Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року справа №1340/5767/18
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сов`як Д.О.,
представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Іванейко Я.Я.,
представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Єсіпова І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP
до Головного управління ДПС у Львівській області
про зобов`язання до вчинення дій,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі також відповідач за первісним позовом ТОВ «TFC GROUP»), в якому просило стягнути з ТОВ «TFC GROUP» грошові кошти у розмірі 204805,93 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду сума боргу відповідача є узгодженою, набула статусу податкового боргу, який відповідачем не сплачено. Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідачу надсилалися податкові вимоги від 10 червня 2009 року №1/394 та від 15 липня 2009 року №2/437, проте суми боргу, визначені в них, не сплачені, а в подальшому цей борг збільшився. Оскільки відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг у сумі 204805,93 грн штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 15 червня 2011 року №0000022401, не сплачено, що позивач підтверджує відомостями облікової картки платника податків, при тому, що контролюючим органом вживались заходи щодо погашення податкового боргу, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, покликався зокрема на те, що контролюючим органом з моменту виникнення податкового боргу (його узгодження) 23 грудня 2015 року податкової вимоги направлено не було, а тому у позивача відсутнє суб`єктивне право на звернення до суду з цим позовом, яке виникає відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі ПК України) тільки після направлення вимоги. Відповідач вказує, що строк давності для стягнення заявленого податкового боргу закінчився 22 грудня 2018 року, а тому починаючи з 23 грудня 2018 року цей борг підлягає списанню контролюючим органом як безнадійний.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов задоволено повністю, стягнуто в дохід державного бюджету кошти з рахунків ТОВ «TFC GROUP» в сумі 204805 грн. 93 коп., які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 у цій справі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "TFC GROUP" задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано. Справу № 1340/5767/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 17.03.2020 прийнято до розгляду справу № 1340/5767/18 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, призначено у справі підготовче засідання на 16.04.2020.
16.04.2020 прийнято ухвалу про витребування доказів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» звернулось до суду з зустрічним позовом, у якому заявлено наступні зустрічні позовні вимоги: зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі також позивач за зустрічним позовом) у сумі 204805,93 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що перебіг строку давності для стягнення податкового боргу, який є предметом первісного позову, розпочався 23.12.2015 (тобто з дня набрання чинності судовими рішеннями у справі № 2а-6531/12/1370, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 22401 про застосування штрафної санкції на суму 204805,93 грн. було відмовлено), та закінчився 22.12.2018, після чого він підлягає списанню органом стягнення самостійно відповідно до приписів статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі Порядок № 577).
Ухвалою від 20.05.2020 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» до Головного управління ДПС у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою від 19.06.2020 зупинено провадження у справі № 1340/5767/18 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках до встановлення правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP», ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі № 1340/5767/18 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 16.06.2022 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 14.07.2022.
14.07.2022 протокольною ухвалою прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТзОВ ««TFC GROUP», а вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом. Суд замінив позивача за первісним позовом ГУ ДФС у Львівській області на правонаступника ГУ ДПС у Львівській області. Оголошено перерву у підготовчому засідання до 08.09.2022.
08.09.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.10.2022.
Головне управління ДПС у Львівській області (далі також відповідач за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначає, що контролюючий орган звернувся до суду в межах строку давності, передбаченого ст.102 Податкового кодексу України, а саме 29.11.2018. Стверджує, що у разі коли контролюючий орган ініціював стягнення податкового боргу до закінчення строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 підпункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
06.10.2022 оголошено перерву у підготовчому засідання до 15.11.2022.
ТзОВ ««TFC GROUP» подало відповідь на відзив на зустрічний позов.
15.11.2022 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 29.11.2022.
Представник ТзОВ «TFC GROUP» подав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі.
29.11.2022 розгляд справи відкладено до 13.12.2022.
Представник Головного управління ДПС у Львівській області просила позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник ТзОВ ««TFC GROUP» просив відмовити у задоволенні первісного позову, а вимоги зустрічного позову підтримав з підстав, що наведені у ньому.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «TFC GROUP» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 23 травня 2010 року № 406/23-1/22407311.
Згідно з висновками зазначеного акта, контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: відчужено без згоди податкового органу активи, які перебували у податковій заставі на загальну суму 204805,93 грн.
На підставі цього висновку, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401, яким ТОВ «TFC GROUP» нараховано штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 204805,93 грн.
Податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «TFC GROUP» в судовому порядку.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2014 року у справі № 2а-6531/12/1370 у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401 відмовив.
Постанова від 28 листопада 2014 року залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року.
Згідно з довідкою ГУ ДФС у Львівській області від 20 листопада 2018 року № 39972/10/13-01-52-17-10 податковий борг ТОВ «TFC GROUP» перед бюджетом станом на 6 листопада 2018 року становить 766472, 38 грн.
Предметом стягнення в межах цієї справи за вимогами первісного позову визначена сума податкового боргу по адміністративних штрафах та інших санкціях у розмірі 204805, 93 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно ст.15 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до припису норми п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
За змістом ст. 95 ПК України (п.95.1-95.3), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у цій справі № 1340/5767/18 сформульовано такий правовий висновок: «положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.»
При цьому податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.
Суд встановив, що податковий орган відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надіслав ТзОВ «TFC GROUP» податкові вимоги: від 10 червня 2009 року №1/394 та від 15 липня 2009 року №2/437.
У подальшому податкові вимоги контролюючим органом не формувались та платнику не надсилались, оскільки за доводами позивача за первісним позовом від дати формування вищевказаних податкових вимог заборгованість ТзОВ «TFC GROUP» не переривалась та не була у повній мірі погашена, що на думку позивача узгоджується з нормою п.59.5 ст.59 ПК України, згідно якої податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі.
Верховний Суд при перегляді судових рішень у цій справі у касаційному порядку звернув увагу, що контролюючий орган вже звертався до суду з позовом про стягнення податкового боргу з урахуванням наявності податкових вимог від 10 червня 2009 року №1/394 та від 15 липня 2009 року №2/437, у задоволенні якого було відмовлено (справа №2а-6906/10/1370).
Предметом стягнення з ТзОВ «TFC GROUP» у цій справі було визначено податковий борг у розмірі 19381,63 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0001382301/0 від 29.10.2009 та 247,59 грн пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Відповідно до довідки про суми податкового боргу ТзОВ «TFC GROUP» (код ЄДРПОУ 22407311) станом на 23.12.2009 сума непогашеного податкового боргу за термінами сплати у 2009 році на вказану дату становила 19629,22 грн. (247,59 грн. з податку на додану вартість та 19381,63 грн. з податку на прибуток).
Зазначені обставини свідчать про те, що сума податкового боргу позивача переривалась, оскільки судовими рішеннями встановлено відсутність у позивача податкового боргу, визначеного у довідці станом на 23.12.2009 року.
На зазначену обставину покликається також Львівський окружний адміністративний суд при розгляді справи № 2а-11708/10/1370 у постанові від 12.09.2014.
Верховний Суд при перегляді судових рішень у цій справі звертає увагу на наступне: « з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги. На користь зазначеного свідчить підпункт 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, відповідно до якого податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення ».
Оскільки податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги, а така вимога після погашення ТзОВ «TFC GROUP» податкового боргу платнику податків не направлялась, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу, заявленого до стягнення згідно вимог первісного позову у розмірі 204805, 93 грн.
Таким чином, у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках належить відмовити.
При вирішенні вимог зустрічного позову про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі також позивач за зустрічним позовом) у сумі 204805,93 грн та зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн суд враховує наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.
У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Наказом Міністерства фінансів України № 220 від 28.07.2022 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2022 р. за № 908/38244 (далі Порядок № 220). Цей Порядок набрав чинності 23.08.2022. До зазначеної дати відповідний механізм списання безнадійного податкового добру був визначений Порядом списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 № 577.
Відповідно до п.1 Р.ІІ Порядку № 220 списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеня, нараховані на такий податковий борг.
Згідно пп.5 п.2. Р.ІІ Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є: 5) податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу,- станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.
Відповідно до п.1 Р.ІІ Порядку № 220 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу.
Пункт 1 Р.ІІІ Порядку № 220 передбачає, що у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою підпункту 6 пункту 2 розділу II Порядку № 220.
Оскільки при вирішенні вимог за первісним позовом суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401 у розмірі 204805,93 грн, і строки давності у 1095 днів для його стягнення минули, тому спірний податковий борг слід кваліфікувати як безнадійний, що зумовлює наявність правових підстав для його списання.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З наведеного вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Суд звертає увагу на гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №813/3277/18 при вирішенні спору у подібних правовідносинах дійшов висновку про зобов`язання відповідача списати безнадійний борг є ефективним способом захисту позивача, оскільки можливість прийняття відповідачем альтернативного рішення у законодавстві відсутня.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги зустрічного позову про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» у сумі 204805,93 грн.
Щодо позовних вимог про здійснення коригування показників стану розрахунків позивача з бюджетом в інтегрованій картці платника податків, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі Порядок № 5). Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Порядок визначає, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
За змістом п.1 Р.VI Порядку № 5 до інформаційної системи заносяться первинні показники документів, що є підставою для списання податкового боргу (заборгованості з платежів до бюджетів), заборгованості зі сплати єдиного внеску: назва первинного документа, що є підставою для списання; номер і дата рішення про списання; податковий номер; код платежу; сума списання, у тому числі основний платіж, штрафна (фінансова) санкція (штраф), пеня, діючі розстрочення (відстрочення), проценти за користування розстроченням (відстроченням); номер справи, дата відповідного рішення суду (у тому числі у справі про банкрутство), яким передбачено списання, у тому числі дата набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, платник податків має матеріально-правовий інтерес, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків, а тому заявлені у цій частині позовні вимоги також є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках слід відмовити. Зустрічний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом слід стягнути на користь ТзОВ «TFC GROUP» за рахуною бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках.
Зустрічний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю TFC GROUP задовольнити повністю.
Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» у сумі 204805,93 грн.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 19.12.2022.
Суддя Крутько О.В.
