Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2271/19

провадження № 61-19033сво19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Висоцької В. С., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач-1 - комунальне підприємство «Кривбасводоканал»,

відповідач-2 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Вікторович Н. Ю. від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. від 17 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 25 липня 2001 року від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків, загинув його батько ОСОБА_2 . Смерть настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі каналізаційної мережі № 1.

Смерть батька позивача настала під час виконання трудових обов`язків у каналізаційному колодязі № 8 каналізаційної мережі І внаслідок раптового викиду каналізаційної суміші газів і стоків у колодязь № 8 з каналізаційної мережі ІІ, яка була підключена в колодязь № 8 каналізаційної мережі І. Каналізаційна мережа ІІ не була внесена в схему каналізаційних мереж, що знаходяться на балансі підприємства. Тому бригада, з вини відповідача не вжила і не могла вжити запобіжних заходів, щодо перекриття системи каналізаційного стоку з вище розташованих колодязів відносно колодязя № 8 каналізаційної мережі.

Позивач зазначав, що після смерті батька він переносить тяжкі моральні страждання, оскільки на час нещасного випадку йому виповнилося одинадцять років, що завдало сильного емоційного та психічного потрясіння, яке відчувається до теперішнього часу, він залишився без батьківського піклування та підтримки, все дитинство минуло з почуттям туги та жалю за батьком тощо.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з кожного з відповідачів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, кошти у розмірі 417 300 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, 200 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть батька позивача - ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок, тому саме з підприємства слід стягнути відшкодування моральної шкоди. Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з КП «Кривбасводоканал» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, 200 000 грн, що відповідатиме тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та КП «Кривбасводоканал» залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи учасників справи

Доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року КП «Кривбасводоканал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін через малозначність спору, який таким не є. Суди безпідставно поклали відповідальність з відшкодування позивачу моральної шкоди на КП «Кривбасводоканал», оскільки вини підприємства в настанні з батьком позивача нещасного випадку зі смертельним наслідком 09 серпня 2001 року немає. Смерть ОСОБА_2 наступила виключно через порушення останнім трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, в тому числі перебування в робочий час в стані алкогольного сп'яніння. Такі обставини виключають відповідальність підприємства за смерть батька позивача на виробництві.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Узагальнені доводи пояснень

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення КП «Кривбасводоканал», у яких зазначило, що роботодавець виступав платником відповідних страхових внесків, а тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, правонаступником якого є Фонд соціального страхування України, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, у яких останнє просить врахувати те що, Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV) не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, членам його сім`ї, незалежно від дати смерті потерпілого. Тому спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано справу № 210/2271/19 з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. У задоволенні клопотання КП «Кривбасводоканал» про зупинення дії рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року справу № 210/2271/19 передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2020 року справу № 210/2271/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У справі, яка переглядається, суд установив, що ОСОБА_2 (батько позивача) працював у КП «Кривбасводоканал» слюсарем мережі водовідведення, що учасниками справи не заперечується.

Відповідно до акта № б/н (форма Н-1) про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року, який стався на виробництві, ОСОБА_2 25 липня 2001 року з 14 год. 30 хв. до 15 год., виконуючи трудові обов`язки у КП «Кривбасводоканал», здійснював усунення закупорки каналізаційної мережі. Смерть настала 25 липня 2001 року внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі № 8 каналізаційної мережі № 1.

У пункті 9.1. акта про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року зазначено, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю різного підходу вирішення спору про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві при виконання трудових обов`язків.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року при розгляді цивільної справи № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19) дійшов висновку про те, що станом на 25 липня 2001 року (час смерті батька позивача під час виконання трудових обов`язків) саме на Фонд було покладено зобов`язання у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. При цьому, суд зазначив, що не застосувавши положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди із роботодавця, оскільки обов`язок з відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 1105-XIV був покладений саме на Фонд.

Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/18 (провадження № 61-14398св19) дійшов протилежного висновку. Так, залишаючи без змін касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ІнГЗК»), касаційний суд зазначив про те, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на роботодавця - ПрАТ «ІнГЗК» обов`язку з відшкодування позивачу, як дочці загиблого 16 липня 2001 року внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 61-39348св18).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19), прийнятої за наслідками розгляду справи з аналогічних правовідносин, зазначено, що у судів були відсутні правові підстави для задоволення позову позивача - доньки загиблого, оскільки нещасний випадок на виробництві з особою - батьком позивача, стався у вересні 1998 року, порядок відшкодування моральної шкоди на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтею 440-1 ЦК Української РСР, статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві. При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів виходила з того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що смерть особи - батька позивача, який перебував у трудових відносинах з КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак не звернули увагу на те, що діючим на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а статтею 440-1 ЦК Української РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19) та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала 25 липня 2001 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на КП «Кривбасводоканал» обов`язку з відшкодування позивачу, як сину загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.

При визначені розміру моральної шкоди судом враховано характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що при вирішенні спору районний суд у порушення норм процесуального права помилково відніс цю справу до категорії малозначної слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання позову (26 квітня 2019 року), в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі складає 834 600, 00 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 х 500 = 960 500 грн) на момент звернення позивача із цим позовом до суду.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачу у зв`язку зі смертю його батька (25 липня 2001 року) в результаті нещасного випадку на виробництві, не може бути покладена на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону № 1105-ХІV з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час настання нещасного випадку з батьком позивача) у разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов`язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.

Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 Закону, серед яких підпунктом е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв`язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов`язаних з похованням ритуальних послуг (підпункти б), д) пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї зазначеним Законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Наведене свідчить про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19) та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Висновки щодо застосування норми права

Згідно із частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що виплата Фондом соціального страхування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї Законом № 1105-ХІV не передбачена і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції на час виникнення правовідносин, на Фонд покладений обов`язок по відшкодування моральної шкоди самому потерпілому, а не членам сім`ї при його загибелі.

Керуючись статтями 400, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Кривбасводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Б. І. Гулько В. С. Висоцька В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников І. М. Фаловська