ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2019 р. Справа№ 910/13472/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.03.2019,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 (повний текст складено 28.12.2018)
у справі №910/13472/18 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси»
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» (далі, позивач або ТОВ «Газпостач-Черкаси») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі, відповідач або АМКУ) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2018 №60/17-р/к по справі №35/38-р-02-02-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2018 №60/17-р/к по справі №35/38-р-02-02-17 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки порушує положення Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13472/18 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскаржене рішення №60/17-р/к від 29.08.2018 у справі №35/38-р-02-02-17 прийняте Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13472/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме не відповідає положенням статей 22, 22-1, 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та частини 3 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Вимога відповідача від 31.05.2017 №02-02/1957 до позивача про надання інформації була направлена безпідставно, а позивачем не було вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:
- ТОВ «Газопостач-Черкаси» було позбавлене можливості ознайомитись із матеріалами справи №35/38-р-02-02-17, в тому числі зі зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934, що свідчить про упередженість та необ'єктивність відповідача та призвело до прийняття ним незаконного рішення;
- суд першої інстанції помилково зазначив щодо наявності у ТОВ «Газопостач-Черкаси» обов'язку надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу АМКУ незалежно від того, чи розпочата органом АМКУ справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- розгляд звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України не може бути з огляду на положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, підставою для направлення відповідачем позивачу вимоги про надання інформації;
- у Київського обласного територіального відділення АМКУ відсутні повноваження здійснювати контроль у сфері публічних закупівель, оскільки такі повноваження покладено Законом України «Про публічні закупівлі» на постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» у справі №910/13472/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13472/18, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 26.03.2019.
05.03.2019 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві відповідач наголосив на тому, що дії відділення АМКУ з надсилання вимоги та прийняття оскарженого рішення №60/17-р/к не суперечать конституційним засадам, встановленим статтями 19, 92 Конституції України та законодавству про захист економічної конкуренції.
У судове засідання, призначене на 26.03.2019, з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
За змістом частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.
Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2018 №60/17-р/к у справі №35/38-р-02-02-17 (далі, Рішення), постановлено:
- визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2017 №02-02/1957 у встановлений ним строк;
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Позивач стверджує, що ним не було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/17-р/к від 29.08.2018 є недійсним.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, а доводи скаржника не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
З огляду на зазначену норму закону, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Разом з тим, статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Так, зокрема, статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:
- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
У свою чергу, Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.
Законодавством України не передбачено можливості суб'єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Статтею 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов'язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Неподання суб'єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.
Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Антимонопольним комітетом України необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі № 08/03/26/64/2011.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що він був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи №35/38-р-02-02-17 у тому числі зі зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 №8/3/3-934.
Дані твердження позивача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та були правомірно відхилені судом першої інстанції, виходячи із наступного.
Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи).
Пунктом 16 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Правила розгляду заяв і справ) встановлено, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками и справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил).
Судом встановлено, що в межах розгляду справи №35/38-р-02-02-17 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» до Відділення було направлено лист від 11.09.2017 № 675, копія якого наявна у матеріалах справи, яким останній просив надати для ознайомлення перелік документів, в тому числі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 №8/3/3-934 (вх. від 09.02.2017 №01-07-392) (надалі Звернення СБУ), на який Відділенням, з урахуванням положень статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 16 Правил розгляду заяв і справ, листом від 23.08.2017 № 02-02/2826 було відмолено в наданні відповідних документів та роз'яснено, що право на ознайомлення з матеріалами справи виникає у осіб, які беруть участь у справі, з моменту одержання останніми подання з попередніми висновками.
У свою чергу, подання з попередніми висновками №81/ПС-02-02 у справі №35/38-р-02-02-17 було погоджено В.о. голови Відділення Шурховецькою Л.І. 12.07.2018, отримано позивачем разом із супровідним листом від 13.07.2018 № 60-02/2205 17.07.2018.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд в оскарженому рішенні, посилаючись на статтю 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункт 16 Правил розгляду заяв і справ, вмотивовано підсумував, що право на ознайомлення з матеріалами справи №35/38-р-02-02-17 виникло у позивача з 17.07.2018.
Отже, на день подання Товариством відповідного листа про ознайомлення з матеріалами справи (11.09.2017), зазначеного подання про попередні висновки у справі №35/38-р-02-02-17 прийнято ще не було. Крім чого, клопотань від позивача щодо ознайомлення з матеріалами №35/38-р-02-02-17 після отримання останнім подання про попередні висновки у матеріалах справи відсутні.
Також, судом було досліджено питання щодо оскарження ТОВ «Газпостач-Черкаси» розпорядження Відділення про початок розгляду справи №38-р від 03.08.2017 у справі № 35/38-р-02-02-17 до Господарського суду міста Києва.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та постановою Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/15891/17 у задоволені позовних вимог ТОВ «Газпостач-Черкаси» відмовлено у повному обсязі.
У межах розгляду судової справи №910/15891/17, ухвалою від 06.11.2017 Господарським судом міста Києва було задоволено клопотання ТОВ «Газпостач-Черкаси»; зобов'язано Відділення надати належним чином засвідчену копію Звернення СБУ. На виконання зазначеної ухвали Відділенням 08.11.2017 через відділ діловодства було подано супровідний лист з документами в електронному вигляді, про що зазначається у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/15891/17. Також, належним чином засвідчена копія Звернення СБУ надавалась Відділенням у додатках до відзиву на позовну заяву Товариства у справі №910/15891/17, яке було досліджено та перевірено судом першої інстанції.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 29.05.2018 у справі №910/15891/17, аналізуючи відповідне Звернення СБУ, підсумував, що «лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України був лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства та не є підставою для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; територіальне відділення АМК за власною ініціативою, а саме за наслідками розгляду подання Першого відділу досліджень та розслідувань територіального відділення АМК від 26.07.2017 №104/Г1С-02-02 за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції видало Розпорядження; дане розпорядження видане відповідачем у межах наданих йому повноважень та саме по собі не порушує прав чи законних інтересів Товариства».
Таким чином, суд погоджується з обґрунтованістю відмови Відділення в наданні позивачу доступу до матеріалів справи №35/38-р-02-02-17 до прийняття подання з попередніми висновками у даній справі, що в подальшому, а саме після його отримання ТОВ «Газпостач-Черкаси», не позбавляло останнє права ознайомлюватись з матеріалами справи №35/38-р-02-02-17.
Щодо тверджень скаржника про те, що вимога про надання інформації від 31.05.2017 №02-02/1957 була безпідставно направлена ТОВ «Газпостач-Черкаси» з перевищенням Відділенням повноважень, наданих йому чинним законодавством , тому позивач, скориставшись правом, наданим статтею 60 Конституції України, обґрунтовано відмовив у її виконанні: вимога була направлена не в межах розгляду справи, розпочатої відповідним розпорядженням; вимогу було направлено за зверненням неналежного заявника, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
За приписами частини 3 статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю.
Статтею 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов'язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
З огляду на зазначені приписи законодавства, Відділенням, за власною ініціативою (у зв'язку із Зверненням СБУ, яке за своєю формою не є заявою (поданням) в розумінні частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Правил розгляду заяв і справ, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджувались дії учасників процедури закупівлі газу - природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема, ТОВ «Газпостач-Черкаси», проведеної державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, за приписами пунктів 1, 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження: проводити, організовувати за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
За приписами частини 3 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Разом з тим, статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольном комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимопопольний комітет України» голова територіального Відділення може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про публічні закупівлі».
З огляду на зазначені норми Законів, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом, зокрема, для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку суб'єктів господарювання.
Таким чином, повноваження голови Відділення, визначені статтею 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо направлення вимог суб'єктам господарювання в інших передбачених законом випадках, надані останньому для організації та забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії. У свою чергу, даному праву голови кореспондує обов'язок суб'єктів господарювання надати відповідну інформацію у строк, визначений у відповідній вимозі.
Наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25.06.2016 у справі №922/3180/15.
Так, на адресу ТОВ «Газпостач-Черкаси» було направлено вимогу голови Відділення від 31.05.2017 №02-02/1957 про надання інформації (надалі - Вимога), в якій було запропоновано у 25-денний строк з дня отримання Вимоги надати Відділенню визначену інформацію та копії документів.
У Вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Крім того, Відділення листом від 30.06.2017 №02-02/2314 додатково повідомило позивача про обов'язковість виконання Вимоги та про відповідальність у разі невиконання.
Проте, позивачем інформації на Вимогу надано не було.
Згідно пункту 13 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
З огляду на це, Відділення Рішенням №60/17-р/к кваліфікувало дії ТОВ «Газпостач-Черкаси» у вигляді неподання інформації у встановлений територіальним відділенням АМКУ строк, визначений у вимозі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону.
Щодо посилань позивача на Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5 (надалі Тимчасові правила), з приводу того, що вимозі про надання інформації має передувати розпорядження про початок розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Вказані твердження скаржника є такими, що не стосуються фактичних обставин справи, адже такий порядок передбачено у випадках розгляду справи саме за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Натомість, як вірно було встановлено судом першої інстанції, приписи статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо компетенції голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, не містять обмежень чи визначеного порядку надсилання вимог останнім до суб'єктів господарювання.
Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Відділенням необхідної йому інформації підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в його постанові від 14.08.2012 зі справи № 08/03/26/64/2011.
Одночасно, матеріали справи не містять доказів того, що Вимога голови Відділення від 31.05.2017 №02-02/1957 була оскаржена позивачем, а тому вона не скасована та не визнана судом незаконною, а відтак, відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов'язковою до виконання у визначені головою Відділення строки.
Таким чином, дії Відділення з надсилання Вимоги та прийняття оскарженого Рішення №60/17-р/к не суперечать конституційним засадам, встановленим статтями 19, 92 Конституції України, а також Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також законодавству про захист економічної конкуренції.
Законність відповідних повноважень у органів Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації з метою проведення дослідження процедур закупівлі підтверджується позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 у справі №910/2370/17, від 17.04.2018 у справі №917/637/17.
Скаржник у апеляційній скарзі, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 12-1, 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Правила розгляду заяв і справ, стверджує, що повноваження Антимонопольного комітету України у сфері публічних закупівель реалізуються постійно діючою адміністративною колегією з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, таким чином встановлення наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» процедури закупівлі газу ані до повноважень чи компетенції Відділення, ані до повноважень чи компетенції голови не відноситься.
Вказані доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним правовідносинам, що склались у даній справі, з огляду на наступне.
За приписами частини 3 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» суб'єктом оскарження є фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи №35/38-р-02-02-17, Відділення не отримувало жодних скарг від суб'єктів оскарження щодо порушення процедури закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані, проведеної державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2016 році.
Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Отже, в даному випадку, Відділенням, при виконанні покладених на нього Законом України «Про Антимонопольний комітет України» завдань, а саме здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, здійснюється перевірка дій учасників (не замовників) під час їх участі у зазначеній вище процедурі закупівлі.
У свою чергу, статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» регламентовано порядок оскарження процедури закупівлі, відповідно до якого скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження.
З огляду на це, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що процедура утворення постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та подальші її повноваження, визначені статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі», стосуються виключно правовідносин, які виникають з конкретного юридичного факту, а саме: порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів оскарження та подальше звернення ними зі скаргою до органу оскарження - Антимонопольного комітету України на рішення, дії чи бездіяльності Замовника.
Як вбачається із матеріалів справи, до Відділення надійшов лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 №8/3/3-934 з пропозицією «здійснити перевірку вказаних компаній щодо можливого порушення з боку та законодавства про захист економічної конкуренції».
Відповідно, останній не є суб'єктом оскарження, права та законні інтереси якого порушено. Рішення, дія чи бездіяльність замовника процедури закупівлі не оскаржувалось. Тому, дане Звернення жодним чином не є підставою для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не породжує ніяких заздалегідь визначених для Відділення результатів дослідження, а носить виключно загальний інформаційний характер, що ніяким чином не впливає на процедуру виявлення ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції щодо позивача.
З огляду на це, в оскарженому рішенні судом першої інстанції правомірно відхилені дані твердження позивача та встановлено, що застосування положень Закону України «Про публічні закупівлі» в даному випадку є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам даної справи, адже предметом розгляду справи №35/38-р-02-02-17 Відділенням, в процесі якого прийнято оспорюване позивачем Рішення №60/17-р/к, є дослідження дій учасників процедури закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема ТОВ «Газпостач-Черкаси», проведеної державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що не подавши інформацію на Вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлений строк, ТОВ «Газпостач-Черкаси» вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а у суду відсутні підстави, передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для зміни, скасування чи визнання недійсним спірного рішення АМКУ.
Оскаржене рішення №60/17-р/к від 29.08.2018 у справі №35/38-р-02-02-17 прийняте Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Апеляційна скарга ТОВ «Газпостач-Черкаси» не містить переконливих доводів та обґрунтувань щодо невірного висновку суду першої інстанції та порушення відповідачем встановленого законодавством порядку прийняття Рішення №60/17-р/к, аргументованих підстав для визнання недійсним Рішення №60/17-р/к, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Позивачем не представлено в апеляційній скарзі належних, допустимих та достатніх у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для визнання недійсним Рішення №60/17-р/к.
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, враховуючи обставини, викладені у мотивувальній частині постанови. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13472/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13472/18 залишити без змін.
Матеріали справи №910/13472/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.04.2019.
Головуючий суддя Ю.Б.Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка
