ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/13472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" - Бакулін О.Ю. - адвокат(довіреність від 01.08.2019),
відповідача - Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Тацишина О.П. - представник за довіреністю від 27.12.2018,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2018 (суддя Блажівська О.Є.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.)
зі справи № 910/13472/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (далі - Товариство)
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
про визнання недійсним рішення.
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У зв`язку з перебування судді Булгакової І.В. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.07.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 29.08.2018 № 60/17-р/к у справі № 35/38-р-02-02-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Позовна заява мотивована тим, що Рішення АМК винесено з порушенням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, зокрема, приписів статей 22, 221, 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та частини третьої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суди дійшли помилкового висновку про те, що Рішення АМК винесено з дотриманням приписів чинного законодавства України.
Судами невірно зазначено про те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочато органом Антимонопольного комітету України розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суди безпідставно не врахували того, що встановлення наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення процедури закупівлі природного газу за допомогою електронної системи публічних закупівель "Prozorro" до повноважень Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не відноситься.
Суди залишили поза увагою те, що вимога, невиконання якої Товариством стало підставою для прийняття Відділенням розпорядження про початок розгляду справи була сформована за наслідками розгляду звернення неналежної особи, відповідно, й наведене розпорядження було видане за наслідками розгляду звернення неналежної особи.
Доводи Відділення
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Рішенням АМК:
визнано що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Відділенню на вимогу його голови від 31.05.2017 № 02-02/1957 у встановлений ним строк (пункт 1);
за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн. (пункт 2).
Відповідно до змісту Рішення АМК висновки Відділення ґрунтуються, зокрема, на такому:
- Відділенням, у зв`язку з розглядом звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934, в межах дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях, зокрема Товариства під час проведення державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" процедури закупівлі -"код ДК 016:2010:06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані" за допомогою електронних закупівель "Prozorro", направлено Товариству вимогу від 31.05.2017 № 02-02/1957 (далі - Вимога), в якій пропонувалося у встановлений головою Відділення 25-денний строк з дня отримання Вимоги надіслати до Відділення визначену у Вимозі інформацію та належним чином засвідчені копії документів;
- Вимога вручена Товариству 06.06.2017;
- отже інформацію, яка визначена Вимогою Товариство повинно було надати в строк до 03.07.2017 (з огляду на те, що 01.07.2017 та 02.07.2017 припадали на вихідні дні);
- листом від 26.06.2017 №577 Товариство повідомило Відділення про відмову надати інформацію на Вимогу, оскільки направлення Вимоги було здійснено на підставі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України. "З урахуванням положень Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" захист економічної конкуренції не відноситься до компетенції органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, тому таке звернення не може бути підставою для направлення Вимоги Товариству ;
- листом від 30.06.2017 № 02-02/2314 Відділення додатково повідомило Товариство про обов`язковість виконання Вимоги та про відповідальність у разі невиконання;
- у відповідь Товариство листом від 17.07.2017 № 608 повторно зазначило про відсутність у Відділення повноважень здійснювати контроль у сфері публічних закупівель;
- за наслідками неподання інформації розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 03.08.2017 № 38-р розпочато розгляд справи № 35/38-р-02-02-17;
- Товариством оскаржено розпорядження адміністративної колегії Відділення від 03.08.2017 № 38-р у судовому порядку;
- рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та постановою Верховного Суду від 29.05.2018 зі справи № 910/15891/17, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено повністю;
- Верховний Суд у справі № 910/15891/17 в постанові від 29.05.2018 погодився з доводами місцевого та апеляційного господарського судів про те, що "лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України був лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства та не є підставою для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; територіальне відділення АМК за власною ініціативою, а саме за наслідками розгляду подання Першого відділу досліджень та розслідувань територіального відділення АМК від 02.08.2017 № 108/ПС-02-02 за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції видало розпорядження; дане розпорядження видане відповідачем у межах наданих йому повноважень та саме по собі не порушує прав чи законних інтересів Товариства";
- Товариство не надало відповідь на Вимогу у строк, встановлений головою Відділення.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659):
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша, друга та третя статті 12:
- для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення;
- повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
- територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення;
пункт 5 та 12 частини першої статті 17:
- Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
стаття 22:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
частина перша стаття 22 1:
- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
Закон України від 11.01.2011 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210):
пункт 13 статті 50:
- неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
абзац четвертий частини другої статті 52:
- за порушення, зокрема, передбачені пунктами 9, 13- 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права;
частина четверта статті 60:
- порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:
згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону;
за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,
а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798 - XII (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях, зокрема Товариства під час проведення державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" процедури закупівлі -"код ДК 016:2010:06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані" за допомогою електронних закупівель "Prozorro"), а Товариство, у свою чергу, зобов`язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи № 922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи № 917/1410/17, від 23.04.2019 зі справи № 915/827/18).
Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
За наведених обставин, суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на Вимогу Відділення у встановлені головою територіального відділення строки, за що в межах розміру, визначеного Законом № 2210 накладено штраф, дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.
Аргументи Товариства, наведені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки повторюють доводи апеляційної скарги та не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, яким ними дано належну оцінку.
Довід Товариства про те, що розпорядження Відділення "Про початок розгляду справи" було видане за наслідком звернення неналежної особи (Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України) спростовується обставинами, встановленими судами у справі № 910/15891/17 щодо визнання недійсним названого розпорядження (посилання на які містяться безпосередньо у Рішенні АМК).
Що ж до твердження Товариства про відсутність у територіального відділення АМК повноважень здійснювати контроль та/або розглядати скарги, що належать до сфери публічних закупівель, то до компетенції відповідача відповідно до Закону № 3659 відноситься здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання. Однак суб`єкти господарювання зобов`язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови територіального відділення АМК.
При цьому, виходячи з положень норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції, право органу АМК вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання не ставиться в залежність від факту початку ним розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно посилання Товариства на неправомірність дій органу АМК в цій частині є необґрунтованими. Крім того, законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Помилковим є твердження Товариства щодо порушення судами частини третьої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи те, що вказана норма регулює повноваження Антимонопольного комітету України саме як органу оскарження у сфері публічних закупівель та яка до спірних правовідносин у даній справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не застосовується.
Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 зі справи № 910/13472/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач - Черкаси" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
