ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2019 р. м. Харків
Справа № 520/10771/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В. (повний текст складено 05.03.19) по справі № 520/10771/18
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправною та скасуваннчя постанови,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з вимогами до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 у розмірі 111690 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 та прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі заявлених вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно розтлумачив абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а також прийшов до висновку про порушення з боку позивача ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що суперечить акту інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Стверджує про існування факту укладення з ОСОБА_2 відповідного трудового договору станом на день проведення інспекційного відвідування, на підтвердження чого були надані до інспекційного відвідування трудовий договір №11 від 09.10.2018, копію розпорядження №12 від 08.10.2018 про прийняття на роботу. Незважаючи на такий факт, без врахування пояснень ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 про укладення між ними трудового договору, відповідач прийшов до незаконного висновку про порушення позивачем законодавства про працю у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору та притягнення його до відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
В судовому засіданні представники позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали, вказуючи про відсутність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 за порушення трудового законодавства, оскільки відсутність своєчасного повідомлення про укладення трудового договору не може слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Також, акцентували увагу суду апеляційної інстанції на необхідності врахування факту скасування Порядку, який встановлював правила інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань відповідачем, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17. Стверджували, що проведення перевірки здійснювалося з порушенням діючого законодавства та стосувалося іншого працівника.
Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджується про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, вказуючи на правомірність дій при реалізації наявних у нього повноважень з притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки факт порушення трудового законодавства належним чином зафіксований та доведений наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної скарги, що на підставі звернення ОСОБА_3 від 14.09.2018 (а.с.33), начальником Головного управління Держпраці у Харківській області прийнято наказ від 05.10.2018 № 01.01- 07/1529 «Про проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 » (а.с.34-35) та направлення на здійснення заходу державного контролю № 01.01- 94/02.02/2722 від 05.10.2018 (а.с.36-37).
Направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №01.01.-94/02.02/2722 від 05.10.2018 пред`явлено ФОП ОСОБА_1 12.10.2018 та копію якого останній отримав під особистий підпис, про що міститься відповідний напис у направленні (а.с.37).
У зв`язку з відсутністю необхідних для проведення державного заходу контролю документів складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК2510/1161/НП від 12.10.2018 (а.с.38-40) та вимогу про надання документів № ХК2510/1161/ПД від 12.10.2018 (а.с.41-42), які особисто вручено ФОП ОСОБА_1
Вказаною вище вимогою зобов`язано позивача у термін до 10:00 19.10.2018 надати до управління документи.
На виконання вимоги позивачем 19.10.2018 надані до Головного управління Держпраці у Харківській області копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію ФОП; свідоцтво платника єдиного податку; паспорт ОСОБА_1 ; картка фізичної особи - платника податків; повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу; трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; розпорядження про прийняття на роботу ОСОБА_3 ; розпорядження про надання щорічної відпустки ОСОБА_3 ; заява на звільнення ОСОБА_3 ; розпорядження про звільнення з роботи ОСОБА_3 ; табель обліку використання робочого часу за серпень 2017 року - травень 2018 року; відомості про нарахування та виплату заробітної плати за серпень 2017 року - травень 2018 року.
У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, 19.10.2018 відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (а.с.44-47) та вимогу про надання/поновлення документів (а.с.48-49), а саме: зобов`язано у термін до 09:00 24.10.2018 надати трудовий договір, укладений з ОСОБА_2 та документ щодо повідомлення органів ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_2 , а також наказ щодо прийняття на роботу ОСОБА_2
На виконання зазначеної вимоги позивачем надано копію трудового договору з ОСОБА_2 від 09.10.2018, копію розпорядження №12 від 08.10.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду сторожа з окладом 3723,00 грн. з 09.10.2018, з випробувальним терміном 14 календарних днів.
На підставі наданих документів 24.10.2018 відповідачем складено акт інспекційного відвідування № ХК2510/1161/НП/2НП/АВ (а.с.50-59), а також припис про усунення виявлених порушень № ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П (а.с.61-66).
Повідомленням від 30.10.2018 № 0371 (а.с.67) повідомлено позивача, що 14.11.2018 відбудеться розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Постановою про накладення штрафу від 14.11.2018 (а.с.69-72) за порушення ч. 1 ст. 24 КЗпПУ, ч. 1 ст. 21 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24КЗпП України).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що для допущення до роботи працівника, роботодавцю необхідно дотримуватися низки умов з оформлення трудового договору, а саме: укладення трудового договору (наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу) та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відсутність однієї з умов свідчить про те, що трудові відносини оформленні неналежним чином.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин сторін та фактичні обставини справи.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
У відповідності з приписами ч. 1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Щодо доводів представників позивача про необхідність врахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, якою було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно положень ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно, зважаючи на час складання акту про інспекційне відвідування та застосування штрафних санкцій, дії відповідача щодо виявлення та фіксації порушення позивачем трудового законодавства у відповідності до Порядку № 295 є правомірними.
Стосовно доводів про необхідність дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 1, ч. 1 ст. 2 якого Управління Держпраці є органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених цим законом та при здійсненні контролю та перевірок Управління Держпраці керується вимогами вищезазначеного Закону.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Як свідчать матеріали справи, наказ від 05.10.2018 № 01.01- 07/1529 «Про проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 » (а.с.34-35) містить всі необхідні реквізити та відомості, передбачені зазначеною нормою права. При цьому акцентується увага на тому, що предметом здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування зазначено додержання позивачем законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору та повідомлення про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доводи про те, що підставою видання наказу було звернення ОСОБА_3 від 14.09.2018, не змінює (звужує) предмет здійсненого заходу державного контролю, визначеного у наказі від 05.10.2018, щодо перевірки фактів допуску позивачем й інших працівників до роботи без належного оформлення трудового договору.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про дію міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, нормами якого визначені повноваження працівників відповідача при здійсненні інспекційного відвідування. Зокрема, пунктом 1 статті 12 Конвенції МОП про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 11.07.1947 р. № 81 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати
роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Аналогічні положення містяться у пунктах 19 та 20 Порядку № 295, згідно яких за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 у справі №824/766/16-а зазначив, що у разі складення належним чином акту перевірки, направлення його копії об`єкту відвідування, повідомлення особи про час та місце розгляду справи за його участю у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, прийняття в цей строк постанови про накладення штрафу, яку було вручено позивачу, відповідач при проведенні перевірки, розгляді справи та прийнятті постанови дотримався встановленої процедури.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Штрафи зазначені у частині 2 ст. 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. пост. КМ України від 17 липня 2013 р. №509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
Таким чином, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.
В акті інспекційного відвідування № ХК2510/1161/НП/2НП/АВ (а.с.50-59) відображено, що під час проведення перевірки 12.10.2018 о 9.30 за адресою здійснення діяльності позивачем при виконанні робіт був опитаний працівник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно письмових пояснень якого було встановлено, що він виконував роботи охоронника у ФОП ОСОБА_1 з 09.10.2018 за графіком роботи 1 робочий день та 2 вихідних з 07.30 до 07.30 год. В той же час з наданих ФОП ОСОБА_1 документів на підтвердження належного оформлення таких трудових відносин вбачалося, що про укладення 09.10.2018 трудового договору з ОСОБА_2 позивачем було повідомлено ДФС лише 19.10.2018.
Встановлений в ході інспекційного відвідування факт допуску позивачем до роботи працівника без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слугував підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
Частиною першою ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що для допущення до роботи працівника, роботодавцю необхідно дотримуватися низки умов щодо оформлення трудового договору, а саме: укладення трудового договору, що фіксується оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу; повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, не можуть вважатись належним чином оформлені трудові відносини у разі не дотримання усіх умов, що визначені ст. 24 КЗпП України.
Як встановлено з матеріалів справи, що розпорядженням № 12 від 08.10.2018 прийнято на роботу ОСОБА_2 на посаду сторожа з окладом 3723,0 грн. з 09.10.2018 з випробувальним терміном 14 календарних днів (а.с.17).
Пунктом 2 розпорядження визначено оформити 09.10.2018 трудовий договір, в якому визначити умови роботи (режим, права та обов`язки). Проте, повідомлення про прийняття працівника на роботу було надіслане до ДФС лише 19.10.2018 о 18:16 год. (а.с.18).
Обставини формування такого повідомлення 08.10.2018 не впливають на оцінку виконання імперативних приписів законодавства щодо неможливості допуску працівника до роботи без фактичного направлення повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Факт направлення повідомлення після допуску до роботи працівника свідчить про порушенням позивачем вимог трудового законодавства щодо належного оформлення трудового договору, згідно положень ст. 24КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 № 413, згідно яких повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Пояснення ОСОБА_2 , допитаного в якості свідка в суді першої інстанції, не можуть спростувати факт не своєчасного повідомлення позивачем центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, визнаються колегією суддів необгрунтованими, з огляду на положення ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо умов належного оформлення трудових відносин.
Положення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України регламентує фінансову санкцію за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, положення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України містить пряме посилання на фактичний допуск працівника до роботи, правомірність якого оцінюється через призму вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги, що оскарженою постановою констатовано порушення ч. 1 ст. 24 КЗпП України, а не ч. 3 ст. 24 КЗпП України, не відповідає фактичним обставинам справи. Адже, детальний опис виявленого порушення, викладеного в оскарженій постанові (а.с. 10 - 13) містить обставини скоєння та чіткий висновок відповідача про суть виявленого порушення, яким визнано допуск працівника до роботи у період з 09.10.2018 до 19.10.2018 без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. При цьому необхідно зауважити, що підставою винесення оскарженої постанови відповідачем зазначено абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а не ст. 24 КЗпП України.
З огляду на вищевказане, постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 прийнята обгрунтовано, в межах та на підставі наданих повноважень, з використанням таких повноважень для досягнення законодавчо встановленої мети виявлення та усунення грубого порушення трудового законодавства, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вірно застосував норми матеріального й процесуального права, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші доводи заявника апеляційної скарги та його представників, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
З огляду на результати апеляційного перегляду судового рішення та положення ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 316 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 520/10771/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
(підпис)
М.І. Гуцал
Судді
(підпис) (підпис)
Л.О. Донець А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 31.05.2019.
