ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №1340/6285/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до наказу Міністерства оброни України від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у липні-вересні 2018 року зверталася до відповідача про виплату їй матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2018 рік, надавши документи в обґрунтування надання допомоги (довідка видана амбулаторією загальної практики сімейної медицини м.Новий Калинів №701 від 30.10.2018 року, про перебування ОСОБА_2 (донька позивача) на «Д» обліку з діагнозом хронічний компенсований тонзиліт). Рапорт на виплату матеріальної допомоги прапорщиком ОСОБА_1 розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 18.12.2018 року (протокол засідання комісії №6). Відповідач вказав, що зазначена позивачем підстава для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань порівняно з підставами інших військовослужбовців, яким виплатили матеріальну допомогу є менш значимою. Позивач вважає, що відповідачем не наведено переконливих доводів щодо правомірності надання переваги іншим військовослужбовцям В/ч НОМЕР_1 та обмеження у цьому праві позивача, не наведено обставин, які б виключали виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №257ад від 06.08.2018 року було створено комісію щодо розгляду рапортів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році. На своєму засіданні відповідна комісія розглядає наявні рапорти військовослужбовців на отримання матеріальної допомоги та встановлює причини і обставини відповідних клопотань та їх значимість відносно усіх інших. Після чого надає пропозиції командиру військової частини щодо включення відповідних військовослужбовців до наказу про виплату матеріальної допомоги. Рапорт на виплату матеріальної допомоги прапорщиком ОСОБА_1 був написаний 01.11.2018 року і розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 18.12.2018 року. Відповідач вважає, що зазначена позивачем підстава для виплат вищевказаної допомоги порівняно з підставами військовослужбовців яким виплачено матеріальну допомогу є менш значимою, а відтак позивачу відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.
Ухвалою від 28.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 24.01.2019 року замінено засідання для розгляду справи підготовчим засіданням.
12.02.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
07.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 04.04.2019 року.
04.04.2019 року продовжено перерву у судовому засіданні до 23.04.2019 року.
23.04.2019 року продовжено перерву у судовому засіданні до 21.05.2019 року.
Позивач у судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
Позивачем також подано відповідь на відзив відповідача та додаткові пояснення по суті позовних вимог. Зокрема зазначає, що В/ч НОМЕР_1 не надано належно обґрунтованого пояснення щодо конкретної суми затрачених коштів на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2018 р., оскільки виділено на дану допомогу близько 1 300 000 грн., а згідно списку було видано 870 000,00 грн. Крім того, позивач просить накласти штраф на відповідача за неподання доказів без поважних причин.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідачем подано заперечення на позовні вимоги та додаткові пояснення по суті позовних вимог. Зазначає, що 18.04.2017 року за №996 НАГШ начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України відповідно до наказу прийнято рішення «Про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань». Зазначене рішення містить аналогічні вимоги щодо виплат допомоги. Так, при розгляді документів, які стали підставою для порушення клопотання про надання матеріальної допомоги пріоритет надавати причинам, які зазначені в рішенні Міністра оборони України, а також багатодітним сім`ям, сім`ям загиблих під час виконання службових обов`язків в АТО в попередніх роках та з інших поважних причин. З метою дотримання прозорості, принципу справедливості та дотримання встановленого порядку, рекомендованого у військових частинах та органах військового управління створено робочі групи з перевірки документів для виплати військовослужбовцям військової частини (органу військового управління) матеріальної допомоги. Щодо інших поважних причин, вичерпного переліку таких не існує.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 з 1995 року на службі в Збройних Силах України. З 2009 року займає посаду фельдшер-рятувальник рятувальної парашутно-десантної групи В/ч НОМЕР_1 , прапорщик. Одружена, виховує двох дітей.
01.11.2018 року позивачем подано рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік відповідно до наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв`язку із хворобою дитини (хронічна хвороба горла).
Рапорт на виплату матеріальної допомоги прапорщиком ОСОБА_1 розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 18.12.2018 року (протокол засідання комісії №6). На підставі даного протоколу в наказ на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 641 включено лише 29 військовослужбовців, причиною для виплати у яких було: смерть рідних по крові або шлюбу, наявність дітей інвалідів, наявність онкологічної хвороби.
Відповідач зазначив, що до рапорту ОСОБА_1 долучено видану амбулаторією загальної практики сімейної медицини м.Новий Калинів №701 від 30.10.2018 року, про перебування ОСОБА_2 (донька позивача) на «Д» обліку з діагнозом хронічний компенсований тонзиліт. Зазначена позивачем підстава для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань порівняно з підставами інших військовослужбовців, яким виплатили матеріальну допомогу є менш значимою.
Позивач вважає, що відповідачем порушено її право на грошове забезпечення військовослужбовців, в зв`язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (Закон №2011), «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (Наказ №260), Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова 704).
Статтею 1 Закону № 2011 визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (якою скасована Постанова № 1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). (пункт 2,3).
Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. (пункт 7, 8 Постанови № 704).
На виконання Постанови № 704 від 30.08.2017 р. Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Порядком № 260 від 07.06.2018 р. визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України. (пункт 4).
Розділом ХХIV визначено порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно наказу Міністерства оборони України від 15.02.18 року № 65 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік» (далі - Наказ), встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань (матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначають конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовців або членів його сім`ї, смерті рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, яка виплачується виключно військовослужбовцям у розмірі що не перевищує їх грошове забезпечення на день підписання наказу про її виплату та в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням конкретних обставин, які командир військової частини оцінює на власний розсуд в межах наданих повноважень за принципом дискреції.
Відповідно до розпорядження помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України начальника фінансово-економічного управління №116/14/311538 від 27.07.2018 року командувача Сухопутних військ ЗС України визначено граничний обсяг видатків за КПКВ 2101020 на 2018 рік для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у Військовій частині НОМЕР_1 у сумі: КЕКВ 2112 1 025 365,00 грн., КЕКВ 2120 191 170, 00 грн.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №257ад від 06.08.2018 року створено комісію щодо розгляду рапортів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році. На своєму засіданні відповідна комісія розглядає наявні рапорти військовослужбовців на отримання матеріальної допомоги та встановлює причини і обставини відповідних клопотань та їх значимість відносно усіх інших. Після чого надає пропозиції командиру військової частини щодо включення відповідних військовослужбовці до наказу про виплату матеріальної допомоги.
Судом встановлено, що 01.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з рапортом на виплату матеріальної допомоги.
18.12.2018 року вищевказаний рапорт розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги. Відповідачем відмовлено у виплаті позивачу матеріальної допомоги, оскільки зазначена позивачем підстава для виплати вищевказаної допомоги порівняно з підставами військовослужбовців, яким виплачено матеріальну допомогу є менш значимою.
Суд звертає увагу, що відповідачем в наказ про виплату матеріальної допомоги включено лише 29 військовослужбовців, причиною для виплати у яких було: смерть рідних по крові або шлюбу, наявність дітей інвалідів, наявність онкологічної хвороби. Вказане підтверджено долученими до матеріалів справи рапортами із додатками (довідки) (а.с.61 118).
З представлених суду документів вбачається, що рапорт позивача про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань від 01.11.2018 не містив належної мотивації необхідності такої допомоги.
При цьому, доведені граничні обсяги видатків та отримані асигнування військовою частиною протягом грудня 2018 року були недостатніми для виплати всім військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які звернулися за отриманням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Залишок для виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік 0,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою №282 від 17.05.2019 року.
Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що, за досліджених судом обставин, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно.
За таких підстав позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Позивачем також не підтверджено необхідність застосування до відповідача штрафу за неподання доказів без поважних причин.
Відповідачем позовні вимоги спростовані.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.05.2019 року.
Суддя Крутько О.В.
