ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2019 року
м. Полтава
Справа № 440/191/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання – Кривошапка Н.А.
представника позивача – Мосієнко В.Б.
представника відповідача – Оніпченко В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Миргородське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги:
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
№ 0014721401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 21010 грн;
№ 0014731401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 269 540 грн;
№ 0014741401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарської організацій, в розмірі 782 364 грн.
Під час розгляду справи суд
В С Т А Н О В И В:
16 січня 2019 року Державне підприємство "Миргородське лісове господарство" (надалі також - позивач, ДП "Миргородське лісове господарство") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року адміністративний позов залишений без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору у повному обсязі /а.с. 73-74 т.2/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3 т.1/.
27 березня 2019 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду зобов`язано Головне управління ДФС у Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду відомості щодо результатів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018170000000052 від 15.03.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України. А також зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду відомості щодо результатів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018170000000052 від 15.03.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України
05 квітня 2019 року суд своєю ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі № 440/191/19 до 90 днів /а.с. 139 т.3/.
17 квітня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 156-157 т.3/.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0014721401 від 23.10.2018, № 0014731401 від 23.10.2018, №0014741401 від 23.10.2018 року прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків перевірки.
Зокрема, вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення №0014731401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 269 540 грн, позивач зазначав, що воно прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із підприємствами Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Холдінг" (надалі також - ТОВ "Техно-Холдінг"), та Товариство з обмеженою відповідальністю "АП "Комерц" (надалі також - ТОВ "АП "Комерц"). Позивач вважав висновки фіскального органу щодо непідтвердження операцій належними первинними бухгалтерськими документами та нереальність відповідних господарських операцій - необґрунтованими з огляду на те, що відповідні контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від зазначених контрагентів отримані відповідні товари та послуги, які в подальшому використані у господарській діяльності.
Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Техно-Холдінг" та ТОВ "АП"Комерц" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентами не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.
Позивачем зазначено, що сумніви в реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "АП "Комерц" через непідтвердження поставок по ланцюгу від виробника (продавця) запчастин контрагенту позивача не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.
Враховуючи безпідставність висновків відповідача щодо заниження сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій зі вказаними контрагентами, контролюючим органом, на думку позивача, також протиправно нараховано зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 21010 грн, про що винесене податкове повідомлення-рішення № 0014721401 від 23.10.2018, а також протиправно встановлено заниження чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 на суму 782 364 грн, про що винесене податкове повідомлення-рішення № 0014741401 від 23.10.2018.
Представник позивача наголошував на тому, що відповідачем не доведено порушень платником податкового законодавства, повідомлення-рішення ґрунтуються на припущеннях і неналежних доказах, а тому підлягають скасуванню.
26 лютого 2019 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов /а.с. 81-84 т. 2/, у якому він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, вказуючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Зазначав, що у ході документальної планової виїзної перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено:
- порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.3, статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "АП "Комерц" та ТОВ "Техно-Холдинг",
- порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на суму 21010 грн за 4 квартал 2015 року за наслідками взаємовідносин з ТОВ "АП "Комерц",
- порушення постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" в частині заниження частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами до державного бюджету за результатами господарський відносин з ТОВ "АП "Комерц" та ТОВ "Техно-Холдинг".
Відповідач наполягав на тому, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.
Вказав, що позивачем не надано доказів транспортування товару, що постачався контрагентом позивача, ТОВ "Техно-Холдинг". Зазначено про відсутність проектної документації на виконання будівельних робіт, що виконувались ТОВ "Техно-Холдинг". Зазначив про наявність кримінальних справ, під час розслідування яких встановлена причетність постачальників ТОВ "Техно-Холдинг" до схем ухилення від оподаткування шляхом формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб`єктам господарювання.
Відповідач також акцентував увагу суду на тому, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ "АП "Комерц" до перевірки надані видаткові накладні, які не містять прізвища, підписів посадової особи, яка відвантажила товар, печатки підприємства-постачальника, прізвища особи, яка отримана товар. Зазначив, що позивачем не надані документи, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця, подорожні листи, довіреності на отримання товару. Зміст податкових накладних, виданих та отриманих від ТОВ "АП "Комерц", вказує на придбання товарів без подальшої їх реалізації та реалізацію товарів без попереднього придбання.
Тому, як на думку відповідача, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про заниження платником показників податку на додану вартість, податку на прибуток та частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.
Не погоджуючись з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на адміністративний позов, позивачем 25.03.2019 подано до суду відповідь на відзив /а.с. 169-176 т. 2/.
У зазначеній заяві по суті справи ТОВ "Миргородське лісове господарство" вказало, що надана ним первинна документація у повному обсязі підтверджує реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами.
Так, зауваження щодо відсутності документів на підтвердження транспортування товарів, що замовлялись позивачем у ТОВ "Техно-Холдинг", є безпідставним, оскільки товар самостійно вивозився позивачем. Надані будівельні послуги також підтверджуються первинною документацією.
Зазначено, що ухвала Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/2279/18 про надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення оригіналів документів ТОВ "Техно-Холдинг" не є підставою вважати, що ТОВ "Техно-Холдинг" вчинені протиправні дії щодо надання безпідставної податкової вигоди позивачу.
Позивачем також зазначено про відсутність підстав вважати господарські відносини з ТОВ "АП "Комерц" протиправними, оскільки вони підтверджуються належним чином первинною документацією. А окремі недоліки в документах не є свідченням нереальності таких операцій.
В наданих до суду заперечення на відповідь на відзив /а.с. 144-147 т. 3/, відповідачем повторно наведені аргументи, аналогічні викладеним у відзиві на позов, щодо нереальності господарських операції, які мали місце між позивачем та ТОВ "Техно-Холдинг" й ТОВ "АП "Комерц".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник позивача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
У період з 27.08.2018 по 05.10.2018 року на підставі направлень на перевірку від 21.08.2018 № 2917, № 2918, № 2919, № 2920, № 2921, №2922, /а.с. 96-101 т. 2/ відповідно до наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 13.08.2018 № 2043 /а.с. 93 т. 2/ й наказу про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки від 18.09.2018 № 2416 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Миргородське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2018.
За результатами перевірки складено акт від 12.10.2018 № 1378/16-31-14-01-10/ 00992697 /а.с. 103-152 т. 2/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:
- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІІ НП (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", наказу № 318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Виплати", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 21 010 грн, в тому числі за 4 квартал 2015 року - 21 010 грн по взаємовідносинам з ТОВ "АП "Комерц";
- п. 198.1, 198.3 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 215 632 грн, в тому числі по періодах: жовтень 2015 року - 11 670 грн; червень 2016 року - 101 145 грн; липень 2016 року - 8 333 грн; серпень 2016 року - 8 333 грн; вересень 2016 року - 60 046 грн; листопад 2016 року - 17 856 грн; грудень 2016 року - 8 249 грн;
- постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 228 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів", в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами до державного бюджету за результатами господарських відносин з ТОВ "АП "Комерц" та ТОВ "Техно-Холдинг" всього на суму 782 364 грн, в тому числі: 4 квартал 2015 року - 17 508 грн, 2 квартал 2016 року - 411 917 грн, 3 квартал 2016 року - 243 797 грн; 4 квартал 2016 року - 109 142 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0014721401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 21 010 грн /а.с. 89 т. 2/;
№ 0014731401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 269 540 грн / а.с. 87 т.2/;
№ 0014741401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарської організацій, в розмірі 782 364 грн /а.с. 91 т.2/.
Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП "Миргородське лісове господарство" оскаржило в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України /а.с. 72-80 т.1/.
Рішенням про результати розгляду скарги від 14.12.2018 № 40472/6/99-99-11-04-01-25 ДФС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0014721401 від 23.10.2018, № 0014731401 від 23.10.2018, № 0014741401 від 23.10.2018, а скаргу - без задоволення /а.с. 82-87 т.1/.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0014721401 від 23.10.2018, № 0014731401 від 23.10.2018, № 0014741401 від 23.10.2018, у зв`язку з чим оскаржив їх до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.
Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0014731401 від 23.10.2018, виходив з доведеності факту порушення позивачем п. 198.1, 198.3 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Згідно п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Міністерством фінансів України 28.01.2016 № 21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. У рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.
Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0014721401 від 23.10.2018, виходив з доведеності факту порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІІ НП (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", наказу № 318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Виплати", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час встановлення контролюючим органом порушення), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час встановлення контролюючим органом порушення), базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ НП (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, № 73, фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0014741401 від 23.10.2018, відповідач виходив з доведеності факту порушення позивачем постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 228 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів".
Пунктом 17 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України, належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
Згідно з пунктом 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Наказом Державної податкової адміністрації від 16.05.2011 № 285 "Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" передбачено, що звітним періодом, за який подається розрахунок є перший квартал, перше півріччя, три квартали, рік.
Відповідно до пп.14.1.49 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Твердження відповідача про наявність у діях платника порушень податкового законодавства обґрунтовувалася ним наявністю сумнівів та відсутністю, як на думку контролюючого органу, належного документального підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.
Таким чином, висновок суду щодо порушення платником податкового законодавства базується на аналізі наявних документальних доказів фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Техно-Холдінг" та ТОВ "АП "Комерц".
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що ДП "Миргородське лісове господарство" зареєстровано як юридична особа 03.02.1998 /а.с.13 т.1/, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 02.40 "Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві".
З метою здійснення своєї господарської діяльності позивач здійснював закупівлю у ТОВ "Техно-Холдинг" та ТОВ "АП "Комерц" обладнання та запчастин, що використовувались ним під час ремонтних робіт.
Судом встановлено, що позивачем замовлялись послуги у ТОВ "Техно-Холдинг", що було оформлено договорами підряду, договорами виконання проектних робіт та договорами виконання будівельних робіт.
Досліджуючи господарські відносини позивача з ТОВ "Техно-Холдинг", суд встановив наступне.
23.06.2016 між позивачем та ТОВ "Техно-Холдінг" був укладений договір поставки №23/06/177 /а.с. 99-101 т.1/, відповідно до якого ТОВ "Техно Холдинг" (Продавець) зобов`язався поставити і передати у власність позивача (Покупець) сантехнічні товари, а покупець прийняти ці товари та оплатити їх.
Судом встановлено, що на виконання вказаного договору ТОВ "Техно Холдинг" здійснило поставку Позивачу партії сантехнічних товарів на загальну суму 795 273,73 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №1 від 30.06.2016р. на суму 535442,82 грн., в т.ч. ПДВ 89237,47 грн.; №2 від 25.07.2016р. на суму 43841,64 грн., в т.ч. ПДВ 7306,64 грн.; №8 від 28.09.2016р. на суму 92024,54 грн., в т.ч. ПДВ 15337,42 грн.; №9 від 28.09.2016р. на суму 832,97 грн., в т.ч. ПДВ 138,83 грн.; №10 від 28.09.2016р. на суму 96043,21 грн., в т.ч. ПДВ 16007,20 грн.; №11 від 28.09.2016р. на суму 9108,47 грн., в т.ч. ПДВ 1518,08 грн.; №12 від 05.10.2016р. на суму 8999,04 грн., в т.ч. ПДВ 1499,84 грн.; №13 від 05.10.2016р. на суму 8999,04 грн., в т.ч. ПДВ 1499,84 грн /а.с. 102-105/.
Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що транспортування придбаних сантехнічних товарів здійснювалося силами та транспортом позивача, як це було передбачено п.4.3. договору поставки (самовивіз товару покупцем).
Придбані сантехнічні товари були оприбутковані позивачем та були використані у його господарській діяльності, що не заперечує й відповідач та це підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей: №1217 від 16.09.2016, №1868 від 30.11.2016, №2004 від 30.12.2016, №2005 від 30.12.2016, №2078 від 30.12.2016, №2080 від 30.12.2016, №2081 від 30.12.2016, №1554 від 31.12.2016, №1555 від 31.12.2016, №1558 від 31.12.2016 /а.с. 112-121 т.1/.
В свою чергу позивачем, на виконання взятих за договором поставки зобов`язань, здійснено на користь ТОВ "Техно-Холдинг" оплату поставлених сантехнічних товарів, що підтверджується платіжними дорученнями: №1823 від 23.06.2016р. на суму 579 266,46 грн., №2742 від 15.09.2016р. на суму 216 007,27 грн /а.с. 148-149 т.1/.
За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ "Техно-Холдинг" складено наступні податкові накладні: №148 від 23.06.2016; №267 від 15.09.2016; №268 від 15.09.2016; №269 від 15.09.2016; №270 від 15.09.2016 /а.с. 150-161 т.1/.
06.06.2016 позивачем з ТОВ "Техно-Холдинг" укладений договір підряду №6/06-2016/175, відповідно до якого Позивач (Замовник) доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами проектні роботи по системі опалення адміністративно-промислового комплексу за адресою вул.Козацька, 22/1 в м.Миргород. Вартість робіт становила 27600 грн., в т.ч. ПДВ 4600 грн /а.с. 162-163 т.1/.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані ТОВ "Техно-Холдинг" належним чином, що підтверджується їх прийняттям позивачем, підписанням Акта здачі-приймання проектних робіт №1 від 09.06.2016 /а.с. 129 т.1/, накладною №9/06 від 09.06.2016 /а.с. 130/.
Позивачем оплачено виконані ТОВ "Техно-Холдинг" проектні роботи, що підтверджується платіжним дорученням №1638 від 09.06.2016 на суму 27600 грн /а.с. 131 т.1/.
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно-Холдинг" складено податкову накладну №131 від 09.06.2016 на суму 27600 грн., в т.ч. ПДВ 4600 грн /а.с. 132 т.1/.
19.07.2016 між позивачем та ТОВ "Техно-Холдинг" укладено договір підряду №19/07/162 /а.с. 133-134 т.1/, відповідно до якого позивач (Замовник) - доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами реконструкцію системи опалення адміністративно-виробничого корпусу по вул.Козацька, 22/1 в м.Миргород.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані ТОВ "Техно-Холдинг" належним чином, що підтверджується підписанням Акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) /а.с. 137-145 т.1/.
Позивачем оплачено виконані ТОВ "Техно-Холдинг" роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №2073 від 20.07.2016р., №2173 від 28.07.2016р., №2754 від 19.09.2016р., №3559 від 28.11.2016р. /а.с. 122-125 т.1/
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно Холдинг" складено податкові накладні №203 від 20.07.2016р. на суму 20000 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., № 214 від 28.07.2016р. на суму 3000 грн. в т.ч. ПДВ 5000 грн., №240 від 16.08.2016р. на суму 50000 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №273 від 19.06.2016р. на суму 114518,13 грн. в т.ч. ПДВ 19086,36 грн., №338 від 28.12.2016р. на суму 3979,32 грн. в т.ч. ПДВ 663,22 грн /а.с. 2-6 т.2/.
29.08.2016 також між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір підряду №29/08-П/204 /а.с. 7-8, т.2/, відповідно до якого позивач (Замовник) доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами проектні роботи по системі опалення на об`єктах:
контора по вул.Кооперативна, 49 в с.Комишня, Миргородського району, Полтавської області;
контлопункт з побутовими кімнатами по вул.Козацька, 22/1 в м. Миргород;
3-х квартирний будинок (дім мисливця) в с.Попівка, Миргородського району, Полтавської області.
Вартість робіт становила 29750 грн., в т.ч. ПДВ 4958,33 грн.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані ТОВ "Техно-Холдинг" належним чином, що підтверджується підписанням Акта здачі-приймання проектних робіт №1 від 07.09.2016, складенням накладної №7/09 від 07.09.2016 /а.с. 11 т. 2/.
Позивачем оплачені виконані ТОВ "Техно-Холдинг" проектні роботи, що підтверджується платіжним дорученням №2614 від 05.09.2016 на суму 29750 грн /а.с. 12 т.2/.
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно-Холдинг" складено податкову накладну № 261 від 05.09.2016р. на суму 29750 грн., в т.ч. ПДВ 4958,33 грн. /а.с. 13 т.2/.
Також з матеріалів справи вбачається, що 02.11.2016 між ДП "Миргородське лісове господарство" та ТОВ "Техно-Холдинг" укладено договір №2/11-К/264 /а.с. 14-15 т.2/, відповідно до якого Позивач (Замовник) доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами реконструкцію системи опалення контори по вул.Кооперативна, 49 в с.Комишня, Миргородського району, Полтавської області.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані ТОВ "Техно-Холдинг" належним чином, що підтверджується Актом виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) /а.с. 17-29 т.2/.
Позивачем оплачено виконані ТОВ "Техно-Холдинг" роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №3314 від 03.11.2016р. на суму 25000 грн. та №3568 від 29.11.2016р. на суму 20400,90 грн /а.с. 30-31 т.2/.
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно-Холдинг" складено податкові накладні №317 від 03.11.2016р. на суму 25000 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн. та №340 від 29.11.2016р. на суму 20400,90 грн., в т.ч. ПДВ 3400,15 грн /а.с. 32-33 т.2/.
Крім того, між позивачем та вказаним контрагентом був укладений договір підряду №3/11-К/265 від 02.11.2016 /а.с. 34-35 т.2/, відповідно до якого позивач (Замовник) доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами реконструкцію системи опалення 3-х квартирного будинку (дому мисливця) в с.Попівка, Миргородського району, Полтавської області.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані контрагентом належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) /а.с. 37-51 т.2/.
Позивачем оплачено виконані ТОВ "Техно-Холдинг" роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 3314 від 03.11.2016р. на суму 30000 грн. та №3568 від 29.11.2016р. на суму 27757,09 грн /а.с. 30-31 т.2/.
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно-Холдинг" складено податкові накладні №318 від 03.11.2016р. на суму 30000 грн., в т.ч. ПДВ 5000 грн. та №341 від 29.11.2016р. на суму 27757,09 грн., в т.ч. ПДВ 4626,18 грн /а.с. 52-53/.
Відповідно до договору підряду №7/12-3/294 від 07.12.2016 /а.с. 54-55 т.2/, позивач (Замовник) доручив, а ТОВ "Техно-Холдинг" (Підрядник) зобов`язався виконати власними та залученими силами і засобами реконструкцію системи опалення спортивної зали по вул.Козацька, 22/1 в м.Миргород.
Передбачені умовами договору підряду роботи виконані ТОВ "Техно-Холдинг" належним чином, що підтверджується підписанням Акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) /а.с. 57-70 т.2/.
Позивачем оплачено виконані ТОВ "Техно-Холдинг" роботи, що підтверджується платіжним дорученням №246 від 20.12.2016 на суму 49492,24 грн /а.с. 77 т.2/.
За наслідками вказаної господарської операції ТОВ "Техно-Холдинг" складено податкову накладну №363 від 20.12.2016р. на суму 49492,24грн., в т.ч. ПДВ 8248,71 грн. /а.с. 72 т.2/.
Проаналізувавши надану первинну документацію на підтвердження реальності господарських операцій ДП "Миргородське лісове господарство" по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Холдинг" з придбання товарів та замовлення послуг, суд приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення таких господарських операцій.
Доводи відповідача про недоведеність факту транспортування придбаного у цього контрагента товару, не заслуговують на увагу, оскільки доставка таких товарів була здійснена самостійно замовником (самовивоз) відповідно до умов договору і це не спростовано фіскальним органом.
Твердження контролюючого органу про відсутність проектної документації на виконання будівельних робіт, що виконувались ТОВ "Техно-Холдинг", спростовується наданими позивачем робочими проектами реконструкції систем опалення на відповідних об`єктах /а.с. 79-128 т.3/.
Оцінюючи посилання ГУ ДФС у Полтавській області про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагента ТОВ "Техно-Холдинг" як на підставу для визнання господарських операцій позивача з цим контрагентом нереальними, суд виходить з наступного.
ГУ ДФС у Полтавській області стверджувалося, що ТОВ "Техно-Холдинг" фігурує у зареєстрованих кримінальних провадженнях, які пов"язані зі злочинами щодо надання податкової вигоди третім особам.
У ході розгляду справи судом було витребувано інформацію щодо цих кримінальних проваджень та наслідків їх розслідування.
Відповідачем у поясненнях, наданих до суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів, вказано про відсутність інформації у ГУ ДФС у Полтавській області стосовно вироку щодо службових осіб контрагента позивача ТОВ "Техно-Холдинг". Також повідомлено, що кримінальне провадження, на наявність якого посилався фіскальний орган у акті перевірки, №42018170000000052, за ч. 1 ст.212 КК України, направлено за підслідністю до відділу поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (т.3 а.с.142).
В подальшому суд витребував відомості щодо наслідків розслідування згаданого кримінального провадження у органів Національної поліції. На ухвалу суду Слідче управління ГУНП в Полтавській області повідомило, що кримінальне провадження №42018170000000052 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України /т. 3 а.с.151/.
Таким чином, досудовим розслідуванням повністю спростовано припущення фіскального органу, викладене в акті перевірки, щодо причетності посадових осіб ТОВ "Техно-Холдинг" до злочинів, пов"язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Суд вказує, що рішення про донарахування податкових зобов"язань, прийняті фіскальним органом у даному разі, не могли базуватися на припущеннях.
Необхідно також зазначити з даного приводу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Отже, суд приходить до висновку, що твердження фіскального органу про нереальність господарських відносин платника з контрагентом ТОВ "Техно-Холдинг" через наявні відкриті кримінальні провадження, не є таким, що беззаперечно вказує на це.
Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагенту позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем (замовником) вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця (замовника послуг) сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71 Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Доводи відповідача про відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача, суд оцінює критично, у зв`язку з тим, що для такого виду діяльності, як надання будівельних послуг (послуг з реконструкції) трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.
Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом ТОВ "Техно-Холдинг", що дає підстави спростувати твердження відповідача про правомірність податкового повідомлення - рішення від 23 жовтня 2018 року № 0014731401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в частині нарахування основного грошового зобов"язання у сумі 203 962,0 грн та застосованих штрафних фінансових санкцій у сумі 50 990,50 грн.
З огляду на викладене, у позивача також відсутній обов`язок щодо відрахування сум частини чистого прибутку із коштів, витрачених на оплату послуг і товарів, отриманих від ТОВ "Техно-Холдинг", у зв`язку з чим нарахування основного грошового зобов"язання податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області № 0014741401 від 23 жовтня 2018 року на суму 764 856,0 грн є безпідставним.
Надаючи оцінку господарським правовідносинам ДП "Миргородське лісове господарство" з ТОВ "АП "Комерц", судом встановлено наступне.
В акті перевірки зафіксовано, що ДП "Миргородське лісове господарство" порушило вимоги п.198.1, 198.3 ст.198, р.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2015 року на суму ПДВ 11 670 грн по операціям з придбання вартості ТМЦ у ТОВ "АП "Комерц".
З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2015 року між позивачем та ТОВ "АП "Комерц" укладений договір поставки № 2707/1/103, відповідно до якого продавець (ТОВ "АП "Комерц") зобов`язується передати у власність покупцю ДП "Миргородське лісове господарство" визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату /а.с. 199-200 т.2/.
Судом встановлено, що первинні документи за вказаним договором, зокрема, видаткові накладні на відвантаження товару на загальну суму 140 066,93 (без ПДВ 116 722,45 грн), в тому числі № 2807/04 від 28.07.2015 /а.с. 156 т.2/ на загальну суму 70047 грн 53 коп. (з них ПДВ 11674 грн) та № 3209/04 від 11.09.2015 /а.с. 158 т.2/ на суму 70019,40 грн (з них ПДВ 11700 грн), які є підставою для бухгалтерського обліку не містять прізвища, підписів посадової особи, які відвантажила товар, печатку підприємства - постачальника, прізвище особи, яка отримала товар, що суперечить вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд вказує на суттєвість встановленого порушення, і відхиляє довід позивача про те, що це окремий недолік первинного документу, який не свідчить про безтоварність господарської операції.
Відсутність вказаних обов`язкових реквізитів у видаткових накладних дає підстави вважати, що товар, який начебто був замовлений позивачем у контрагента ТОВ "АП "Комерц", взагалі йому не передавався.
Заслуговує на увагу і той факт, що на час проведення перевірки позивач не надав контролюючому органу з незрозумілих причин договір поставки № 2707/1/103 для перевірки.
Крім того, позивачем не доведено факту подальшого використання придбаних у ТОВ "АП "Комерц" запчастин у своїй господарській діяльності.
В огляду на викладене, суд приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "АП "Комерц", що є підставою для висновку про заниження податку на додану вартість за вказаними операціями за жовтень 2015 року на загальну суму 11 670 грн., про заниження податку на прибуток всього на загальну суму 21 010 грн за 4 квартал 2015 року, заниження частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами до державного бюджету за 4 квартал 2015 року в розмірі 17 508 грн.
Отже, податкове повідомлення рішення № 0014721401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 21010 грн є правомірним та не підлягає скасуванню. Також, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0014731401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість є обґрунтованим в частині нарахування податку на додану вартість за жовтень 2015 року в розмірі 11 670 грн та штрафних санкцій в сумі 2 917 грн 50 коп. Відповідно є правомірним та не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0014741401 від 23.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарської організацій, на частину чистого прибутку за 4 квартал 2015 року в розмірі 17 508 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Належним способом захисту прав позивача є визнання податкових повідомлень-рішень № 0014731401 від 23.10.2018 та № 0014741401 від 23.10.2018 протиправними та їх скасування в частинах, визначених судом. В той же час, податкове повідомлення-рішення №№ 0014721401 від 23.10.2018 є правомірним і скасуванню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у загальній сумі 16 093 грн 71 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, складає 15 289 грн 02 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Державного підприємства "Мигородське лісове господарство" (вул. Козацька, 22/1, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 00992697) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 23 жовтня 2018 року № 0014731401 в частині нарахування основного грошового зобов"язання у сумі 203 962,0 грн та застосованих штрафних фінансових санкцій у сумі 50 990,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 23 жовтня 2018 року № 0014741401 в частині нарахування основного грошового зобов"язання у сумі 764 856,0 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Державного підприємства "Мигородське лісове господарство" (вул. Козацька, 22/1, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 00992697) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) частину судових витрат зі сплаченого судового збору у сумі 15 289,02 грн (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24 червня 2019 року.
Головуючий суддя
І.С. Шевяков
