ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 920/364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» (далі - ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР», Позивач, скаржник) - Бонтлаба В.В. (адвокат, посв. № 3280 від 24.04.2008),

відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Соснівська» (далі - ПСП Агрофірма "Соснівська", Відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР»

на рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2018 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019

зі справи № 920/364/18

з позовом ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР»

до ПСП Агрофірма «Соснівська»,

про зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ПСП Агрофірма "Соснівська" про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення видаткової накладної від 03.04.2018 № 55.

1.3. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 202, 205, 509, 531, 638-642, 655, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мотивовано тим, що Відповідач, отримавши товар, не вчиняє дії з підписання та скріплення печаткою видаткової накладеної, чим порушує право Позивача на належне ведення бухгалтерського, фінансово-господарської та податкової звітності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Сумської області від 21.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 265, 526, 599, 655, 662, 692 ЦК України, статті 193 ГК України та статті 44 ПК України та, враховуючи, що судом не встановлено факт належного отримання Відповідачем товару, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

2.3. Cуд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення, виходив з положень статей 15, 16 ЦК України та дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язати підписати видаткову накладну не може бути предметом позову, оскільки така накладна є підтвердженням наявності чи відсутності факту виконання позивачем зобов`язання з поставки товару та прийняття їх іншою стороною. Тобто така накладна є лише доказом виконання сторонами обов`язків, і підписання накладної не може розглядатися як окремий обов`язок щодо виконання сторонами своїх зобов`язань. Предметом позову не можуть бути обставини, що виступають доказами у справі, зокрема підписання видаткових накладних, оскільки такі накладні підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

- порушено норми статей 11, 13, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не враховано сталу судову практику у вирішенні аналогічних спорів;

- не захищено права Позивача способом, який не суперечить статтям 15, 16 ЦК України та статті 5 ГПК України;

- не враховано, що серед спірних правовідносин зі сторони Відповідача мало місце схвалення правочину щодо поставки та отримання товару шляхом прийняття до виконання пропозиції та фактичного здійснення оплати вартості обумовленого та заздалегідь погодженого асортименту товару;

- не звернуто увагу, що власник Відповідача визнав, що отримав товар, але не захотів підписувати накладну;

- не враховано наявність доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій;

- не враховано, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вивчення, визначений статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження";

- судові рішення суперечать вимогам статті 238 ГПК України.

5. Позиція Позивача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПСП Агрофірма "Соснівська" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.07.2019 № 29.3-02/1370 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/364/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» і ПСП Агрофірма "Соснівська" було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару - насіння кукурудзи (ЕС Астероїд у кількості 185 мішків; ЕС Конкорд - 155 мішків; ЕС Кубус - 155 мішків; ЕС Москіто - 155 мішків) на загальну суму 2 156 802,06 грн.

6.2. ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» виставлено рахунок від 23.02.2018 № 51 на оплату Відповідачем попередньо погодженого товару - насіння кукурудзи (EC Астероїд у кількості 185 мішків; EC Конкорд - 155 мішків; ЕС Кубус - 155 мішків; EC Москіто - 155 мішків) на загальну суму 2 156 802,06 грн.

6.3. 23.02.2018 ПСП Агрофірма "Соснівська" на рахунок Позивача перераховано кошти в сумі 2 156 802,06 грн. з призначенням платежу: «згідно рахунку № 51 від 23.02.2018» (платіжне доручення від 23.02.2018 № 612).

6.4. З метою забезпечення виконання зобов`язань з поставки товару Позивачем укладено із ФОП П`явка В.М. договір-заявку від 02.04.2018 № 0204 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого ФОП П`явка В .М. (перевізник) зобов`язувався здійснювати перевезення вантажу, наданого позивачем (замовником) транспортним засобом Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 .

6.5. Згідно з товарно-транспортною накладною від 03.04.2018 № Р55 відправником - ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» направлено одержувачу - ПСП Агрофірма "Соснівська" за адресою: с. Соснівка, Конотопський р-н, Сумська обл., вантаж - насіння кукурудзи EC Астероїд у кількості 185 мішків; EC Конкорд у кількості 165 мішків; ЕС Кубус у кількості 165 мішків; EC Москіто - у кількості 165 мішків, як зазначено в оплаченому Відповідачем рахунку від 23.02.2018 № 51.

6.6. 03.04.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Соснівська» звернулось до позивача з листом № 8, в якому вимагало терміново повернути кошти за насіння кукурудзи ЕС Кубус, врожаю 2016 року та EC Москіто, врожаю 2016 року, оскільки замовлявся товар врожаю 2017 року.

6.7. 06.04.2018 та 10.04.2018 ПСП Агрофірма "Соснівська" повторно направило листи-вимоги № 12, № 15 про повернення сплачених коштів.

6.8. ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» звернулося до Відповідача з листом від 10.04.2018 № 66, в якому вказувало на те, що 05.04.2018 ПСП Агрофірма "Соснівська" доставлено товар згідно з рахунком від 23.02.2018 № 51 разом з примірниками договору поставки від 15.02.2018 № 19; видатковою накладною від 03.04.2018№ 55, які відповідач відмовляється підписувати. У зв`язку з цим Позивач вимагав терміново підписати та скріпити печаткою вказані документи та направити їх на адресу постачальника.

6.9. Відповідач стверджує, що разом з товаром отримав два примірники договору, підписаного ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР», однак підписав даний договір з протоколом розбіжностей, які направив позивачу 18.04.2018. Вказані документи (договір, протокол розбіжностей до договору), за твердженнями Відповідача, були повернуті поштовою установою.

6.10. 08.05.2018 ПСП Агрофірма "Соснівська" повторно направило лист за № 30 з копіями Договору поставки від 15.02.2018 № 19 та протоколу розбіжностей до Договору.

6.11. Оскільки вимога про підписання видаткової накладної від 03.04.2018№ 55 ПСП Агрофірма "Соснівська" не виконана, ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» звернулось до суду з позовом про зобов`язання Відповідача вчинити дії шляхом підписання вказаної видаткової накладної.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7.2. Рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства".

7.3. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина перша статті 14:

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

частина перша статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 20:

- право на захист особа здійснює на свій розсуд;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків;

частина п`ята статті 203:

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

7.4. ГПК України:

частина перша статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

пункт 1 частини першої статті 20:

- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

частина перша статті 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

частина третя статті 86:

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 231:

- господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

частина перша статті 313:

- судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриття провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1 Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

9.2. Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

9.3. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

9.4. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

9.5. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

9.6. За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

9.7. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення (частини перша, друга статті 4 зазначеного Кодексу).

9.8. За змістом статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

9.9. Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

9.10. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

9.11. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

9.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного здійснення господарської операції. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, в свою чергу, виходив з того, що звернення Позивача з вимогою до Відповідача про зобов`язання вчинити дії, а саме підписати та скріпити печаткою видаткову накладну, є неналежним способом захисту прав Позивача.

9.13. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин, зокрема обов`язку оформлення документів, які є доказами у справі, що має місце у цьому випадку, оскільки видаткова накладна як акт підтверджує наявність або відсутність виконання позивачем зобов`язань з поставки товару та прийняття їх іншою особою, які є юридичними фактами та належать до підстав позову.

9.14. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматися від їх вчинення.

9.15. Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача оформити (підписати) видаткову накладну не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

9.16. Таким чином, така вимога не відповідає способам захисту прав, установленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача. Крім того, спори про зобов`язання надати чи підписати накладну не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Наведена правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, а також у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23406/17.

9.17. За таких обставин суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді. Верховний Суд доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

9.18. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

9.19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).

9.20. Верховний Суд також звертає увагу, що, зазначаючи про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та переоцінки вже оцінених зазначеними судовими інстанціями доказів у справі. Проте перевірка такого роду аргументів перебуває поза межами розгляду справи в суді касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України, згідно з яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.21. З огляду на правову позицію Верховного Суду щодо закриття провадження у справі, наведену у даній постанові, суд касаційної інстанції доходить висновку про відхилення інших доводів, наведених у касаційній скарзі.

9.22. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

9.23. У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

10.2. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

10.3. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу (частина перша статті 313 ГПК України).

10.4. Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР», скасування судових рішень попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

11. Судові витрати

11.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

11.1.1. Відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання унеможливлюють повернення судового збору.

11.1.2. Верховний Суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 313, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 920/364/18 скасувати.

3. Провадження у справі № 920/364/18 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко