КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року м. Київ
Справа № 22-ц/824/5634/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Муранова-Лесів І.В.
Унікальний №359/5719/17 Доповідач - Гаращенко Д.Р.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.
при секретарі Гавриленко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з організації житлового будівництва», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору про резервування об`єкту нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання недійсним актів про пред`явлення до погашення та погашення пакету облігацій, визнання недійсними акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з організації житлового будівництва» (далі - ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз О.А., ОСОБА_5., ОСОБА_15 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору про резервування об`єкту нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання недійсним актів про пред`явлення до погашення та погашення пакету облігацій, визнання недійсними акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру.
Просила визнати недійсним договір №29/05/2008-88 про резервування об`єкту нерухомості (квартири НОМЕР_1 на 6 поверху в житловому багатоквартирному АДРЕСА_2 .) та порядок погашення облігацій, укладені між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» від 29 травня 2008 року;
Визнати недійсним договір №Б 237-1\08 купівлі-продажу цінних паперів від 29 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»;
Визнати недійсним Акт пред`явлення пакету облігацій до погашення від 17 червня 2010 року укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»;
Визнати недійсним Акт від 17 червня 2010 року про погашення Пакету облігацій укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»;
Визнати недійсним Акт від 17 червня 2010 року прийому передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . та порядок погашення облігацій, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»;
Визнати недійсним свідоцтво на нерухоме майно від 05 червня 2013 року, індексний номер 4461964 на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 80,8 кв.м., житловою площею 51,2 кв.м., видане реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державним реєстратором Гапоненко С.В.;
Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 80,8 кв.м., житловою площею 51,2 кв.м., видане реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державним реєстратором Гапоненко С.В., номер запису про право власності 1396679;
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 80,8 кв. м.,житловою площею 51,2 кв. м.;
Стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 29 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» було укладено договір №9/05/2008-88 про резервування об`єкту нерухомого майна та порядок погашення облігацій.
За умовами договору ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» зобов`язалось закріпити (здійснити резервування) за позивачем квартири АДРЕСА_5 , що складається з двох кімнат загальною площею 82,83 кв.м., в обмін на погашення пакету облігацій, емітованих в кількості 8 283 облігації та придбаних позивачем, що дорівнює метражу квартири НОМЕР_1 .
На виконання умов даного договору, 29 травня 2008 р. позивач на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів облігацій та договору № Б237-1/08 від 29 травня 2008 року та договір з ТОВ «Укрпромбанк» про відкриття рахунку у цінних паперах фізичній особі №129/08 оплатила 602 588,25 грн. вартості цінних паперів, які зберігались на рахунку ТОВ "Укпромбанк".
У подальшому рахунок був переведений в ВАТ «БМ» Банк», де облігації зберігалися до їх погашення.
У зв`язку з затримкою будівництва будинку, у 2010 році між нею та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» було укладено додаткову угоду до договору про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №29/05/208-88, якою було встановлено зобов`язання ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» здійснити введення будинку в експлуатацію в 4 кварталі 2010 року.
Відповідно до умов договору між сторонами було підписано акт пред`явлення облігацій до погашення, акт погашення пакету облігацій та акт прийому - передачі майнових прав на квартиру.
У січні 2013 року позивач дізналася, що будинок був зданий в експлуатацію наприкінці грудня 2012 року, та почала вимагати оформлення права власності на квартиру.
21 травня 2013 року позивач оплатила квитанцію, отриману від керівника ОСББ ОСОБА_16 , про оплату послуг БТІ, проте забудовником не було передано їй технічний паспорт на квартиру.
20 червня 2013 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 незаконно заволодів правом на майно шляхом отримання Свідоцтва про право власності від 05 червня 2013 року, незважаючи на те, що майнові права на квартиру належали виключно позивачу.
В той же день вона звернулась з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, що стало підставою для відкриття кримінального провадження за №12013100100001322 від 21 червня 2013 року.
Документи, на підставі яких виникло майнове право у неї та у відповідача ОСОБА_4 є майже тотожними між собою, відмінність полягає лише в тому, що позивачем укладено угоду з торговцем цінними паперами, як це передбачено законом, а ОСОБА_4 - з ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва», який не мав відповідно на це ліцензії, а також відсутні будь-які відомості щодо оплати відповідачем пакету облігацій.
Договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій був підписаний позивачем з уповноваженою особою ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» ОСОБА_11 , який на той момент виконував обов`язки директора.
Укладений ОСОБА_4 . 29 травня 2008 року договір №29/05/2008-88 був підписаний з другої сторони ОСОБА_3 , який на той момент, відповідно до наказу № 2 від 09 березня 2001 року виконував обов`язки директора ТОВ «Компанія «Оргжитлобуд» та не мав права підпису.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №424 від 02 липня 2015 року, в рамках кримінального провадження, яке перебуває на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області, підписи від імені ОСОБА_11 у документах підписаних між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія «Оргжитлобуд» виконані відповідачем ОСОБА_3
В подальшому спірна квартира була продана ОСОБА_4 . ОСОБА_1 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним Договір №29/05/2008-88 про резервування об`єкту нерухомості (квартири - НОМЕР_1 на 6 поверсі в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , Київська обл .) та порядок погашення облігацій, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» від 29 травня 2008 року; визнано недійсним Договір № Б 237-/08 купівлі-продажу цінних паперів від 29 травня 2008 pоку, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»; визнано недійсним Акт пред`явлення пакету облігацій до погашення від 17 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»; визнано недійсним Акт від 17 червня 2010 року про погашення Пакету облігацій, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»; визнано недійсним Акт від 17 червня 2010 року прийому передачі майнових прав на квартиру НОМЕР_1 на 6 поверсі в житловому АДРЕСА_2 ., укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»; визнано недійсним Свідоцтво на нерухоме майно від 05 червня 2013 року, індексний номер 4461964 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м, видане Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С.В. ; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м, зареєстровану 04 червня 2013 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С.В., номер запису про право власності 1396679 на ім`я ОСОБА_4 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м. на користь ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 51, 2 кв.м, зареєстровану за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3478 від 29 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Мороз О.А.; визнано за ОСОБА_2 майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м.; стягнуто з ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» на користь держави, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 252,94 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 252,94 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 20 лютого 2019 року, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилався на те, що 29 листопада 2013 року за реєстровим номером 3478, приватним нотаріусом Мороз О.А., було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири, за умовами якого, продавцем був ОСОБА_4 , а покупцем - ОСОБА_1 .
Нотаріусом було встановлено, що квартира належала продавцю на праві приватної власності, підтвердженням тому було свідоцтво про право власності на нерухоме майно, від 06 червня 2013 року.
Наявність державної реєстрації права власності продавця на квартиру станом на день укладення договору, відсутність заборони відчуження предмету договору - все це перевірялось у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність податкової застави на будь-яке майно продавця перевірено за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами, які було видано приватним нотаріусом Мороз О.А. 29 листопада 2013 року.
Відомостей про підробку, недостовірність правовстановлюючих документів на квартиру не надходило, інформації щодо заборони відчуження квартири не було, тому після посвідчення вказаного договору купівлі-продажу квартири, з боку апелянта було зроблено усі можливі законні заходи по реєстрації права власності придбаного на законних підставах нерухоме майно.
Під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було грубо порушено приписи ст. 41 Конституції України та ст.ст.317, 321, 328 ЦК України, чим було безпідставно позбавлено ОСОБА_1 законного права власності на придбане ним житло.
В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з аналогічним позовом, однак 20 липня 2017 року подала заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою суду дану заяву було задоволено, а позов залишено без розгляду.
24 липня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернулась до суду з аналогічним позовом.
Судом першої інстанції було фактично порушено завдання цивільного судочинства, визначені у ст. 2 ЦПК України.
Всупереч положенням п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України взагалі не визначено конкретного місця проживання апелянта, лише зазначено, що він мешкає у АДРЕСА_8 , без зазначення населеного пункту.
Всупереч положенням ст.ст. 76-81, 89, ч. 4 ст. 265 ЦПК України, незважаючи на майже однакові дати укладання та підписання договорів позивача і відповідача з ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва», лише документи, в яких містились анкетні данні ОСОБА_4 стали об`єктом ретельного експертного дослідження щодо справжності підписів. Підписи від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , судом першої інстанції взагалі не ставились під сумнів, тобто фактично окремі докази набули заздалегідь встановленої сили для суду, що прямо заборонено приписами ст. 89 ЦПК України.
Судом першої інстанції допускались порушення процесуальних строків під час розгляду справи, так, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року було постановлено закінчити підготовче засідання та перейти до судового розгляду по суті не через шістдесят днів, а через сто двадцять, всупереч положенням ст.ст. 2, 210 ЦПК України.
В день постановлення судового рішення, 29 жовтня 2018 року, суддею було задоволено клопотання ОСОБА_2 про долучення додаткових фактів.
Ці документи, на думку позивача, мали доводити відомості, викладені у позові, проте, суд, долучивши документи до матеріалів справи, не надав їм жодної оцінки.
Суд першої інстанції, постановивши оскаржуване рішення, взагалі не перевірив достовірність відомостей можливо нової адреси реєстрації розташування квартири, щодо якої існував спір, позивачем не було доведено, чому в адресі з`явилась назва АДРЕСА_2, протягом усього судового розгляду позивач не надавав жодних документів, які б свідчили про обґрунтованість появи додаткової чи нової назви вулиці.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Позивач та її представник заперечували проти апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники процесу повідомлялись судом належним чином про дату, час, і місце розгляду справи по суті, причини своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» в особі директора ОСОБА_11 був укладений договір № 29/05/2008-88 про резервування об`єкту нерухомості майна та порядок погашення облігацій.
Згідно п.2.1. якого ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» зобов`язалось закріпити (здійснити резервування) за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 , що складається з двох кімнат загальною площею 82,83 кв.м., в обмін на погашення пакету облігацій, емітованих ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» в кількості 8 283 облігації та придбаних позивачем, що дорівнює метражу квартири НОМЕР_1 (т. 1 а.с.48-52).
На виконання умов договору позивачем був укладений договір купівлі - продажу цінних паперів (облігацій) № Б237-1/08 від 29.05.2008 р. та договір про відкриття рахунку у цінних паперах фізичній особі № 129/08 з ТОВ «Укрпромбанк» ( т. 1 а.с. 53-60).
29.05.2008 р. позивач оплатила грошові кошти у сумі 602 588,25 грн., за іменні цінні папери облігації, що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 29.05.2008 р. та квитанцією № 9 від 29.05.2008 р.(т.1 а.с.61,62 ).
У подальшому цінні папери зберігалися у ВАТ «БМ Банк» до моменту їх погашення, що підтверджується Договором № Д10/02-04 про відкриття рахунку у цінних паперах від 25.02.2008 р. та розпорядженням на виконання облікової операції ( т. 1 а.с 68-74).
У 2010 році між позивачем та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» було укладено додаткову угоду до договору про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 29/05/2008-88 у зв`язку з затримкою будівництва та строків здачі житлового будинку в експлуатацію. (т.1 а.с.76-78).
На виконання зобов`язань по укладеним сторонами договорам сторони підписали акт пред`явлення облігацій до погашення, акт погашення пакету облігацій та акт прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 79-85).
Зазначені обставини сторонами не спростовувались, а тому приймаються судом як встановлений факт.
Для оформлення придбаної квартири відповідачем ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» не було надано позивачу необхідного пакету документів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав, що позивач виконала умови договорів: резервування квартири № 29/05/2008-88 від 29.05.2008р.: договору купівлі - продажу цінних паперів (облігацій) № Б237-1/08 від 29.05.2008 р.,: договору з ТОВ «Укрпромбанк» про відкриття рахунку у цінних паперах фізичній особі № 129/08 від 29.05.2008р., 29.05.2008 р. Внесла грошові кошти у сумі 602 588,25 грн., згідно меморіального ордеру №7, як оплату за іменні цінні папери, а відповідачем ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» умови вказаного договору не виконано у повному обсязі, та не передано документів, необхідних для оформлення права власності.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач ОСОБА_4 , достовірно знав про підробку документів на спірну квартиру, та незалежно від цього уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної квартири за № 3478 від 29.11.2013р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14 , чим були порушені права позивача
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суд першої інстанції відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Згідно з матеріалами справи встановлено, що позивач набула майнові права єдиного і виключного інвестора спірної квартири, що підтверджується підписаними сторонами документами: акту пред`явлення облігацій до погашення, акту погашення пакету облігацій та акту прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , та меморіальним ордером № 7 від 29.05.2008 р. і квитанцією № 9 від 29.05.2008 р. про сплату коштів у сумі 602 588,25 грн. (т.1 а.с.61,62, а.с. 79-85).
Відповідач ОСОБА_4 незаконно заволодів майном - спірною квартирою АДРЕСА_2 , шляхом отримання Свідоцтва про право власності від 05.06.2013 р., майнові права на яку належали виключно позивачу ( т. 1 а.с. 24,25).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правомочність укладених позивачем договорів під час судового розгляду сторонами не оспорювалась.
Натомість недійсність укладених договорів між ТОВ "Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 встановлена матеріалами справи.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що договори та акти з ОСОБА_4 були підписані від імені ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» ОСОБА_3 який на той час не мав повноважень на підписання такого договору, оскільки лише 09.03.2011 р. був призначений директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оргжитлобуд», згідно наказу №2.
Дана обставина підтверджується наявністю кримінального провадження Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області перебуває за № 12015110100001835 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, де позивача залучено в якості потерпілої (т. 2 а.с. 42,46,47).
Крім того, у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за № 12013100100001322, внесене 21.06.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч.2 ст. 366 КК України. Потерпілою у якому також є ОСОБА_2 ( т. 2 а.с.48).
Висновком експерта № 424 від 02.07.2015 р. проведеного в рамках кримінального провадження за № 12013100100001322 (т.1 а.с. 32-47) Згідно з яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_11 , у документах підписаних між ОСОБА_4 та ТОВ « Компанія з організації житлового будівництва»:
-договір купівлі - продажу цінних паперів (облігацій) № Б237-1/08 від 29.05.2008 р;
-договір № 29/05/2008-88 від 29.05.2008 року про резервування об`єкту нерухомості та порядку погашення облігацій;
-акт пред`явлення облігацій до погашення від 17.06.2010;
-акт про погашення пакету облігацій від 17.06.2010;
-акт прийому передачі майнових прав від 17.06.2010, виконані ОСОБА_3 .
Рукописні записи»: «17 червня» у документах, підписаних між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва»: на першій сторінці акту пред`явлення облігацій до погашення від 17.06.2010; у графах «дата», вступній частині, пунктах 3 та 5 акту про погашення пакету облігацій від 17.06.2010; у графах «дата», вступній частині, пунктах 3 та 4 акту прийому-передачі майнових прав від 17.06.2010, виконані ОСОБА_3 .
Як встановив суд першої інстанції докази реальності оспорюваних договорів, зокрема, що на виконання умов договорів відповідачем ОСОБА_4 були внесені грошові кошти на погашення пакету облігацій у рахунок оплати вартості нерухомого майна, матеріали справи не містять.
Встановлення факту підроблення підпису особи в Договорі № 29/05/2008-88 від 29.05.2008 року, Договорі № Б237-1/08 від 29.05.2008 р. та в актах від 17.06.2010 р., які є додатками до нього, свідчить про укладення таких від імені особи, які підписані не нею, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» в особі директора ОСОБА_11 на укладення вказаних договорів і актів, та є підставою для визнання такого договору недійсним у відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що укладені з ОСОБА_4 договори № 29/05/2008-88 від 29.05.2008 року, № Б237-1/08 від 29.05.2008 р., акт пред`явлення облігацій до погашення від 17.06.2010; акт про погашення пакету облігацій від 17.06.2010; акт прийому передачі майнових прав від 17.06.2010, в силу вимог ст. 215 ЦК України є недійсними.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що на момент укладення ним договору купівлі-продажу квартира належала продавцю на праві приватної власності, наявність державної реєстрації права власності продавця на квартиру станом на день укладення договору, відсутність заборони відчуження предмету договору.
Судом першої інстанції достовірно встановлено незаконність отримання ОСОБА_4 права на спірну квартиру.
За приписами ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до ст. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», враховуючи норми статей 215 та 216 ЦК, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як роз`яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
За змістом п. 2 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Орган державної реєстрації прав проводить в тому числі, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.
Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.
Відповідно до вимог п. 23 Порядку датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
За змістом п.п.25, 26 Порядку після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Державного реєстру прав, свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно ст. 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносять речі, майнові права та інше.
Відповідно до ст.190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу будь-яких заборон для його укладення не існувало. Обставини незаконності дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлені матеріалами справи.
Доводи апелянта щодо ретельного експертного дослідження щодо справжності підписів у документах позивача, колегія судді не приймає до уваги, оскільки відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений у суді першої інстанції заявляти зустрічні вимоги та заявляти клопотання та подавати докази.
Порушення процесуальних строків судом першої інстанції на законність та правильність рішення суду першої інстанції не впливає.
Інші доводи апеляційної скарги законних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Як вказано в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує суд Європейського суду з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.
В національному законодавстві даний принцип закріплений в ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» було наголошено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
У справі «Желтяков проти України» судом було зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також наголошував, що суд повинен з`ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або висновки суду були завідомо неправильними.
За таких обставин, виходячи з принципів верховенства права та юридичної визначеності, які передбачають повагу до принципу остаточності рішень суду, враховуючи необґрунтованість, безпідставність і несуттєвий характер зазначених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів приходить до висновку, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування остаточного та обов`язкового судового рішення.
Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію «легітимних очікувань» або надати їй перевагу порівняно з нормами ст. 19 Конституції України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про набуття права власності.
Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Згідно зі ст. 15 ЦК України суб`єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишить без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦП України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 26 червня 2019 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
О.В. Борисова
