Справа № 520/17342/18
Провадження № 2/522/1267/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, 3б) про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, та просить суд, наступне:
Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у розмірі 129310 гривень 35 копійок, з причини затримання щомісячних виплат за період з 01.11.2011 року по 01.10.2018 року.
Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми затримання щомісячних страхових виплат, що складає 17543 гривні 00 копійок за період з 01.11.2011 року по 01.10.2018 року.
Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Уркїани в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2011 році помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , який за життя захворів на професійне захворювання «пневмоконіоз». ОСОБА_1 звернулась до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою про призначення їй страхових виплат, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , та їй було відмовлено. Також позивач посилається на те, що судом було встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 з його професійним захворюванням, тому відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
ОСОБА_1 зауважує, що рішенням суду було визнано протиправною бездіяльність відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та зобов`язано призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 починаючи з 01.11.2011 року щомісячно і довічно, але відповідач судове рішення не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
У судове засідання з`явились представники позивача, позовну заяву підтримали та просили суд задовольнити вимоги в повному обсязі.
Представник Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.11.2011 року.
За життя ОСОБА_2 хворів на професійне захворювання - пневмоконіоз. Відповідно до висновку обласної профпатології МСЕК м. Донецька від 14.11.1995 р., йому було встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності і встановлена 3 група інвалідності безстроково (довідки від 29.08.1996 р. та 14.11.1995 р., акт розслідування хронічного професійного захворювання від 22.11.1995 р.). Професійне захворювання було пов`язане з хворобою легенів.
За життя ОСОБА_2 перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, отримував страхові виплати.
16.03.2012 року позивачка завернулась до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, з заявою про призначення їй страхових виплат.
16.03.2012року Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, було надане направлення на МСЕК для встановлення причино-наслідкового зв`язку між смертю потерпілого та профзахворюванням.
Рішенням Одеської обласної МСЕК №2 від 31.07.2012 року встановлено, що причинний зв`язок між смертю та професійним захворюванням відсутній, згідно з актом №11 від 31.07.2012 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року скасовано акт № 11 від 31.07.2012 року, прийнятий обласною медико-соціальною експертною комісію № 2 м. Одеси про невстановлення зв`язку смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його професійним захворюванням пневмоконіоз, скасовано рішення обласної медико-соціальної експертної комісії №2 міста Одеси від 31.07.2012 року про не встановлення зв`язку смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з його професійним захворюванням, встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 , з його професійним захворюванням пневмоконіоз, зобов`язано обласну МСЕК № 2 м. Одеси надати висновок про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , з його професійним захворюванням пневмоконіоз.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 26.01.1963 року.
Вона є тимчасово переміщеною особою. До дня смерті її чоловік ОСОБА_2 проживав разом з нею. Зазначені обставини підтверджуються довідками Органу самоорганізації населення «Дмитріївка».
07.05.2015 року позивачка знову звернулась до відділення ФССНВ та ПЗ України у м. Одесі з заявою про призначення їй щомісячної страхової виплати з дня смерті її чоловіка 01.11.2011 року.
Відповіддю Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПЗУ в м. Одесі № 05/1903 від 22.04.2016 року їй повідомлено, що у зв`язку з тим, що не надійшли документи з ВД ФССНВ та ПЗ м. Кіровське, Донецької області, призначити страхові виплати неможливо.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса щодо призначення ОСОБА_1 страхових виплат у зв`язку із смертю потерпілого ОСОБА_2 Зобов`язано Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку із смертю потерпілого, починаючи з 01.11.2011 року в розмірі 2096,78 гривень щомісячно, довічно.
Представником Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області було надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими. Посилаючись на ту обставину, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2018 року було виконано в повному обсязі, про свідчить платіжне доручення від 02.10.2018 року.
Відповідно до ч.8ст.42 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі, якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров`я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:
1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;
2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом.
У разі, якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.
Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту.
Страхові виплати особам, які втратили годувальника, з урахуванням призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.1ст.41 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш, як десятимісячного строку після його смерті.
Суд встановив, що позивач відповідає вимогам, визначеним п.2 ч.2ст.41 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є пенсіонером, не працює, до дня смерті чоловіка проживала разом з ним, що підтверджене дослідженими доказами.
Абзацом 2 п.8ст.41 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі, якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров`я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого.
Стаття 43 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає, якщо застрахований або члени його сім`ї за станом здоров`я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року страхові виплати провадяться щомісячно в установлені фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.
Відповідно до пункту 5.2. підпункту 5.3.2 Постанови Правління Фонду соціального страхування України « про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 09.07.2018 року №11 щомісячна страхова виплата виплачується щомісяця з наступного місця після місяця, у якому вона призначена, але не пізніше 30 календарних дні після прийняття управління Фонду постанови про призначення страхових виплат.
Оскільки 01.10.2018 року ОСОБА_1 було надано до Одеського міського відділення заяву про призначення щомісячних страхових виплат, то місячні страхові виплати за місяці: серпень , вересень та жовтень були проведені на наступний місяць.
Управлінням ВД Фонду в Одеській області було своєчасно проведено виплату щомісячних страхових виплат та відсутня будь-яка затримка виплати страхових коштів.
ОСОБА_1 посилається на Постанову Правління Фонду соціального страхування України «про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 27.04.2007 року №24, але 01.10.2018 року ця постанова втратила чинність на підставі Постанови Правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 09.07.2018 року №11.
У вище зазначеній постанові вказано, що перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Суд звертає увагу, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2018 року вище зазначені вимоги не застосовуються, так як даним судовим рішенням зобов`язано Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку із смертю потерпілого, починаючи з 01.11.2011 року в розмірі 2096,78 гривень щомісячно, довічно. Про застосування коефіцієнту підвищення страхових виплат під час перерахування розміру щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 в судовому рішенні не зазначено.
Стосовно вимоги, що стягнення з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми затримання щомісячних страхових виплат, що складає 17543 гривні 00 копійок за період з 01.11.2011 року по 01.10.2018 року, слід зауважити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 11.10.2018, підстава - 2542-VIII, законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Згідно ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР суб`єктами загальнообов`язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Страхувальниками за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування; страхування на випадок безробіття.
Водночас п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 11.10.2018, підстава - 2542-VIII визначає суб`єктів соціального страхування, як застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
При цьому ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
В даному випадку, правовідносини за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що виникли між ОСОБА_1 та Фондом соціального страхування України, ще відшкодування Фондом застрахованій особі або члену його сім`ї шкоди, завданої життю або здоров`ю внаслідок травми на виробництві.
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-74/0/4-13 «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» дія частини другої статті 625 ЦК України про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.
Стосовно вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 гривень, слід зауважити наступне.
Зі змісту ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно зі п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наведені позивачем докази не свідчать про те, що він зазнав моральних страждань, а тому суд вважає, що не має підстав для стягнення моральної шкоди.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд вважає, що наявність правових підстав для стягнення з відповідача Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області компенсацію втрати доходів у розмірі 129310 гривень 35 копійок, з причини затримання щомісячних виплат за період з 01.11.2011 року по 01.10.2018 року, три проценти річних від простроченої суми затримання щомісячних страхових виплат, що складає 17543 гривні 00 копійок за період з 01.11.2011 року по 01.10.2018 року та моральної шкоди у розмірі 15000 гривень, позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області ( м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, 3б) про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя:
