ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів" - Рокицький І.В. -адвокат (свідоцтво КС №6798/10, ордер КС №558555),
відповідача - Антимонопольний комітет України - Кондрашова А.О. - представник за довіреністю від 16.07.2019,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2019 (суддя Гумега О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Руденко М.А., Дідиченко М.А.)
зі справи № 910/15697/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів" (далі - Товариство)
до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
про визнання недійсним та скасування рішення.
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №27-р/тк від 26.09.2018 у справі № 24-26.13/53-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Позовна заява мотивована тим, що Рішення АМК є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону та прийняте: з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; з не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; з порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, що згідно приписів частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставами для визнання недійсними рішень органу Антимонопольного комітету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, зокрема, приписів статей 22, 221, 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Суди дійшли помилкового висновку про те, що Рішення АМК винесено з дотриманням приписів чинного законодавства України.
Суди не звернули увагу, що вимагаючи надання інформації згідно з вимогою державного уповноваженого Антимонопольного комітету України та на вимогу голови комітету про надання інформації, відповідач порушив норми приписи статей 7, 16, 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не маючи на те законних прав, тобто з перевищенням своїх повноважень.
Суди не застосували Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Також скаржник вказує на неправомірні дії Комітету, пов`язані з першою вимогою (від 19.01.2018 № 24-29/06-789), у зв`язку з дією на той час мораторію на перевірки відповідно до Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", тому скаржник вважає, що у Комітету були відсутні підстави для запиту інформації, про яку йшлося у першій вимозі. Разом з тим друга вимога (від 01.03.2018 №24-29.3/01-2551), на переконання скаржника, не є вимогою у розумінні приписів статей 7, 16, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а є повідомленням про необхідність надання інформації саме на вимогу від 19.01.2018, з нагадуванням переліку питань, які було у ній наведено.
При цьому, Товариство зазначає, що ним було частково надано витребувану інформацію, проте Рішенням АМК визнано, що Товариство вчинило порушення у вигляді неподання інформації на вимоги державного уповноваженого Комітету та голови Комітету.
Доводи Комітету
Комітет подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням АМК:
визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 19.01.2018 № 24-29/06-789 у встановлений ним строк (пункт 1);
за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 82 600 гривень;
визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу голови Комітету від 01.03.2018 № 24-29.3/01-2551 у встановлений ним строк (пункт 3);
за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 82 600 гривень.
Відповідно до змісту Рішення АМК висновки Комітету ґрунтуються, зокрема, на такому:
- у зв`язку зі здійсненням контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП" (далі - ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП") контролю над Товариством, на адресу останнього державним уповноваженим Комітету надіслано вимогу про надання інформації від 19.01.2018 № 24-29/06-789 (далі - Вимога 1), згідно з якою відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у тридцятиденний строк з дня отримання Вимоги 1 Товариство мало надати Комітету таку інформацію: вартість активів, обсяги реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства та суб`єктів господарювання, пов`язаних із ним відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за 2013 рік, що передував даті набуття ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП" контролю над Товариством (інформацію необхідно надати щодо кожного суб`єкта господарювання окремо); копії протоколів загальних зборів учасників Товариства за період з 2014 року по час надання інформації;
- згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303507912586 Вимога 1 була отримана уповноваженим представником Товариства 23.01.2018. Отже, останній день строку для надання інформації Комітету припадав на 22.02.2018;
- листом від 12.02.2018 № 38 (зареєстрованим у Комітеті 13.02.2018 за № 8-24/1777) Товариство, зокрема, повідомило про те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), встановлено до 31.12.2018 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно зі статтею 6 Закону, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Станом на день підписання Вимоги - 19.01.2018 Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення щодо встановлення переліку органів, на які не поширюється дія Закону. У зв`язку з наведеним Товариство зазначило, що, на його думку, дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", також поширюється на Антимонопольний комітет України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України щодо здійснення останніми перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема й щодо перевірки, визначеної у Вимозі 1 про надання інформації. Враховуючи викладене Товариство зазначило про відсутність законних підстав для задоволення Вимоги 1 Комітету про надання інформації;
- у зв`язку з неотриманням необхідної інформації, на адресу Товариства головою Комітету надіслано Вимогу про надання інформації від 01.03.2018 № 24-29.3/01-2551 (далі - Вимога 2), згідно з якою відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у двадцятиденний строк з дня отримання Вимоги 2 Товариство мало надати Комітету запитувану інформацію;
- згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303507920473 Вимога 2 була отримана уповноваженим представником Товариства 05.03.2018. Отже, останній день строку надання інформації Комітету припадав на 26.03.2018 (враховуючи те, що 25.03.2018 - неробочий день);
- листом від 27.04.2018 № 98 (зареєстрований у Комітеті 02.05.2018 за № 8-24/5079) Товариство надало Комітету: інформацію про чистий дохід від реалізації ТОВ "СІ ЕЙ АВТОМОТІВ" за 2017 рік; вартість активів, валовий прибуток, фінансовий результат до оподаткування та чистий фінансовий результат Товариства на 31.12.2017; копії протоколів позачергових загальних зборів Товариства від 24.04.2013 та від 18.12.2013, і повідомило, зокрема, що не має змоги надати копії протоколів загальних зборів учасників Товариства за період з 2014 року по час надання інформації, оскільки вказані протоколи було передано до архіву;
- разом з цим Товариство не надало Комітету витребуваної інформації щодо вартості активів, обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ "СІ ЕЙ АВТОМОТІВ" та суб`єктів господарювання, пов`язаних із ним відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та копії протоколів загальних зборів учасників Товариства за період, що вказувався у Вимозі 1 та Вимозі 2. При цьому Товариство також не надало Комітету копій документів, які б підтверджували те, що відповідні протоколи загальних зборів учасників Товариства було передано до архіву, а також копію письмового звернення Товариства до архіву щодо отримання останнім вказаних протоколів та копій підтверджувальних документів надсилання до архіву й отримання ним відповідного звернення;
- листом від 18.06.2018 № 133 (зареєстрованим у Комітеті 20.06.2018 за № 8-01/7119) Товариство надіслало повідомлення на розпорядження голови Комітету - державного уповноваженого від 01.06.2018 № 01/98-р про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у якому, зокрема, зазначило про те, що Товариство станом на червень 2018 року об`єктивно не в змозі надати запитувану Комітетом інформацію щодо вартості активів, обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) суб`єктів господарювання, пов`язаних з ними відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за 2013 рік, що передував даті набуття ТОВ "Дженерал Авто Груп" контролю над Товариством (інформацію по кожному суб`єкту господарювання окремо), зважаючи на відсутність будь-яких контактів з: ТІНКСВЕЛ ЛТД (THINXWELL LTD, компанія зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Кіпр, юридична адреса: Агапінорос енд Арч. Макаріу ІІІ.2. Іріс тауер, 4 поверх, кв/офіс 404, п/с 1076, Нікосія Кіпр) та ТОВ "Автомобільні інтелектуальні технології». ТОВ "Дженерал Авто Груп" відмовляється надавати вказану інформацію на запит Товариства;
- Комітетом не взято до уваги твердження позивача, наведені у листі Товариства від 18.06.2018 № 133, з огляду на викладене у пунктах 20-22 Рішення АМК. Комітет дійшов висновку, що Товариство не надало інформації на Вимогу 1 та Вимогу 2 Комітету у встановлені ним строки.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659):
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша статті 6:
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених;
частина сьома статті 6 :
державний уповноважений Комітету є органом Комітету;
стаття 7:
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами; розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо;
стаття 16:
- державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
пункти 5 та 12 частини першої статті 17:
- Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
стаття 22:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
частина перша статті 22 1:
- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
Закон України від 11.01.2011 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210):
пункт 13 статті 50:
-неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
абзац четвертий частини другої статті 52:
- за порушення, зокрема, передбачені пунктами 9, 13- 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права;
частина четверта статті 60:
- порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:
згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону;
за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,
а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798 - XII (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час набуття ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП" контролю над Товариством), а Товариство, зі свого боку, зобов`язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи № 922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи № 917/1410/17, від 23.04.2019 зі справи № 915/827/18).
Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Комітету стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на Вимогу 1 та Вимогу 2 Комітету у встановлені строки, за що в межах розміру, визначеного Законом № 2210, накладено штрафи, дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.
Аргументи Товариства, наведені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки повторюють доводи апеляційної скарги та не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, яким вони дали належну оцінку.
Посилання скаржника про те, що, в даному випадку, судами безпідставно не був застосований Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, відхиляються Касаційним судом, оскільки Комітет при здійсненні ним своїх повноважень з перевірки суб`єктів господарювання, щодо дотримання ними законодавства про захист економічної конкуренції не є органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у розумінні Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а отже, не підпадає під дію мораторію на проведення перевірки встановленого Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", про що обґрунтовано зазначено у постанові судом апеляційної інстанції.
Крім того, статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" прямо встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Твердження Товариства проте, що вимагаючи надання інформації згідно з вимогою державного уповноваженого Антимонопольного комітету України та на вимогу голови комітету про надання інформації, відповідач порушив приписи статей 7, 16, 22 Закону № 2210, не маючи на те законних прав, тобто діяв з перевищенням своїх повноважень, Касаційний суд відхиляє, з огляду на таке. До компетенції Комітету відповідно до Закону № 3659 відноситься здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання. Однак суб`єкти господарювання зобов`язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови (державного уповноваженого) АМК.
При цьому обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Посилання Товариства на те, що ним було частково надано витребувану інформацію, однак Рішенням АМК визнано, що Товариство вчинило порушення у вигляді неподання інформації на вимоги державного уповноваженого Комітету та голови Комітету, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки Товариство не надало інформацію на Вимоги 1 та 2 у визначені у них строки та не зверталося до Комітету з приводу продовження таких строків.
Водночас факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону № 2210, а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що Вимога 2 по своїй суті є не вимогою, а повідомленням про необхідність надання інформації на Вимогу 1, з нагадуванням переліку питань, які було у ній наведено.
Інші доводи Товариства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.
Доводи, викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 зі справи № 910/15697/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ей Автомотів" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
