ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №802/352/17-а

адміністративне провадження №К/9901/30222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Білак М.В., Єресько Л.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Дмитришена Р.М., Воробйова І.А., Чернюк А.Ю.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (судді Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі № 802/352/17-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України (далі - НБУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до НБУ, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 копій повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії проблемних ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський»;

- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 копій повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії неплатоспроможних ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський»;

- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 копії повного тексту постанов правління Національного Банку України про віднесення до категорії проблемних ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський»;

- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 копії повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії неплатоспроможних ПАТ КБ «Надра» від 05 лютого 2015 року №83/БТ, ПАТ «Дельта банк» від 02 березня 2015 року №150/БТ, ПАТ «Фінанси та кредит» від 17 вересня 2015 року №612/БТ та ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року №14/БТ;

- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 інформації про пов`язаних з АТ «Банк Михайлівський» особах, які відповідальні за доведення цього банку до неплатоспроможності, в чому була вина кожного з них відповідно до постанови НБУ про визнання цього банку неплатоспроможним та Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також про місце реєстрації голови правління та власника суттєвої участі АТ «Банк Михайлівський»;

- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 інформацію про пов`язаних з ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та АТ «Банк Михайлівський» особах, внаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб відповідно до постанов НБУ про визнання цих банків неплатоспроможними та Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також про місце реєстрації голови правління та власника суттєвої участі цих банків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до голови НБУ із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо надання копій повних текстів постанов НБУ про віднесення ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та неплатоспроможних, а також інформації щодо пов`язаних із вище переліченими банками осіб, унаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб. Однак, НБУ відмовив йому у наданні копій повного тексту вказаних постанов НБУ з посиланням на те, що запитувана інформація не є публічною та становить банківську таємницю.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач зазначив, що при вирішенні справи суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме частини 2, 3 статті 56 Закону України «Про Національний банк України» у редакції, що діяла на час прийняття запитуваної позивачем інформації, статей 60, 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статті 57 Конституції України. За твердженням позивача, з наведених правових норм убачається, що постанови НБУ про віднесення банків до категорії неплатоспроможних не є інформацією з обмеженим доступом, а є публічною інформацією, яка підлягає опублікуванню.

У відзиві на касаційну скаргу НБУ вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили, що позивач не звертався до відповідача із запитом від 29 серпня 2016 року, натомість останній не заперечує проти існування запиту від 13 вересня 2016 року. Відповідач вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку, що запитувана ОСОБА_1 інформація не є публічною та становить банківську таємницю. З огляду на це НБУ просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги позивача.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 грудня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Стрелець Т.Г.

30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 524/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

У зв`язку із відведенням судді Загороднюка А.Г. від участі в розгляді даної справи, 25 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Білак М.В., Єресько Л.О.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 13 вересня 2017 року позивач звернувся до НБУ з запитом щодо отримання інформації, в якому просив надати копії повних текстів постанов про віднесення ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та неплатоспроможних, а також інформації щодо пов`язаних із вище переліченими банками осіб, унаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб. Одночасно з цим, ОСОБА_1 просив повідомити чи звертався НБУ до правоохоронних органів з приводу вчинення кримінальних правопорушень особами, пов`язаними з цими банками, зокрема власниками суттєвої участі, якими ці банки були доведені до неплатоспроможності, за що відповідно до статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності; вчинення яких конкретно правопорушень інкримінується кожному з цих осіб; якими обставинами підтверджується вчинення цих правопорушень кожним із них; чи були доведені до суду кримінальні справи по цих питаннях та чи були осуджені ці особи.

Листом від 19 жовтня 2016 року № 20-004/86365 НБУ повідомив позивачу, що в Банку відсутні правові підстави для надання копій постанов Правління НБУ про віднесення банків до категорії проблемних, оскільки інформація, що зазначена в таких постановах містить банківську таємницю. У той же час, відповідач надав ОСОБА_1 витяги з постанов Правління НБУ про віднесення окремих банків до категорії неплатоспроможних у тій частині, яка не містить інформації, віднесеної до інформації з обмеженим доступом; надано інформацію про власників істотної участі в банках, що запитуються, та схематичне зображення структури власності банків. Крім того доведено до відома позивача, що НБУ звертався до правоохоронних органів щодо діяльності ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», АТ «Імексбанк» та ПАТ «Фінанси та кредит».

Не погодившись з такою відповіддю НБУ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що запитувана позивачем інформація не є публічною та становить банківську таємницю, у зв`язку з чим відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні такої інформації. НБУ надав суду вичерпний перелік доказів, які свідчать про вчинення з його боку необхідних дій та надання змістовної та повної відповіді на запит позивача від 13 вересня 2016 року.

Верховний Суд вважає правильними такі висновки судів з огляду на наступне.

У Законі України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).

Статтею 5 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

На підставі частини 1 статті 6 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

За частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Із зазначених правових норм убачається, що особі гарантується право на отримання інформації за запитом у тому обсязі, який не суперечить статті 6 Закону № 2939-VI.

Відповідно до статті 55 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

За приписами статті 56 Закону № 679-XIV Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.

У справі, що розглядається, спірним є питання віднесення запитуваної ОСОБА_1 інформації до такої, що вважається інформацією з обмеженим доступом.

На підставі абзацу 6 статті 4 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

Згідно з статтею 75 Закону № 2121-III Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону № 2121-III інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Разом із тим, за пунктом 5 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю.

З системного аналізу наведених правових положень слідує, що інформація про банки чи клієнтів, що збиралася під час проведення банківського нагляду, до дня початку процедури ліквідації не є публічною і становить банківську таємницю. Така інформація перестає бути інформацією з обмеженим доступом чи банківською таємницею з дня початку процедури ліквідації банку.

Таким чином відповідач правомірно не задовольнив запит ОСОБА_1 у частині надання копій повного тексту постанов НБУ про віднесення банків до категорії проблемних та неплатоспроможних, оскільки така інформація в силу законодавчих приписів є банківською таємницею.

Суди слушно зауважили, що листом від 19 жовтня 2016 року №20-0004/86365 НБУ надав позивачу витяги з постанов Правління НБУ про віднесення окремих банків до категорії неплатоспроможних у частині, яка не містить інформацію віднесену до інформації з обмеженим доступом. Крім того надав інформацію про власників істотної участі в банках, та схематичне зображення структури власників банків, повідомив, що з відповідною інформацією запитувач може ознайомитись і на сторінці офіційного інтернет-представництва НБУ в розділі «Банківський нагляд», а також зазначив про взаємодію НБУ з правоохоронними органами щодо діяльності банків та їх керівників відносно яких позивач сформував запит від 13 вересня 2016 року.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності НБУ та зобов`язання останнього надати копії повного тексту постанов НБУ про віднесення банків - ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та неплатоспроможних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки надання оцінки діям керівників указаних банків цих осіб не входить до компетенції НБУ, а відомості про місце реєстрації голови правління та власників суттєвої участі банків є конфіденційними та не публічною інформацією у розумінні закону.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

М.В. Білак

Л.О. Єресько ,

Судді Верховного Суду