Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 520/17342/18
адміністративне провадження № К/990/11423/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у складі судді Самойлюк Г.П. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Єщенка О.В. (головуючий), суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В. у справі за її позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області:
-компенсацію втрати доходів у розмірі 129310 грн 35 коп., з причини затримання щомісячних виплат за період з 1 листопада 2011 року по 1 жовтня 2018 року;
-відповідно до статті 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми затримання щомісячних страхових виплат, що складає 17543 грн 00 коп. за період з 1 листопада 2011 року по 1 жовтня 2018 року;
- 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення суд виходив із відсутності правових підстав для застосування положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), оскільки на виконання судового рішення Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області своєчасно проведено виплату позивачці щомісячних страхових виплат та відсутня будь-яка затримка виплати страхових коштів.
Також, суд першої інстанції визначив, що положення статті 625 ЦК України регулюють зобов`язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина третя статті 11 ЦК України, у якій йдеться про те, що цивільні права і обов`язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. Із рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.
З огляду на те, що спірні відносини є правовідносинами за загальнообов`язковим державним страхуванням і регулюються нормами Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за яким здійснюється відшкодування Фондом застрахованій особі або члену його сім`ї, а саме позивачці шкода у вигляді страхових виплат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що частина друга статті 625 ЦК України не розповсюджується на вказані правовідносини, оскільки в цьому випадку діє спеціальний Закон № 1105-ХІV.
Разом із цим, враховуючи недоведеність позивачкою порушення своїх прав, не підтвердження позивачкою жодними належними доказами завдання їй моральної шкоди, співмірності заявленої шкоди, а також не обґрунтовано вину відповідача по відношенню до заподіяної шкоди, суд першої інстанції визначив відсутніми правові підстави для стягнення моральної шкоди за рахунок відповідача.
3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2022 року змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, у іншій частині залишив без змін.
3.1 Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що після проведення на виконання судового рішення у справі №520/8530/17 страхових виплат, позивачка зверталась до Фонду із заявою від 5 лютого 2019 року про надання їй копій постанов щодо призначення щомісячної страхової виплати та доплати страхових виплат.
Питання щодо проведення компенсаційних виплат у зв`язку із затримкою нарахування страхових виплат позивачкою не ставилось. У тому числі на момент звернення до суду із цим позовом відповідач в межах своєї компетенції рішення щодо наявності/відсутності підстав для нарахування цих компенсацій не приймав.
Вказані обставини позбавляють адміністративний суд можливості перевірити правомірність відмови Фонду, у тому числі встановити наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум в судовому порядку.
На момент звернення із цим позовом ще не було порушено суб`єктом владних повноважень прав позивачки і звернення до суду з цим позовом є передчасним.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 1 листопада 2011 року помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , який за життя хворів на професійне захворювання - пневмоконіоз.
4.2 Відповідно до висновку обласної профпатології МСЕК м. Донецька від 14 листопада 1995 року ОСОБА_2 встановлено 45% втрати професійної працездатності і встановлена третя група інвалідності безстроково, що підтверджено довідкою від 29 серпня 1996 року та 14 листопада 1995 року, актом розслідування хронічного професійного захворювання від 22 листопада 1995 року. Професійне захворювання пов`язане з хворобою легенів.
4.3 За життя ОСОБА_2 перебував на обліку у ВД ФССНВ та ПЗ м. Кіровське Донецької області, отримував страхові виплати, а тому 16 березня 2012 року позивач завернулась до Фонду з заявою про призначення їй страхових виплат. У цей же день Фондом надане направлення на МСЕК для встановлення причино-наслідкового зв`язку між смертю потерпілого та профзахворюванням.
4.4 Рішенням Одеської обласної МСЕК №2 від 31 липня 2012 року встановлено, що причинний зв`язок між смертю та професійним захворюванням відсутній, згідно з актом №11 від 31 липня 2012 року.
4.5 Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року по справі №523/2830/14-ц скасовано акт №11 від 31 липня 2012 року, прийнятий обласною МСЕК №2 м. Одеси про не встановлення зв`язку смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його професійним захворюванням пневмоконіоз.
Також скасовано рішення обласної МСЕК №2 м. Одеси від 31 липня 2012 року про не встановлення зв`язку смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його професійним захворюванням, встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з його професійним захворюванням пневмоконіоз.
Зобов`язано обласну МСЕК №2 м. Одеси надати висновок про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , з його професійним захворюванням пневмоконіоз.
4.6 ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 26 січня 1963 року. Вона є тимчасово переміщеною особою, інвалідом третьої групи. До дня смерті її чоловік - ОСОБА_2 проживав разом із нею. Зазначені обставини підтверджуються довідками органу самоорганізації населення « ОСОБА_3 ».
4.7 Позивач неодноразово, а саме: 7 травня 2015 року, 24 лютого 2016 року, 19 квітня 2016 року, 5 квітня 2017 року, 5 травня 2017 року зверталась до Фонду з заявами про призначення їй щомісячної страхової виплати з дня смерті її чоловіка, з 1 листопада 2011 року.
4.8 Фонд листом № 05/1903 від 22 квітня 2016 року повідомив, що у зв`язку з тим, що не надійшли документи з ВД ФССНВ та ПЗ м. Кіровське Донецької області призначити страхові виплати їй неможливо.
4.9 Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року, залишеним без змін Постановою Одеського адміністративного апеляційного суду від 1 серпня 2018 року по справі №520/8530/17 визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо призначення ОСОБА_1 страхових виплат у зв`язку із смертю потерпілого чоловіка ОСОБА_2 . Зобов`язано Фонд призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку із смертю потерпілого, починаючи з 1 листопада 2011 року в розмірі 2096,78 грн, щомісячно, довічно.
4.10 Постановою Одеського міського відділення УВД ФСС України в Одеській області від 1 жовтня 2018 року №1519/2344/2344/1 відповідно до статті 42 Закону № 1105-ХІV, призначено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату як особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого, а саме у сумі 2096,78 грн, з 1 листопада 2011 року безстроково.
4.11 У пункті 2 цієї постанови передбачено, що щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена, але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови.
4.12 Постановою Одеського міського відділення УВД ФСС України в Одеській області від 1 жовтня 2018 року №1519/2344/2344.1/2 відповідно до статті 47 Закону № 1105-XIV та на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року призначено ОСОБА_1 донарахування щомісячних виплат, починаючи з листопада 2011 року по серпень 2018 року у сумі 2096,78 грн.
4.13 3 жовтня 2018 року Фонд здійснив перерахування ОСОБА_1 страхових виплат за період з 1 листопада 2011 року по 31 липня 2018 року в сумі 169 839,18 грн згідно платіжного доручення від 2 жовтня 2018 року №12931.
4.14 З огляду на те, що страхові виплати перераховані Фондом без урахування інфляційних втрат доходу та трьох відсотків річних за простроченим зобов`язанням, позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення цих коштів в судовому порядку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19 та 4 травня 2022 року у справі №200/14472/19-а.
Позивач стверджує про відсутність висновку щодо застосування статей 1-4, 6 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), а також частини другої статті 625 ЦК України, у подібних правовідносинах стосовно проведення компенсаційних виплат у зв`язку із затримкою нарахування страхових виплат.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, просить її залишити без задоволення. На обґрунтування зазначає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 20218 року у справі №520/8530/17, що набрало законної сили 1 серпня 2018 року, яким зобов`язано Управління прийняти постанову та призначити позивачці страхові виплати у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , починаючи з 1 листопада 20218 року, виконується відповідачем вчасно та у повному обсязі і тому відсутня будь-яка затримка термінів виплати.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідач уважає, що позивачу її не завдано. Зазначає, що позивач не надала жодного доказу, який би свідчив про наявність чи ознаки моральної шкоди.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
10. Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
12. Частиною першою, п`ятою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
13. Частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
14. Щодо вимоги про компенсацію втрати доходів у розмірі 129 310 грн 35 коп., з причини затримання щомісячних виплат за період з 1 листопада 2011 року по 1 жовтня 2018 року колегія суддів зазначає таке.
15. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 квітня 2024 року (справа №К/990/129/22), зокрема, зазначив:
«24. У свою чергу питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду.
25. Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
26. Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
27. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
28. Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
29. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
29. Отже, Судова палата доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
30. При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
31. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
32. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
33. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
34. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову».
16. Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
17. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
18. Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
19. Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
20. Вказане питання вже розглядалося Верховним Судом. Так, у постанові від 24 січня 2023 року (справа № 200/10176/19-а) сформульовано висновки про те, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації страхової виплати, то позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.
21. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, слід врахувати, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року виконано, позивачці призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 2096,78 грн з 1 листопада 2011 року та 3 жовтня 2018 року Фонд здійснив перерахування ОСОБА_1 страхових виплат за період з 1 листопада 2011року по 31 липня 2018 року в сумі 169 839,18грн.
22. Вимоги заявника щодо застосування Закону №2050-ІІІ з причин затримання щомісячних страхових виплат за період з 1 листопада 2011 року по 1 жовтня 2018 року є помилковими, оскільки затримка страхових витрат за рішенням суду відсутня. Позивачці призначена виплата за рішенням суду і сплачено страхові виплаті без затримки термінів виплати з боку Фонду, тобто відсутня затримка цих витрат відповідно до норм Закону №2050-ІІІ.
23. Щодо вимоги про стягнення 3-х відсотків річних від простроченої суми затримання страхових виплат на підставі статті 625 ЦК України, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ця норма не розповсюджується на спірні відносини.
24. Спірні відносини між ОСОБА_1 та Фондом, є правовідносинами за загальнообов`язковим державним страхуванням і регулюються нормами Закону № 1105-XIV, за яким здійснюється відшкодування Фондом застрахованій особі або члену його сім`ї, а саме ОСОБА_1 шкода у вигляді страхових виплат.
25. За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
26. За приписами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
27. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року скасувати.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: В.М. Кравчук О.П. Стародуб
