ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2019 Справа № 917/1324/18
м. Полтава
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №3 від 03.09.2018 року про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго"
Суддя Паламарчук В.В
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: відсутній
від відповідача: відсутній
Обставини справи: Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №3 від 03.09.2018 року про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго"
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.10.2018р. порушено провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача 15.11.2018р. за вхід. №10679 надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, та зазначає, що при визначенні плати за транспортування теплової енергії слід застосовувати тариф, який встановлено регулятором для Постачальника - ПАТ "Полтаваобленерго".
27.11.2018р. позивач направив на адресу суду відповідь на відзив вхід. №11062, в якому зазначає, що відповідач невірно та необґрунтовано трактує умови договору.
14.03.2019р. судом продовжено строк підготовчого засідання та оголошено перерву до 11.04.2019 р.
11.04.2019 р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 10.05.2019 р.
Від позивача 07.05.2019 р. (вхід. №4661) на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у касаційному порядку Верховним Судом в справі №917/2094/17 за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 року про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго".
Для підтвердження викладеного відповідач надає копію касаційної скарги та докази направлення її до Верховного Суду України.
Згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:
- смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
- необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
- перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Враховуючи вищезазначене, та те, що позивачем не надані докази відкриття касаційного провадження за наданою ним копією касаційної скарги, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
18.08.2016 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (позивач, компанія) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач, постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (арк. с. 7-9).
Відповідно до протоколу розбіжностей до договору на транспортування теплової енергії п. 2.2 договору сторони узгодили в наступній редакції:
" 2.2. Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі визначених в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього Договору) (далі - Акт) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.
Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника, за період 01.06.2016 р. по 30.06.2016 року визначається за ціною 26,54 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).
З 01.07.2016 р. вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 28, 71 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).
У разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди."
25.01.2017 року між сторонами укладена додаткова угода №1 (арк. с. 10) про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738 відповідно до умов якої сторони погодили:
Пункт 2.2 договору доповнити абзацом четвертим:
"З 01.01.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 29,48 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ)". У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п`ятим.
Рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №606 від 25.05.2018 р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 104,83 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
18.10.2017 р. позивачем для погодження було направлено на адресу відповідача додаткову угоду №3 (арк. с. 25) про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738, а саме пункт 2.2 викласти в наступній редакції:
"2.2 Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором."
Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей та направлена на адресу Позивача, яку отримано 04.10.2018 р.
Відповідач, не погодившись з такою редакцією, запропонував викласти п. 2.2 Договору в іншій редакції:
"Вартість послуг Кампанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника з 01. 09.2018 року визначається за ціною 99,18 грн з ПДВ за 1 Гкал. з ПДВ.
У разі затвердження уповноваженим державним органом або органом місцевого самоврядування нових тарифів для Постачальника на транспортування теплової енергії до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди."
Позивач вказує, що він не може прийняти редакцію пункту 2.2 Договору запропоновану Відповідачем, оскільки така умова суперечить законодавству, а також істотно порушує його права та інтереси.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 3 від 03.09.2018 р. про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" , а саме викласти п. 2.2 договору в наступній редакції:
"2.2 Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором."
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Суд зазначає, що наведені у частині 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" положення стосуються саме споживачів, які використовують теплову енергію, у той час як відповідач не є споживачем КП "Теплоенерго".
З умов договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 убачається, що ПАТ "Полтаваобленерго", не є споживачем теплової енергії як за спірним правочином, так і в будь-якій іншій формі, при цьому КП "Теплоенерго" як сторона договору не має зобов`язань щодо теплопостачання на користь ПАТ "Полтаваобленерго".
Таким чином, ПАТ "Полтаваобленерго" не є споживачем теплової енергії у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" при виконанні спірного договору на транспортування теплової енергії, а КП "Теплоенерго" не є теплопостачальником за спірним правочином щодо ПАТ "Полтаваобленерго".
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Як на момент укладення спірного договору транспортування, так і та момент винесення оскаржуваного рішення, ПАТ "Полтаваобленерго" має статус ліцензованого суб`єкта господарювання по здійсненню діяльності по постачанню теплової енергії - суб`єкта природної монополії, що підтверджується ліцензією НКРКП.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10.08.2012 №278, (чинних на момент укладення спірного договору) провадження відповідним суб`єктом ліцензійної діяльності з постачання теплової енергії можливе при виконанні, зокрема, таких умов як наявність у ліцензіата договорів (або попередніх договорів) купівлі-продажу теплової енергії, договорів (або попередніх договорів) на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) темповими мережами та договорів (або попередніх договорів) зі споживачами на постачання теплової енергії.
Відповідно до розділу 1 спірного договору на транспортування теплової енергії предметом договору є відносини щодо транспортування теплової енергії, зокрема, надання з боку КП "Теплоенерго" послуг по транспортуванню теплової енергії ПАТ "Полтаваобленерго" власного виробництва місцевими (розподільчими) тепловими мережами, як це встановлено підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з теплопостачання.
Договір на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 був укладений з боку КП "Теплоенерго" на засадах цивільного законодавства у сфері надання послуг та у відповідності до вимог ст.901, 903 Цивільного кодексу України щодо сплати на користь виконавця оплати за надані послуги з транспортування на умовах, визначених договором, а тому у порядку ст.632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, пунктом 2.2 договору сторони передбачили можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства та умови спірного договору, суд вважає, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії можуть встановлюватись на розсуд сторін.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги.
Таким чином, стороною договору на транспортування теплової енергії є ПАТ "Полтаваобленерго" - ліцензіат по постачанню теплової енергії - природній монополіст, тарифи якого визначаються НКРКП у порядку абзацу 6 частини 1 статті 16 Закону України "Про теплопостачання" з метою забезпечення технологічної можливості транспортування теплової енергії власного виробництва власним споживачам відповідними місцевими тепловими мережами, які перебувають у власності КП "Теплоенерго", і надані останнім на умовах договору про надання послуг зі сплатою вартості наданих послуг на умовах укладеного договору.
Таким чином, враховуючи, що ПАТ "Полтаваобленерго" постачає тепло до власних споживачів, тому не порушуючи законодавство України та принцип тарифоутворення, Сторони при укладенні Договору мали на увазі і розуміли встановлення та зміну тарифу регулятором саме для постачальника - ПАТ "Полтаваобленерго"
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд врегулювати розбіжності за додатковою угодою №3 (арк. с. 25) про внесення змін до договору, якою запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016року №1738, а саме пункт 2.2 викласти в наступній редакції:
"2.2 Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) тепловими мережами визначається на основі обсягу транспортування теплової енергії, які визначені в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії, та загальної вартості цих послуг, які визначені шляхом множення обсягу транспортованого тепла на ціну його транспортування.
Сторони відображають у договорі, що ціна послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами з 01 вересня 2018 року становить 104,83 грн. за транспортування розподільчими (внутрішньоквартальними) мережами 1ГКал тепла.
У разі затвердження регулятором Компанії нового тарифу на транспортування теплової енергії, у взаємовідносинах сторін буде застосовуватись відповідний новий тариф з моменту його введення. При цьому сторони мають право для визначеності у своїх відносинах внести в договір відповідні зміни в частині ціни послуг Компанії, яка буде відповідати новій величині тарифу, встановленого регулятором."
Вказаними умовами Додаткової угоди №3 позивач просить застосовувати тариф, який визначений КП "Теплоенерго" його регулятором, що суперечить вищенаведеним нормам законодавства. Вказаний тариф позивач міг би застосовувати, якби постачав теплову енергію власного виробництва до споживача.
Беручи до уваги наведене, суд вважає вимоги позивача, викладені у позовній заяві стосовно врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №3 від 03.09.2018 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.0.8.2016, у запропонованій позивачем редакції, безпідставними, а, отже, такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Паламарчук
