Справа № 420/1297/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч.5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певній дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку йому, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання, яка викладена в листі від 12.02.2019 року №30/я -ІІ;

- зобов`язати Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України у м. Одесі (яке є правонаступником УПФ України у Приморському районі м. Одеси) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 72% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на 90%, починаючи з 18.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01.12.2015 року був звільнений з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у відставку за станом здоров`я. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси було зобов`язано призначити, нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 72% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

16.01.2019 року, у зв`язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VІІІ від 12.07.2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом позивачу було видано новий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З огляду на зазначене, 18.01.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру його щомісячного грошового утримання судді у відставці з 72 % на 90%. Разом з тим, відповідачем позивачу було відмовлено у здійсненні такого перерахунку, оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а відповідача було зобов`язано призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці саме в розмірі 72 %.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 КАС України).

24.04.2018 року через канцелярію суду від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а відповідача вже було зобов`язано призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці саме в розмірі 72 %, а тому підстав для перерахунку йому такого грошового утримання в розмірі 90% у відповідача немає.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року №788-VII ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв`язку із неможливістю ним виконувати свої повноваження за станом здоров`я.

Наказом голови апеляційного суду Одеської області №188-к від 01.12.2015 року позивача було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області та відраховано зі штату суду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а було визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні, нараховуванні та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання, як судді у відставці. Зобов`язано відповідача призначити, нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 72% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, відповідно довідки Одеського апеляційного адміністративного суду про заробітну плату (а.с. 57-65).

16.01.2019 року у зв`язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 року №2509-VІІІ, позивачу Одеським апеляційним адміністративним судом було видано новий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якому зазначено, що загальний стаж позивача для обрахунку його щомісячного грошового утримання складає 26 років 10 місяців 6 днів (а.с. 43-44).

На підставі вищезазначеного позивач 18.01.2019 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру його щомісячного грошового утримання судді у відставці з 72 % на 90% (а.с. 45).

Разом з тим, Центральним об`єднаним Управління Пенсійного фонду України у м. Одесі (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси) позивачу було відмовлено у здійсненні такого перерахунку, оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси було зобов`язано призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці саме в розмірі 72 %.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши адміністративний позов та відзив Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Одесі, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).

Статтею 43 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 24.02.1994 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу.

Аналогічні правові норми щодо визначення відсоткового розміру грошового утримання судді у відставці були закріплені і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача у 2019 році до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з пунктом 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Також суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 69 Закону №1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частиною шостою статті 69 Закону №1402-VIII передбачено, що для цілей цього Закону вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти;

3) науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку;

4) стажем наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, у зв`язку із прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 року №2447-VIII на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 року №2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Вказана норма набрала чинності з 05.08.2018 року.

При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Суд зазначає, що у зв`язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII» від 12.07.2018 року №2509-VІІІ, а саме до статті 137 зазначеного Закону, Одеським апеляційним адміністративним судом було здійснено перерахунок стажу позивача та видано новий розрахунок стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку його щомісячного грошового утримання складає 26 років 10 місяців 6 днів.

При цьому вищезазначений розрахунок стажу відповідає формі, визначеній у Додатку 3 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 року та відповідачем у відзиві на адміністративний позов не оспорюється.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 передбачено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наявний у позивача стаж роботи в розмірі 26 років 10 місяців 6 днів, який визначений у довідці Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 року №16/19, суд вважає, що у ОСОБА_1 було право на перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% (80% (20 років) + 12% (6 років*2) = 92 %, максимальний розмір 90 %) заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

При цьому суд при вирішенні справи не вважає обґрунтованими заперечення представника Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на адміністративний позов з посиланням на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року по справі №522/25146/15а, якою позивачу було встановлено щомісячне грошове утримання судді у відставці саме в розмірі 72%, оскільки зазначеною постановою вирішувались інших спірні правовідносини щодо призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у 2015 році ще до прийняття Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому зазначеним Законом правове становище позивача було покращене, та передбачено його право на здійснення перерахунку стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з тим суд не приймає до уваги при вирішенні позовних вимог позивача його посилання на наявність у нього стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, у розмірі 42 років 3 місяців та 9 днів, оскільки зазначені позивачем в адміністративному позові відомості суперечать розрахунку його стажу, зазначеного у довідці Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 року №16/19.

При цьому будь-яких позовних вимог щодо визнання протиправним такого розрахунку позивач в даному адміністративному позові не заявляє, та не надає до суду доказів оскарження такого розрахунку в інших адміністративних справах.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що Центральним об`єднаним управління Пенсійного фонду України в м.Одесі не було доведено обґрунтованості та правомірності відмови позивачу у здійсненні йому перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% на підставі розрахунку, виданого Одеського апеляційним адміністративним судом від 16.01.2019 року №16/19, не спростовано правової позиції та доказів, наданих позивачем щодо її протиправності, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певній дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, викладеної в листі від 12.02.2019 року №30/я -ІІ.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати та виплати ОСОБА_1 з 18.01.2019 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.