ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №820/5122/17

адміністративне провадження №К/9901/16897/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5122/17

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Шевченківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, прийняте суддею Зінченко А. В.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого - Григорова А. М., суддів -Подобайло З. Г., Бартош Н. С.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Шевченківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - Ліквідаційна комісія, відповідач-1), Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області, далі - відповідач-2), Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач-3), в якій просив:

1.1. Визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області (правонаступника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) та Шевченківського відділу поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведені розрахунку відпрацьованого надурочного робочого часу та виплати грошової компенсації за понаднормовий робочий час за період з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2017 року.

1.2. Нарахувати та виплатити компенсації за невикористану частину відпустки за 2016 рік в кількості 20 днів.

1.3. Нарахувати та виплатити компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю за період з 20 листопада 2012 року по 30 травня 2017 року.

1.4. Зобов`язати ГУНП в Харківській області надати до суду завірені належним чином копії розрахункових листів щодо нарахування та утримання заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у період з 10 квітня 2013 року по 31 травня 2017 року.

1.5. Зобов`язати Куп`янський відділ поліції ГУНП в Харківській області надати до суду всі документи щодо здійснення чергувань за період з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2017 року колишнім працівником Шевченківського відділу поліції Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 .

1.6. Зобов`язати Куп`янський відділ поліції ГУНП в Харківській області надати до суду довідку про кількість днів невідбутої відпустки за 2016 рік ОСОБА_1

1.7. Зобов`язати ГУНП в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсації за відпрацьований надурочний та понаднормовий час з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2017 року з відрахуванням необхідних податків і зборів.

1.8. Зобов`язати ГУНП в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсації за невідбуту частину відпустки за 2016 рік з відрахуванням необхідних податків і зборів.

1.9. Зобов`язати ГУНП в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсації за роботу з документами, які становлять державну таємницю за період з 20 листопада 2012 року по 30 травня 2017 року з відрахуванням необхідних податків і зборів.

1.10. Стягнути з ГУНП в Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки при звільненні.

1.11. Зобов`язати ГУНП в Харківській області відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі, виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальне звання. Крім того, позивач зауважує, що коли ним здійснювались чергування понад установлений службовий час у вихідні, святкові та неробочі дні, керівництвом ГУНП в Харківській області (правонаступника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) компенсація відпрацьованого ним надурочного та понаднормового робочого часу йому не надавалась та в грошовій формі не виплачувалася, чим було порушено норми чинного законодавства України та завдано позивачу матеріальної шкоди.

3. Позивач посилається на бездіяльність відповідачів, яка полягає також і у ненаданні йому довідок про відпрацьований наднормовий нічний час, та у невиплаті йому компенсації за відпрацьований понаднормовий час у період з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2017 року з відрахуванням необхідних податків і зборів.

4. При звільненні, за доводами позивача, йому не здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористану частину відпустки за 2016 рік. Крім того, у період з 20 листопада 2012 року по 30 травня 2017 року він здійснював роботу з документами, які становлять державну таємницю, за що компенсація йому не здійснена.

5. У зв`язку із несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні позивач просить стягнути з ГУНП в Харківській області на свою користь середній заробіток за весь час такої затримки, а також виплатити компенсацію за моральну шкоду.

6. Представник ГУНП в Харківській області проти задоволення позову заперечував, указував на безпідставність вимог позивача, оскільки всі виплати було здійснено у попередні роки згідно з вимогами, чинного та той час, законодавства, а при звільненні позивачу виплачено всі належні йому суми виплат.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

7. ОСОБА_1 перебував на службі в поліції на посаді старшого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та був звільнений зі служби 31 травня 2017 року наказом ГУНП в Харківській області від 30 травня 2017 року № 312 о/с за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".

8. У період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2017 року позивач проходив службу в ГУНП в Харківській області, до 07 листопада 2015 року - в Шевченківському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

9. У грудні 2016 року від керівництва Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління надійшла довідка для нарахування позивачу доплати у нічний час за листопад 2016 року, на підставі якої в грудні 2016 року позивачу була виплачена доплата за роботу в нічний час (54 год.) в сумі 268 грн 47 коп. (т. 1 а.с. 118).

10. На час звільнення позивач мав частину невикористаної відпустки тривалістю 18 діб, що підтверджується довідкою начальника ВПС Управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 09 січня 2018 року (т. 1, а.с. 112).

11. Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 не надавалась, оскільки до УРТЗІ Головного управління Національної поліції в Харківській області вмотивований рапорт про це не надходив, що підтверджується листом Управління режиму та захисту інформації ГУНП в Харківській області від 04 січня 2018 року (т. 1 а.с. 113).

12. Грошове забезпечення за травень 2017 року виплачене позивачу 31 травня 2017 року, тобто в день звільнення.

13. Компенсація за невикористану в 2017 році відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні були виплачені позивачу 29 червня 2017 року.

III. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні поліцейським додатково не виплачується; за роботу у нічний час позивачу виплачено у грудні 2016 року належні йому суми. Компенсація за невикористані відпустки за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні відповідно до приписів Порядку № 260 не передбачена. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень позивачу не встановлювалася, тому позовні вимоги про стягнення таких сум є безпідставними.

16. За висновками суду першої інстанції вимоги позивача щодо стягнення з ГУНП в Харківській області середнього заробітку за час затримки при звільненні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розрахунки здійснені вчасно.

17. Ураховуючи те, що в задоволені позовної заяви позивача щодо вимог про бездіяльність та зобов`язання здійснити виплати відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, як таких, що пов`язані між собою.

18. З такими висновками суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції.

ІV. Касаційне оскарження

19. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, яка зареєстрована в суді 18 червня 2019 року.

20. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження судами матеріалів та доказів у справі, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу № 820/5122/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року № 21-8а15, у якій викладено правову позиції, відповідно до якої трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

22. Також позивач звертає увагу на порушення судом першої інстанції приписів статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність окремої ухвали про витребування доказів.

23. До спірних правовідносин, на думку позивача, підлягають застосуванню норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які помилково не застосовано судами попередніх інстанцій.

24. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

25. 01 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/5122/17.

26. 10 липня 2019 року справа № 820/5122/17 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо виплати грошового забезпечення (доплата за службу в нічний час, чергування понад установлений службовий час у святкові та неробочі дні, виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні).

28. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

29. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

29.1. Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

29.2. Пунктом 3 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

29.1.2. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

29.3. Відповідно до пункту 20 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

29.4. Пунктом 11 розділу ІІ визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

29.5. Пунктом 8 розділу ІІІ установлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Щодо виплати компенсації за роботу з відомостями, що

становлять державну таємницю.

30. Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 № 414.

30.1. Пунктом 1 передбачено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,

підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї

професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що

становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах

режимних обмежень).

30.2. Відповідно до пункту 5 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

31. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації.

31.1. Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

32. За правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

33. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо стягнення моральної шкоди.

34. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

35. За правилом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

36. Правові аспекти вирішення питання відшкодування моральної шкоди також висвітлені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (далі - ППВСУ № 4).

36.1. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

36.2. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

36.3. Згідно з абзацом другим пункту 5 ППВСУ № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

VІ. Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

38. Спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошового забезпечення (доплати за службу в нічний час, чергування понад установлений службовий час в святкові та неробочі дні, виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні) та виплат компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, є Закон № 580-VIII, Порядок № 260, Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414.

Щодо виплати грошового забезпечення (доплата за службу в нічний час, чергування понад установлений службовий час у святкові та неробочі дні).

39. Судами попередніх інстанцій досліджено докази у справі та встановлено, що у грудні 2016 року від керівництва Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області надійшла довідка для нарахування позивачу доплати у нічний час за листопад 2016 року. Згідно з зазначеною довідкою в грудні 2016 року позивачу була виплачена доплата за роботу в нічний час (54 год.) у сумі 268 гривень 47 копійок, що, в свою чергу, відповідає вимогам пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260.

40. З огляду на встановлені судами обставини з урахуванням долучених до справи доказів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень позивача про протиправну бездіяльність ГУНП в Харківській області при здійсненні йому доплат за службу в нічний час, чергування понад установлений службовий час у святкові та неробочі дні.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

41. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

42. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї, виходячи з такого.

43. Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

44. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

45. У цій справі судами встановлено, що позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача при виплаті відповідних компенсацій відповідають встановленим обставинам справи та чинному нормативному регулюванню.

Щодо виплати надбавки в умовах режимних обмежень.

46. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що до УРТЗІ Головного управління Національної поліції в Харківській області не надходило мотивованого рапорту щодо встановлення надбавки позивачу за роботу в умовах режимних обмежень, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядок № 260, а тому Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди.

47. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснена вчасно, тому підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.

48. Доводи позивача щодо наявності у ГУНП в Харківській області перед ним заборгованості при здійсненні інших виплат за період з 10 квітня 2013 по 10 квітня 2017 року, а також за невикористану відпустку за 2016 рік є безпідставними, оскільки відсутність такої заборгованості підтверджена судами за наслідком судового розгляду цієї справи.

49. Верховний Суд уважає також безпідставними доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме приписів статті 80 КАС України, допущені судом при розгляді клопотання про витребування доказів у справі, оскільки положеннями частини п`ятої статті 243 КАС України визначено перелік ухвал, які обов`язково повинні викладатися окремим документом.

50. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VIІ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 820/5122/17 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко