ОКРЕМА ДУМКА

Суддів Ситнік О. М., Гудими Д.А., Рогач Л.І., Яновської О.Г.

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)

Провадження № 11-1060апп18

Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Добродняк І. Ю., суддів Бишевської Н. А., Семененка Я. В.) від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Якимівському районі) про визнання незаконною відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, якою в задоволенні позову відмовлено, залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, вважала рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФУ в Якимівському районі про визнання незаконною відмови в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства починаючи з 08 листопада 2016 року, обґрунтованим і законним.

Не погоджуємося з указаним висновком Великої Палати Верховного Суду і висловлюємо відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України окрему думку.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 31 серпня 1998 року, у віці 12 років встановлено інвалідність з дитинства, що підтверджується при проходженні повторних оглядів у МСЕК та про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК (а. с. 8-11).

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Якимівському районі із заявою про дострокове призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

16 листопада 2016 року УПФУ в Якимівському районі відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки позивачкою не було надано відповідачу висновок лікарсько-консультаційної комісії про визнання дитини - ОСОБА_2 інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку на підставі пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Позивачці запропоновано надати висновок лікарсько-консультаційної комісії Якимівської центральної районної лікарні на підтвердження того, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову УПФУ в Якимівському районі в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно зі статтею 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та зобов`язав відповідача призначити ОСОБА_1 таку пенсію з 08 листопада 2016 року. В іншій частині позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24 лютого 2017 рокурішення суду першої інстанції скасував і відмовив у позові та вказав, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Зазначив, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

При цьому апеляційний суд послався на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, згідно з яким для призначення дострокової пенсії за віком жінці як матері інваліда з дитинства визначальним є саме факт встановлення інвалідності дитині до досягнення нею 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.

Вважаємо, що вказаний висновок не узгоджується з нормами чинного законодавства та звужує обсяг прав жінок, які є матерями та виховали до шестирічного віку дитину з інвалідністю.

Одним із прав, закріплених і гарантованих Конституцією України є охорона державою сім`ї, дитинства, материнства і батьківства.

Зазначене право безпосередньо пов`язане із гарантуванням охорони дитинства, та права на соціальний захист, що передбачено статтею 46 Конституції України.

У статті 5 Сімейного кодексу України зазначено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Безпосередньо питання захисту та охорони дитинства урегульовано у законах України, одним із яких є Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III).

Важливість охорони дитинства зазначено у Преамбулі Закону № 2402-III, яка визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави.

Цей закон направлений на забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Отже, забезпечення якнайкращих інтересів дитини є пріоритетним завданням держави, на реалізацію якого спрямовані і дії щодо соціального захисту як дитини, так і батьків, оскільки саме виховання в сімейному оточенні надає можливість максимально реалізувати права дитини.

Саме у вказаному Закону № 2402-III, у статті 1 надано визначення терміну дитина з інвалідністю. У цьому Законі термін вживається в такому значенні: дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

До цього у законі вживалися слова «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід з дитинства», які замінено відповідно словами «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У статті 11 названого Закону зазначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

А у статті цього 12 Закону передбачено не лише обов`язки, але і права батьків на отримання від держави допомоги у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей та захист прав сім`ї.

Подальший розвиток питання щодо гарантування прав дітей з інвалідністю та підвищений захист як таких дітей, так і забезпечення соціального захисту батьків, що виховують чи виховали дітей з інвалідністю відображено у статті 26 Закону № 2402-III, у якій зазначено, що держава сприяє створенню дітям з інвалідністю та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини з інвалідністю чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Однією із таких пільг є встановлене у статті 17 Закону № 1788-XII правило, згідно із яким жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56).

При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94). У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

На момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом діяв Закон № 1058-IV в редакції Закону України від 10 листопада 2016 року № 1692-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із запровадженням патронату над дитиною».

Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», до якого включено, зокрема й статтю 115, якою встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, в тому числі жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 розділу ХVЗакону № 1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок про необхідний юридичний склад для отримання жінкою права на дострокову пенсію, до якого включаються: 1) досягнення жінкою(оскільки сама норма містить визначення особи, яка має право на дострокову пенсію - саме мати) 50 років; 2)наявність у жінки не менше 15 років страхового стажу; 3) визнання дитини заявниці особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю; 4) виховання дитини, яка є особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю до шести років. До числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Положення статті 17 Закону № 1788-XII та Закону № 1058-IVв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якими визначено право на пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства не узгоджуються між собою щодо віку, якого має довести дитина, для виникнення у матері, яка її виховує, права на дострокову пенсію.

Інших вимог щодо права на дострокову пенсію чинне законодавство не містить.

Пунктом 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону, зокрема, жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу.

Разом з тим, у Порядку № 22-1 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у Розділі ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» передбачено, окрім інших, перелік документів, необхідний для призначення дострокової пенсії за абзацом 4 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

У підпункті 5 пункту 2.1. цього Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, які засвідчують особливий статус особи:документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV); заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда (при призначенні пенсії згідно з абзацом п`ятим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV).

Разом з тим, у пункті 2.17 Порядку № 22-1 вказано, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

А у пункті 2.18. цього Порядку визначено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

У статті 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На розвиток цього конституційного принципу у статті 4 Закону № 1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин вказано, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно із статтею 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, цією статтею визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Тобто у вказаній вище статті є пряме застереження, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 10 цього Закону визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Оскільки абзац 4 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV не пов`язував право на дострокову пенсію жінки, як матері інваліда з дитинства, яка виховала його до шестирічного віку із набуттям інвалідності дитиною до цього віку, пункт 2.18 Порядку не відповідає нормі Закону № 1058-IV, а тому не може регулювати і поширюватися на вказані правовідносини.

Інше тлумачення уможливило нерівний підхід до визначення обсягу прав сімей, які мають дітей з інвалідністю чи осіб з інвалідністю з дитинства, що суперечить вимогам статей 21 та 24 Конституції України щодо рівності прав.

За таких обставин, вважаємо, що необхідно було відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у справі №21-133а14 від 27 травня 2014 року щодо необхідності надання висновку МСЕК про настання інвалідності у дитини до досягнення нею віку шести років для набуття права на дострокову пенсію матір`ю дитини з інвалідністю з дитинства чи особи з інвалідністю з дитинства.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року мала бути скасована.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року про часткове задоволення позову та визнання незаконною відмови Управління ПФУ у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії є законним і обґрунтованим, воно має бути залишено в силі.

Судді О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

Л. І. Рогач

О. Г. Яновська