ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 липня 2019 року
м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/3812/18
Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/793/19
Чернігівський апеляційний суд у складі
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
місце ухвалення рішення суду - м. Прилуки,
час проголошення рішення суду - 12 год. 47 хв.
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, у якому просила визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує її особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію, яка поширена на Інтернет ресурсі (веб-сайті) Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, наступного змісту:
«...3 самого початку своєї роботи в податковій, ОСОБА_1 , маючи гарних вчителів одразу пізнала усі «прелесті» роботи по конвертації грошових коштів. При цьому, особливо у період правління «Сім`ї» проявився геній ОСОБА_1 ...».
«... Спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 (колишній співробітник СБУ), під патронатом друга сім`ї - колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 угруповання сім`ї ОСОБА_1 прийняли до списку «довірених осіб» у сфері конвертації грошей та включили до т.з. «Державної програми по наповненню, держбюджету» - «конвертаційних площадок...».
«...Завдяки цьому, ОСОБА_1 не дивлячись на досить молодий вік - 34 роки було призначено Головою Державної податкової адміністрації у Сумській області, а неофіційно - «куратором» діяльності площадок в Сумській області.
При цьому чоловік узяв на себе всю роботу по організації фірм, каналів надходження тіньових грошей, пошук директорів, які самі не розуміли, що вони керують фірмами з багатомільйонним обігом.
У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом з чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктам підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань. Прикриття незаконної діяльності здійснювали також Голова Сумської державної адміністрації ОСОБА_10 .
Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Її діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБ України №№ 233, 255.
Завдяки своєї діяльності (пресинг підприємців, звільнення підлеглих, які не виконували її усні протиправні вказівки), ОСОБА_1 настільки стала відомою (внутрішня безпека податкової вже була не в змозі постійно знищувати матеріали на неї)...».
«...Прибувши на нове місто роботи ОСОБА_1 одразу вибрала
собі помешкання для житла - номер «Президентський люкс» у готелі «Феріде плаза» (вартість проживання в якому становить близько 300 доларів за добу). Оплата за вказаний номер відразу лягла на плечі підприємців регіону.
Схема роботи у Вінницькій області не мінялась, підприємствам примусово нав`язувались «площадочні» фіктивні контрагенти, для обготівкування коштів.
Така діяльність дозволила ОСОБА_1 «вільготно» себе почувати і зараз:
*будинок у Вишгороді вартістю біля 5 млн. доларів США;
* маєток у с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з окремим виходом до річки Дніпро площею близько 10 га. та вартістю біля 3 млн. доларів.
І це не рахуючи нерухомого майна (квартир, офісів, розташованих у центрі м. Києва, Київській та інших областях), а також: дорогих автівок (близько 10, вартість кожної з яких перевищує 100 тис. доларів США), що зареєстровані на її чоловіка та членів її родини…».
У мотивування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет ресурсі (веб-сайті) Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» було розміщено статтю під назвою «ОСОБА_1 - податковий перевертень всеукраїнського масштабу». Вважає поширену у наведеній статті інформацію недостовірною та неправдивою, оскільки вона містить відомості про події, які взагалі не існували, дана інформація створює негативну соціальну оцінку для оточуючих стосовно її особистості, порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Указує, що автора поширеної інформації встановити неможливо, але, враховуючи, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_2 , який за відсутності доказів іншого є власником даного веб-сайту, тому звернулась з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав саме до вказаної особи.
Рішенням від 26 березня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Вирішив питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, вказуючи, що на момент здійснення публікації статті ОСОБА_2 являвся власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6, послався лише на довідку Центру компетенції УЦПНА № 238/2018-Д-ЦК від 16 жовтня 2018 року, при цьому не дав жодної оцінки протилежним доводам відповідача.
Скаржник звертає увагу, що вищевказана довідка була отримана з Інтернет-сервісу «WHOIS Server» - whois.ua, і згідно з п.п. 1, 3 регламенту даного інтернет-сервісу сервіс WHOIS є джерелом публічної інформації про доменні імена, адміністратор будь-якого публічного домену не несе відповідальність за достовірність та актуальність інформації, що надається сервісом WHOIS, отже отримання такої інформації Центром компетенції УЦПНА з сервісу WHOIS не може вважатись достовірною та актуальною інформацією на підтвердження обставин про власника веб-сайту Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» та реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6.
Указує, що відповідно до наявної відповіді Центру компетенції УЦПНА від 14 листопада 2018 року реєстрація доменного імені є відкритою, здійснюється в онлайн-режимі на підставі онлайн-заявки особи, яка має намір зареєструвати доменне ім`я, та не потребує жодного підтвердження ідентифікації та авторизації особи реєстранта. У зв`язку з наведеним вважає, що його персональними даними скористались для реєстрації доменного імені від його імені з метою подальшої дискредитації його як журналіста чи з інших невідомих йому мотивів. Так, з довідки Центру компетенції УЦПНА від 16 жовтня 2018 року вбачається, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 08 жовтня 2014 року являлось ТОВ «Хостпро». У відповіді Центру компетенції УЦПНА від 14 листопада 2018 року зазначено, що реєстрацію доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 15 липня 2013 року нібито здійснив ОСОБА_2 , проте реєстратор цього доменного імені ТОВ «Хостпро» повідомило, що реєстрацію доменного імені у формі онлайн-замовлення здійснив ОСОБА_14 . Зазначене свідчить лише про те, що Центр компетенції УЦПНА не володіє потрібною інформацією та не може надати достовірні дані про реєстрацію доменного імені та про власника веб-сайту, роблячи лише припущення на неперевірених і віртуальних даних.
Зазначає, що суд не дав правової оцінки тій обставині, що свідоцтво про акредитацію Центру компетенції УЦПНА, за яким, на думку суду, Центр мав повноваження надавати інформацію про власника веб-сайту, видано Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр», а не Кабінетом Міністрів України, який і уповноважував об`єднання на надання такої інформації без мети отримання прибутку, проте не уповноважував об`єднання делегувати такі повноваження іншим організаціям, тим більш на платній основі.
Також посилається на відповіді Об`єднання підприємств «УМІЦ» від 28 вересня 2018 року та Центру компетенції УЦПНА від 05 жовтня 2018 року, з яких вбачається, що ні Об`єднання, ні Центр не можуть надати достовірну інформацію про власника веб-сайту, оскільки не являються володільцями такої, а отже надана Центром інформація щодо власника веб-сайту Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у довідці Центру компетенції УЦПНА від 16 жовтня 2018 року є ніщо іншим як припущенням, отриманим з серверу «WHOIS Server», який не несе відповідальність за достовірність та актуальність наданої сервісом інформації.
Зауважує на тому, що фактично Центр компетенції УЦПНА у довідці від 16 жовтня 2018 року робить лише припущення про ймовірного власника веб-сайту ( ОСОБА_2 ) і фактичного покладає на нього обов`язок спростувати припущення Центру, що є неприпустимим. Крім того, Центр у довідці надає інформацію про хостинг-провайдера веб-сайту, саме у якого може бути отримана достовірна інформація щодо власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6.
Апеляційна скарга також містить посилання на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, згідно з якими обов`язок встановлення власника веб-сайту «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» покладається саме на позивача.
Скаржник звертає увагу на той факт, що автором статті «ОСОБА_1 - податковий перевертень всеукраїнського масштабу» зазначений ОСОБА_15 , і у відповідності до ч. 4 ст. 277 ЦК України та роз`яснень п.п. 9, 12 постанови Пленуму ВСУ належними відповідачами у даній справі є одночасно автор статті та власник веб-сайту, і саме обов`язком позивача є залучення автора статті до участі у справі в якості співвідповідача, від якого ОСОБА_1 усунулась. У той же час незалучення належного відповідача до участі у справі є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Наполягає на тому, що наведений зміст публікації жодним чином не порушує прав позивача, беручи до уваги те, що остання є публічною особою, і межі допустимої критики щодо ділової людини є ширшими ніж для пересічного громадянина, адже він набуває ознак публічної особи, про що зазначив ЄСПЛ у своїх рішеннях «Фресо і Руар проти Франції», «Файед проти Сполученого Королівства». Отже, будучи публічною особою, позивач є відкритою для прискіпливої уваги з боку громадськості та різноманітних оцінок її діяльності та поведінки. Більш того, за обставин незалучення належних відповідачів у справі, зміст поширеної інформації на предмет її недостовірності, фактичності, негативності та образливості не підлягає дослідженню судом, що узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у справах № 910/29228/15-ц від 20 березня 2018 року та № 210/2854/16-ц від 17 травня 2018 року.
У наданому відзиві представник позивача - адвокат Мацак О.Ю., вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що дані про власника веб-сайту були витребувані позивачем відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Представник вказує, що згідно з приписами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України саме відповідач повинен довести відсутність його вини да обґрунтувати належними доказами ту обставину, що він не є реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6. У наявній в матеріалах справи довідці Центру компетенції УЦПНА від 16 жовтня 2018 року прямо встановлено особу реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 та власника даного веб-сайту на дату опублікування спірної статті - ОСОБА_2 .
Зазначає, що судом у ході розгляду справи були перевірені повноваження та компетентність Центру компетенції УЦПНА, що полягає у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення, які підтверджуються договором про акредитацію від 11 квітня 2016 року та свідоцтвом про акредитацію від 22 листопада 2017 року.
Звертає увагу, що ОСОБА_2 є фігурантом та відповідачем у багатьох цивільних справах, пов`язаних із захистом честі, гідності та ділової репутації осіб у зв`язку з публікацією статей на Інтернет ресурсі Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_6, проте відповідач, заперечуючи свою причетність до веб-сайту, на протязі тривалого часу не здійснює жодних дій для виключення або виправлення інформації про те, що він не є реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6.
Наголошує, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до редакції «АНТИКОР» за вказаною на Інтернет ресурсі адресою з вимогою вилучити статтю, зазначивши, що автор статті ОСОБА_15 не є журналістом Інтернет ресурсу, його особу та місце проживання встановити неможливо, що свідчить про анонімність статті та безвідповідальність автора за поширену інформацію, проте вказане звернення повернулось неврученим. Наведене свідчить, що позивач не усувалась від обов`язку щодо залучення в якості відповідача автора статті та провела всі можливі дії для визначення місцеперебування останнього.
Також представник зазначає, що згідно з відомостями МВС України станом на 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має; за повідомленнями ГПУ, СБУ та управління СБУ у Сумській області у провадженні слідчих органів не перебувають та не перебували кримінальні провадження, в яких позивач має статус підозрюваної чи обвинуваченої, отже, викладена у статті інформація містить фактичні дані, а не оціночні судження, і викладені в ній відомості порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що інформація, викладена на сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті «ОСОБА_1 - податковий перевертень всеукраїнського масштабу» стосовно позивача за своїм змістом вказує на вчинення нею протиправної поведінки, при цьому наявні звинувачення її у вчиненні протиправних дій, тобто, ця інформація не є оціночним судженням чи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, адже автор статті висловив негативну інформацію стосовно позивача та її нібито неправомірних дій під час роботи на керівних посадах у податкових органах, чим порушив її особисті немайнові права, при цьому зі сторони відповідача не було надано належних і допустимих доказів того, що поширена інформація на сайті є дійсною та достовірною, тому ця інформація є такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Суд указав, що згідно з довідкою Консорціуму «УЦПНА» Департаменту «Центр компетенції» від 16 жовтня 2018 року станом на 08 жовтня 2014 року власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , отже він, як власник веб-сайту, відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.
Також суд констатував, що вимоги про захист честі, гідності чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, і у відповідності п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на них не поширюється, тому, враховуючи наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , відмовив у задоволенні заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності.
Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» (https://ІНФОРМАЦІЯ_6/) всесвітньої мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 було розміщено статтю під назвою: « ОСОБА_1 - податковий перевертень всеукраїнського масштабу» (а.с. 6-7), яка містила наступну інформацію:
«2012 році керівник Державної податкової служби у Вінницькій області ОСОБА_1 сказала таке: «Вірите, я так сильно люблю свою родину, що навіть не уявляю, скільки ж мені повинні принести грошей, щоб я їх взяла і пішла за грати на десять років! ».
У 2014 році виявилося, що пані ОСОБА_1 дуже добре уявляла, за яку суму грошей можна ризикнути - й сісти не лише на 10 років. Тож, знайомтесь: героїня нашої розповіді сьогодні - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва. І саме цікаве, сьогодні ОСОБА_1 розглядається кандидатом на керівні посади в новоствореній Державній фіскальній службі України. Для досягнення зазначеного, остання використовує особисті зв`язки серед керівництва вищих органів державної влади та управління, зокрема напрацьовані під час праці у Вінницькій області.
Трудова діяльність:
•в органах державної податкової служби працює з 1998 року;
•з 2002 року обіймала керівні посади в органах ДПС м. Києва;
•з 12.05.2010р. призначена заступником голови державної податкової адміністрації в Сумській області;
•з 20.07.2010р. Голова державної податкової адміністрації в Сумській області;
•з 21.10.2011 р. по 17.01.2012р. Голова комісії з проведення реорганізації ДПА у Вінницькій області;
•з 17.01.2012р. по 22.04.2013 р. начальник ГУ Міндоходів у Вінницькій області.
З самого початку своєї роботи в податковій, ОСОБА_1 , маючи гарних вчителів одразу пізнала усі «прелесті» роботи по конвертації грошових коштів. При цьому, особливо у період правління «Сім`ї» проявився геній ОСОБА_1 .
Спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 (колишній співробітник СБУ), під патронатом друга сім`ї - колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 угруповання сім`ї ОСОБА_1 прийняли до списку «довірених осіб» у сфері конвертації грошей та включили до т.з. «Державної програми по наповненню держбюджету» - «конвертаційних площадок».
Зазначені «площадки» надавали послуги по документальному відображенню операцій у податковій звітності підприємств, транзитному перерахуванню грошових коштів та переведення безготівкових коштів у готівку, враховуючи при цьому, відсотки за надані послуги від загального обігу.
При взаємодії з підприємствами включеними до «площадок» - операції суб`єктів господарювання набували статус недоторканих з боку представників податкових та митних органів при проведенні перевірок.
Майже 80% бізнесу користувались послугами «площадок». Більше того, податкові, а також інші правоохоронні та контролюючі органи буквально заганяли бізнес під ці схеми.
«Площадок» в різний час існувало від 4 до 13. В кожній структурі - Міністерство доходів і зборів України, МВС (УБОЗ і УДЗБЕЗ), СБУ, Генеральній прокуратурі, Фінмоніторингу, Нацбанку - були визначені куратори діяльності «площадок». Всі керівники цих структур та куратори отримували свою комісію від операцій, а у випадку виникнення проблем у підприємців через роботу з «площадками», вони могли в телефонному режимі вирішити всі питання.
Загалом, оборот зазначеного «тіньового» ринку щомісяця складав від 30 до 50 млрд. грн. (близько 50% ВВП), а 70% ринку було під контролем «сім`ї ОСОБА_19 », що дозволяло їй отримувати від 300 млн. грн. до 1,5 млрд. грн. щомісяця.
Завдяки цьому, ОСОБА_1 не дивлячись на досить молодий вік - 34 роки було призначено Головою Державної податкової адміністрації у Сумській області, а неофіційно - «куратором» діяльності площадок в Сумській області.
При цьому чоловік узяв на себе всю роботу по організації фірм, каналів надходження тіньових грошей, пошук директорів, які самі не розуміли, що вони керують фірмами з багатомільйонним обігом.
У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом а чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктам підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань. Прикриття незаконної діяльності здійснювали також Голова Сумської державної адміністрації ОСОБА_10 .
Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Її діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБ України №№ 233, 255.
Завдяки своєї діяльності (пресинг підприємців, звільнення підлеглих, які не виконували її усні протиправні вказівки), ОСОБА_1 настільки стала відомою (внутрішня безпека податкової вже була не в змозі постійно знищувати матеріали на неї), що ОСОБА_20 перевів її на посаду Голови ДПА у Вінницькій області.
Накатана схема була втілена також і на Вінниччині.
Прибувши на нове місто роботи ОСОБА_1 одразу вибрала собі помешкання для житла - номер «Президентський люкс» у готелі «Феріде плаза» (вартість проживання в якому становить близько 300 доларів за добу). Оплата за вказаний номер відразу лягла на плечі підприємців регіону.
Схема роботи у Вінницькій області не мінялась, підприємствам примусово нав`язувались «площадочні» фіктивні контрагенти, для обготівкування коштів.
Така діяльність дозволила ОСОБА_1 «вільготно» себе почувати і зараз: .
•будинок у Вишгороді вартістю біля 5 млн. доларів США;
•Маєток у с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з окремим виходом до річки Дніпро площею близько 10 га. та вартістю біля 3 млн. доларів.
І це не рахуючи нерухомого майна (квартир, офісів розташованих у центрі м. Києва, Київській та інших областях), а також дорогих автівок (близько 10, вартість кожної з яких перевищує 100 тис. доларів США), що зареєстровані на її чоловіка та членів її родини.
І саме цікаве, сьогодні ОСОБА_1 розглядається кандидатом на керівні посади в новоствореній Державній фіскальній службі України.
Для досягнення зазначеного, остання використовує особисті зв`язки серед керівництва вищих органів державної влади та управління, зокрема напрацьовані під час праці у Вінницькій області.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , використовуючи маску гарної жінки керівника, намагається будь-яким шляхом з корисливих мотивів отримати керівну посаду в державному органі, для подальшого лобіювання діяльності підконтрольного «конвертаційного центру». Для досягнення зазначеної мети, остання спроможна на будь-які заходи та за матеріальну винагороду підшукує осіб, що можуть вплинути на позитивне вирішення вказаного питання, але до них вона відноситься з неповагою, всіляко підкреслюючи свої можливості щодо «купівлі» необхідних їй осіб. ОСОБА_15 Компромат Украины и России».
Зі змісту довідки Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) Департаменту «Центру компетенції» від 16 жовтня 2018 року № 238/2018-Д-ЦК (а.с. 17-20) вбачається, що власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6/ встановлено, що інформаційна діяльність на ньому здійснюється від імені «Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР». Даний ресурс створений при сприянні ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», що дозволяє зробити висновок, що громадська організація може мати відношення до створення та функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6/, зокрема, станом на 08 жовтня 2014 року, та ймовірно є власником останнього.
При цьому, в Реєстрі громадських об`єднань, розміщеного на веб-сайті Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, міститься інформація про ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», зокрема, що одним з її засновників є ОСОБА_2
Реєстратору доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 - компанії Gransy s.r.o., реєстрантом цього доменного імені були повідомлені наступні дані: ОСОБА_2, тел.: НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5. При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, містяться, зокрема, наступні відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .
На підсумок викладеного у довідці зазначено, що станом на 08 жовтня 2014 року власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_6/ є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_2 , а станом на дату видачі цієї довідки - компанія Teka-Group Foundation, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній. При цьому, ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» може мати відношення до створення та функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6/, зокрема, станом на 08 жовтня 2014 року, та є ймовірним власником останнього.
Свідоцтвом про акредитацію Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет, що полягають у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 11 квітня 2016 року (а.с. 21).
Із довідки відділу адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області від 10 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в реєстрі територіальної громади значиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 52).
Звернувшись з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 зазначала, що викладена на веб-сайті, власником якого є відповідач, стаття містить інформацію, яка створює для оточуючих негативну соціальну оцінку стосовно її особистості та порушує її право на повагу до честі і гідності.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має прав на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї та(або) членів сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно роз`яснень, викладених у п.п. 9, 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній людині.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Пунктом 12 постанови визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Згідно із ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, а також особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційним судом в ході вирішення спору відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не являється власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_6/.
Так, Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) за чинним на час розгляду справи законодавством надає послуги щодо фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет на підставі Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтеренет, затвердженого Об`єднанням підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (ОП УМІЦ) від 01 серпня 2016 року. ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет відповідно до ст. 56 ЗУ «Про телекомунікації» та розпорядження КМУ від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність УЦПНА у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет. Враховуючи те, що згідно із Статутом ОП УМІЦ та іншими публічними документами, що є обов`язковими для дотримання Об`єднанням, останнє не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, а отже скеровує осіб, що звертаються, та суди звертатись до Центру компетенції УЦПНА за отриманням інформації, в тому числі, про власників веб-сайту.
Реєстратором доменних імен - компанією Gransy s.r.o. доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6/ було зареєстровано 15 липня 2013 року у іншого реєстратора, а 31 липня 2016 року передано до компанії Gransy s.r.o. із зазначенням реєстрантом цього доменного імені ОСОБА_21 . З 28 березня 2017 року реєстрантом цього доменного імені зазначено Teka-Group Foundation.
Отже, виходячи з наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Об`єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" не мало повноважень акредитувати та підтверджувати компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) на здійснення ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет, а УЦПНА не мало повноважень видавати довідку про власника веб-сайту.
Дійсно, надаючи довідку про володільця веб-сайту, УЦПНА зазначало, що за відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. Отже, наявна певна презумпція щодо власника веб-сайту, і доводити зворотню інформацію, на думку колегії суддів, мав саме ОСОБА_2 . Відтак, його посилання на безпідставне покладення на нього обов`язку щодо доведення його непричетності до сайту ІНФОРМАЦІЯ_6/, є хибними.
Посилаючись на те, що особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати, так і не співпадати, а також на те, що реєстрація доменного імені не потребує жодної ідентифікації та додаткових перевірок даних особи реєстранта, ОСОБА_2 зазначає, що його дані були використані при реєстрації веб-сайту можливо ОСОБА_14 , який є співзасновником Громадської організації «Комітет по протидії корупції в органах влади», що, на його думку, підтверджується доданою до відзиву на позов довідкою від 14 листопада 2018 року (а.с. 64-66). В указаній довідці на запит адвоката УЦПНА надає відповідь про те, що у разі, якщо в матеріалах справи міститься підписаний лист від імені ОСОБА_14 про те, що він особисто реєстрував доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6, зазначивши дані ОСОБА_2 , можливо зробити висновок, що саме ОСОБА_14 є відповідальним за функціонування цього веб-сайту.
Проте, на думку апеляційного суду, ця довідка не може бути покладена в основу твердження заявника щодо того, що він не має відношення до веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6, виходячи з наступного. Матеріали даної цивільної справи не містяь жодних заяв ОСОБА_14 щодо реєстрації ним доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 з використанням даних ОСОБА_2 .
Якщо особа не має відношення до адміністрування та діяльності веб-сайта, реєстрантом доменного імені якого вона є, така особа повинна довести це суду і надати інформацію про особу, якій були передані дані для доступу до його доменного імені. Тобто, особа має право спростувати презумпцію того, що вона є належним відповідачем за позовом.
Клопотання про залучення ОСОБА_14 у якості належного відповідача (або третьої особи) в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось, указана особа, як свідок не допитувалась. Відповідь УЦПНА, на яку посилається ОСОБА_2 , була надана не на запит суду, а на адвокатський запит, отже неможливо зробити висновок про те, чи існувала певна цивільна справа та чи була в ній наявна заява ОСОБА_14 і якого змісту, тощо. При цьому, УЦПНА, надаючи адвокату відповідь, також припустило можливість того, що він є відповідальним за функціонування веб-сайту за умови визнання самим ОСОБА_14 цієї обставини.
Разом з тим, доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях, отже наведені вище доводи ОСОБА_2 не можуть бути підставами для задоволення апеляційної скарги. Також є припущенням, а тому відхиляються апеляційним судом посилання відповідача на те, що адреса електронної пошти ОСОБА_14 відповідає адресі електронної пошти, яка була зазначена при реєстрації веб-сайту, як електронна адреса ОСОБА_2 .
При цьому, суд зважає на те, що ОСОБА_2 , як і ОСОБА_14 є співзасновником Громадської організації «Комітет по протидії корупції в органах влади», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ромена Ролана, 7, і за повідомленням свого представника (а.с. 210) мешкає та працює у м. Київ.
Таким чином, позивач, звернувшись з даним позовом відповідно до визначених вимог законодавства надала суду інформацію про власників веб-сайтів. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, вказану інформацію на предмет достовірності і належності доказів, у тому числі заперечення ОСОБА_2 , перевірив у уповноваженої особи на можливість здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет установи та з посиланням на довідку УЦПНА зазначив, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі. На думку апеляційного суду, відповідач у поданій апеляційній скарзі не спростував у належний спосіб інформацію щодо того, що реєстрантом доменного імені був ОСОБА_2 .
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» не мало повноважень акредитувати та підтверджувати компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) на здійснення ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет, а УЦПНА не мало повноважень видавати довідку про власника веб-сайту.
Не можуть бути підставою для скасування оспорюваного рішення посилання відповідача про те, що позивачем не залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача автора статті - ОСОБА_15 . Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ОСОБА_1 в порядку досудового врегулювання спору зверталась до Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» і просила вилучити зі шпальт газети спірну статтю, проте її звернення повернулось неврученим з відміткою «не розташовано», отже медійний інтернет ресурс за місцем його офіційної реєстрації не розташований. З інформації про портал, яка знаходиться у загальному доступі на сайті Національного антикорупційного порталу (а.с. 68-69), вбачається, що ОСОБА_15 не входить до редакційної колегії, не є журналістом інтеренет ресурсу. У матеріалах даної цивільної справи відсутня жодна інформація відносно того, що указана особа реально існує і її можливо ідентифікувати. Отже, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що автора статті встановити неможливо. Указуючи на такий обов`язок позивача, відповідач не надав жодних доказів на спростування тверджень про те, що автор поширеної статті невідомий та його особу неможливо встановити, тому не беруться до уваги посилання ОСОБА_2 на низку судових рішень, у яких суд відмовив у задоволенні позовів про захист честі і гідності з огляду на незалучення належного відповідача, оскільки у зазначених справах автори статті були реальними людьми, особа яких сторонам по справі була відома.
Разом з тим, на думку колегії суддів, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність оціночних суджень автора у спірній статті, виходячи з наступного. При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд першої інстанції не врахував, що на момент публікації спірної статті позивач була публічною особою, обіймала посаду керівника Державної податкової служби у Вінницькій області та залишив поза увагою те, що висловлювання: ««...3 самого початку своєї роботи в податковій, ОСОБА_1 , маючи гарних вчителів одразу пізнала усі «прелесті» роботи по конвертації грошових коштів. При цьому, особливо у період правління «Сім`ї» проявився геній ОСОБА_1 ...».
«... Спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 (колишній співробітник СБУ), під патронатом друга сім`ї - колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 угруповання сім`ї ОСОБА_1 прийняли до списку «довірених осіб» у сфері конвертації грошей та включили до т.з. «Державної програми по наповненню, держбюджету» - «конвертаційних площадок...».
«...Завдяки цьому, ОСОБА_1 не дивлячись на досить молодий вік - 34 роки було призначено Головою Державної податкової адміністрації у Сумській області, а неофіційно - «куратором» діяльності площадок в Сумській області.
При цьому чоловік узяв на себе всю роботу по організації фірм, каналів надходження тіньових грошей, пошук директорів, які самі не розуміли, що вони керують фірмами з багатомільйонним обігом.
Завдяки своєї діяльності (пресинг підприємців, звільнення підлеглих, які не виконували її усні протиправні вказівки), ОСОБА_1 настільки стала відомою (внутрішня безпека податкової вже була не в змозі постійно знищувати матеріали на неї)...».
«...Прибувши на нове місто роботи ОСОБА_1 одразу вибрала
собі помешкання для житла - номер «Президентський люкс» у готелі «Феріде плаза» (вартість проживання в якому становить близько 300 доларів за добу). Оплата за вказаний номер відразу лягла на плечі підприємців регіону.
Схема роботи у Вінницькій області не мінялась, підприємствам примусово нав`язувались «площадочні» фіктивні контрагенти, для обготівкування коштів.
Така діяльність дозволила ОСОБА_1 «вільготно» себе почувати і зараз:
*будинок у Вишгороді вартістю біля 5 млн. доларів США;
* маєток у с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з окремим виходом до річки Дніпро площею близько 10 га. та вартістю біля 3 млн. доларів.
І це не рахуючи нерухомого майна (квартир, офісів, розташованих у центрі м. Києва, Київській та інших областях), а також: дорогих автівок (близько 10, вартість кожної з яких перевищує 100 тис. доларів США), що зареєстровані на її чоловіка та членів її родини…», які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки її дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів. Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірній статті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань, що з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.
Для того, щоб розрізнити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
На думку апеляційного суду, наведена вище інформація не містить фактичних даних, у ній містяться оціночні судження та критика дій позивача, як публічної (посадової) особи, а саме Державної податкової служби у Вінницькій області. Крім цього, частина наведених вище фраз, які позивач просить визнати недостовірними, а саме : «...3 самого початку своєї роботи в податковій, ОСОБА_1 , маючи гарних вчителів одразу пізнала усі «прелесті» роботи по конвертації грошових коштів. При цьому, особливо у період правління «Сім`ї» проявився геній ОСОБА_1 ...». «..Завдяки цьому, ОСОБА_1 не дивлячись на досить молодий вік - 34 роки було призначено Головою Державної податкової адміністрації у Сумській області, а неофіційно - «куратором» діяльності площадок в Сумській області.» «Схема роботи у Вінницькій області не мінялась, підприємствам примусово нав`язувались «площадочні» фіктивні контрагенти, для обготівкування коштів.» позивачем вирвані з контексту статті і без взаємозв`язку з іншими викладеними у ній обставинами самі по собі окремо жодної негативної інформації не містять.
Колегія суддів вважає, що з огляду на характер висловлювань та використання мовних засобів (написання слів у дужках, алегорій) автор статті скоріше не викладав у ній факти щодо трудової діяльності позивача, а поширював критичні зауваження або припущення щодо неї, які ґрунтувались на його власному розумінні і трактуванні обставин, про які він писав.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права, поширену відносно позивача інформацію наступного змісту:
«У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом з чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктами підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань…
Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Їі діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБУ України №№ 233, 235».
Наведена інформація не є оціночними судженнями автора і прямо звинувачує ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення при виконанні посадових обов`язків під час роботи у податкових органах, що мало на меті зниження податкових зобов`язань для суб`єктів підприємницької діяльності, що зумовило порушення відносно неї СБУ кримінальних справ. Оскільки матеріалами цивільної справи підтверджено відсутність щодо позивача будь-яких кримінальних проваджень, повідомлень про підозру у вчиненні злочинів або направлення обвинувальних актів, суд першої інстанції правильно визнав зазначену інформацію недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з його резолютивної частини частину інформації, яку просить визнати недостовірною позивач, що є оціночними судженнями.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції і частково задовольняє позов, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових, понесених позивачем, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352,4 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 528,6 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:
"Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
Визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права, поширену відносно ОСОБА_1 інформацію на Інтернет ресурсі (веб-сайті) «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» з доменним ім`ям https://ІНФОРМАЦІЯ_6/ за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_4), наступного змісту:
«У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом з чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктами підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань…
Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Їі діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБУ України №№ 233, 235».
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 352,4 грн".
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 528,6 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 липня 2019 року.
Головуючий Судді:
