Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 336/9595/14

провадження № 61-14640сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Лесько А. О., Синельникова Є, В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: казенне підприємство «Науково виробничий комплекс «Іскра», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року у складі судді Суркової В. П. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі (далі ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі) звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Науково виробничий комплекс «Іскра» (далі КП «НВК «Іскра»), ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди.

Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «НВК «Іскра», ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з відділення на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу відділення відхилено, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 11 травня 2016 року ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з відділення на користь ОСОБА_1 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди скасовані, залишено у силі у цій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримав від відділення 20 000 грн за скасованими у подальшому судовим рішенням, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі стягнені з нього кошти.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року у задоволенні заяви ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про поворот виконання рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з частиною першою статті 382 ЦПК України 2004 року у разі скасування у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Тобто за загальним правилом при скасуванні рішення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання рішення не допускається.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі відхилено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись з судовим рішенням місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви про поворот виконання скасованого у подальшому рішення суду.

Апеляційний суд, застосувавши частину першу статті 381, частину першу статті 382 ЦПК України 2004 року, частину першу статті 1215 ЦК України, вказав, що за загальним правилом при скасуванні у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи у зв`язку з порушенням судом матеріального права, то поворот виконання рішення не допускається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 квітня 2017 року ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно посилається, окрім статті 382 ЦПК України 2004 року, на частину першу статті 1215 ЦК України, якою передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Страхова виплата за моральну шкоду була виплачена ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не може вважатися добровільною виплатою, так як рішення суду є обов`язковим до виконання. Але ці судові рішення скасовані Верховним Судом України.

Тому заявник вважав, що у даному випадку слід застосовувати статтю 381 ЦПК України 2004 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року вказану справі призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою від 30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Ухвала суду мотивована необхідністю формування єдності у практиці застосування одних й тих самих норм права, з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із КП «Науково виробничий комплекс «Іскра», працював слюсарем. Висновком медико-соціальної експертної комісії від 28 лютого 2007 року ОСОБА_1 встановлено 45 % втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві безстроково.

У грудні 2014 року з подальшим уточненням ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «НВК «Іскра», ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.

Стягнуто з ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 11 травня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року в частині стягнення з ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі на користь ОСОБА_1 20000,00 грн на відшкодування моральної шкоди скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи норми статей 380-382 ЦПК України 2004 року, статті 1215 ЦК України та обставини справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Фонду щодо повороту виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року, оскільки відсутні належні та допустимі докази рахункової помилки з боку позивача чи зловживання або недобросовісність відповідача, що необхідно для повернення майна безпідставно набутої відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. За відсутності вказаних обставин, така шкода поверненню не підлягає (частина перша статті 1215 ЦК України).

Прикладом наявності протилежних за змістом висновків у рішеннях Верховного Суду є постанови від 06 березня 2018 року у справі № 212/9701/13-ц (провадження № 61-1433св17) та від 19 вересня 2018 року у справі № 522/22062/14-ц (провадження № 61-18418св18) ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Так, колегія суддів Верховного Суду у зазначених справах, застосовуючи вимоги, передбачені статтями 380, 381 ЦПК України, у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, виходила із існування обов`язку повернути відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням.

У постанові від 30 жовтня 2018 року в справі № 156/42/14-ц (провадження № 61-33116св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що питання повороту виконання судового рішення у справі про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, підлягає вирішенню з урахуванням вимог частини першої статті 382 ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, лише у випадку, якщо таке рішення скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами. Таких умов не було, тому допускається поворот виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 495/1754/17 (провадження № 61-24902св18) касаційний суд дійшов висновку, що поворот виконання постанови про присудження виплати пенсії чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Застосувавши положення частини першої статті 1212, частини першої статті 1215 ЦК України, суди дійшли висновку, що підстав для повороту виконання рішення суду немає.

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статей 380, 381, 382 ЦПК України. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

У зв`язку із цим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частин першої та другої статті 380 ЦПК України 2004 року, питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 382 ЦПК України, 2004 року, а саме у разі скасування у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналіз частини першої статті 382 ЦПК України 2004 року дає можливість дійти висновку, що поворот виконання не допускається, якщо відповідні правовідносини сторін характеризуються одночасною наявністю таких ознак:

виконане рішення постановлене за позовом про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи. При цьому мається на увазі як матеріальна, так і моральна шкода;

виконане рішення скасоване у зв`язку з нововиявленими обставинами. Тобто у разі скасування такого рішення в іншому порядку (наприклад, судом касаційної інстанції в порядку касаційного оскарження) поворот виконання допускається;

виконане рішення не було обґрунтовано на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

За відсутності хоча б однієї з вказаних ознак обмеження повороту виконання не діє.

Положення частини другої статті 382 ЦПК України 2004 року встановлюють обмеження повороту виконання виключно щодо судових рішень, постановлених в одній з таких категорій справ:

про стягнення аліментів;

про стягнення заробітної плати;

про стягнення інших, крім заробітної плати, виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Порядок, у якому було скасовано відповідні рішення у таких категоріях справ, значення не має.

У взаємному співвідношенні норма частини першої статті 382 ЦПК України 2004 року є спеціальною щодо норми частини другої статті 382 ЦПК України 2004 року.

Відтак, поворот виконання судового рішення про стягнення матеріальної чи моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи здійснюється на загальних підставах з обмеженнями, визначеними частиною першою, а не частиною другою статті 382 ЦПК України 2004 року.

Суди, застосувавши у цій справі, частину першу статті 381, частину першу статті 382 ЦПК України 2004 року, частину першу статті 1215 ЦК України, вказали, що за загальним правилом при скасуванні у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи у зв`язку з порушенням судом матеріального права, то поворот виконання рішення не допускається.

При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково послався на положення частини першої статті 1215 ЦК України, яка визначає випадки, коли безпідставно набуте майно не підлягає поверненню, так як ОСОБА_1 отримав 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди не безпідставно, а за рішенням суду.

Крім того, вказана норма права передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуте відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, у той час як вказана сума коштів ОСОБА_1 була виплачена ВВДФССНВ України у м. Запоріжжі не добровільно, а на виконання судового рішення, яке у подальшому скасовано.

Суди вірно відмовили у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, але при цьому не врахували, що у цій справі застосуванню підлягала частина друга, а не частина перша, статті 382 ЦПК України 2004 року, згідно з якою у справах про стягнення інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.