ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/2271/19
Провадження № 2/210/1417/19
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"04" липня 2019 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві ,-
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 26 квітня 2019 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з кожного з відповідачів на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його батька – 417300,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 липня 2001 року від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків, загинув його батько ОСОБА_3 . Смерть настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі №8 каналізаційної мережі №1. Після смерті батька він переносить тяжкі моральні страждання, оскільки на час смерті батька йому виповнилося одинадцять років, що завдало сильного емоційного та психічного потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу, він залишився без батьківського піклування та підтримки, все дитинство минуло з почуттям туги та жалю за батьком тощо. Вважає, що відповідачами йому завдано моральної шкоди, тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідач - Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що нещасний випадок, який мав місце 25.07.2001 року стався через вживання батьком позивача та іншими членами бригади алкогольних напоїв під час обіду. Відповідно до висновку експерта вміст алкоголю в його крові склав 1,4 проміле. Підприємством забезпечено загиблого необхідними засобами індивідуального захисту, які ним не було використано, що призвело до його смерті, вини підприємства у нещасному випадку немає. Відповідно до п.18 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02.-04 постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112, не визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками унаслідок отруєння алкоголем, або у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного сп`яніння, яке стало основною причиною нещасного випадку. Крім того, сім`ї загиблого надано допомогу на поховання в розмірі 10218,66 грн. Відповідно до ч. І ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23.09.1999 року, який діяв станом на 25.07.2001 р. було передбачено що, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі його смерті, виплатити йому або особам, які перебували на його утриманні, "грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому". Згідно зі Свідоцтвом реєстрації в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні від 04.05.2001р. та розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачених коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 3 півріччя 2001 року від 09.10.2001 р. Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» виступало платником відповідних страхових внесків, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівникові, повинно сплачуватися Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Просив у задоволенні позову до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» відмовити.
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області заперечував проти позову, у відзиві зазначив , що згідно з частиною 1, 2. ст. 6 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності» № 1105 -XIV від 23 вересня 1999 року суб`єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни , в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою особою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. У разі настання страхового випадку вини мають право одержувати від Фонду виплати соціальні послуги, передбачені ст. 21 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЗУ № 1105 -XIV від 23 .09.1999 р. у разі смерті потерпілого члени його сім`ї мають право на отримання від Фонду страхових виплат ( одноразової допомоги, пенсії у зв`язку з втратою годувальника) та послуг пов`язаних з похованням померлого. Таким чином, Закон ЗУ № 1105 -XIV від 23.09.1999р. передбачає виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватися Фондом членам сім`ї померлого потерпілого. Виплата сум відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна членам сім`ї застрахованого смертю останнього, Законом не передбачена. Посилання позивача на п. «є» ст. 21, 28 та ч. 3 ст. 34 Закону не обґрунтовані, оскільки визначеними нормами передбачена можливість відшкодування моральної шкоди безпосередньо потерпілому працівнику. Крім того, Законом України №717-У від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України “ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...”, відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Згідно п.2 ч.44 Розділу 2 “ Внесення змін до деяких законодавчих актів України ” Закону України “ Про Державний бюджет на 2008р.” - “У Законі України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності": у пункті 3 розділу XI "Прикінцеві положення": після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: “ відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року ” . Моральна шкода згідно зі ст.1167 відшкодовується винною особою, якою відповідно до Акту Н-1 визнано підприємство. Просив у задоволенні позову до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 /а.с.30/.
ОСОБА _3 працював у Комунальному підприємстві «Кривбасводоканал» слюсарем мережі водовідведення /а.с.10/.
Відповідно до Акту № б/н (форма Н-1) про нещасний випадок від 10.08.2001 року ОСОБА_3 25 липня 2001 року з 14 год. 30 хв. до 15 год. , виконуючи трудові обов`язки у КП «Кривбасводоканал», здійснював усунення закупорки каналізаційної мережі. Смерть настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі №8 каналізаційної мережі №1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 41-річному віці /а.с.9,10-18/.
Причиною нещасного випадку визначено незастосування засобів індивідуального захисту ( при їх наявності), порушення трудової та виробничої дисципліни ( п.7) Акту № б/н (форма Н-1) про нещасний випадок від 10.08.2001 року. У пункті 9.1 Акту зазначено щодо перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння /а.с.16/.
Отже , в судовому засіданні встановлено, що нещасний випадок на виробництві стався з вини відповідача, смерть ОСОБА_3 настала від нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.
На час виникнення правовідносин між сторонами відшкодування моральної (немайнової) шкода було врегульовано статтею 440-1 ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року).
З 01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, статтями 1167,1168 якого передбачено відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам родини померлого.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що він починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняєйого дію в повному обсязі.
Події , які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо він не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різнійого критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.
Як роз`яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Така правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 61-4983св18.
Отже , смерть батька позивача ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок.
Позивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки на час смерті батька йому виповнилося одинадцять років, він пережив сильне емоційне та психічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу, залишився без батьківського піклування та підтримки, незворотність втрати завдає йому моральні страждання.
Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі його батька, у 834600,00 грн., просить стягнути по 317300,00 грн. з кожного з відповідачів без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Визначаючи розмір відшкодування, суд, приходить до висновку, що внаслідок незабезпечення підприємством дотримання працівниками техніки безпеки, позивач залишився без батька у дитячому віці, був позбавлений батьківського піклування та підтримки.
Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи, і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з КП «Кривбасводоканал» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, підлягає 200000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так , відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» , пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00 грн. ( 200000,00 х 1%=2000,00).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.440,440-1 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), ст.ст. 4,5,13,77,121,141,265, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві – задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві – 200000,00 грн. ( двісті тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
В решті позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (ЄДРПОУ 03341316), юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а;
- відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 41323962), юридична адреса: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 93.
Суддя: Н. Ю. Вікторович
