ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6044/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Багрія В.М., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (суддя першої інтснації Крутько О.В., м.Львів, повний текст складено 23 травня 2019 року),
В С Т А Н О В И В :
28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненадання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до наказу Міністерства оброни України від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матерального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обстаивнам справи, просила скасувати рішення та постановити нове - про задоволення позову. Обгрунтовуючи незгоду, ОСОБА_1 зазначила, що суд не врахував, що відповідачем не надано достатніх і належних доказів відсутності відповідного фінансування задля виплати їй матеріальної допомоги. Зауважила, що відповідач виплатив матеріальну допомогу тим особам, які її в дійсності не потребували. При цьому безпідставно їй не виплачено ці кошти, хоча вона реально їх потребувала.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відповідач вважає судове рішення законним і обгрунтованим.
У судовому засіданні представник позивача Самардак М.М. повністю підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що командир військової частини виплатив матеріальну допомогу певним особам безпідставно. Це, зокрема, ті особи, які перебували у миротворчій місії в Конго і мають задовільне фінансове становище. Однак, безпідставно не було взято до уваги, що дочка позивача хворіє на хронічний тонзиліт і потребує лікування на морі.
Представник відповідача Страхоцька А.Р. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям у 2018 році здійснювалися на підставі висновків спеціальної комісії та з урахуванням сімейних обставин, підтверджених документально. При цьому, для виплати допомоги позивачу не було підстав, так як комісія визнала її обставини менш значимими ніж у інших військовослужбовців.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1995 року перебуває на службі в Збройних Силах України. З 2009 року займає посаду фельдшер-рятувальник рятувальної парашутно-десантної групи в/ч НОМЕР_1 , прапорщик. Одружена, виховує двох дітей.
01.11.2018 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік відповідно до наказу МОУ №260 від 07.06.2018 у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв`язку із хворобою дитини (хронічна хвороба горла).
Питання щодо виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги попередньо розглядалося комісією військової частини і згідно протоколу № 6 від 18 грудня 2018 року і було вирішено виплатити у 2018 році таку допомогу для вирішення соціально-побутових питань 29 військовослужбовцям з поважних причин, таких як смерть рідних по крові або шлюбу, наявність дітей інвалідів, наявність онкологічної хвороби.
При цьому, прізвище позивача у цьому документі не зазначено.
При вирішення справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (якою скасована Постанова № 1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2,3).
Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункти 7, 8 Постанови № 704).
На виконання Постанови № 704 від 30.08.2017 Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Порядком № 260 від 07.06.2018 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України (пункт 4).
Розділом ХХIV визначено порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Згідно наказу Міністерства оборони України № 65 від 15.02.2018 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік» (далі - Наказ), встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань (матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначають конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовців або членів його сім`ї, смерті рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.
У матеріалах справи наявні докази, що позивач звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2018 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, який був зареєстрований відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017.
До цього рапорту позивачем були надані документи в підтвердження хвороби дочки ОСОБА_2 , 2010 року народження, хронічним компенсованим тонзилітом.
Таким чином, позивачем здійснені усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Разом з тим, відповідачем доказів належного розгляду зазначеного рапорту та прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду подано не було.
Слід зазначити, що у протоколі засідання комісії для розгляду рапортів військовослужбовців про виплату їм матеріальної допомоги № 6 від 18 грудня 2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище позивача не зазначено.
Отже, з цього документу не видно, чи взагалі був предметом розгляду рапорт позивача, чи надавалася оцінка зазначеним позивачем обставинам, з якими вона пов`язувала необхідність виплати їй вищевказаних коштів, та докази, якими вона підтверджувала наявність поважних обставин.
Доводи відповідача зводяться до відсутності відповідного бюджетного фінансування і першочергову виплату коштів іншим особам, які більш потребують фінансової допомоги.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовив позивачу у зв`язку з відсутністю коштів.
При цьому, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2019 року 3282 (а.с. 146) Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України було затверджено граничний обсяг видатків за КПКВ 2101020 на 2018 рік для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі КЕКВ 2112 (грошове забезпечення військовослужбовців) 1025365 грн, КЕКВ 2120 (нарахування на грошове забезпечення військовослужбовців)191170 грн. Станом на листопад-грудень 2018 року склав по КЕКВ 2112 358057,47 грн, КЕКВ 2120 66757 грн.
Отже, матеріалами справи доведено, що у відповідача у відповідному періоді були наявні кошти для виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, при цьому обґрунтованого рішення про виплату такого позивачу чи про відмову у виплаті такого виду грошового забезпечення позивачу суду надано не було.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата матеріальної допомоги є правом командира, проте зауважує, що таке право не є абсолютним, а рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, апеляційний суд зазначає, що оскільки вмотивоване рішення з приводу надання позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році згідно з її рапортом фактично прийнято не було, це залишає позивача в стані невизначеності з порушеного нею питання. Відсутність позивача у списку військовослужбовців на виплату матеріальної допомоги за 2018 рік не є свідченням прийняття відповідачем певного рішення.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 808/115/17.
Отже, є підстави для часткового задоволення позову і визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду питання про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги і зобов`язання розглянути це питання у відповідності до наданих повноважень.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
П О С Т АН О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 1340/6285/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 1 листопада 2018 року про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути рапорт щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. М. Багрій Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 09 серпня 2019 року.
