопущення зміни проектної номенклатури вантажів. Зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та надавати звіти за результатами моніторингу інформації щодо фактичних об`ємів перевантаження вантажу та сплати збитків за забруднення навколишнього природного середовища.
За наслідками дослідження звітів об`ємів перевантаження вантажу встановлено, що в порушення висновку державної екологічної експертизи здійснюється перевантаження сирої соняшникової олії в режимі "експорт" замість 120 000 тон на рік - 382 543,36 тон.
ТОВ "Дельта Вілмар Україна" не погоджуючись з рішенням суду щодо обов`язку отримати оцінку впливу на довкілля, для здійснення таких об`ємів перевантаження вантажів, зазначає дві підстави.
Перша підстава, це наявність розпорядчого документа Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря від 20.05.2013 р. (т.2 а.с.45-53) , де товариству на експорт дозволено перевантажувати 1 600 000 тон на рік, а друга, це приписи законодавства про необхідність отримання оцінки впливу на довкілля, лише під час прийняття рішення про впровадження господарської діяльності, тобто підчас її проектування.
Колегія суддів не згодна з такою мотивацією апелянта, з огляду на наступне.
На момент отримання ТОВ "Дельта Вілмар Україна" висновку екологічної експертизи діяв Закон України "Про екологічну експертизу", втрата чинності вказаного Закону відбулася 18.12.2017 р.
Відповідно до ст. 4 даного Закону, метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.
Згідно з положенням статті 5 зазначеного Закону основним завданням екологічної експертизи є, зокрема, підготовка об`єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
За приписами ст. 33 Закону України "Про екологічну експертизу" процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об`єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об`єктивного еколого-експертного висновку.
Процедура проведення екологічної експертизи передбачає, зокрема: аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об`єктів екологічної експертизи (основна стадія).
Державна екологічна експертиза проводиться у тому числі, у разі наявної або можливої потенційної небезпеки об`єктів екологічної експертизи для навколишнього природного середовища.
Державна екологічна експертиза видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.
Заява про екологічні наслідки діяльності повинна містити відомості про:
а) заплановану діяльність, мету і шляхи її здійснення;
б) суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;
в) кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують впровадження діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів;
г) інформування громадськості щодо запланованої діяльності, її мету і шляхи її здійснення (ст. 35 Закон "Про екологічну експертизу").
Статтею 43 цього Закону визначено зміст висновків екологічної експертизи в зазначені документа, що містить остаточну думку, зокрема, висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.
Зважаючи на викладені правові норми, можна дійти висновку, що ТОВ "Дельта Вілмар Україна", не може посилатися на розпорядчий документ Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря під назвою "Обґрунтування екологічної санітарно - токсикологічної безпеки перевантаження рослинних тропічних олій", як на документ, який дозволяє суб`єкту господарювання збільшити об`єми перевантаження, не отримавши висновку, що така запланована діяльність відповідає екологічним стандартам і нормативам.
Прирівняти наведений розпорядчий документ до висновку екологічної експертизи неможливо, оскільки для погодження розширення планової господарської діяльності, суб`єкт господарювання не дотримався відповідної процедури звернення, орган державного нагляду (контролю) процедури прийняття рішення.
Як зазначив представник Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря даний документ не набув статусу документа, який дозволяв суб`єкту господарювання не дотримуватися висновку екологічної експертизи, за її поясненнями, це було попереднє узгодження, яке вимагало отримання відповідного пакету дозвільних документів у сфері поводження з відходами, охорони атмосферного повітря, охорони водного середовища (т.2 а.с.52).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції критично оцінює даний документ та вважає, що він прийнятий з порушенням Закону "Про екологічну експертизу", адже його використання суб`єктом господарювання, спричиняло загрозу навколишньому середовищу, позначалося на благополуччі людей.
Мотивацією позову Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про зупинення господарської діяльності ТОВ "Дельта Вілмар Україна", є порушення суб`єктом господарювання ст. ст. 10,11,25 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Так, ч.1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлює, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Відповідно до ч. 11 ст. 11 даного Закону, у разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до дозволів на викиди забруднюючих речовин вносяться зміни.
Для визначення безпеки для здоров`я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об`єктів проводяться оцінка впливу на довкілля та державна санітарно-гігієнічна експертиза в порядку, визначеному законодавством (ст. 25 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Як вище зазначалося, процес утворення забруднюючих речовин та їх викид в атмосферу, відбувається при перекачуванні олії соняшника в танк судна, при цьому, таких джерел викиду на причалі №4 нараховується - 7 (т1. а.с.250).
З наведеного випливає висновок, що збільшення втричі об`ємів перевантаження наливних вантажів має негативний вплив на навколишнє середовище.
З 18.06.2017 р. почав діяти Закон України "Про оцінку впливу на довкілля".
Відповідно до ч.3 ст.17 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону, висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Ретельне дослідження висновку державної екологічної експертизи свідчить про те, що він був отриманий лише на перевантаження тропічних та соняшникової олії.
Проте, в процесі проведення планової перевірки було встановлено, що підприємство не тільки перевантажує різні види олій, а і здійснює їх переробку.
Стаття 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлює, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Зокрема, п.8 ч.3 даної норми встановлює обов`язок отримати такий висновок у випадку виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); пакування та консервування рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу.
Апелянт, заперечуючи проти висновку суду першої інстанції щодо обов`язку отримати висновок з оцінки впливу на довкілля, якщо розширюються, змінюються умови провадження планованої діяльності, між іншим, надав до суду апеляційної інстанції такий висновок від 01.07.2019 р., зазначивши, зокрема, що таким чином, ним, виконані вимоги припису.
Як випливає зі змісту наведеного висновку, він отриманий у зв`язку з планованої діяльності "Реконструкції комплексу перевантаження та переробки тропічних олій шляхом будівництва виробничого цеху приготування i розфасовки жирової та маргаринової продукції, цеху рафінації та гідрогенізації, та збільшенням об`єму складування. Будівництво нового виробничого цеху приготування i розфасовки жирової та маргаринової продукції із повним перекомпонуванням обладнання, збільшенням потужності ліній та компресорної, що працює на СО 2 (для забезпечення більш безпечних умов праці та поліпшених екологічних умов). Будівництво нового окремого цеху рафінації та гідрогенізації зі збільшенням потужності". Планова діяльність підприємства полягає, зокрема, у реконструкції комплексу перевантаження, при цьому експертами зроблено зауваження про дотримання передбаченої номенклатури вантажів та недопущення об`ємів перевантаження, зазначених у висновках з ОВД (т.3 а.с.100).
Планова добова продуктивність товариства: 2 100 тон наливної продукції та 750 тон пакетованої продукції.
Отже, отримання ТОВ "Дельта Вілмар Україна", у липні 2019 р., висновку з оцінки впливу на довкілля підтверджує правильність доводів Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про недопустимість проведення планової діяльності зі збільшення перевантаження без наявності такого висновку.
Стаття 15 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" унормовує, що правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є, зокрема, провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 16 вказаного Закону, підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин.
Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено.
За таких умов, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення господарської діяльності підприємства.
Одночасно з викладеним варто зазначити, що наявність у ТОВ "Дельта Вілмар Україна" висновку з оцінки впливу на довкілля надає право товариству, згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на відновлення виробництва, з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Порушення суб`єктом господарювання додержання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів стало підставою для винесення органом державного нагляду (контролю) припису.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Апелянт, не погоджуючись зі змістом припису вказує на те, що існують очевидні протиріччя між актом перевірки та прийнятою письмовою вимогою щодо усунення порушень.
Досліджуючи доводи апелянта щодо необґрунтованості прийнятого припису, колегія суддів встановила наступне.
Актом перевірки, встановлено перевищення забору води, зазначені витрати є більшими ніж встановлено договором. Указано, що водозберігаючі технології не впроваджуються.
Пунктом 3 припису зазначено про необхідність впровадити водозберігаючі технології.
При розгляді справи в суді першої інстанції, ТОВ "Дельта Вілмар Україна" на спростування доводів Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, про те, що підприємство не впроваджує технології, щодо водозбереження надало докази на закупівлю фільтрів для очищення стічних вод, умонтування їх до басейну зливових стоків, проведення пусконалагоджувальних робіт та запуск 02.11.2018 р. даного обладнання в роботу та його апробація в роботі при повному навантаження протягом 72 годин (т.1 а.с.149-153).
Втім, колегія суддів зауважує, що усунення наведеного порушення відбулося після прийняття суб`єктом владних повноважень припису.
Пунктом 4 припису зобов`язано ТОВ "Дельта Вілмар Україна" здійснити заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території.
В акті зафіксовано, що суб`єктом господарювання не здійснюються заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території.
Як пояснив інспектор, що здійснював перевірку, це порушення пов`язане з виявленням патьоків паливно - мастильних матеріалів на твердому покритті.
До того ж, слід надати правову оцінку доводу апеляції про те, що суд першої інстанції необґрунтовано вважав доведеним факт перевищення норм гранично допустимих концентрацій речовин по нітритам у 4,8 разів, адже є сумнівними результати протоколу вимірювання, позаяк під час відбору проб не було здійснено їх консервування. Апелянт наголошує, що нестійкість нітритів вимагає їх визначення зразу ж після відбору проби.
На думку колегії суддів, даний довід не заснований на фактичних обставинах справи, з огляду на таке.
Так, в матеріалах справи наявний акт відбору проб зворотних вод від 19.09.2018 року № 470, який був підписаний представником відповідача без зауважень (т.1 а.с.240).
Згідно вказаного акта, проби поміщені в контейнер-холодильник для транспортування для проведення Державної екологічної інспекції у Миколаївській області аналізу, на підставі доручення Державної екологічної інспекції України від 23.03.2018 року № 52 (т.2 а.с.123, 124).
25.09.2018 р. Державна екологічна інспекція у Миколаївській області скала протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 117 (т.1 а.с.241).
Згідно акта відбору проб та протоколу вимірювання, дослідження проводилося за 13 показниками, 3 з яких, у відповідності до методик вимірювань потребують тривалої пробопідготовки. Як пояснив представник Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, дослідження, зокрема, жирів складає 2-3 робочих дня, а БСК - 5 діб, що свідчило про неможливість складання протоколу вимірювання в день відбору проб.
Слід відзначити, що представник органу державного нагляду (контролю) вважав слушними зауваження ТОВ "Дельта Вілмар Україна", що нестійкість нітритів вимагає проведення їх виявлення одразу після відбору проб.
Але, стверджує, що таке вимірювання відбулося у той же день, тобто, 19.08.2018 р., що вбачається з результатів вимірювання (т.1 а.с.242).
Колегія суддів вважає обґрунтованими пояснення Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про те, що у випадку проведення вимірювання нітритів з запізненням, призвело до зменшення їх рівня, що свідчило би на користь суб`єкта господарювання.
До того ж, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що орган державного нагляду (контролю) сфальсифікував показники протоколу вимірювання.
Апелянт наполягає, що акт відбору проб складений у такий спосіб, що унеможливлює встановити з якої саме точки було взято пробу стічних вод, зокрема з бетонного накопичувача, до очищення стічних вод, чи після їх очищення на спеціальних очисних спорудах.
Не можна вважати таким, що заснований на фактичних обставинах справи вказаний довід, зважуючи на таке.
В акті відбору проб указано, що відбирались зворотні води.
У матеріалах справи присутній договір від 15.12.2017 року № 854 на надання послуг з транспортування нормативно очищених промислових і зливових стічних вод.
Даний договір укладений ТОВ "Дельта Вілмар Україна" (Замовник) з АТ "Одеський припортовий завод" (Виконавець) (т.1 а.с.121-124). Відповідно до п.1.1. цього договору, Виконавець - АТ "ОПЗ" зобов`язується протягом усього терміну дії цього договору здійснювати належне та своєчасно транспортування від точки підключення - камера К-1, через трубопровід глибоководного випуску нормативно очищених промислових і зливових стічних вод Замовника ТОВ "Дельта Вілмар" СНД". Тобто, умови даного договору свідчать про те, що зворотна вода в накопичувальний резервуар повинна поступати очищеною.
Саме з такого накопичувального резервуара, перед скидом до трубопроводу АТ "Одеський припортовий завод" відбиралися проби води, що засвідчено уповноваженим представником ТОВ "Дельта Вілмар Україна".
Є слушним зауваження представника Держекоінспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, що присутня, при відборі зворотних проб води, уповноважена особа суб`єкта господарювання, мала право не погодитися з місцем такого відбору, якщо б вважала його некоректним та зазначити про це у відповідному акті, або в таблиці 3 "Паспорт проби".
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, прийняв законне рішення. Та обставина, що судом помилково був визначений предмет перевірки, не надає підстави для скасування або зміни судового рішення, адже вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 316 КАС України, є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Дельта Вілмар Україна" - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення господарської діяльності до отримання оцінки впливу на довкілля та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" до Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування наказу про проведення планової перевірки в частині визначення її предмету, про визнання протиправними дій щодо проведення планового заходу державного нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про визнання протиправним та скасування припису - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 13.08.2019 року.
