ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №810/4485/16
адміністративне провадження №К/9901/27902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Івашків Р.В.,
позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Коваль О. П ., представника третьої особи - Романенка Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області в особі Голови Поліщука Володимира Анатолійовича
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (головуючий суддя: Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)
у справі № 810/4485/16
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області в особі Поліщука Володимира Анатолійовича ,
третя особа - Національна асоціація адвокатів України,
про визнання дій та рішень протиправними,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - «Позивач») звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області в особі Поліщука Володимира Анатолійовича (далі - «Відповідач», «КДКА»), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії дисциплінарної палати КДКА щодо процедури порушення дисциплінарної справи відносно позивача за скаргою ОСОБА_6 і проведення засідання дисциплінарною палатою КДКА 23 грудня 2016 року;
- рішення від 23 грудня 2016 року дисциплінарної палати КДКА, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України та передачею матеріалів дисциплінарної справи адвоката ОСОБА_1. до НАБУ (далі - «Рішення від 23 грудня 2016 року») скасувати як незаконне з наступним анулюванням запису в Єдиному реєстрі адвокатів України про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Позивач вказує, що Відповідач при прийнятті оспорюваного рішення порушив присічний строк притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, а також протиправно і необґрунтовано застосував такий вид стягнення як позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована правомірністю оспорюваного Рішення від 23 грудня 2016 року з огляду на встановлення у судовому процесі фактів вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Висновок щодо обрання відповідачем виду дисциплінарного стягнення обґрунтований посиланням на дискрецію Відповідача при накладенні на адвоката дисциплінарного стягнення.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав дії дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області протиправними. Скасував рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 23.12.2016 року. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 1175,62 грн. витрат зі сплати судового збору.
Судове рішення обґрунтоване висновком про порушення відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Поміж цим, суд вказав, що конфлікт між клієнтом та адвокатом не може бути підставою для накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_6. не був стороною угоди про надання правової допомоги, а тому не міг вимагати від адвоката звіт про виконану роботу. Одночасно, суд також зробив висновок про те, що оспорюване Рішення від 23 грудня 2016 року не було підписано головою КДКА, як того вимагає пункт 6.17 Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 636 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 26, 27, 32, 33 та 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 36 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року, далі - «Правила адвокатської етики» (згодом втратили чинність у зв`язку із затвердженням Правил адвокатської етики рішенням Національної асоціації адвокатів України від 9 червня 2017 року).
За доводами касаційної скарги апеляційний суд зробив помилковий висновок про пропуск відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки конфлікт між сторонами угоди про надання правової допомоги виник під час пред`явлення вимоги про надання звіту про виконану роботу у січні 2016 року. Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 не має права вимагати від позивача звіту про виконання договору про надання правової допомоги, на думку скаржника, суперечить статті 636 Цивільного кодексу України, оскільки цей договір був укладений саме на користь ОСОБА_6 Оспорюване рішення було прийнято у межах повноважень та у строк, визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Підтвердженням цього є рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 жовтня 2016, яким було відмовлено у задоволенні скарги на рішення КДКА про порушення дисциплінарної справи. Висновок суду при оцінці дисциплінарного стягнення та дисциплінарного проступку Відповідач вважає втручанням у свої дискреційні повноваження, так як лише КДКА має повноваження обирати вид дисциплінарного стягнення до адвоката. Оспорюючи висновок суду про недотримання КДКА пункту 6.17 Положення № 43 щодо відсутності підпису голови КДКА на оспорюваному Рішенні від 23 грудня 2016 року, відповідач посилається також на рішення КДКА від 17 березня 2017 року, яке містить цей підпис та яким було схвалено оспорюване Рішення від 23 грудня 2016 року.
У відзиві на касаційну скаргу представник третьої особи просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального й процесуального права. Згідно з аргументами відзиву відповідач пропустив строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки скарга ОСОБА_6 ґрунтується на заволодінні позивачем грошовими коштами у 2014 році. Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, на думку третьої особи, починає свій перебіг із дня отримання позивачем цих коштів, тому ця скарга мала би бути повернута скаржнику. З приводу аргументів Відповідача про те, що ним було дотримано норм пункту 6.17 Положення № 43, третя особа вказує, що саме Рішення від 23 грудня 2016 року було внесене до Єдиного реєстру адвокатів України та не було підписано Головою КДКА.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального й процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ІІ. Фактичні обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 21 липня 2011 року позивач здійснює адвокатську діяльність згідно свідоцтва № 4613/10 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_6 стосовно адвоката ОСОБА_1. рішенням дисциплінарної палати КДКА від 23 грудня 2016 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України та передано матеріали дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1. до Національного антикорупційного бюро України. Як на підставу застосування до Позивача дисциплінарного стягнення вказано порушення пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 7, 25, 43, 47 Правил адвокатської етики, а саме: отримання від клієнта 20000 доларів США для передачі судді та відмови їх повернути. Ці кошти Позивач отримала при виконанні угоди про надання правової допомоги від 5 травня 2014 року, укладеного між нею та ОСОБА_9 (матері підзахисного), щодо захисту прав та законних інтересів ОСОБА_6 у Шевченківському районному суді міста Чернівці. Цю обставину Відповідач встановив за наслідками оцінки: записів на СD-диску, на яких записані телефонні розмови між підзахисним і Позивачем, та висновку експертного дослідження звукозапису від 18 квітня 2016 року, проведеного Київською незалежною судово-експертною установою.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 32 цього Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися, зокрема, у разі: 1) порушення присяги адвоката України; 4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Частиною третьою статті 7 Правил адвокатської етики встановлено, що адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Згідно зі статтею 25 цих Правил адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв`язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
В ході судового розгляду справи адвокат не повинен: намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами (пункт 2.1 частини 2 статті 43 Правил адвокатської етики).
Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд, поміж іншим, в основу свого рішення поклав висновок про порушення Відповідачем строку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Такий висновок суд зробив з посиланням на те, що обставини, які були підставою для скарги ОСОБА_6 , відбувалися у 2014 році, тоді як зі скаргою ця особа звернулася 9 лютого 2016 року. За висновком апеляційного суду це свідчить про порушення річного строку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, а отже і про відсутність правових підстав для дисциплінарної відповідальності.
Однак, Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції.
Як встановлено у судовому процесі, підставою Рішення від 23 грудня 2016 року стали обставини неповернення позивачем на вимогу ОСОБА_6 коштів, які позивач отримала при виконанні угоди про надання правової допомоги від 5 травня 2014 року. Неповернення цих коштів мало місце у зв`язку із заявленою ОСОБА_6 вимогою до позивача про надання звіту за виконану роботу, використання отриманих коштів та повернення невикористаної частини.
Частиною другою статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Зміст цієї правової норми встановлює, що присічний річний строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності починає свій перебіг з дня вчинення дисциплінарного проступку. Оскільки проступком, за який Позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності, було не повернення коштів за договором про надання правової допомоги, то апеляційний суд помилково пов`язав початок перебігу цього строку з датою отримання цих коштів Позивачем.
Отже, апеляційний суд зробив помилковий висновок про пропуск строку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
Не відповідають правильному змісту правового регулювання норм статті 636 Цивільного кодексу України також і висновки апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_6 права вимагати звіт про виконання умов угоди з надання правової допомоги від 5 травня 2014 року. Як встановлено у судовому процесі, ця угода була укладена між позивачем як адвокатом та ОСОБА_9 щодо захисту прав та законних інтересів її сина - ОСОБА_6 у Шевченківському районному суді міста Чернівці.
Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (частина друга цієї статті).
Разом із цим, при вирішенні спору апеляційний суд достовірно не встановив обставини наявності або відсутності у діях позивача дисциплінарного проступку, який і був підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Суд при вирішенні спору обмежився висновками про недотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та про процедурні порушення КДКА, висновки про які були зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального й процесуального права. Тоді як обставини наявності або відсутності дисциплінарного проступку в діях Позивача, його виду, обґрунтованості обрання виду дисциплінарного стягнення входять до предмету доказування при вирішення спору про оскарження рішення КДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами частини четвертої статті 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваної постанови).
Не можуть вважатися встановленими також і обставини щодо дотримання Відповідачем норм пункту 6.17 Положення № 43. При застосуванні цих норм та оцінці Рішення від 23 грудня 2016 року, апеляційний суд зробив висновок про те, що Відповідач не дотримав вищевказаних норм Положення № 43, оскільки у ньому відсутній підпис голови КДКА. Водночас у касаційній скарзі Відповідач на спростування цього висновку суду посилається на рішення КДКА від 17 березня 2017 року, копія якої наявні у матеріалах справи. Цей доказ не отримав оцінки у судовому процесі та має бути оцінений судом при новому розгляді справи. Обставини щодо дотримання відповідачем норм пункту 6.17 Положення № 43 при складенні оспорюваного Рішення від 23 грудня 2016 року входять до предмету доказування при вирішення цього спору. При цьому у випадку встановлення обставин недотримання відповідачем указаних норм, суд має дати оцінку впливу такого порушення на правомірність оспорюваного рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, не обґрунтованим є висновок апеляційного суду у частині задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд як у резолютивній, так і у мотивувальній частинах судового рішення, не конкретизував, які саме дії визнаються неправомірними. Отже, такий висновок суду не може вважатися обґрунтованим у розумінні норм статті 242 КАС України.
Частиною першою статті 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваної постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).
Згідно з частиною третьою цієї статті обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвели до передчасних висновків по суті спору. Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного вчинення позивачем дисциплінарного проступку; обставин правомірності обрання відповідачем виду дисциплінарного стягнення; встановити обставини щодо дотримання відповідачем пункту 6.17 Положення № 43. Для чого, у разі необхідності, зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Н.М. Мартинюк
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко