ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 855/186/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Степанюка А.Г.,
суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,
за участю секретаря Ліневської В.В.,
представника позивача ОСОБА_5,
представника відповідача Краснощока А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 і Політичної партії «Партія Шарія» до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови в частині і зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 (далі - Позивач-1, ОСОБА_1 ) і Політична партія «Партія Шарія» (далі - Позивач-2, ПП «Партія Шарія») звернулися до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії про:
- визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії №1270 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія», в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» від 24.06.2019 року в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 у загальнодержавному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року під номером №1;
- зобов`язання Центральної виборчої комісії розглянути заяву Політичної партії «Партія Шарія» щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в частині реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- за результатами повторного розгляду заяви Політичної партії «Партія Шарія» щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в частині реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова ЦВК не містить посилання на конкретне джерело інформації в якості доказів виїзду ОСОБА_1 понад п`ять років тому за кордон і проживання тривалого часу за межами України, у той час як у поданій автобіографії ОСОБА_1 було зазначено, що останній проживає на території України необхідний період, і жодних зауважень до вказаного документу Відповідачем висловлено не було. Відтак, на переконання Позивачів, прийнята без достатньої доказової бази постанова порушує права ОСОБА_1 бути обраним.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року відкрито провадження у справі, встановлено Відповідачу строк на подачу відзиву на позов, витребувано докази і встановлено строк для їх подання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20:00 26.06.2019 року .
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що постанова ЦВК від 24.06.2019 року №1270 прийнята у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України», не проживав в Україні протягом останніх п`яти років, адже згідно інформації з відкритих джерел понад п`ять років тому виїхав за кордон і тривалий час проживав за межами України. Крім того, підкреслює, що ЦВК має право здійснити перевірку осіб, які балотуються кандидатами у народні депутати України, на відповідність вимогам ст. 76 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Також, з посиланням на правові позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду, стверджує, що проживанням на території України вважається знаходження особи на території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду. Зазначає про помилковість твердження Позивачів про те, що Відповідач не звертався до них із запитом щодо надання документів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 в Україні, оскільки відповідного обов`язку на ЦВК чинним законодавством не покладено. Окремо звертає увагу, що вимога про зобов`язання ЦВК зареєструвати Позивача-1 кандидатом у народні депутати України спрямована на втручання у дискреційні повноваження Відповідача.
У судовому засіданні представник Позивача-1 заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Крім того, зауважив, що у постанові ЦВК не було вказано на конкретні інформаційні джерела, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, та які додані до відзиву на позов. Зазначив, що публікації не можуть бути доказами, оскільки отримані поза визначений законодавством спосіб.
Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, наголошуючи на його необґрунтованості. Наголошував, що відсутність ОСОБА_1 на території України підтверджується інформацією із засобів масової інформації і не потребує додаткових пояснень. Підкреслив, що відповідність вимогам законодавства щодо постійного місця проживання в Україні має доводитися безпосередньо самими кандидатом, а у ЦВК відсутній обов`язок доводити до відома особи про окремі недоліки у поданих документах.
Позивач-2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, направивши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила.
Політична партія «Партія Шарія» 19.06.2019 року звернулася до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, висунутих 09.06.2019 року на з`їзді цієї політичної партії та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України вказаної партії, в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, зокрема, ОСОБА_1 . До вказаної заяви ПП «Партія Шарія» були додані: заява про реєстрацію кандидата у депутати, підписаної керівником партії та скріпленої печаткою партії; рішення вищого керівного органу партії, прийнятого відповідно до її статуту, про висування кандидатів у депутати; виборчий список кандидатів у депутати від партії за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією; заява особи про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії; автобіографія кандидата в депутати; декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону; заява про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
Постановою Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року №1270 відмовлено у реєстрації, зокрема, ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія», в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (далі - постанова №1270). Прийняте рішення обґрунтоване тим, що Позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 76 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, оскільки згідно інформації з відкритих джерел ОСОБА_1 понад п`ять років тому виїхав за кордон і тривалий час проживає за межами України, а наявні документи і матеріали не дають підстав встановити факт його проживання в Україні протягом останніх п`яти років.
Не погоджуючись із викладеним у постанові №1270 рішенням, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про вибори народних депутатів України», «Про Центральну виборчу комісію», «Про громадянство України».
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Спеціальним законом, який регламентує порядок проведення виборів народних депутатів України, у тому числі порядок і умови висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України, є Закон України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон).
Приписи п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» визначають, що Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Закону народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 9 Закону проживання в Україні за цим Законом означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.
Приписи ст. 1 Закону України «Про громадянство України» визначають безперервне проживання на території України як проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що безперервним проживанням на території України вважається період, протягом якого виїзд за кордон особи у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів, до якого не враховується виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.06.2019 року у справі №855/153/19, зазначені вище нормативно-правові акти передбачають, що проживання на території України більшість днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. Тобто, фактичною умовою для встановлення особи такою, що проживає в Україні, є необхідність знаходження такої особи на території України більше 180 днів протягом кожного річного періоду.
Отже, для визнання факту проживання в Україні протягом останніх п`яти років, громадянин має перебувати на її території абсолютну більшість (більше 180) днів кожного із цих п`яти річних періодів, які йдуть підряд та безпосередньо передують дню виборів.
Аналогічна правова позиція викладення в ухвалі Конституційного Суду України у справі № 2-2/2002 від 14.03.2002 року, в якій досліджувалося питання необхідності тлумачення Конституційним Судом України статті 127 Конституції України в частині визначення поняття «проживання громадянина в Україні не менш як десять років».
Як було зазначено вище, висновок ЦВК про те, що протягом останніх п`яти років ОСОБА_1 постійно не проживав на території України, ґрунтується на інформації, отриманої з відкритих джерел, зокрема, статей з мережі Інтернет - канал на YouTube «Ольга Шарій», статей «Свобода слова і думки в Україні: загрози і можливості», «Український журналіст попросив притулок у Литві», «Арештованого в Амстердамі українського журналіста відпустили», «Відомий український журналіст Шарій заарештований в Голландії», «Київський журналіст, що писав про корупції в МВС України, отримав притулок в Євросоюзі», звернень Комітету визволення політв`язнів України та ОСОБА_2 , адресованих Президенту Литовської республіки Далі Грибаускайте.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» порядок організації роботи Комісії, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Центральної виборчої комісії.
За правилами п. 1 ст. 8 Регламенту Центральної виборчої комісії, затвердженого постановою ЦВК від 26.04.2005 року № 72, член Комісії при здійсненні повноважень має право, зокрема, вимагати і отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників та інших посадових і службових осіб підприємств, установ і організацій усіх форм власності, виборчих комісій, комісій з референдумів, політичних партій (виборчих блоків політичних партій) необхідну документацію, статистичні дані, бухгалтерсько-фінансові звіти та інші матеріали, а також усні та письмові пояснення з питань, віднесених до повноважень Комісії.
Тобто, чинним законодавством наділено повноваженнями членів ЦВК вимагати та отримувати від органів виконавчої влади необхідні матеріали з метою забезпечення виконання Відповідачем своїх функцій.
Приписи ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як зазначено представником Відповідача у судовому засіданні, у відповідь на запит ЦВК щодо перетину ОСОБА_1 кордону України Державною прикордонною службою України було зазначено, що інформація щодо даної особи відсутня. Разом з тим, з огляду на повідомлення засобів масової інформації та публікації, ЦВК було поставлено під сумнів факт постійного проживання ОСОБА_1 в Україні протягом останніх п`яти років.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що сам по собі висновок ЦВК про те, що Позивач-1 не проживав на території України протягом останніх п`яти років, заснований виключно не відомостях з інтернет-джерел, на переконання судової колегії, не може вважатися обґрунтованим за відсутності належних і допустимих доказів таких обставин, зокрема, але не виключно, даними Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України тощо.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 54 Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії, за умови отримання нею, зокрема, виборчого списку кандидатів у депутати від партії за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією, на паперових носіях, який повинен містити відомості про осіб, висунутих кандидатами у депутати (прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць і рік народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, посада (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність, наявність чи відсутність судимості) та бути засвідченим підписом керівника партії і скріпленим печаткою партії, та в електронному вигляді.
На виконання даної норми Закону постановою ЦВК від 27.06.2012 року № 105 затверджено форму виборчого списку кандидатів у народні депутати України від політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, у графі п`ятій якого необхідно зазначати час безперервного проживання на території України на день виборів (кількість повних років).
Так, у виборчому списку кандидатів у народні депутати України Політичної партії «Партія Шарія» напроти прізвища кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 зазначено: у графі 4 (громадянство) - Україна, у графі 5 (час безперервного проживання на території України на день виборів (кількість повних років) - 28, у графі 9 (місце проживання) - АДРЕСА_1 .
Аналогічні відомості щодо періоду постійного проживання на території України протягом останніх 28 років зазначені й в автобіографії ОСОБА_1 .
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 60 Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.
Іншою підставою для відмови в реєстрації є вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку (п. 4 ч. 1 ст. 60 Закону).
Разом з тим, оскільки у ЦВК були відсутні достовірні дані про непроживання ОСОБА_1 в Україні протягом останніх п`яти років, то остання,, за наявних на момент прийняття оскаржуваного рішення документів, не мала передбачених Законом підстав для відмови у реєстрації кандидатом в народні депутати України ОСОБА_1
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що безпідставна відмова у реєстрації особи кандидатом у народні депутати України має наслідком суттєве обмеження конституційних прав такої особи, зокрема, права бути обраним до органів влади. Таке обмеження не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах у достовірності поданих документів з огляду на інформацію з відкритих джерел. Разом з тим, у разі підтвердження у подальшому допустимими доказами недостовірності поданих кандидатом у народні депутати відомостей, настають правові наслідки, передбачені, зокрема, статтею 61 Закону - попередження або скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність беззаперечних доказів перебування ОСОБА_1 у період останніх п`яти років поза межами території України, колегія суддів вважає постанову ЦВК №1270 в частині, що стосується Позивача, такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її прийняття, наслідком чого є скасування останньої в частині.
Щодо іншої частини позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у межах даної справи ЦВК помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, оскільки, за наслідками перевірки поданих для реєстрації кандидатом у народні депутати України документів прийшов до висновку про відсутність підстав для проведення такої реєстрації, які, як було встановлено вище, є необґрунтованими.
За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
Крім того, судовою колегією враховується, що згідно пункту 29 додатку до постанови ЦВК від 24.05.2019 року № 899 строк подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати партіями завершується 20.06.2019 року, тобто - за тридцять днів до дня голосування.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що повним, всебічним та належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання ЦВК розглянути заяву ПП «Партія Шарія» щодо реєстрації ОСОБА_1 . кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, за результатами якого зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ЦВК 768,40 грн., який мав сплатити ОСОБА_1 ., та 1 921,00 грн., який мала сплатити ПП «Партія Шарія», до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 139, 143, 194, 241, 246, 250, 268, 269, 271, 272, 273, 278 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) і Політичної партії «Партія Шарія» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 5, оф. 3, код ЄДРПОУ 39644910) до Центральної виборчої комісії (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450) про визнання протиправною і скасування постанови в частині та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року №1270 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія», в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» у частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України Шарія Анатолія Анатолійовича у загальнодержавному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року під номером №1.
Зобов`язати Центральну виборчу комісії розглянути заяву Політичної партії «Партія Шарія» щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в частині реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Стягнути з Центральної виборчої комісії (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження в порядку ч. 1 ст. 272 КАС України та може бути оскаржене безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у дводенний строк у порядку, встановленому ч. 2 ст. 278 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді : Л.В. Губська
О.В. Епель
Головуючий суддя Степанюк Анатолій Германович
Судді: Епель Оксана Володимирівна
Губська Людмила Вікторівна
