СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2019 р. Справа № 917/1324/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.
Секретар судового засідання – Соляник Н.В.
за участю:
від апелянта – не з`явився
від відповідача – Бакланов Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Комунального підприємства “Теплоенерго”, м.Кременчук, Полтавська область (вх. №1768 П/2)
на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 (суддя – Паламарчук В.В., ухвалене в м. Полтава о 10:15 год.,)
за позовом: Комунального підприємства "Теплоенерго", м.Кременчук, Полтавська область
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава
про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №3 від 03.09.2018 року про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго"
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №3 від 03.09.2018 року про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", а саме: викласти п. 2.2 договору в наступній редакції:
"2.2 Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором".
Позивач вважає, що редакція пункту 2.2 Договору, запропонована Відповідачем, суперечить законодавству, оскільки в даному випадку відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», зокрема, ціна встановлюється регулятором, а не сторонами. Крім того, така редакція істотно порушує права та інтереси КП "Теплоенерго", зокрема, недоотримання коштів та виникнення боргу перед контрагентами.
Позивач вважає, що зміна тарифу на транспортування теплової енергії, що надаються КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 606 від 25.05.2018 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідачу за новим тарифом.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 181, 188, 191 ГК України та ст. 632 ЦК України.
Позивач посилається на те, що між цими ж сторонами вже вирішено аналогічний спір у справі №917/2094/17, предметом якого є врегулювання розбіжностей до додаткової угоди №2 до спірного договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 відмовлено Комунальному підприємству "Теплоенерго" в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з умов договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 вбачається, що ПАТ “Полтаваобленерго” не є споживачем теплової енергії у розумінні статті 1 Закону України “Про теплопостачання” при виконанні спірного договору на транспортування теплової енергії, а КП “Теплоенерго” не є теплопостачальником за спірним правочином щодо ПАТ “Полтаваобленерго”.
Суд першої інстанції, посилаючись на п. 2.2 спірного договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, яким сторони передбачили можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії та те, що Договір на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 укладено КП "Теплоенерго" на засадах цивільного законодавства у сфері надання послуг, дійшов висновку, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії можуть встановлюватись на розсуд сторін.
КП "Теплоенерго" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що законодавством передбачене державне регулювання тарифів для суб`єктів природних монополій і не допускається застосування вільних цін для транспортування теплової енергії, тому помилковим є висновок суду про те, що тарифи на послуги транспортування теплової енергії можуть встановлюватися на розсуд сторін.
Апелянт вважає, що оскільки тариф на транспортування теплової енергії є регульованим, то встановлення нового тарифу на цю послугу є підставою для внесення змін до договору з метою правової визначеності відносин сторін.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач постачає тепло до власних споживачів, тому наділений правами самостійно змінювати і формувати тариф на послугу. Зазначає, що саме надавач послуг транспортування, а не споживач (отримувач), формує та надає на погодження державному регулятору тариф на свою послугу, в якому враховуються витрати надавача послуги і його плановий прибуток, і саме цей тариф в подальшому застосовується при здійсненні ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач посилається на те, що він не є споживачем теплової енергії в розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання» при виконанні спірного договору на транспортування теплової енергії, а КП "Теплоенерго" не є тепло постачальником за даним правочином АТ "Полтаваобленерго".
Зазначає, що на даний час новий тариф на транспортування теплової енергії, для виробника, постачальника за договором, ПАТ "Полтаваобленерго", встановлений виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради з 01.09.2018 за ціною 99,18 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18, розгляд справи призначено на 24.07.2019.
Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
У судове засідання апеляційної інстанції 24.07.2019 представник апелянта не з`явився.
24.07.2019 (за вх.№6913) від апелянта надійшли пояснення, в яких він посилався на постанову Верховного суду від 03.07.2019 у справі №917/2094/17 та зазначив, що обидві справи є аналогічними, оскільки спір виник з одних і тих же підстав, тільки за різними датами рішень органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів.
Апелянт просив врахувати вищенаведене при вирішенні данного спору.
Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції 15.05.2019 та 17.05.2019 здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.
18.08.2016 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (позивач, компанія) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач, постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (т.1, а.с. 7-9).
Відповідно до протоколу розбіжностей від 18.08.2016 до договору на транспортування теплової енергії п. 2.2 договору сторони узгодили в наступній редакції:
“2.2. Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі визначених в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього Договору) (далі - Акт) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.
Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника, за період 01.06.2016 р. по 30.06.2016 року визначається за ціною 26,54 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).
З 01.07.2016 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 28, 71 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).
У разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.”
25.01.2017 року між сторонами укладена додаткова угода №1 (т.1, а. с. 10) про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738 відповідно до умов якої сторони погодили:
Пункт 2.2 договору доповнити абзацом четвертим:
“З 01.01.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 29,48 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ)”. У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п`ятим.
Рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №606 від 25.05.2018 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством “Теплоенерго” м. Кременчука” затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 104,83 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
У вересні 2018 позивач для погодження направив на адресу відповідача додаткову угоду №3 (т.1, а.с. 25) про внесення змін до договору, в якій запропононував внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738, а саме пункт 2.2 викласти в наступній редакції:
"2.2 Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором."
Доповнити п.2.3 договору таким абзацом:
«Постачальник надає компанії до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, в письмовій або електронній формі інформацію про фактичний обсяг наданих в попередньому місяці послуг. Ця інформація обраховується згідно попереднього абзацу цього пункту договору.»
Дана редакція додаткової угоди застосовується у відносинах сторін, починаючи з 01 вересня 2018 року.
Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей від 01.10.2018 до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738 та отримана позивачем 04.10.2018.
Відповідач не погодився з редакцією п. 2.2 Договору та запропонував викласти його в іншій редакції:
"Вартість послуг Кампанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника з 01. 09.2018 року визначається за ціною 99,18 грн з ПДВ за 1 Гкал. з ПДВ.
У разі затвердження уповноваженим державним органом або органом місцевого самоврядування нових тарифів для Постачальника на транспортування теплової енергії до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди."
Крім того, відповідач звернув увагу на допущені позивачем помилки в додатковій угоді.
Позивач , розглянувши підписаний відповідачем протокол розбіжностей до додаткової угоди №3 до договору, не погодився з протоколом розбіжностей відповідача в частині внесення змін в пункт 2.2 договору і звернувся з відповідним позовом до суду.
Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору на транспортування теплової енергії.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Одним зі способів захисту прав та законних інтересів є зміна правовідношення (п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Спір між сторонами спору виник щодо визначення у договорі вартості послуг з транспортування теплової енергії, яке здійснюється позивачем.
Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".
У преамбулі цього закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ст.15 Закону України “Про теплопостачання” діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.
Відповідно до приписів ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
Отже , встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Відповідно до зведеного переліку суб`єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України “Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій" №874-р від 28.11.2012, КП "Теплоенерго" є суб`єктом природної монополії з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (№394 Зведеного переліку).
У ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води врегульовано у постанові Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 №869.
У п.1 зазначеної постанови закріплено, що Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п.2 постанови).
Отже , ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №917/2094/17.
Суб `єктом, який транспортує теплову енергію у м. Кременчук є позивач – Комунальне підприємство “Теплоенерго”.
Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, серед яких затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
У п.3.2 зазначених Ліцензійних умов з транспортування теплової енергії врегульовано, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати транспортування теплової енергії відповідно до умов договорів, укладених у встановленому порядку, за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Враховуючи , що транспортування теплової енергії місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснює КП “Теплоенерго”, якому Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради у рішенні №606 від 25.05.2018 затвердив тариф на теплову енергію, у тому числі її транспортування, ініційоване позивачем внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом ґрунтується на нормам чинного законодавства.
Помилковим є висновок суду першої інстанції та твердження відповідача про те, що умови договору щодо його ціни можуть встановлюватись на власний розсуд сторонами без урахування розміру тарифу, затвердженого регулятором, з огляду на наступне.
У постанові НКРЕКП “Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” від 24.03.2016 № 377 визначено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата та планованого прибутку.
Вартість витрат на транспортування теплової енергії, виробленої відповідачем, несе позивач.
Отже, цілком виправдано у таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг з транспортування (КП “Теплоенерго”).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ст. ст. 189, 191 ГК України та ст. ст. 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Отже , згідно із положеннями зазначених вище норм права, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.
Таким чином, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до ст.12 Закону України “Про ціни і ціноутворення” є державною регульованою ціною.
Твердження відповідача про те, що теплова енергія повинна транспортуватися за тарифом на транспортування теплової енергії, який встановлений саме для АТ "Полтаваобленерго", є необгрунтованими, оскільки необхідність застосування до спірних правовідносин тарифів, затверджених для КП “Теплоенерго” як ліцензіата та надавача послуг з транспортування теплової енергії визначається законодавчими актами, положення яких наведені вище.
Висновки суду першої інстанції з посиланням на зміст п. 2.2 договору, який передбачає можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди лише у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії, є безпідставними, з огляду на наступне.
КП "Теплоенерго" та АТ "Полтаваобленерго" підпадають під регулювання місцевих органів влади, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті НКРЕКП у розділі "Ліцензування" згідно з Переліком ліцензіатів НКРЕКП у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що переходять під регулювання місцевих органів влади.
Враховуючи , що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №606 від 25.05.2018 затверджено відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго", використовуючи які відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам, то у цій ситуації, тарифи, які введені цим рішенням, є обов`язковими та мають застосовуватись як позивачем, так і відповідачем.
Отже , вимоги позивача про викладення п. 2.2 договору у редакції, запропонованій КП "Теплоенерго", є правомірними, ґрунтуються на приписах законодавства, та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 є обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Пунктом 2 частини 1 ст. 275 визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 – задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/1324/18 – скасувати.
Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Врегулювати розбіжності за додатковою угодою № 3 від 03.09.2018 про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викласти п. 2.2 договору у наступній редакції:
«Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором."
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022 , ідентифікаційний код 00131819) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, 39600, ідентифікаційний код 31700972) 1762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.07.2019
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя В.В. Лакіза
Суддя І.А. Шутенко
