ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2019 року
Львів
№ 857/4517/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року в справі №1340/5767/18 (головуючий суддя Мричко Н.І., час ухвалення - 16:25, повний текст рішення виготовлено 11.03.2019, м. Львів) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках,-
встановив:
У листопаді 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області) звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ,,TFC GROUP" (надалі - ТзОВ ,,TFC GROUP"), в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,TFC GROUP" грошові кошти у розмірі 204805,93 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Рішенням від 04 березня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю.
Стягнув у дохід державного бюджету кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю ,,TFC GROUP" (код ЄДРПОУ: 22407311, місцезнаходження: 82172, м. Львів, вул. Зелена, 109) податковий борг в сумі 204805 (двісті чотири тисячі вісімсот п`ять) грн 93 коп., які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю ,,TFC GROUP" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 20, 101,102 ПК України. Так, суд безпідставно ототожнив строк давності для стягнення податкового боргу, що його встановлено пунктом 102.4 статті 102 ПК України, зі строком звернення до суду з позовом про його стягнення, що є різними правовими категоріями.
У справі, що розглядається, строк давності для стягнення заявленого позивачем податкового боргу закінчився 22.12.2018, а відтак, починаючи з 23.12.2018 цей борг підлягав не стягненню, а списанню як безнадійний (пп.101.2.3 пп.101.2 ст.101 ПК України).
Апелянт також вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, натомість звернення податкових органів з таким позовом передбачає їх розгляд в порядку ст. 283 КАС України. Так, правила звернення органів доходів і зборів із заявами про стягнення коштів за податковим боргом (п.5 ч.1 ст.283 КАС України) встановлюють, що такі заяви, як це передбачено ч.2 цієї ж статті Кодексу, подаються до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Відтак, суд відкрив провадження у справі та розглянув справу по суті в порушення статей 270 та 283 КАС України, що є підставою для скасування всіх ухвалених судових рішень як незаконних, та залишення заяви без розгляду як такої, що подана з пропуском строку звернення до суду.
Апелянт також висловив свої заперечення на ухвалу від 04.03.2019 про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, які обґрунтовані неправильним застосовуванням судом першої інстанції строку тривалістю 1095 днів, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України, адже це строк давності для стягнення податкового боргу, а не строк для звернення до суду з позовом про його стягнення.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити адміністративний позов без розгляду.
Головне управління ДФС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
ТзОВ ,,TFC GROUP" - код ЄДРПОУ 22407311, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 109.
ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ,,TFC GROUP" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.10 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.10 року.
За результатами перевірки складено акт від 23.05.2010 № 406/23-1/22407311, відповідно до якого податковим органом встановлено, зокрема, порушення відповідачем пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України ,,Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме - відчужено без згоди податкового органу активи, які перебували у податковій заставі на загальну суму 204805,93 грн.
На підставі вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.06.2011 № 0000022401, яким ТзОВ ,,TFC GROUP" нараховано штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 204805,93 грн.
Відповідно до наявних у справі матеріалів, товариство оскаржувало вказане податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 у справі № 2а-6531/12/1370 у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 15.06.2011 № 0000022401 - відмовлено повністю.
Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 (справа № 876/11799/14).
Таким чином, станом на дату звернення до суду з даним позовом, сума боргу ТзОВ ,,TFC GROUP" є узгодженою.
Згідно з довідкою ГУ ДФС у Львівській області від 20.11.2018 № 39972/10/13-01-52-17-10 податковий борг ТзОВ ,,TFC GROUP" перед бюджетом станом на 06.11.2018 становить 766472,38 грн.
Предметом стягнення в межах цієї справи є сума податкового боргу по адміністративних штрафах та інших санкціях у розмірі 204805,93 грн.
З метою стягнення податкового боргу в примусовому порядку, Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що заявлена до стягнення сума є узгодженою, набула статусу податкового боргу, який відповідачем не сплачено , а тому такий підлягає стягненню з розрахункових рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач має податковий борг в сумі 204 805,93 грн - сума штрафних санкцій, визначена податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2011 №0000022401, правомірність якого підтверджена в судовому порядку у справі № 2а-6531/12/1370.
Згідно з п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу надсилалися податкові вимоги від 10.6.2009 №1/394 та від 15.07.2009 №2/437, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надіслання та отримання відповідачем податкових вимог (а.с. 15-16).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В силу п. п. 95.3, 95.4 ст. 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, оскільки відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг у сумі 204 805,93 грн штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2011 №0000022401, не сплачено, що підтверджується відомостями облікової картки платника податків, та взявши до уваги заходи, які вживалися контролюючим органом щодо погашення податкового боргу (направлення податкових вимог), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
З приводу викладених у апеляційній скарзі зауважень на ухвалу суду першої інстанції від 04.03.2019 про відмову в задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлюється загальний строк звернення до суду, якщо інший строк звернення до суду не передбачений іншими законами.
Податковий кодекс України є спеціальним по відношенню до податкових спорів, а тому застосуванню підлягають строки звернення до суду за даною категорією спорів, встановлені цим кодексом.
Таким чином, строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, з урахуванням строків, визначених п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, складає 1095 днів (3 роки) з дня його виникнення.
В даному випадку податковий борг виник з моменту узгодження податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000022401 - 23.12.2015 (дата набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 2а-6531/12/1370).
При цьому до суду позивач звернувся 29.11.2018, тобто в межах строків, визначених п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, а тому строк позивачем не пропущено.
Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для залишення позову ГУ ДФС у Львівській області без розгляду, що також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.08.2018 справа № 805/1680/17-а провадження №К/9901/30909/18, в постанові від 06.02.2018 по справі № К9901/99/17 807/2097/16.
Щодо покликань апелянта на необхідність звернення податковим органом до суду в порядку, визначеному ст. 283 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (ч.2 ст.283 КАС).
Стаття 283 КАС України є спеціальною нормою, що встановлює перелік позовних вимог під час звернення суб`єкта владних повноважень до суду із заявою. Перелік таких вимог є вичерпним, а отже, не передбачає альтернативних підстав звернення до суду контролюючими органами на підставі заяви. Вирішуючи питання вибору форми звернення до суду щодо вимог, передбачених ст. 283 КАС України, контролюючий орган повинен використати таку форму звернення до суду, як заява, в межах строків та згідно з вимогами, передбаченими ст. 283 КАС. Водночас процесуальна форма у вигляді позовної заяви може бути вибрана контролюючим органом у випадку звернення до суду поза межами строків, передбачених ст. 283 КАС України, а саме - після спливу 24 годин із моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, у випадку заявлення вимог, що не передбачені ч.1 ст. 283 КАС України чи у випадку наявності спору про право.
У справі, що розглядається, контролюючий орган звернувся до суду поза межами строків, передбачених ст. 283 КАС України, а тому, на переконання колегії суддів, правильно обрав процесуальну форму звернення у вигляді позовної заяви, за якою суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відхиляє колегія суддів як безпідставні аргументи апелянта про те, що суд першої інстанції мав право ухвалити рішення про стягнення податкового боргу лише до закінчення строку давності, встановленого про його стягнення, а саме - протягом 1095 днів, тобто до 22.12.2018.
Так, відповідно до проаналізованих вище норм ст. 102 ПК України, зокрема, п.102.4 ст.102 ПК України, 1095 днів - це строк, протягом якого контролюючий орган має право вживати будь-які заходи щодо стягнення суми податкового боргу, в тому числі і звернення до суду.
У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак, з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновки ВС у рішенні від 06.02.2018 по справі К/9901/99/17).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду, тобто вчинив дії щодо стягнення податкового боргу, в межах 1095 днів з дня його виникнення.
Зазначені вище норми ПК не вказують на заборону суду ухвалювати рішення про стягнення боргу поза межами 1095 днів, за умови подання позову в межах встановлених строків.
Більше того, податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, який визначає момент припинення зобов`язань платника з виконання такого судового рішення.
Відтак, наведені вище обставини та норми законодавства спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів також звертає увагу на положення Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) щодо оцінки аргументів учасників справи: Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,TFC GROUP" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року в справі №1340/5767/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
В. В. Святецький
судді
Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 30.07.2019.
