РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
16 травня 2019 року
м. Рівне
№460/37/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідача 1: представник Свінцицька О.М. ,
відповідача 2: представник Довгалюк І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Рівненської районної державної адміністрації, Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування запису, визнання протиправною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненської районної державної адміністрації (далі іменується - відповідач 1), Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати запис Рівненської районної державної адміністрації про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.11.2012, визнати протиправною та скасувати вимогу від 09.11.2018 №Ф-16234-17 на суму 15819,54 грн.
В обґрунтування позову зазначає, він ще в 2001 році припинив підприємницьку діяльність і по даний час не являється суб`єктом підприємницької діяльності. В ГУ ДФС у Рівненській області позивачу в усній формі повідомили, що борг по сплаті єдиного соціального внеску йому було нараховано, оскільки з 27.11.2012 відомості про нього як про фізичну особу - підприємця включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (далі - ЄДР), а тому, на їх думку він як зареєстрований підприємець зобов`язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок. За рекомендацією ДФС позивач звернувся до відділу з питань державної реєстрації Рівненської районної державної адміністрації з метою внесення відомостей до ЄДР про припинення ним підприємницької діяльності. При цьому, оскільки з ЄДР конкретно не вбачалося, що позивач є діючим суб`єктом підприємницької діяльності, за рекомендацією реєстратора позивач спочатку звернувся з заявою про включення відомостей про нього як про фізичну особу- підприємця і відразу подав заяву про проведення реєстраційної дії про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що підтверджується описами документів, наданих фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії. Інформацію про позивача було включено 26.11.2012, на підставі відомостей, отриманих від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається не дійсним. Таким чином, в 2012 році до ЄДР були внесені відомості про ОСОБА_1 , як діючого підприємця, які не відповідали дійсності. Зокрема реєстратором не було внесено до ЄДР відомості, що позивач в 2001 році припинив підприємницьку діяльність. Відповідно до довідки управління Державної міграційної служби України в Рівненській області позивач 07.09.2001 отримав у ВГІРФО УМВС України у Рівненській області дозвіл для виїзду за кордон на постійне проживання до Російської Федерації та 19.09.2001 був знятий з реєстраційного обліку. У зв`язку з виїздом на постійне проживання до РФ позивач звернувся з заявою до відповідача Рівненської районної державної адміністрації про припинення підприємницької діяльності. Лише 03.06.2012 позивач звернувся в УДМС України в Рівненській області із заявою про повернення на постійне проживання в Україну та 11.08.2012 Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області документований паспортом громадянина України. Таким чином, з 2001 року позивач припинив та не здійснював підприємницької діяльності в Україні. Позивач зазначає, що відомості про нього в 2012 році до ЄДР були внесені не на підставі волевиявлення позивача. Припинення підприємницької діяльності підтверджується і фактом незаміни позивачем недійсного свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка. В свою чергу відповідач ГУ ДФС у Рівненській області незаконно надіслав позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу ( недоїмки ) в сумі 15819,54 грн. з наступних підстав. Крім того, позивач вказує, що відповідач ГУ ДФС у Рівненській області маючи усі підстави, володіючи інформацією щодо неподання позивачем протягом одного року податкових декларацій, документів податкової звітності зобов`язаний був звернутися до суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що не було здійснено. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позові та відповіді на відзив та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В судовому засіданні представник відповідача 1 вказала, що інформацію про ОСОБА_1 як фізичну особу- підприємця, було включено до Єдиного державного реєстру 26.11.2012, на підставі відомостей, отриманих від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним, а значить, запис було зроблено на виконання вимог чинного законодавства і мала характер радше технічної дії, а не реєстраційної. На підставі викладеного представник відповідача 1 просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В судовому засіданні представник відповідача 2 вказала, ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі з 23.03.1999 про що свідчить самостійно долучений позивачем витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також реєстраційні дані платника податку. Представник відповідача вказує, що позивач перебував фізичною особою-підприємцем з 12.10.1998 по 07.12.2018 про що свідчить самостійно долучений позивачем витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також реєстраційні дані платника податку. Отже, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, ОСОБА_1 визначено зобов`язання з єдиного внеску, що стало підставою для прийняття вимоги №Ф-16234-17 від 2018. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На підставі викладеного представник відповідача 2 просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до статей 243 та 250 КАС України в судовому засіданні 16.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець Рівненською районною державною адміністрацією 12.10.1998, що сторонами не заперечується.
Позивач зазначає, що у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Російської Федерації у 2001 році припинив підриємницьку діяльність.
Згідно з інформацією наданою управління Державної міграційної служби України в Рівненській області ОСОБА_1 03.06.2012 звернувся із заявою про повернення на постійне проживання в Україну та 11.08.2012 Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області йому видано паспорт громадянина України (а.с.13).
Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16234-17 від 09.11.2018 з єдиного соціального внеску в сумі 15819,54грн. (а.с.8).
Вважаючи зазначену вимогу протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 цього Закону №2464-VI).
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 1 липня 2004 року.
Із введенням в дію Закону №755-IV було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).
Статтею 1 Закону №755-IV встановлено, що ЄДР - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частини першої статті 17 зазначеного вище Закону (в редакції станом на 26.11.2012) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.
Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" (далі - Закон № 2390).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто з березня 2011 року.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.
Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносяться з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у ЄДР за номером запису 26021750000012471 від 26.11.2012 "Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним" (а.с.14-15).
Інформацію про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця, було включено до Єдиного державного реєстру 26.11.2012, на підставі відомостей, отриманих від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
Зазначений запис внесено до ЄДР на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 "Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Інформація про подання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяви на державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності в ЄДР відсутня.
Позивач зазначає, що у 2001 році припинив підприємницьку діяльність, подавши відповідну заяву до органу реєстрації. Однак, докази подання такої заяви та зняття з реєстраційного та податкового обліку позивача в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд зазначає, що загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України у 2001 визначалися Законом України "Про підприємництво" від 07.02.1991 №698-XII. Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
У 2001 році порядок державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації
суб`єктів підприємницької діяльності визначався Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №40.
Відповідно до пунктів 37 та 38 вказаного Положення скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів:
особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством;
довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку;
довідки установ банків про закриття рахунків;
довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів;
оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта
підприємницької діяльності.
Із зазначеного вище встановлено, що в 2001 році лише подання заяви про припинення підприємницької діяльності було не достатньо, оскільки законодавчо було встановлено вчинення інших дій, направлений на остаточне припинення цієї діяльності. Доказів подання повного пакету документів для скасування реєстрації підприємницької діяльності позивачем не надано.
Таким чином, суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування запису від 27.11.2012 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до ЄДР внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності 06.12.2018.
Водночас, відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).
Зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність позивача як фізичної особи - підприємця не припинена, а отже і статусу платника єдиного внеску він не позбавлений, то ОСОБА_1 є платником єдиного внеску згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та повинен був сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та з 2017 року (набрання законної сили змінами до Закону №2464-VI) навіть в разі відсутності доходу в сумі єдиного внеску не менше за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску є законною та обґрунтованою, що виключає правові підстави для її скасування ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 195, м. Рівне, 33001; код ЄДРПОУ 04057735), Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м.Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування запису, визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 червня 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.
